Копія.
Справа №686/16779/13-ц
Провадження №22-ц/792/309/14
24 лютого 2014 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Кізюн О.Ю.
суддів: Карпусь С.А., Костенка А.М.
при секретарі Терлич А.В.
з участю: представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу провадженням № 22ц/792/ 309/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк", з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про припинення договору іпотеки.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
встановила:
22 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк" (далі ПАТ КБ„Приватбанк"), зазначивши третьою особою на стороні відповідача приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про припинення договору іпотеки. В обгрунтування вимог позивач вказувала, що 02.02.2006 року між нею та ПАТ КБ „Приватбанк" було укладено кредитний договір, виконання зобов'язань за яким було забезпечено договором іпотеки від 02.02.2006 року, укладеного між тими ж сторонами. Предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1,18. 08.12.2012 року вона здійснила остаточний розрахунок за кредитним договором, однак відповідач відмовляється видати їй довідку про зняття заборони з відчуження іпотечної квартири, посилаючись на те, що вона має заборгованість за кредитним договором. Тому просила, визнати договір іпотеки припиненим у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 6 грудня 2013 року у задоволенні
позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Апелянт вказує, що наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором є неправильним,
Головуючий у першій інстанції - Логінова С.М. Справа №22ц/792/ 309/14
Доповідач -Кізюн О.Ю. Категорія № 19,27
оскільки з роблений із урахуванням щомісячної суми комісії у розмірі 880 грн. Проте, застосування комісії не відповідає умовам договору, а висновки суду першої інстанції щодо цієї обставини є необґрунтованими і суперечать висновкам з цього питання, які викладені у рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 03.03.2011 року та в ухвалі апеляційного
суду Хмельницької області від 15.06.2011 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав та мотивів.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що 02.02.2006 року між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № НМН0GK00006843, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 188 800 грн. на строк до 30.01.2026 року.
У забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором, між сторонами 02.02.2006 року було укладено договір іпотеки № НМН0GK00006843.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором в повному обсязі не виконано, і на час розгляду справи у суді першої інстанції за нею рахується заборгованість за кредитним договором у сумі 143075,16 грн.
Посилання ОСОБА_3 на те, що заборгованість утворилася внаслідок
безпідставного щомісячного нарахування банком комісії у розмірі 0,55% від суми наданого кредиту спростовуються наступним.
Відповідно до змісту п.1.1 кредитного договору кредитні кошти Банком надані ОСОБА_3 на умовах сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, сплати одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту та щомісяця у період сплати у розмірі 0,55% від суми наданого кредиту.
В пункті 2 іпотечного договору встановлено, що іпотекою забезпечується повернення кредиту, сплата відсотків за користування кредитом, комісії в розмірі 0,55% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати.
Наведені умови договору в установленому законом порядку не визнані недійсними; позивачка також не зверталася до суду із вимогами про визнання припиненим основного зобов'язання - кредитного договору внаслідок належного виконання нею умов договору.
Тому при вирішенні справи суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка усупереч правилам ст.60 ЦПК України не надала суду доказів про виконання нею в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором, а отже відсутні підстави для визнання договору іпотеки припиненим.
Посилання представника апелянта на те, що відповідно до змісту п.1.1 щомісячний платіж у розмірі 0,55% від суми наданого кредиту визначений як комісія за дострокове погашення кредиту, і оскільки дострокове погашення кредиту боржником не проводилося, тому нарахування комісії у розмірі 0,55% є таким, що не відповідає умовам договору, спростовуються наступним. Пункт 1.1. кредитного договору передбачає сплату комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 цього договору. Пунктом 3.11 кредитного договору встановлено, що комісія за дострокове погашення кредиту є додатковою і розраховується в розмірі 0,00% від суми кредиту, що погашається.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що щомісячний платіж в розмірі 0,55% від суми наданого кредиту є комісійна винагорода за надання фінансового інструменту, узгоджується із наведеними умовами кредитного договору.
Колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: підпис.
Судді: підписи.
Копія відповідає оригіналу. Суддя : (Кізюн О.Ю.)