Справа № 2-2424/14
760/4218/14-ц
05 березня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Оціночна компанія Вега» про скасування оцінки майна,-
Позивач звернувся з позовом, в якому просив скасувати оцінку, проведену ТОВ «Оціночна компанія «Вега», його арештованого майна у розмірі 56200 грн. та встановити дійсну вартість вказаного майна.
Крім того, просив для забезпечення позову до вирішення справи по суті заборонити органам ДВС вживати дії по примусовому продажу його власності, а саме об'єкта спірної оцінки: земельної ділянки загальною площею 0,109 га (кадастровий номер №5121084200:02:002:0208), розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Даний спір просить вирішити в порядку цивільного судочинства.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що даний позов не підлягає розгляду в суді в порядку позовного провадження цивільного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Юридичним актом, який може бути оспорений в судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
В ч. 3 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Зазначена вище норма закону прямо визначає, в якому саме процесуальному порядку сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду з питанням щодо оскарження оцінки майна.
Крім того, ч. 4 відповідної статті вказує, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Судом встановлено, що в даному спорі предметом є скасування висновку з експертної оцінки майна, що по своїй юридичній суті не є цивільно-правовими відносинами саме з реалізації арештованого майна, а виникли з приводу оспорювання порядку визначення його вартості.
При цьому зазначена оцінка не є правовстановлюючим документом, вона є результатом практичної діяльності експерта - оцінювача з визначених питань, а не актом обов'язкового виконання всіма учасниками певних правовідносин, не є результатом матеріальних правовідносин та не є актом державного чи іншого органу, який може бути оспорений окремо від оскарження дій цього органу, оскільки саме ВДВС здійснює примусове відчуження майна боржників, використовуючи у виконавчому провадженні оцінку арештованого майна.
Так, згідно зі ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Тобто, предметом судового розгляду згідно з розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
У відповідності до ст.387 ЦПК України за результатами скарги учасника виконавчого провадження у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимоги заявника та усунути порушення.
Оскільки заявник, звертаючись до суду з вимогою про скасування оцінки майна, проведеної в ході виконавчих дій в порядку ст.58 ЗУ «Про виконавче провадження», просить встановити дійсну вартість майна, що фактично свідчить про незгоду позивача з діями державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо прийняття експертної оцінки майна, які пов'язані саме із примусовим виконанням виконавчого листа №1519/2-3228/2011, виданого 19.12.2011 року Малиновським районним судом м. Одеси на підставі судового рішення ухваленого відповідно до ЦПК України, то за таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги про скасування оцінки арештованого майна та визначення дійсної вартості майна повинні розглядатись в порядку розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Так, ч.1, 2 ст.384 ЦПК України встановлює, що скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
На підставі зазначеного, суд вбачає за необхідне роз'яснити позивачу право на звернення до суду зі скаргою та вимогами щодо оскарження оцінки арештованого майна, яка була проведена в порядку виконавчих дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, тобто за наслідками дій останнього, до суду, який видав виконавчий лист, а саме Малиновського районного суду м. Одеси, за результатами розгляди яких останній зобов'язаний встановити правомірність чи неправомірність вчинених дій щодо проведення оцінки та прийняття їх для реалізації арештованого майна відповідним ВДВС.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивачем не вірно визначений порядок подання заяви, слід застосувати аналогію права на підставі ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якою передбачено що, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Виходячи з того, що даний позов не підлягає розгляду в судах у порядку позовного провадження цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.
Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 15, 122, 383, 387, ЦПК України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за його позовом до ТОВ «Оціночна компанія Вега» про скасування оцінки майна.
Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: