ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
Справа №813/8236/13-а
05 березня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кузана Р.І.,
з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,
представників:
позивача Томашівського О.Г.,
відповідача Скрипника С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максрембуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Максрембуд» (надалі ТзОВ «Максрембуд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі ДПІ у Шевченківському районі м.Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2013р. №0000652210/5637 та №0000662210/5638.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «АРС Трейд», та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки матеріалів та надання вказаними підприємствами послуг на підставі відповідних договорів. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що підприємства-постачальники мають ознаки фіктивності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням, а також те, що вказані підприємства не мали достатніх трудових ресурсів, основних засобів для виконання будівельних робіт та поставки матеріалів. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно робити висновки про нікчемність правочинів. При цьому, позивач вказує, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок по вказаних контрагентах, які не можуть бути належними доказами факту відсутності господарських операцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах.
Зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму вартості товарів та послуг, а до податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «АРС Трейд», оскільки факт поставки таких товарів та надання послуг вказаними контрагентами не доведений, крім того вказані підприємства-контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням на підтвердження чого є відповідні акти ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно з якими встановлено відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність у них виробничих потужностей та трудових ресурсів.
Тому, на думку податкового органу, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу правомірно збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
ДПІ в Шевченківському районі керуючись п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ «Максрембуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Один Два Три» (код ЄДРПОУ 34029127), ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554), ТОВ «ВТ-Техбуд» (код ЄДРПОУ 36873235), ТОВ «АРС Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200), ТОВ «Будівельна компанія АРС» (код ЄДРПОУ 37264634), ПП «Юридична фірма «Фортеця» (код ЄДРПОУ 36520226), ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122), ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), ТОВ „БК «Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832), ТОВ „БТК «Євробуд» (код ЄДРПОУ 33499358), ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ТОВ «Гарант-буд-сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291), ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875), ТОВ «Інтеграл Ай ті» (код ЄДРПОУ 37403533), ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна» (код ЄДРПОУ 32667423), ТОВ «Автоприватінвест» (код ЄДРПОУ 32492498), ПП „СМУ-600" (код ЄДРПОУ 21687550) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року.
За результатами перевірки встановлено порушення вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків ТзОВ «Максрембуд» з ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ТзОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122), ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554), ТзОВ «Будівельна компанія АРС» (код ЄДРПОУ 37264634), ТзОВ «АРС Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200) за період 01.01.2010р. по 31.03.2013р.
Результати вказаної перевірки оформлено актом від 14.10.2013р. №180/67/22-1009/33981381.
Перевіркою встановлено порушення вимог:
-п.44.1 ст.44, п.138.2 п.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за рахунок безтоварних операцій всього на суму 1 308 653,00 грн., в т. ч. за 2 квартал 2011 року на суму 321 385,93 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 336 928,01 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 623 722,03 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 26617,5 грн.
- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено зниження податку на додану вартість всього на суму 1 140 164 грн., в тому числі за: квітень 2011 року на суму 35 917,93 грн., за травень 2011 року на суму 200239,81 грн., червень 2011 року на суму 43308,29 грн., липень 2011 року на суму 181 415,88 грн., серпень 2011 року на суму 65 065,00 грн., вересень 2011 року:на суму 46 500,00 грн., жовтень 2011 року на суму 81 200,00 грн., листопад 2011 року на суму 221666,66 грн., грудень 2011 року на суму 239499,99 грн., січень 2012 року на суму 19350,00 грн., лютий 2012 року на суму 6 000,00 грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 21.10.2013р. винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000652210/5637, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 321 962,50 грн., в тому числі за основним платежем 1 308 653,00 грн. та штрафними санкціями 13 309,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000662210/5638, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 570 514,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 140 164,00 грн. та штрафними санкціями 430 350,00 грн.
Таких висновків податковий орган дійшов аналізуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «АРС Трейд».
Зокрема встановлено, що провести зустрічні звірки по вказаних контрагентах неможливо, оскільки такі не знаходяться за юридичними адресами та не надали податковому органу первинних документів, в тому числі по взаємовідносинах з позивачем. Вказане підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок, складених ДПІ у Печерському районі м.Києва.
Надаючи оцінку правовідносинам позивача з вказаними контрагентами, судом встановлено наступне:
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до частини 2 статті 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «АРС Трейд» долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках. Зокрема, судом під час розгляду справи досліджено наявні в матеріалах справи договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання-передачі будівельних робіт, видаткові та податкові накладні.(т.1 а.с. 166-251, т.2 а.с. 1-144). Оплата поставлених матеріалів та виконаних підрядних робіт проведена в повному обсязі та підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень (т.2 а.с. 145-207).
Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Максрембуд» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки та не заперечується представником відповідача.
Необхідність та економічна доцільність укладення таких договорів про виконання робіт та придбання матеріалів, позивачем обґрунтовується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями документів по взаємовідносинах з ДП «Інтеграл-Буд» ТОВ «Інтеграл», ПП «Комерцконсалт», ТОВ «Юридичне агентство «Юкон», ТОВ «Фатра-Ізолфа», ТОВ «Альтіс-Спецбуд», ТОВ «Салон «Архітектура Будівництво.Дизайн.», ТОВ «Агропобутсервіс», ТОВ «Р-Інжиніринг», ДП «Оріон-Буд» ТОВ «Оріон-Експорт», Концерн «Автошляхбуд», ТОВ «Термодім», ТОВ «Київцивілбуд».
Так, за умовами договорів від 14.09.2011р., №03102011 від 03.10.2011р., №21/09-Р від 21.09.2011р., №23/б від 23.06.2011р., №15-11/2011/СПД від 15.11.2011р., від 10.11.2013р., від 23.09.2011р., №17-01/2011/СПД від 17.01.2011р., від 31.03.11р., №12-ОВ від 04.05.2011р., №26/04/11-р від 26.04.11р., №20/09-р від 20.09.11р., від 01.04.2011р., №22/06/11-р від 22.06.11р., №11/05/11-р від 11.05.11р., №07/06/11-р від 07.06.11р., №01/08 від 01.08.11р., №4-12 від 01.12.10р., №23/б від 23.06.2011р., №14/07-11 від 14.07.11р., №02/08-1 від 02.08.11р. укладених між ДП «Інтеграл-Буд» ТОВ «Інтеграл», ПП «Комерцконсалт», ТОВ «Юридичне агентство «Юкон», ТОВ «Фатра-Ізолфа», ТОВ «Альтіс-Спецбуд», ТОВ «Салон «Архітектура Будівництво.Дизайн.», ТОВ «Агропобутсервіс», ТОВ «Р-Інжиніринг», ДП «Оріон-Буд» ТОВ «Оріон-Експорт», Концерн «Автошляхбуд», ТОВ «Термодім», ТОВ «Київцивілбуд» (Замовники) та ПП «Максрембуд» (Виконавець), Виконавець бере на себе зобов'язання виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єктах згідно з договорами підряду. Передача-приймання робіт здійснюється представниками Сторін після його виконання на Об'єктах Замовника.
При цьому, вказаними договорами передбачено, що при виконанні робіт Підрядник використовує свої матеріали та обладнання та несе повну відповідальність за їх якість. Підрядник має право залучати до виконання таких робіт субпідрядні організації.
Долученими до матеріалів справи договорами та актами підтверджується виконання будівельних робіт для замовників, в тому числі тих, до яких залучались субпідрядні організації.
Суд звертає увагу, що відповідачем не перевірялось питання правильності відображення позивачем у декларація по податку на прибуток валових доходів та податкових зобов'язань у деклараціях по податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р. Тому, висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про укладення договорів з субпідрядними організаціями та проведення оплати по них без мети настання правових наслідків, є безпідставним.
Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).
Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «АРС Трейд».
Фактично висновки акту перевірки № 180/67/22-1009/33981381 від 14.10.2013р. ґрунтуються на припущенні про неспроможність вказаних контрагентів позивача надавати послуги з причин відсутності за місцезнаходженням. Щодо таких підприємств податковий орган посилається на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок та цитує їх зміст.
Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.
За даними ІАС «Податковий блок» підсистеми «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» ТОВ «Максрембуд» та ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «АРС Трейд» розбіжність між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань його контрагентів, виникла лише у 2013 році, після відображення в інформаційній системі вказаних вище актів. Ця обставина, може свідчити про те, що проаналізовані господарські операції належним чином відображались у податковій звітності як позивачем так і його контрагентами. В протилежному випадку, розбіжність між даними податкового кредиту та податкових зобов'язань могла б бути виявлена податковими органами шляхом проведення камеральних перевірок на час подачі звітності.
Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що роботи, товари отримані від зазначених контрагентів були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання таких у суду немає.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у контрагентів позивача, не було достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що на його думку свідчить про відсутність фактів поставки товарів, виконання робіт, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі.
Заперечення відповідача містять посилання на пояснення посадових осіб контрагентів позивача, які надавались ними в якості свідків та, на думку відповідача, є доказом безтоварності спірних господарських операцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, адже такі діяння є кримінально карані. Відповідачем не було надано вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.
За таких умов протоколи допиту свідків самі по собі не можуть вказувати на фіктивність діяльності підприємства та на безтоварність господарських операцій.
Суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. (ст. 245 КАС України).
Надаючи оцінку долученому відповідачем листу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області №7/13-6-8328 щодо не видачі дозволу на початок будівництва, не реєстрації декларації про початок виконання робіт на об'єкт будівництва житлового будинку за адресою вул. В.Великого 22, суд зазначає, що вказані твердження спростовані позивачем долученою до матеріалів справи Декларацією про початок виконання будівельних робіт від 01.09.2011р. об'єкту за адресою вул. В.Великого 22 зареєстрованої в Інспекції ДАБК у Львівській області 06.09.2011р. за №ЛВ08311037574 та Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції ДАБК у Львівській області 25.06.2012р. за №ЛВ143122104847. Згідно з вказаними документами, генпідрядником по будівництву будинку по вул.В.Великого 22 є ТОВ «Максрембуд».
Не заслуговує на увагу і лист ТзОВ «Кифа» від 20.12.2013р. №20/12-13 про відсутність господарських операцій ТзОВ «Кифа» з ТзОВ «Максрембуд» та ТзОВ «Будівельна компанія АРС». Оскільки, відповідно до долучених документів, виконані роботи на території цегельного заводу ТОВ «Максрембуд» передало ТОВ «Київцивілбуд», на виконання договору підряду №14/07-11 від 14.07.11р. Даний факт підтверджується карткою рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Київцивілбуд» за 01.05.11-31.08.11 по договору від 14.07.11р.; вказаним вище договором підряду №14/07-11 від 14.07.11р., довідкою про вартість робіт та актом виконаних робіт.
При цьому, суд враховує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, відтак, є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка має індивідуальний характер відповідно до ст.61 Конституції України, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Максрембуд» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань по виконанню субпідрядних робіт, поставки матеріалів та їх оплати. Відтак, протиправного умислу позивача, на укладення протиправного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу, описані вище правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.
Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 14.10.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. Тому, адміністративний позов про визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі цих висновків податкових повідомлень-рішень, є обґрунтованим та такий слід задовольнити.
Судові витрати у розмірі 2294 гривень відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь позивача.
Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000652210/5637 від 21.10.2013р. та № 0000662210/5638 від 21.10.2013р.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максрембуд» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузан Р.І.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 березня 2014 року.