Справа № 127/26628/13-к
Провадження №11-кп/772/105/2014
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
04 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці 04 березня 2014 року кримінальне провадження №11-кп/772/105/2014 за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим за ч.1 ст.119 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України від відбуття призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вироком стягнуто судові витрати,
встановила:
Згідно вироку суду 05.08.2013 року, приблизно о 07.00 годині, ОСОБА_11 прийшов додому до своєї бувшої дружини ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті особистих неприязних відносин спричинив останній тілесні ушкодження.
Цього ж дня, 05.08.2013 року, приблизно о 19:30 год., співмешканець ОСОБА_12 - ОСОБА_9 , з метою проведення бесіди профілактичного характеру та припинення в подальшому вчинення насильства, прийшов додому до ОСОБА_11 , який проживав у АДРЕСА_2 . Перебуваючи на площадці першого поверху 3 під'їзду будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 зустрів ОСОБА_11 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, в результаті чого між ними виникла словесна сварка з приводу отримання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень. В ході виниклої суперечки ОСОБА_9 , передбачав можливість настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_11 при цьому легковажно розраховував на їх відвернення, усвідомлюючи протиправність та протизаконність своїх злочинних дій, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_11 внаслідок чого від отриманого удару останній не втримався на ногах та впав спиною на тверду підлогу, при цьому ударившись задньою частиною голови об саму бетоновану поверхню площадки першого поверху. Після цього ОСОБА_9 , не даючи встати ОСОБА_11 , наніс ще два удари кулаком в область правої частини тулуба та випустив газ із газового балончика в обличчя потерпілого. Після чого, ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник, а ОСОБА_11 зайшов до свого помешканя за зазначеною вище адресою та ліг спати, де наступного дня було виявлено його труп.
Відповідно до висновку експерта № 602 від 07.08.2013-09.092013 року вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 було виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді саден на голові, крововиливів в м'які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелом кісток основи черепа, внутрішньомозковий крововилив (40 мл.), двобічний субдуральний крововилив (80 мл.), поширений субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку, крововилив в шлуночки мозку.
Черепно-мозкова травма виникла від дії твердого тупого предмета (предметів) та належить до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що мають ознаки небезпеки для життя в момент спричинення. Переломи 8,9,10 ребер справа виникли від дії тупого (их) твердого (их) предмета (ів), мають ознаки середніх тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Крім того у ОСОБА_13 виявлені синці тулуба, садна та синці рук та ніг. Що виникли від дії твердого тупого предмета (предметів) належать до легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку і смертю не стоять. Усі вказані тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвих. Смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка у своєму перебігу ускладнилася набряком та дислокацією головного мозку. Між закритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_11 є прямий причиний зв'язок. Черепно-мозкова травма у ОСОБА_11 утворилася внаслідок співудару тім'яно-потиличною ділянкою голови об цементовану підлогу, що мало місце при падінні ОСОБА_11 з положення стоячи на площину, при наданні його тілу прискорення внаслідок удару в ділянку голови, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через істотні порушення кримінально процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 за ч.1 ст. 119 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Свої вимоги мотивує тим, що судом не викладено у вироку пояснення обвинуваченого щодо обставин події злочину (час, місце), не вирішено питання із запобіжним заходом, при призначенні покарання не дотримано вимог ст.65 КК України, обставини спричинення тілесних ушкоджень свідчать не тільки про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину, але й велику суспільну небезпеку особи винного, підстави для застосування ст.75 КК України є не обґрунтованими, пом'якшуючі покарання обставини, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та той факт, що ОСОБА_9 надає допомогу співмешканці ОСОБА_12 у вихованні її малолітніх дітей не знижують суспільної небезпеки кримінального правопорушення та особи винного, залишено поза увагою думку потерпілої щодо суворої міри покарання.
Заслухавши доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на обставини викладені в ній; потерпілої ОСОБА_8 , яка вказала, що на досудовому слідстві їй було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, претензій до обвинуваченого не має, на досудовому слідстві погоджувалась про звільнення від відбування покарання обвинуваченого, однак як в суді першої інстанції так і на теперішній час вважає, що за скоєне ОСОБА_9 повинен бути покараний суворо, підтримала скаргу прокурора; адвоката ОСОБА_7 , який вказав на безпідставність скарги прокурора, відсутність підстав вважати обвинуваченого суспільно-небезпечним; обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтвердив обставини досліджуваної судом події, які викладені у оскаржуваному вироку, просив не позбавляти волі, врахувати пом'якшуючі покарання обставини, та те, що він фактично утримує своїх непрацездатних батьків, один з яких є інвалідом, надає допомогу в утриманні дітей ОСОБА_12 , висловлює жаль з приводу скоєного, заперечив проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити його без змін.
Вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і цей висновок суду як і кваліфікація дій обвинуваченого ніким не оскаржуються.
Обираючи засудженому вид та міру покарання, суд виходив із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України).
При цьому враховано визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, думку потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, тому вид та міра покарання, призначене ОСОБА_9 є максимально суворим з огляду на санкцію ч.1 ст.119 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин середньої тяжкості, щиро каявся, добровільно в повному обсязі відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілій, має виключно позитивні характеризуючі дані про його особу, які в сукупності судом визнаються винятковими, навіть попри номінальну тяжкість скоєного стосовно ст. 12 КК України, за відсутності обтяжуючих покарання обставин висновок суду про необхідність застосування до ОСОБА_9 інституту звільнення від відбування покарання є обґрунтованим.
За час розгляду справи ОСОБА_9 свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, що свідчить про істотне зниження ступені його небезпечності для суспільства, і утворює підставу для висновку суду про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Всебічна оцінка даних про особу винного є однією з важливих передумов можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Перш за все необхідно враховувати соціально значиму поведінку винного до і після вчинення злочину, а також окремі якості чи інші особливості його особистості.
Виходячи із роз'яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» повне відшкодування ОСОБА_9 потерпілій заподіяних збитків (матеріальних і моральних) ще під час досудового слідства справи засвідчує про його каяття, характеризує суб'єктивне ставлення до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що справедливо вплинуло на рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на обставини даної справи, звернення вироку до реального виконання покарання у виді позбавлення волі є надто суворим і його застосування потягне за собою порушення засад виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, оскільки це поставить в складне становище утриманців ОСОБА_9 , якими є малолітні діти ОСОБА_12 , що на переконання суду не відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості (ст.65 КК України).
ОСОБА_9 даючи пояснення в апеляційному суді та в останньому слові щиро каявся та виражав жаль із приводу трагічного випадку, що стався за його участі, а тому аналізуючи в сукупності обставини справи підстав для незастосування щодо засудженого положень ст. 75 КК України у суду не має.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: не лише кара за скоєне, а і виправлення засуджених і запобігання вчиненню нових злочинів.
Судова колегія визнала, що перебування обвинуваченого на волі не спричинить небезпеки для оточуючих, поведінка після скоєного свідчить про його виправлення і тому немає необхідності ізолювати ОСОБА_9 від суспільства.
Аналізуючи викладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що призначене покарання ОСОБА_9 та застосування ст.75 КК України, належним чином мотивовано у вироку, відповідає обставинам справи, а тому є обґрунтованим, з огляду на що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не має.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Вінницького міського Вінницької області від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.119 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді :
З оригіналом згідно.