Справа № 333/10177/13-ц
Пр. № 2/333/661/14
20 лютого 2014 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Кулик В.Б.,
при секретарі Довгаль А.Г.,
за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18.06.2013 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб, про що Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції складено відповідний актовий запис за № 420. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Посилаючись на зазначене, а також враховуючи те, що відповідач не працює та постійного доходу не має, але добровільно надавати допомогу на утримання дитини відмовляється, просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1000 гривен щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягає і просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, зазначивши, що він офіційно не працює, тому він має можливість сплачувати позивачу аліменти на утримання неповнолітнього сина, але не більш ніж 700 грн.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст. 57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно з ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, виданого 05.09.2013 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Дитина проживає з матір'ю - ОСОБА_1 і находиться на її утриманні.
Таким чином, судом встановлено, що на цей час ОСОБА_3 повністю знаходиться на утриманні позивача та проживає разом з останньою. Добровільно відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання спільної дитини не надає, хоча є працездатним. Останній офіційно не працює.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
На підставі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Таким чином, приймаючи до уваги інтереси неповнолітнього ОСОБА_3, його стан здоров'я та матеріальне становище позивача, стан здоров'я і матеріальне становище відповідача, той факт, що відповідач має змогу сплачувати аліменти, а також думку відповідача, що він зможе сплачувати аліменти, але не більш ніж 700 грн., враховуючи прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, встановлений ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», суд вважає, що розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 повинен щомісячно складати 700 грн., починаючи з дати подачі позову.
Так як позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача відповідно до ст. 88 Цивільного-процесуального кодексу України повинен бути стягнений судовий збір на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-184, 191 СК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 700 (сімсот) грн. щомісячно, починаючи з 20.12.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовій збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 (сорок) коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення в частині суми платежу за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.Б. Кулик