Апеляційний суд Житомирської області
Справа №275/627/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.286 ч.2,135 ч.1 КК Доповідач ОСОБА_2
05 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6
потерпілого : ОСОБА_7
засудженого: ОСОБА_8
адвоката: ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2013 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого продавцем в ПП "Будзинський", мешканця АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч. 2 ст. 286 КК України - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк три роки; ст. 135 ч. 1 КК України - один рік позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покаранням п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк три роки.
Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 18857 грн. за заподіяну матеріальну шкоду та 50000 грн. за заподіяну моральну шкоду.
Стягнуто з ОСОБА_8 судові витрати по справі за проведення судових технічних та автотехнічної експертиз в розмірі 2052 грн. 48 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Як визнав суд, 18 травня 2013 року біля 13 год. 00 хв. ОСОБА_8 керував автомобілем "FORD Sierra" реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаючи та усвідомлюючи про технічно несправний стан транспортного засобу, а саме з непрацюючою гальмівною системою задніх коліс. Рухаючись вказаним транспортним засобом по правій смузі проїзної частини автодороги між смт. Брусилів -с. Дубрівка Брусилівського району Житомирської області в напрямку смт. Брусилів, проїзджаючи Брусилівську РЕМ, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій ОСОБА_8 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п. 12.1 вказаних Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, стану свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та в порушення п. 12.3 наведених Правил невірно оцінив дорожню обстановку та об'єктивно виявивши небезпеку для свого руху у вигляді пішохода ОСОБА_10 , який рухався попереду в попутному напрямку, ведучи велосипед з лівого боку, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним свого транспортного засобу, натомість змінивши напрямок свого руху праворуч передньою лівою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
Внаслідок наїзду транспортного засобу пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 487 від 19.07.2013 року являються смертельними.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 1.5, 2.3 б), 12. 1,12.3, 31. 1,31. 4,31.4.1 б) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Крім того, відразу ж після скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , розуміючи, що він здійснив дорожньо-транспортну пригоду та маючи можливість впевнитись у тому, що потерпілий
ОСОБА_10 перебуває в небезпечному для його життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, умисно не виконав вимоги п. 2.10 "а", "б","в", "г", "д", "є" Правил дорожнього руху України. Не залишившись, водій ОСОБА_11 з метою уникнення відповідальності за скоєне, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не надавши допомоги потерпілому ОСОБА_10 , якого він своїми діями сам поставив у небезпечний для життя та здоров'я стан, в силу чого ОСОБА_10 був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, розміру та міри призначеного покарання, просив у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність вирок змінити. Посилається на те, що визнана судом пом'якшуюча покарання обставина - щире каяття підлягає виключенню, оскільки ОСОБА_8 не погодився з тим, що залишив потерпілого в небезпеці та втік з місця ДТП.В доповненнях до апеляції прокурор також просив змінити вирок в частині судових витрат, та вказати, що такі витрати стягуються на користь держави , а не експертної установи.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, призначивши покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на три роки.
Посилається на те, що як на досудовому так і під час судового слідства він показував, що його автомобіль був в технічно справному стані. Він був тверезий. В автомобілі перебували його друзі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Попереду автомобіля, яким він керував, побачив пішохода, який вів велосипед у попутному напрямку посередині його смуги руху. З лівої сторони на узбіччі проїзної частини дороги стояв вантажний автомобіль ГАЗ Брусилівський РЕМ. Біля автомобіля перебували люди. Чоловік, який був попереду та вів велосипед був навпроти вантажного автомобіля ГАЗ. Він пригальмував та зменшив швидкість. Чоловік почав переміщатися в сторону руху автомобіля, та він намагався його об'їхати, щоб уникнути наїзду. Почав різко гальмувати, щоб уникнути наїзду на пішохода, чого не вдалося запобігти та він здійснив наїзд на пішохода з велосипедом. Він зупинив автомобіль. Побачив на дорозі постраждалого чоловіка, який лежав на проїжджій частині.
Він почав кричати, щоб викликали швидку допомогу, так як не було з собою телефону. Потім він злякався та утік. Автомобіль залишився на місці пригоди. На другий день ОСОБА_8 прийшов у міліцію та все розповів. ОСОБА_16 система автомобіля була технічно справна та в працездатному стані, так як він під час керування автомобілем гальмував, автомобіль реагував нормально, що підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 18.05.2013 р., згідно схеми до якого наявний гальмівний шлях.
Допитані в суді як свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 підтвердили його показання про те, що під час вчинення дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_10 змінював напрямок свого руху по смузі руху автомобіля.
При проведенні технічної експертизи залишилось нез'ясованим питання, чи міг би автомобіль "FORD Sierra" при несправній гальмівній системі гальмувати та зупинятися.
На думку апелянта, суд першої інстанції взяв до уваги лише висновок технічної експертизи № 3/332 від 21.06.2013 р., не давши оцінки показанням свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , протоколу огляду місця пригоди від 18.05.2013 р.
ОСОБА_8 не визнає кваліфікацію його дій за ст. 135 ч. 1 КК України, оскільки після ДТП він зупинив автомобіль, залишив його, почав кричати, щоб викликати «Швидку допомогу», побачивши кров потерпілого, злякався та втік. Через деякий час повернувся на місце пригоди. Наступного дня прийшов до міліції.
Обвинувачений вважає, що при призначенні покарання суд не врахував, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вагітність його дружини, те, що він раніше не судимий, вчинив необережний злочин.
На апеляційну скаргу прокурора надійшли заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 в яких він вказує на те, що суд при призначенні покарання обґрунтовано врахував пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття за вчинення обох злочинів, а не кожного окремо.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора в підтримання апеляції прокурора та заперечень проти апеляції обвинуваченого, думку ОСОБА_8 про підтримання своєї апеляції та залишення апеляції прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції обвинуваченого та прокурора підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
В суді першої інстанції ОСОБА_8 дав показання про те, що він свою вину визнав та визнав цивільний позов і показав, що 18.05.2013 року він їхав на автомобілі "FORD Sierra" реєстраційний номер НОМЕР_1 в напрямку смт. Брусилів, в автомобілі були його друзі. Їхав по правій стороні дороги, за метрів 70 попереду побачив пішохода, чоловіка, який йшов в попутному напрямку, ведучи в руках велосипед. Попереду зліва на дорозі стояв автомобіль РЕСу. Побачивши пішохода він почав гальмувати, але автомобіль почало заносити. Він намагався обминути пішохода, але не зміг і здійснив наїзд на нього. Він зупинив машину, вийшов і побачив, що пішохід лежить з лівої сторони машини. Пішохід намагався піднятися. Він став кричати своїм друзям, які теж вибігли з автомобіля, щоб вони викликали" швидку", міліцію, гак я к не мав при собі мобільного телефону. Працівники РЕСу також стали викликати" швидку ". Він злякався того , що накоїв і втік, а наступного дня сам прийшов у міліцію. Під час наїзду на пішохода він був тверезий, автомобіль був справний, гальма в машині були. На даний час він нічого не відшкодував по цивільному позову. Він не згодний з тим, що залишив потерпілого без допомоги. Він щиро кається у скоєному, просить пробачення і просить суворо його не карати.
Зазначені показання фактично ідентичні показанням ОСОБА_8 під час досудового розслідування та тому, на що він посилається в апеляційній скарзі.
Обвинувачений посилається на протокол огляду місця пригоди від 18.05.2013 р., як на доказ справності гальмівної системи його автомобіля.
Вказані доводи спростовуються висновком судової технічної експертизи № 3 / 332 від 21.06.2013 р., в якому вказано, що на момент огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля "FORD Sierra" державний номер НОМЕР_1 знаходиться в технічно несправному та технічно непрацездатному стані. Несправність робочої гальмівної системи впливає на безпеку дорожнього руху, оскільки ефективність гальмування даного автомобіля була значно знижена. (а.с. 92- 107).
Тому, виходячи з наведеного, є надуманими посилання обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на те, що при проведенні технічної експертизи залишилось нез'ясованим питання, чи міг би автомобіль "FORD Sierra" при несправній гальмівній системі гальмувати та зупинятися.
У вироку суду першої інстанції дана оцінка показанням свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , протоколу огляду місця пригоди від 18.05.2013 р.
Так, згідно показань свідка ОСОБА_19 , він у той день їхав разом з хлопцями в автомобілі, яким керував ОСОБА_8 . Свідок не дивився весь час на дорогу. Він бачив, що в попутному напрямку йшов пішохід, який вів в руках велосипед. Зліва стояв автомобіль з працівниками РЕМу. Він не дивився весь час на дорогу, а коли повернув голову, то побачив, що автомобіль ОСОБА_8 вдарив чоловіка з велосипедом. ОСОБА_8 до наїзду гальмував, наїзд відбувся на смузі руху ОСОБА_8 , який зупинився, став кричати "визвіть медичну допомогу", а тоді побіг з місця ДТП до дерев і більше на місці ДТП не з'явився. Стали підходити працівники РЕМу. Постраждалий не залишався сам на місці аварії, вони були біля нього, хвилин через 10 приїхала" швидка ". Йому не відомо, чи вживав ОСОБА_8 горілку. ОСОБА_8 з місця пригоди автомобіль не забирав.
Свідок ОСОБА_20 пояснив у судовому засіданні, що він їхав разом з хлопцями в автомобілі, яким керував ОСОБА_8 , зі швидкість біля 80 км/год., був тверезий. Свідок бачив, що постраждалий йшов в попутному напрямку по правій стороні дороги. З лівої сторони дороги стояв автомобіль РЕМ. ОСОБА_8 став гальмувати, але було вже пізно і стався наїзд. Після ДТП ОСОБА_8 зупинився, почав кричати, щоб викликали "Швидку". Потерпілий був без свідомості, він лежав і не ворушився. Свідок викликав "Швидку". ОСОБА_8 побіг до дерев, а він , ОСОБА_19 та ОСОБА_15 залишились біля потерпілого. Автомобіль стояв на місці аварії, не зміщувався. Потім ОСОБА_8 говорив йому, що злякався і тому втік.
Згідно показань свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні, він їхав в автомобілі ОСОБА_8 , який рухався зі швидкістю 75 км/год., був тверезий, обігнав попутний автомобіль "Шевроле". Метрів за 100 попереду вони побачили чоловіка з велосипедом на правій стороні дороги, сталася аварія. Постраждалого кинуло на переднє лобове скло. ОСОБА_8 вискочив із машини і став кричати, щоб викликали "швидку", і потім побіг в напрямку дерев. Чоловік лежав нерухомо, потім намагався піднятись.
Аргументи ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що вказані свідки зазначали, що під час вчинення дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_21 змінював напрямок свого руху по смузі руху автомобіля, не підтверджуються їх показаннями.
У цілому показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 узгоджуються як з показаннями ОСОБА_8 , так і з іншими матеріалами кримінального провадження, в тому числі і протоколом огляду місця пригоди від 18.05.2013 р.
Як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заперечив, що він залишив постраждалого в небезпеці, пояснив, що він втік з місця дорожньо-транспортної пригоди після того, як крикнув друзям, щоб вони викликали "Швидку допомогу".
До зазначених показань суд першої інстанції віднісся критично та визнав їх необгрунтованими, оскільки обвинувачений, який сам поставив постраждалого в небезпечний для життя стан, і на якого законом покладено обов'язок надати допомогу постраждалому, переклав свій обов'язок по можливості надання йому допомоги на інших осіб - своїх друзів, і втік з місця ДТП, не впевнившись, що вони надали постраждалому відповідну допомогу, викликали" Швидку допомогу", про що свідчать показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , а також самого обвинуваченого.
Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 135 КК України, а саме залишення в небезпеці, оскільки обвинувачений усвідомлював, що потерпілий перебуває у небезпечному для життя стані, в який він сам своїми діями поставив потерпілого, і що на водія покладено обов'язок надати допомогу потерпілому, не перекладаючи цього обов'язку на інших осіб.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, на думку колегії суддів, частково заслуговують на увагу.
Зокрема, необхідно змінити вирок суду 1 інстанції щодо стягнення судових витрат, оскільки згідно вимог КПК України, вони стягуються на користь держави , а не експертної установи.
Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, про що і заявив ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів.
Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_8 , то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який характеризується по місцю роботи та проживання позитивно, раніше не судимий, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Крім того, суд при обранні покарання суд врахував наявність на утриманні ОСОБА_8 двох неповнолітніх дітей, тяжкість наслідків у вигляді смерті потерпілого, заподіяних внаслідок вчинення злочину і обрав йому покарання у виді позбавлення волі, а також застосування до обвинуваченого додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Тому колегія суддів бере до уваги також ту обставину, що дружина ОСОБА_8 є вагітною, і вважає за можливе призначити йому більш м'яке покарання.
Разом з тим ,колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України з призначенням покарання з випробуванням та іспитовим строком.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора задовольнити частково.
Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2013 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Призначити ОСОБА_8 за ст.286 ч.2 КК України покарання три роки шість місців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Застосувати ст. 70 ч.1 КК України і шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2052 грн.48 коп.
В решті вирок щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.
Судді :