Справа № 607/14778/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 22-ц/789/148/14 Доповідач - Фащевська Н.Є.
Категорія - 57
27 лютого 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є.
суддів - Гурзеля І. В., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Беська С.В.
з участю- ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_1, представника ДВС Зварича Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, за участю третіх осіб - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція", приватний нотаріус ОСОБА_7, ПАТ "Фольксбанк" про визнання незаконним проведення прилюдних торгів щодо реалізації нерухомого майна, визнання недійсним та скасування свідоцтва про посвідчення права власності та зобов"язання вчинити дії по виключенні запису про реєстрацію права власності,-
ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким у задоволенні її позову в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, за участю третіх осіб - Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція", приватного нотаріуса ОСОБА_7, ПАТ "Фольксбанк" про визнання незаконним проведення прилюдних торгів щодо реалізації нерухомого майна, визнання недійсним та скасування свідоцтва про посвідчення права власності та зобов'язання вчинити дії по виключенні запису про реєстрацію права власності - відмовлено.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна - будинковолодіння по АДРЕСА_1, скасування свідоцтва про право власності від 01.06.2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації права власності на вищезазначене будинковолодіння за № 2418.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власницею житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, вартістю 210 606 грн. на підставі Договору довічного утримання від 19 лютого 1981 року та Свідоцтва про право на спадщину від 17 березня 1983 року, що стверджується вищезазначеним договором та свідоцтвом, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2008 р., реєстраційними посвідченнями, виданими Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 26.02.1981 р. та 18.03.1983 р.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №186316 від 6.02.2007 р. ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0609 га.
Відповідно до записів у будинковій книзі будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, в ньому зареєстровані ОСОБА_6 з 23.03.1981 р., ОСОБА_8 з 8.04.1987 р., дочка ОСОБА_3 з 28.04.2001 р., внук ОСОБА_4 з 1.03.2011 р.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2010р., стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 473 400 грн. авансу отриманого згідно попереднього договору, 474 600 грн. штрафу, 142 020 грн. пені за прострочення повернення суми авансу та 1820 грн. судових витрат, дане рішення набрало законної сили.
14 березня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист №2-8561/2010 про стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 вищезазначеної суми боргу.
20 серпня 2012 року державним виконавцем Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №ВП 33939383 про виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 14.03.2011р. №2-8561 щодо стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 1 091 840 грн. боргу.
29.08.2012р між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_5 набув право вимоги до ОСОБА_6 на стягнення коштів згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2010р. по справі №2-8561/10.
03 вересня 2012 року державним виконавцем Другого відділу ДВС винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 14.03.2011р. №2-8561, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_6
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2012 року по справі №1915/16590/2012 замінено сторону виконавчого провадження по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2010р. у цивільній справі №2-8561/10 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 1 091 840 грн. боргу, а саме - стягувача ОСОБА_10 на його правонаступника ОСОБА_5
26 жовтня 2012 року державним виконавцем Другого відділу ДВС винесена постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою приєднано виконавче провадження №34640841 про стягнення із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» 76 725,88 грн. боргу та виконавче провадження №33939383 про стягнення із ОСОБА_6 в користь ОСОБА_10 1 091 840 грн. боргу до зведеного виконавчого провадження №34921443.
ДВС було встановлено, що ОСОБА_6 не має зареєстрованого рухомого майна та у неї відсутні кошти для повного виконання зведеного виконавчого провадження, а тому було вирішено проводити стягнення згідно Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції про вчинення виконавчих дій» за рахунок наявного у боржника нерухомого майна.
05 грудня 2012 року державним виконавцем Другого відділу ДВС складений Акт опису й арешту майна боржника зведеного виконавчого провадження ОСОБА_6, яким описано і арештовано будинковолодіння по АДРЕСА_1, загальною площею 71,8 кв.м. та земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,0609 га.
Судом встановлено, що Акт опису й арешту отримав син боржника -ОСОБА_11, будь-яких зауважень, пояснень та претензій з приводу опису майна не поступало. Також, відсутні докази оскарження дій державного виконавця з приводу проведення опису й арешту майна боржником чи іншими сторонами виконавчого провадження.
22 грудня 2012 року Другим відділом ДВС прийнята Заявка на реалізацію арештованого майна при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №148/08 про стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 1 091 840 грн. боргу згідно виконавчого листа №2-8561 від 14.03.2011р. та стягнення із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» згідно виконавчого листа №1915/588/2012 76 725,88 грн. боргу. Згідно Заявки до складу арештованого майна входить будинковолодіння в м. Тернополі по АДРЕСА_1, з початковою вартістю майна, яке виставляється на торги за оцінкою 1 000 000 грн.
25.01.2013 року Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції з спеціалізованою організацією ПП «СП Юстиція» укладено договір, на підставі якого на реалізацію передано арештоване майно - житловий будинок з надвірними будівлями в м. Тернополі по АДРЕСА_1, стартовою ціною 1 000 000 грн.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, про призначення та проведення 25 січня 2013 року о 12 год. прилюдних торгів з реалізації вищезазначеного майна стартовою ціною 1 000 000 грн. сторони виконавчого провадження, а також інші можливі учасники були повідомленні в установленому законом порядку.
В зв'язку з тим, що 25.01.2013 року реалізація будинковолодіння не відбулась, за зверненням ПП «СП Юстиція» державним виконавцем Тернопільського міського управління юстиції складено акт, яким знижено продажну ціну арештованого майна шляхом уцінки на 25% та встановлено ціну для реалізації будинковолодіння - 950 000 грн.
Про проведення повторних торгів 13 лютого 2013 року в 10 год. 30 хв. з приводу реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_6 - будинковолодіння по АДРЕСА_1, із стартовою ціною 950 000 грн. сторони були повідомлені в установленому законом порядку.
13.02.2013 року майно повторно не реалізувалось, а тому ціна будинковолодіння по АДРЕСА_1, була знижена до 850 000 грн. згідно Акту уцінки майна, яке не реалізувалося на прилюдних торгах 13.02.2013р.
Про проведення прилюдних торгів 14 березня 2013 року в 10 год. з приводу реалізації арештованого майна боржника зведеного виконавчого провадження ОСОБА_6 -будинковолодіння по АДРЕСА_1, із стартовою ціною 850 000 грн. сторони буди повідомлені в установленому законом порядку.
Згідно повідомлення ПП «СП Юстиція» №145 від 14.03.2013р. повторна реалізація арештованого майна - будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 не відбулася в зв'язку з відсутністю покупців.
18 березня 2013 року на адресу ОСОБА_5 та ПАТ «Родовід Банк» направлений лист №19/8115/08, в якому вказано, що згідно повідомлення ПП «СП Юстиція» №145 від 14.03.2013р. повторна реалізація арештованого майна - будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 не відбулася в зв'язку з відсутністю покупців, а тому на підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна.
На адресу Другого відділу ДВС 18.03.2013р. за вх. №2147/07-18/1 надійшла заява від ОСОБА_5, який виявив бажання залишити за собою непродане будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу.
26 березня 2013 року державним виконавцем Другого відділу ДВС прийнята постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, і 26 березня 2013 року В.о. начальника Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції затверджений Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якого будинковолодіння по АДРЕСА_1 передається ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу, вартість майна становить 1 000 000 грн. згідно висновку про вартість нерухомого майна від 11.12.2012р. складеного ПП «Експертоцінка».
21 червня 2013 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого в.о. начальника Другого відділу ДВС від 26.03.2013р. видане свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, що складається з будинковолодіння в м. Тернополі по АДРЕСА_1, а саме житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м., зазначеного в генплані під літ. «А» і наступних надвірних будівель: шлакової літньої кухні під літ. «Б», цегляної вбиральні під літ. «В», цегляного сараю під літ. «Д», цегляного гаража під літ. «Ж», огорожі з сортового заліза та металевої сітки 1, 2, вимощення з цементу, цементних плит, асфальту, бруківки І, II, III, IV, та земельної ділянки площею 0,0609 га для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Свідоцтва про право власності від 01.06.2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 та скасування його державної реєстрації за № 2418, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_5 правомірно, згідно норм законодавства набув право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0609 га по АДРЕСА_1, є добросовісним набувачем права власності, так як набув його при виконанні судового рішення.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону, та встановленим обставинам по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернулась з позовом до ДВС, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними торгів по реалізації будинку по АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності з підстав недодержання при проведенні прилюдних торгів норм Закону України «Про виконавче провадження» й Тимчасового положення, а саме: при проведенні торгів не отримано дозволу органу опіки та піклування, оскільки на час їх проведення в будинку проживав малолітній син дочки боржниці, не були витребувані правовстановлюючі документи на будинковолодіння.
Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.
Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).
Аналіз положень вищезазначених Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Мінюсту від 27.10.1999р. №68/5, яким визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені пені правила проведення цих торгів.
В забезпечення переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, що є правочином.
Згідно з п.3.11 Тимчасового положення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином, а тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.
Як видно зі змісту позовних вимог, матеріалів справи, позивач з вимогами до ПП "СП Юстиція" про визнання недійсними прилюдних торгів з підстав порушення порядку їх проведення не звернувся.
Відповідно до вимог ст.62 Закону України "Про виконавче провадження "
у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду, якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Враховуючи обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суд обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності від 01.06.2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 та державної реєстрації права власності на вищезазначене будинковолодіння за № 2418 з підстав недодержання в момент вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу), оскільки дані порушення не знайшли свого підствердження в судовому засіданні.
Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що порушено порядок проведення повторних торгів, а саме: вони були проведені раніше ніж через місяць з часу проведення перших торгів, порушено порядок переоцінки майна, оскільки з позовом до ПП "СП Юстиція"з питання порушення процедури проведення торгів, позивач не звертався. Крім того, твердження апелянта з приводу заниженої оцінки будинковолодіння не були предметом його позовних вимог по даній справі.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).
Отже, висновок суду про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Колегія погоджується з висновком суду, що права та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4, в інтересах якого був заявлений позов, не були порушені, оскільки судом встановлено, що попередній власник будинку ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання не реєструвати у спірному будинку по АДРЕСА_1, місце проживання інших осіб. Крім того, малолітня дитина згідно вимог статті 29 Цивільного кодексу України може проживати та бути зареєстрована по місцю проживання свого батька ОСОБА_12
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Є. Фащевська