"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/94490/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, за касаційною скаргою УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року, -
ОСОБА_4 05.03.2010р. звернулася в суд із позовом до УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила визнати дії УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області неправомірними і зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.12.2010р. позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. Зобов'язано УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. і провести відповідні виплати з урахуванням фактично здійснених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011р. постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.12.2010р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 05.03.2009р. по 23.07.2011р. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 05.03.2009р. по 23.07.2011р., з урахуванням фактично отриманих сум.
У касаційній скарзі УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то відповідач з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. повинен був нараховувати і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтями 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. №835-VI та 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. №2154-VI Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Варто звернути увагу, що названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розміри лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011р. №3491-VI (набрав чинності 19.06.2011р.) «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Кабінетом Міністрів України на виконання п.7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011р. №3491-VI прийнята постанова від 06.07.2011р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р.
За таких обставин, виплата підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році можлива лише до 23.07.2011р.
За приписами ч.2 ст.99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки ОСОБА_4 звернулася в суд із цим позовом лише 05.03.2010р., не надавши належних доказів поважності причин пропущення передбаченого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду, а відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку для звернення до суду, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 з 05.03.2009р. і по 23.07.2011р.
Слід зазначити, що ПФ України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами ПФ України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне УПФ України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в місті Сєвєродонецьку Луганської області.
Крім того, слід звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на УПФ України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, правильними є висновки суду щодо невзяття до уваги доводів відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року, якою скасовано постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2010 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.