Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Бишов М. В.
03 березня 2014 року справа №2а-20946/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бишова М.В.
суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.
при секретарі Іллінові О.Є.
з участю представника позивача Виговської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року по адміністративній справі №2а-20946/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання дій протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс» звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 19.11.2009 року № 0000342342/0, № 0000352342/0 і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2009 року № 0000042240 та визнання протиправним проведення перевірки, за результатами якою складено акт № 63/23-11-1-23344334 від 12.11.2009 року.
В обґрунтування позову зазначає, що посадовими особами державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №63/23-11-1-23344334 від 12.11.2009 року. На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.11.2009 року №0000342342/0, №0000352342/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2009 року №0000042240.
Позивач вважає, що відповідачем порушений Порядок оформлення результатів документальних, невиїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПІ України №327 від 10.08.2005 року, зокрема, перевірка проводилася поза місцезнаходженням суб'єкта господарювання, а також поза місцем розташування об'єкта права власності, без повідомлення посадових осіб підприємства та без наявності законних підстав на проведення позапланової перевірки (направлення на перевірку, копія наказу тощо). Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась на підставі п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно наказу № 287 від 23.10.2009 р. Наведеною нормою встановлено, що позапланової виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Податковим органом, дійсно, було зроблено письмовий запит до підприємства та підприємство, в свою чергу, без порушень строків надало відповідачу відповідь на цей запит, де повідомила, що ніяких договірних відносин з ВП «Шахта Білецька» ДП «Добропіллявугілля» не має, а також зазначило, що надати будь-яку документацію щодо підтвердження ведення фінансово-господарської діяльності між підприємством та з ВП «шахта Білецька» ДП «Добропіллявугілля» не має можливості, оскільки всі документи підприємства, включаючи печатку та штамп, були вилучені співробітниками Красноармійського відділу УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області. Проте, перевірка все ж таки була проведена відповідачем, але акт перевірки свідчить проте, що перевірялась вся діяльність підприємства в цілому, а ні з питань взаємовідносин з конкретною особою, тобто мала місце перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), за сукупними показниками фінансово - господарської діяльності, що передбачена ч. 1-3 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка може бути тільки плановою.
Таким чином, позивач просив визнати недійсними спірні податкові повідомлення - рішення від 19.11.2009 року № 0000342342/0, № 0000352342/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2009 року №0000042240, а також визнати протиправною проведення перевірки, за результатами якою складено акт №63/23-11-1-23344334 від 12.11.2009 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року адміністративний позов ТОВ «Вуглебудсервіс» задоволений повністю, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 року №0000342342/0 та №0000352342/0 і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 листопада 2009 року №0000042240 Державної податкової інспекції у місті Димитрові; визнане протиправним проведення Державною податковою інспекцією у м. Димитрові Донецької області перевірки, за результатами якої складено акт №63/23-11-1-23344334 від 12 листопада 2009 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 3,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права та неповно з'ясував обставини справи. Апелянт вважає, що при призначенні та проведенні позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №63/23-11-1-23344334 від 12.11.2009 року, посадові особи відповідача діяли правомірно та законно. Згідно чинного законодавства, перевірка проводилася не лише в межах контрагента - ВП «Шахта Білецька» ДП «Добропіллявугілля», а в цілому, для визначення будь яких відносин з цим контрагентами. перевірка повинна була проводитися за місцезнаходженням платника податків, Згідно ст.111Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХП від 04.12.1990р., саме планова перевірка проводиться за юридичною адресою платника, але цим законом не передбачено проведення позапланової перевірки за такою адресою. Стосовно застосування судом першої інстанції ст.250 Господарського кодексу України, апелянт зазначив, що строки давності та їх застосування регулюються податковим законодавством, а саме, у пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. зазначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосовувати саме норми Закону №2181-ІІІ, але суд першої інстанції зовсім не взяв до уваги зазначені норми та Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994р.
Згідно акту перевірки №369/23-11-1/23344334 у рядку 01.01 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2008р. по 30.06.2008р. підприємством відображена сума 13043476 грн. Проведеною перевіркою відображеного показника у цьому рядку за період з 01.10.2008р. по 30.06.2009р. у сумі 13043476 грн на підставі рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", рахунку 703 "Дохід від реалізації робіт та послуг" встановлено заниження задекларованих ТОВ «Вуглебудсервіс» показників у рядку 01.1 Декларацій„ доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" у сумі 30 159 385 грн, у тому числі: за 2008 рік у сумі 20 762 922 грн, за 1 квартал 2009р. у сумі 3751189 грн, за півріччя 2009р. у сумі 9396463 грн, чим порушено п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями). 3 заниженої суми валових доходів 30 159 385 грн сума 16808082 грн задекларована ТОВ «Вуглебудсервіс» у рядок 01.1 Декларації „ доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" за 3 квартали 2008р., яка перевірена актом планової виїзної документальної перевірки №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009р., з висновками цього акту посадові особи позивача згодні, про що свідчать їх підписи під актом перевірки №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009р. Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2008р., згідно наданих до перевірки документів складають 7387146грн. За даними бухгалтерського обліку вищевказані порушення встановлені по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 01.6 Декларації „інші доходи" за період з 01.10.2008р. по 30.06.2009р. в сумі 750900 грн на підставі розшифровки по рахунку 605 "Короткострокові займи у національній валюті", додаткової угоди №2 від 08.12.2008р.до договору №USS/02/08 від 08.02.2008р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій „інші доходи" в сумі 1198359 грн, у тому числі: за 2008року у сумі 1114300 грн; за 1 квартал 2009р. у сумі 3500 грн; за півріччя 2009р. у сумі 84059 грн, чим порушено п.4.1.6 ст. 4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями). ТОВ «Вуглебудсервіс» за 3 квартали 2008р. задекларовано у рядок 01.6 Декларації „інші доходи" у сумі 750900 грн., які перевірені актом планової виїзної документальної перевірки №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009р., з висновками цього акту посадові особи ТОВ «Вуглебудсервіс» згодні про що свідчать їх підписи під актом перевірки №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009р. В 4 кварталі 2008р. підприємством отримані займи від ОСОБА_3 в сумі 17000 грн (договір від 03.10.2008р.), від ОСОБА_4 в сумі 346400 грн (договір від 20.10.2008р., від 13.11.2008р., від 28.11.2008р., від 05.12.2008р.), а всього на суму 363400 грн. В 1 кварталі 2009р. "Інші доходи" занижені на суму отриманого займу 3500 грн від ОСОБА_5 (договір від 06.01.2009р.). За півріччя 2009р. "Інші доходи" занижені на суму 84059 грн, в т.ч. 1 квартал 2009р. -3500 грн, 2 квартал 2009р. - 80559 грн в т.ч. сума отриманого займу 45300 грн від ОСОБА_5 (договіри від 03.04.2009р., 08.04.2009р., 14.05.2009р., 20.05.2009р., 29.05.2009р.), сума штрафних санкцій за невиконання договору №1188/02/08 від 08.02.08р. в сумі 35259 грн. За даними бухгалтерського обліку порушення встановлені при перевірці розшифровки по рахунку 605 "Короткострокові займи у національній валюті", додаткова угода №2 від 08.12.2008р. до договору №1188/02/08 від 08.02.2008р. за період з 01.10.2008р. по 30.06.2009р. Висновки акту ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку і це є законним, тому що згідно п.2. ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями від 16 липня 1999 року №996-ХІУ фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (п.3 ст.9 ЗУ №996-ХІУ). При перевірці валових доходів та валових витрат були використані регістри аналітичного обліку такі як відомості до рахунків: 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 631"Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 605 "Короткострокові займи у національній валюті", додаткова угода №2 від 08.12.2008р. до договору № USS /02/08 від 08.02.2008р. При проведенні до перевірочного аналізу встановлено, що податкова накладна №23071 від 23.07.07 року, що виписана ПП «Інновація» на адресу ТОВ «Вуглебудсервіс» була включена до складу податкового кредиту в передньому перевіряємому періоді, про що свідчать висновки викладені в акті перевірки № 63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009 року, а саме: податкова накладна №23071 від 23.07.07р, що виписана ПП «Інновація» на адресу ТОВ «Вуглебудсервіс» на загальну суму 640464 грн, у тому числі ПДВ 106744 грн, у вересні місяці 2007р. підприємством включено частково до податкового кредиту по рядку 10.1 Декларації з ПДВ в сумі 58079,01грн. та у жовтні 2007р. включено до податкового кредиту по рядку 10.1 Декларації з ПДВ в сумі 68664,99 грн, що є більш, ніж фактична сума податкового кредиту на 20000 грн. З порушенням, встановленим актом №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009р. та висновками акту перевірки посадові підприємства погодились, про що свідчать їх підписи під актом перевірки та те, що донараховані суми по ПДВ сплачені до бюджету в повному обсязі. В акті перевірки №369/23-11-1/23344334 за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням у товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Оскільки податок на додану вартість по податковій накладній №23071 від 23.07.2007р, що виписана ПП «Інновація» на адресу ТОВ «Вуглебудсервіс» на загальну суму 640464 грн, у тому числі ПДВ 106744 грн, включено до податкового кредиту в вересні та жовтні 2007р. в повному обсязі (106744 грн), то сума 20000 грн, що увійшла до складу податкового кредиту травня 2009р. є не підтвердженою податковими накладними і підлягає виключенню зі складу податкового кредиту травня 2009р. згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями. Таким чином, підприємством завищено податковий кредит за травень 2009р. у сумі 20000 грн.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що дає суду право розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що співробітниками ГУ МВС України в Донецькій області, с посиланням на те, що працівники підприємства ВП «Шахта Білицька» ДП «Добропіллявугілля» викрадали гірничошахтного обладнання та перевезли його для подальшої реалізації на територію позивача, було проведено обшук в приміщеннях ТОВ «Вуглебудсервіс» та вилучено усі документи, майно та печатки позивача, але ніяких фактів перебування вкраденого у ВП «Шахта Білицька» ДП «Добропіллявугілля» гірничошахтного встаткування не було знайдено.
Відповідачем у приміщенні відділу «ВВС та ОП ПО СУГУМВС» ГУ МВС України в Донецькій області за адресою м. Красноармійськ, вул. Фрунзе, 7, згідно протоколу обшуку б/н від 04.09.2009 року, проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт № 63/23-11-1-23344334 від 12.11.2009 року.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 року №0000342342/0, яким відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 57928 грн (у тому числі за основним платежем - 30551 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 27377 грн); повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 року №0000352342/0, яким відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 107119 грн (у тому числі за основним платежем - 20000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 87119 грн); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 листопада 2009 року №0000042240, яким відповідач застосував до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 329655 грн.
Державною податковою інспекцією у м. Димитрові був направлений до позивача запит №10303/10/23-13 від 05.10.2009р. щодо надання документів, які підтверджують фінансово - господарські відносини TOB «Вуглебудсервіс з ВП «Шахта Білецька» ДП «Добропіллявугілля» за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. На цей запит TOB «Вуглебудсервіс» надало лист №75 від 09.10.2009р., в якому зазначило, що TOB «Вуглебудсервіс» не має ніяких договірних відносин з ВП «Шахта Беліцька» ДП «Добропіллявугілля» та повідомила, що надати будь-яку документацію щодо підтвердження ведення фінансово-господарської діяльності між підприємством та з ВП «шахта Білецька» ДП «Добропіллявугілля» не має можливості, оскільки всі документи підприємства, включаючи печатку та штамп, були вилучені співробітниками Красноармійського відділу УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області.
В своїх поясненнях при розгляді справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач стверджував, що перевірка позивача була проведена на виконання Наказу керівника податкового органу №287 від 23.10.2009р. у зв'язку з тим, що позивач не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ у м. Димитрові. Перевіркою був охвачений період який раніше не перевірявся, тобто з 01.10.2008р. по 30.06.2009р. Направлення на перевірку №0760 від 23.10.2009р. та копія Наказу №287 від 23.10.2009р було вручено 23.10.2009р. під підпис директору TOB «Вуглебудсервіс» ОСОБА_5, про що свідчить розписка (а.с.109, 110).
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 року (далі - Закон №509) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
На письмовий запит відповідача (№10303/10/23-13 від 05.10.2009 року) позивачем у встановлений законодавством 10-денний термін листом №75 від 09.10.2009 року були надані відповідні пояснення. У зв'язку із відсутністю господарських відносин позивача та ОП «Шахта Беліцька» ДП «Добропіллявугілля» документальні підтвердження таких відносин відповідачу надані не були та і не могли бути надані (а.с.111, 112).
Таким чином, позивачем у повній мірі були виконані вимоги п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону №509, тому у відповідача не виникли обставини, які за приписами наведеної норми Закону призводять до виникнення права у податкового органу на проведення позапланової виїзної перевірки. Видання наказу № 287 від 23.10.2009 року на проведення перевірки, направлення на перевірку № 0760 від 23.10.2009 року та проведення самої перевірки є безпідставними, а тому протиправними.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем також порушений «Порядок оформлення результатів документальних, невиїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №925/11205 (надалі - Порядок).
Згідно п. 1 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 1.1 Порядку, його розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
На підставі п 1.2 Порядку, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.
Таким чином, наказ ДПА України №327 виданий відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідає приписам цього Закону, Конституції та законодавству України, є єдиним нормативно-правовим актом, що визначає термін «позапланова виїзна перевірка», а тому у відповідача не було правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки поза місцезнаходженням суб'єкта господарювання чи поза місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться позапланова виїзна перевірка.
Згідно пункту 3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затверджених наказом ДПА України №622 від 01.10.2008 року, встановлений порядок направлення запитів на проведення перевірок з питань підтвердження відомостей.
Відповідно до п. 3.1 цих Методичних рекомендацій №622, з метою проведення перевірки контрагента, який перебуває на обліку в іншому органі ДПС, орган ДПС (ініціатор проведення перевірки) направляє іншому органу ДПС (виконавцю) запит про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства (додаток 1).
У разі якщо контрагент перебуває на обліку в тому ж органі ДПС, в якому і знаходиться платник податків, що перевіряється, або прийняття рішення щодо проведення перевірки контрагента органом ДПС, який ініціював проведення перевірки, працівник структурного підрозділу органу ДПС, який очолює перевірку платника податків, вживає заходів для організації та проведення перевірки контрагента.
Згідно п.3.2 Методичних рекомендацій №622, орган ДПС, на обліку в якому перебуває контрагент, з урахуванням норм Закону №509, протягом 2-х робочих днів від дати отримання запиту направляє на адресу контрагента поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (або вручає посадовим особам контрагента під розписку) запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» (додаток 2).
За приписами п.3.3 Методичних рекомендацій №622 надіслані під час проведення перевірок платників податків запити, інформація щодо проведення перевірок контрагентів, які здійснюються органом, що ініціював проведення перевірок, а також результати проведених перевірок контрагентів заносяться у Реєстр направлених запитів в ході проведення (планової/позапланової) виїзної перевірки та результатів проведених перевірок контрагентів щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з такими контрагентами (далі - Реєстр направлених запитів), який складається у 2-х примірниках за формою, встановленою згідно з Методичними рекомендаціями №622 щодо оформлення матеріалів документальних перевірок.
Таким чином, згідно наведених приписів ініціаторами направлення запитів (проведення перевірок) повинні бути лише органи ДПС.
Згідно п. 4.7 Методичних рекомендацій №622, за результатами проведеної документальної невиїзної/позапланової виїзної перевірки з питань підтвердження відомостей складається Довідка про результати документальної невиїзної/позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків (далі - Довідка про результати перевірки з питань підтвердження відомостей), за формою, встановленою Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок.
Наказом ДПА України від 11 вересня 2008 року № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення» затверджені Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень; форма Довідки про результати документальної невиїзної/позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків (додаток 3).
За приписами цього наказу Довідка повинна мати назву «Про результати документальної невиїзної/позапланової виїзної перевірки (найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків (найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ) із зазначенням періоду.
В порушення цих приписів, замість довідки відповідач склав акт, який до того ж має назву «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вуглебудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2009р.»
Згідно вимог наказу ДПА України №584 довідка складається з вступної частини, у якої зазначаються підстави проведення перевірки; загальні положення, у яких зазначаються основні відомості про платника податків; перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків; висновок, у якому відображається встановлені чи не встановлені розбіжності з відомостями, отриманими від особи, яка мала правові відносини з платником податків.
Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки взагалі не містить відомостей щодо особи, яка мала правові відносини з позивачем, - ВП «Шахта Білицька» ДП «Добропіллявугілля» (а.с.13-56).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевірка позивача проводилась на підставі п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону № 509 та відповідно до наказу №287 від 23.10.2009 року, але, як свідчить акт перевірки, діяльність позивача перевірялась в цілому, а не з питань взаємовідносин з конкретною особою.
Відповідачем була проведена перевірка ТОВ «Вуглебудсервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності, а тому за приписами ч.1-3 ст.111 Закону № 509, така перевірка може бути тільки плановою.
Попередня перевірка позивача за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року була проведена відповідачем у 2009 році, про що складено акт планової виїзної документальної перевірки №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем фактично проведена планова перевірка позивача, без наявних на те підстав, без дотримання встановленої законодавством процедури, двічі на рік та без належного повідомлення позивача про її проведення.
Частиною 1 статті 112 Закону № 509 передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку і копії наказу керівника податкового органу. Відповідно до частини 2 цієї ж статті ненадання зазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті (зокрема за відсутності при цьому підстав для проведення перевірки), є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до Наказу №287 від 23.10.09 р. призначено проведення позапланової виїзної перевірки на підставі п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», але не з питань взаємовідносин з конкретною особою, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства.
Окрім того, відповідно до акту перевірки відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.08 р. по 30.06.08 р. у загальній сумі 13043476 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення позивачем операцій по реалізації гірно-шахтного обладнання (ГШО) та послуг ремонту ГШО на 13043476 грн. Перевіркою відображеного показника за період з 01.10.08 р. по 30.06.09 р. у сумі 13043476 грн на підставі рахунків 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг» встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» у сумі 30 159 385 грн.
Відповідач також стверджував, що перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2008р. по 30.06.2009р. з сумі 750900 грн. на підставі розшифровки по рахунку 605 «Короткострокові займи у національній валюті», додаткова угода №2 від 08.12.2008р. до договору №1138/02/08 від 08.02.08р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи» в сумі 1198359 грн.
Відповідач зазначив, що, на порушення п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та згідно Стандарту 2 «доказовість» «Методичних вказівок «Про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи» згідно Наказу № 540 від 02.12.2005р. "Про результати проведення семінару наради з питання «Підсумки контрольно-перевірочної роботи за 9 місяців 2005 року та основні стратегічні напрями роботи на IV квартал поточного року та на 2006 рік», до складу «інших доходів» позивачем не включені суми займів фізичних осіб, не повернутих на кінець звітного періоду у сумі 1163100 грн та доходи у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договорів постачальником у сумі 35259 грн.
На думку відповідача, до складу «інших доходів» позивачем не включена сума штрафних санкцій за невиконання договору №USS/02/08 від 08.02.2008р. в сумі 35259 грн.
У акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2008 по 30.06.2009 в сумі 13628170 грн на підставі таких документів: рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з додатками, рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами», рахунок 311 «Розрахунковий рахунок», задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» встановлено його заниження у сумі 27014437 грн.
Відповідач також стверджує, що проведеною перевіркою відображеного показника з 01.10.2007 по 30.09.2008 в сумі 320788 грн на підставі таких документів: зворотно - сальдові відомості по рахункам 103 «Будівлі та споруда», 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 109 «Інші основні засоби», 311 «Поточні рахунки в національній валюті» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань» в сумі 834206 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Пунктом 2 цієї статті встановлені вимоги, щодо оформлення первинних документів.
Відповідно до пп. 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Відповідно акту перевірки, порушення встановлено шляхом співставлення даних наданих відомостей по бухгалтерських рахунках (наведена кореспонденція рахунків) з даними декларацій з прибутку підприємств за відповідні податкові періоди.
Таким чином, висновки акту перевірки ґрунтуються не на первинних документах, що засвідчують конкретні господарські операції, а виключно на даних бухгалтерського обліку підприємства.
Колегія суддів зазначає, що такий спосіб визначення під час перевірки валових доходів не передбачений чинним законодавством, насамперед Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У відповідності із пп.11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Наведені приписи законодавства пов'язують виникнення валових доходів із наданням певних подій, які фіксуються відповідними первинними документами.
Визначення валових доходів на підставі даних бухгалтерського обліку не відповідає вимогам пп. 11.3.1 та пп. 11.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та взагалі не є можливим в силу принципово різних приписів цих норм законодавства.
Таким чином, відповідач припустився грубого порушення приписів пп. 2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом №327 від 10.08.2005р. Згідно з наведеною нормою, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Відповідач у акті перевірки не зазначив жодної господарської операції, жодного первинного документу, за якими сталося, на його думку, заниження валових доходів.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав висновки відповідача про порушення позивачем пп.4.1.1 Закону про прибуток не відповідаючими дійсності, необґрунтованими та такими, що порушують приписи пп. 11.3.1, 11.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, в акті перевірки зазначено, що податкова накладна №23071 від 23.07.07 року, що виписана ПП «Інновація» на адресу позивача, була включена до складу податкового кредиту в попередньому перевіряємому періоді, про що свідчать висновки викладені в акті перевірки №63/23-11-1/23344334 від 06.03.2009 року.
На думку відповідача, податкова накладна №23071 від 23.07.2007р. ПП «Інновація» позивачем включена до складу податкового кредиту двічі в травні 2009 року в сумі 20000 грн. На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит за травень 2009 року у сумі 20000 грн.
Твердження відповідача про те, що позивач двічі включив до складу податкового кредиту податкову накладну від 23.07.2007 року ПП «Інновація», не відповідають обставинам справи та не підтверджуються жодними доказами.
Відповідач застосував до позивача штрафні санкції повідомленням-рішенням від 19.11.2009р. №0000342342/0 у сумі 27377 грн (при тому, що сума нарахованого податкового зобов'язання за податком на прибуток склала 30551 грн), та повідомленням-рішенням від 19.11.2009р. №0000352342/0 у сумі 87119 грн, (при тому, що сума нарахованого податкового зобов'язання за податком на додану вартість склала 20000 грн)
Відповідно до приписів пп. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Суд першої інстанції правильно вважав, що максимальний розмір санкцій за податком на прибуток повинен складати 15275,5 грн, а за податком на додану вартість - 10000 грн Розмір зайво нарахованих відповідачем санкцій складає 89220,5 грн.
У акті відповідач зазначив, що ним встановлено порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам №1/31/30/33/ від 30.01.2007 року, №USS/01/08 від 08.02.2008 року, №USS/02/08 від 08.02.2008 року, перевірка дотримання термінів розрахунків за цими контрактами з фірмою HAZEMAG за період з 01.10.2008 року по 30.11.2008 року проведена 31.12.2008 року, про що складено акт №3/22-011-/23344334.
Позивачем укладено контракт №1/30/1/07 від 30.01.2007p. з фірмою HAZEMAG & EРR GmbH Німеччина (продавець) на придбання запасних частин до гірничої техніки. На виконання контракту позивачем отримано запасні частини до машин на суму 20511,79 євро згідно з вантажно-митної декларації №700030015/9/9000024 від 14.01.2009р. Наказами №799 від 01.12.2008р. та №800 від 01.12.2008р. Міністерством економіки позивачу 09.01.2009р. було надано разову індивідуальну ліцензію на зовнішньоекономічну операцію на оформлення товару, яка була дійсна по 09.05.2009 року.
Крім того, позивачем укладено контракт №USS/01/08 від 08.02.2008р. з фірмою HAZEMAG (продавець) на придбання буронавантажувальної машини з боковим розвантаженням ковша тип BL 1500. До цього контракту сторонами підписана додаткова угода №1, яким передбачено, що вартість буронавантажувальної машини з двома виконавчими органами складає 269500 євро. Після виконання договору сторони підписали акт приймання передачі виконаних робіт від 26.12.2008р. на суму 42000 євро.
Відповідно до долучених до матеріалів справи документів, позивачем укладено контракт №USS/02/08 від 08.02.2008р. з фірмою HAZEMAG (продавець) на придбання навантажувальної машини з боковим розвантаженням ковша. До цього контракту сторонами підписана додаткова угода №1, яким передбачено, що вартість буронавантажувальної машини з двома виконавчими органами складає 349500 євро, вартість послуг по введенню в експлуатацію обладнання та навчанню фахівців позивача складає 42000 євро. На виконання контракту позивачем перераховано на рахунок фірми HAZEMAG 282270 євро. Наказами №799 від 01.12.2008р. та №800 від 01.12.2008р. Міністерством економіки позивачу 13.01.2009 року було надано разову індивідуальну ліцензію № ІL 613390060040 на зовнішньоекономічну операцію на оформлення товару, яка була дійсна по 13.04.2009 року.
Зазначену буронавантажувальну машину вартістю 349500 євро позивачем отримано по вантажній митній декларації №700030015/9/000036 від 16.01.2009р., також отримані послуги по введенню в експлуатацію обладнання та навчанню фахівців позивача згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 26.01.2009 року.
Пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року передбачено, що контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами, здійснюють уповноважені банки, які отримали від Національного банку України (далі - НБУ) генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій. Порядок контролю банківськими установами експортних, імпортних та лізингових операцій резидентів регулюються «Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженою постановою НБУ №136 від 24.03.1999 року.
Відповідно до п. 7.10 цієї Інструкції, банки надають податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 у разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу. Така інформація, згідно з п. 7.1 Інструкції, надсилається банківськими установами до десятого числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за №338/3631) НБУ визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій НБУ на перевищення цих строків.
Таким чином, уповноважені банки зобов'язані здійснювати функцію контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічним контрактам.
Розділом 8 вищезазначеної Інструкції передбачено, що за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Враховуючи виконання уповноваженими банками вищезгаданих функцій контролю, доцільним є висновок суду першої інстанції про те, що днем виявленням порушення є саме дата встановлення уповноваженим банком факту допущення резидентом порушення строків та повідомлення про даний факт органам податкової служби, відповідно до вимог розділу 7 вищезазначеної Інструкції.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Пеня за порушення встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що оскаржуються, винесені з порушенням встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку та, відповідно, є протиправними.
Оскільки порушення терміну зарахування виручки в іноземній валюті є триваючим, то строк, встановлений статтею 250 ГК України, за таке порушення застосовується за таким правилом, що пеня може бути нарахована не більш ніж за один рік до дати прийняття контролюючим органом рішення про нарахування пені при умові, що це порушення було виявлено в межах шестимісячного строку.
Пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 от 19.02.1993 року передбачено, що контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами, здійснюють уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.
Порушення встановленого строку розрахунків у іноземній валюті сталися у 2008 році. Про наявність цих порушень відповідачу стало відомо також у 2008 році, що підтверджується залученим до матеріалів справи листом філії Промінвестбанку у м. Димитрові Донецької області та не заперечувалося відповідачем.
Також, про обізнаність відповідача щодо наявності порушення встановленого строку розрахунків у іноземній валюті свідчать дані акту перевірки №63/23-11-1-23344334 від 12.11.2009р., у якому на сторінці 38 зазначено, що перевірка термінів розрахунків проведена 31.12.2008р., про що складений акт №3/22-11-1/23344334.
Шість місяців з дня виявлення порушення сплинули до червня 2009 року, сплинув також і річний строк з дня здійснення порушення, а тому відповідач не мав права визначати адміністративно-господарські санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічним контрактам.
Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є предметом оскарження у даній справі, винесені з порушенням встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку, а тому є протиправними.
Згідно п 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року по адміністративній справі №2а-20946/09/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-20946/09/0570 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена 04 березня 2014 року.
Колегія суддів М.В. Бишов
І.Д. Компанієць
В.А. Шальєва