07.03.2014 Справа №607/15153/13-к
Тернопільський міськрайонний суд в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 під час судового розгляду провадження №607/15153/13-к стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186, ч.2 ст.186 КК України,-
встановив:
Захисник просить змінити ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що лише підозра у вчиненні кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою. Крім цього, він просить врахувати те, що обвинувачений неодноразово скаржився на поганий стан здоров'я.
ОСОБА_5 також просить змінити йому запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що кримінальне провадження щодо нього сфальсифіковано.
Прокурор просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , оскільки є ризик того, що він може ухилятися від суду і продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В реєстрах матеріалів досудового розслідування, долучених до обвинувальних актів вказано вагомі докази обвинувачення ОСОБА_5 в умисному вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
За вчинення цих діянь, серед інших альтернативних покарань, також, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
З обвинувальних актів вбачається, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів. Це є підставою вважати, що він перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
З врахуванням наведеного суд прийшов до переконання, що підозра обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень не є єдиною підставою для тримання його під вартою.
Висновку комісії лікарів про те, що ОСОБА_5 не може утримуватись під вартою суду не надано.
Станом на даний час судове провадження не завершено. Отже, обставин, які можуть бути підставою для скасування або зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'ягкий, судом не встановлено.
З метою запобігання спробам вчиненню обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, переховування від суду і для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, суд вважає, що необхідно продовжити дію строку тримання під вартою обвинуваченого, з часу його завершення, на два місяці, тобто 60 днів.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених Кодексом. В ухвалі суду зазначається, які обов'язки з передбачених ст.194 КПК України будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Підстав та обставин передбачених статтями 177 та 178 КПК України, які дозволяють суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, у випадках передбачених ч.4 ст.183 КПК України, немає.
Обираючи 13.09.2013 року ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя застави не визначив.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, ризиків можливого його не прибуття до суду, відлучення з місця проживання без дозволу суду, не повідомлення суду про зміну місць проживання або роботи, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу, яка у достатній мірі буде гарантувати виконання ним покладених на нього обов'язків, але не є завідомо непомірною для нього, в розмірі 25 мінімальних заробітних плат. Також, для відвернення вказаних ризиків на обвинуваченого необхідно покласти відповідні обов'язки передбачені ст.194 КПК України і роз'яснити йому наслідки їх невиконання.
Керуючись главою 18 та ст.331, ч.2 ст.392 КПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотань про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 на домашній арешт відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 з часу його закінчення 16-00 год. 8 березня 2014 року на строк два місяці, тобто 60 днів.
Датою закінчення строку тримання під вартою ОСОБА_5 вважати 6 травня 2014 року в 16 год. 00 хв.
Визначити ОСОБА_5 заставу в сумі 30450 гривень для внесення на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області.
Якщо буде внесено заставу ОСОБА_5 звільнити з-під варти.
У випадку внесення застави на ОСОБА_5 покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, повідомляти суду про зміну місць проживання та роботи, на період дії застави.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання ним покладених на нього обов'язків внесені кошти будуть звернені в дохід держави.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали.
Після закінчення строку на який на обвинуваченого було покладено обов'язки ухвала про їх застосування припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Копію ухвали вручити ОСОБА_5 і прокурору та направити в ІТТ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, СІЗО №26 м.Чорткова Тернопільської області, Конвойній службі ВЧ №3002-Ж, не пізніше ніж за п'ять днів до початку судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя ОСОБА_1