Справа № 22-ц/793/714/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 27 Компанієць О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко Н. І.
05 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменко Н. І.
суддів Захарова А. Ф. , Скіць М. І.
при секретаріРибасюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки А.В. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,
25 вересня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 13 липня 2006 року ним укладено з відповідачем кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак відповідач своєчасно платежі не вносив, внаслідок чого станом на 31 липня 2013 року утворився борг у сумі 41070 грн. 14 коп.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Стягнено з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 1000 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням, представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити в повному об'ємі.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, що з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (на даний час Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») і ОСОБА_7 був укладений договір № б/н шляхом написання заяви, яка разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг. Своїм підписом ОСОБА_7 підтвердив, що ознайомився та погоджується із вказаними складовими укладеного договору.
Відповідно до умов договору, ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевиплаті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу про закінчення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.
Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 34-38) ПАТ КБ «Приватбанк» вказував на те, що ОСОБА_7 зобов'язання за взятим договором № б/н від 13 липня 2006 року належним чином не виконав і станом на 31 липня 2013 року мав заборгованість за кредитним договором у розмірі 41070 грн. 14 коп., що складається з наступного: 9895 грн. 22 коп. - заборгованість по кредиту; 28743 грн. 01 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1931 грн. 91 коп. штрафу (процентна ставка), тому необхідно вказану заборгованість стягнути в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що за заявою відповідача про застосування позовної давності, у вимогах про стягнення кредиту належить відмовити на підставі ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Колегією суддів встановлено, що сторони по справі встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом, останній платіж з погашення кредиту ОСОБА_7 здійснив 01 жовтня 2008 року на суму 148 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості за договором (а.с.6), після чого перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 09 вересня 2013 року (підтверджено штампом вхідної кореспонденції суду № 12449/13-вх на позовній заяві (а.с. 2)).
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Повернення заборгованості за кредитним договором включає в себе зобов'язання позичальника здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, початок позовної давності для стягнення нарахованих платежів утвореної відповідачем заборгованості необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідно до тарифів і порядку погашення по кредиту, строк внесення щомісячного платежу становить до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 22).
Так як останній платіж, як вже зазначалося вище, ОСОБА_7 здійснив 01 жовтня 2008 року і дана обставина підтверджена розрахунком заборгованості (а.с. 9), тому строк позовної давності звернення ПАТ КБ «Приватбанк» за захистом своїх порушених прав до суду розпочався саме 26 листопада 2008 року і закінчився 25 листопада 2011 року. Оскільки позивач звернувся до суду лише 09 вересня 2013 року, тому колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача є обґрунтованим.
Крім того, дана правова позиція викладена і в правовому висновку ВСУ у справі № 6-116 цс 13 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Правова позиція ВСУ вказує, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Що стосується вимоги відповідача про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь 1000 грн. судових витрат, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р., який набрав чинності з 01.01.2012 року затверджено граничні розміри компенсації витрат, що пов'язані з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Адвокат ОСОБА_8 представляв інтереси ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, та відповідачем сплачено 1000 гривень за надання послуг визначених договором від 11.11.2013 року, що підтверджується відповідною квитанцією № 55 від 11 листопада 2013 року (а.с.105).
Як вбачається з матеріалів справи, відбулося сім засідань: 12 листопада 2013 року - 13 хв., 19 листопада 2013 року - 7 хв., 21 листопада 2013 року - 1 год. 40 хв., 13 грудня 2013 року - 43 хв., 23 грудня 2013 року - 16 хв., 20 січня 2014 року - 35 хв. та 21 січня 2014 року - 2 хв. Отже час роботи адвоката ОСОБА_8 по даній справі склав 3 год. 36 хв.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дані витрати відносяться до витрат на правову допомогу та підлягають стягненню в розмірі 1000 грн., що не перевищує граничний розмір компенсації витрат.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки А.В. - відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий :
Судді :