"25" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/46822/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Мороза В.Ф.,
суддів Донця О.Є., Голяшкіна О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень про застування фінансових санкцій від 12 січня 2012 року №30 на суму 5 304,00грн. та №31 на суму 3 734,02грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органи Пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення вчинені до 01 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пеню, передбачені п. 3,5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV), оскільки передбачені даними пунктами правопорушення та санкції за їх вчинення втратили чинність, у зв'язку із чим їх застосування з 01 січня 2011 року є неправомірним.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Пенсійного фонду від 07 квітня 2011 року №546 про застування фінансових санкцій від 12 січня 2012 року №30 на суму 5 304,00грн. та №31 на суму 3 734,02грн. Рішення судів мотивовані неправильним застосуванням таких фінансових санкцій.
У поданій касаційній скарзі Пенсійний фонд заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, просить ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2012 року Пенсійним фондом, за результатами акту перевірки від 27 грудня 2011 року №119, відносно ОСОБА_2 були прийняті рішення від 12 січня 2012 року №30 про застосування фінансових санкцій передбачених п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески в сумі 5304 грн., та рішення № 31 про застосування фінансових санкцій відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ на суму 3 734 грн. 02 коп.
Відповідно до п. 3 ч. 9 статті 106 Закону України №1058-IV за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.
Згідно з абзацом 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Вищезазначене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
Наведене відповідає рішенню Верховного Суду України прийнятому у справі № 21-170а13, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішень про застування фінансових санкцій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.Ф. Мороз
Судді О.Є. Донець
О.В. Голяшкін