Справа № 459/506/14-ц
26 лютого 2014 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Грабовського В.В.,
з участю: секретаря судового засідання Савіцької Б.Б.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Вандзьо О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої набуттям професійних захворювань при виконанні трудових обов'язків, -
У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. На обгрунтування вимоги послався на те, що 01.08.1983 року прийнятий учнем підземного гірничого робітника. 11.08.1983 року направлений в УКК на курси підземних гірничих робітників очисного вибою. 18.10.1983 року переведений підземним гірничим робітником очисного вибою V розряду. 01.02.1988 року переведений підземним майстром підривником I розряду. 01.08.1995 року звільнений за прогули. 20.11.1995 року прийнятий підземним гірничим робітником очисного вибою V розряду. 10.05.2001 року звільнений по власній ініціативі по ст.38 КЗпП України. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці у позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого останній неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Згідно довідки МСЕК позивач вперше був оглянутий Обласною МСЕК: акт № 930/3 від 01.07.2004 року. Встановлено 25% профзахворювання на безтерміново; акт № 607 від 14.06.2005 року. Встановлено 30% профзахворювання на безтерміново.
Представник відповідача подав письмове заперечення на позовну заяву, в якій зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Зазначив, що позивачем не надано жодного медичного висновку та доказу про те, що саме від професійного захворювання він терпить моральні і фізичні страждання, а не від загальних захворювань. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просять його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з трудовою книжкою позивача останній 01.08.1983 року прийнятий учнем підземного гірничого робітника. 11.08.1983 року направлений в УКК на курси підземних гірничих робітників очисного вибою. 18.10.1983 року переведений підземним гірничим робітником очисного вибою V розряду. 01.02.1988 року переведений підземним майстром підривником IV розряду. 01.08.1995 року звільнений за прогули. 20.11.1995 року прийнятий підземним гірничим робітником очисного вибою V розряду. 10.05.2001 року звільнений по власній ініціативі по ст.38 КЗпП України.
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копіями наявних у справі медичних документів.
Відповідно до повідомлення МСЕК № 71 від 11.04.2013 року ОСОБА_1 вперше був оглянутий Обласною МСЕК № 3: акт № 930/3 від 01.07.2004 року. Встановлено: 25% профзахворювання на безтерміново. Акт № 607 від 14.06.2005 року. Встановлено: 30% профзахворювання на безтерміново.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійні захворювання, а отже, про право позивача на її відшкодування.
Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан його здоров'я, тяжкість професійних захворювань, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювань, а саме: хронічний бронхіт, емфізема легень, дифузний пневмосклероз, що становить 30%. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 5000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення 30000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Доводи представника відповідача стосовно заперечення факту завдання позивачеві моральної шкоди спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Таким чином, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.
Керуючись: ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області на користь ОСОБА_1 5000 (десять тисяч),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої набуттям професійних захворювань при виконанні трудових обов'язків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Грабовський