27.02.2014 Справа № 11/7
Колегія у складі:
Головуючого судді Якимчук Л.М.,
судді Васьковського О.В.,
судді Івашкович І.В.,
Розглянувши матеріали справи
За позовом Прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, м. Ужгород
До відповідача Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс", м.Ужгород
Про знесення самочинно збудованого об'єкту по вул.Фединця, 61 та приведення земельної ділянки у попередній стан.
За участі представників учасників процесу:
Від прокуратури - Камінська О.В., старший прокурор відділу прокуратури м. Ужгорода;
Від позивача (виконкому Ужгородської міської ради) - не з'явився.
Від позивача (інспекції ДАБК у Закарпатській області) - Цап М.П., представник по дов. від 12.09.2013 №Д-01.
Від відповідача - Стельмах В.В., член правління, довіреність від 29.01.2014; Ігнатьо Б.Я., начальник юридичного відділу, довіреність від 29.01.2014.
Суть спору: Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі виконкому Ужгородської міської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, м.Ужгород про зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт по вул.Фединця, 61 в м. Ужгороді та приведення земельної ділянки у попередній стан.
Прокурор у процесі підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Зазначає, що об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61, належать на праві власності відкритому акціонерному товариству „Закарпатавтотранс". Однак, відповідач самовільно добудував за вказаною адресою приміщення площею 61,3 кв.м. без отримання відповідного на те дозволу власником земельної ділянки та відповідними контролюючими органами.
Враховуючи наведені обставини, прокурор вважає, що вказане самовільно збудоване приміщення повинно бути знесене на підставі ст.ст.375,376 Цивільного кодексу України.
Після ознайомлення з дозвільними документами на спірну будівлю, поданими представником відповідача, прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін для надання йому можливості перевірити та підтвердити відповідними доказами незаконність таких дозвільних документів.
Аналогічне клопотання заявив і представник позивача (інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області).
Позивач (виконавчий комітет Ужгородської міської ради) явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов.
Зазначає, що поданими суду доказами (Свідоцтвом про право власності на прибудову до приміщення автовокзалу „Ужгород-2" (літА), Витягом про державну реєстрацію прав від 22.03.2012 №33564122, Витягом з Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2012 №58, Довідкою КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода") повністю спростоване твердження прокурора про те, що прибудова, розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61А, є самочинним будівництвом.
Заслухавши представників учасників процесу та розглянувши матеріали справи, суд
Другого грудня 2009 року Інспекцією ДАБК у Закарпатській області проведено перевірку щодо законності будівництва відкритим акціонерним товариством „Закарпатавтотранс" прибудови за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61, за результатами якої встановлено, що вказане будівництво здійснювалося без дозволу Інспекції на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим порушено вимоги Закону України „Про планування та забудову територій" (Акт проведення перевірки від 02.12.2009 міститься у матеріалах справи).
Вказана перевірка послужила підставою для звернення прокурора міста Ужгорода з даним позовом.
Проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у позові, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, для того, щоб визнати будівництво самочинним, необхідним є встановлення факту відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, відсутності належного дозволу, а також належно затвердженого проекту, які передбачені законодавством, на будівництво об'єкта містобудування.
Вищий господарський суд України роз'яснив, що, розглядаючи спори про знесення самочинно збудованих об'єктів, судам слід з'ясовувати: хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт; чи надано власником земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці; чи дотримано порядок будівництва спірних об'єктів нерухомості, зокрема, чи наявна дозвільна документація на будівництво цих об'єктів; чи здавались об'єкти нерухомості в експлуатацію (п. 3.2 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, від 01.01.2010).
Відповідно до частини 5 статті 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідна Декларація про готовність спірного об'єкта до експлуатації міститься у матеріалах справи та зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області 10.06.2011 за №ЗК14311004570.
За приписами частини 1 статті 39 згаданого Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності (як зазначено у Декларації, об'єкт по вул. Фединця, 61 належить до ІІІ категорії складності), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Отже, суд дійшов висновку, що на теперішній час об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Ужгород по вул. Фединця, 61 не має ознак самочинно збудованого, оскільки:
- земельна ділянка за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61 (на якій збудовано спірний об'єкт нерухомості), належить відповідачу на праві постійного землекористування, що підтверджено Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001642;
- рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2012 №58 вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності відкритому акціонерному товариству „Закарпатавтотранс" на прибудову до приміщення автовокзалу „Ужгород-2 (літ. А) по вул. Фединця, 61, загальною площею 60,5 м2;
- на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідачу видано Свідоцтво про право власності на прибудову до приміщення автовокзалу „Ужгород-2" (літА), що розташована у м. Ужгород по вул. Фединця, 61, загальною площею 60,5 кв.м.;
- комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" 22.03.2012 зареєстроване вказане речове право відповідача (підтверджено відповідним Витягом №33564122).
Листом від 10.01.2011 р. N 23-16/7/0/7-11 Міністерство регіонального розвитку та будівництва України роз'яснило наступне. Оскільки законодавством передбачено право забудовника на узаконення самочинного будівництва шляхом врегулювання прав власності на земельну ділянку чи її користування, оформлення відповідних дозвільних документів та проектної документації на будівництво, усунення допущених порушень будівельних норм і правил під час будівництва об'єкта, виконання інших вимог, встановлених чинним законодавством (сплата штрафних санкцій тощо), судове рішення про знесення самочинно збудованих об'єктів приймається як остаточний засіб, коли забудовник не може в установлений строк усунути допущені ним порушення.
У даному випадку, враховуючи узаконення відповідачем самочинної прибудови у м. Ужгород по вул. Фединця, 61 (належно оформлене право користування земельною ділянкою, оформлення дозвільної документації, прийняття спірного об'єкта в експлуатацію у передбаченому законом порядку), суд не вбачає підстав для знесення спірної прибудови, тому відмовляє у позові повністю.
Стосовно клопотань позивачів про відкладення розгляду спору для надання можливості перевірки законності отриманих відповідачем дозволів на спірне будівництво, то суд відхиляє такі клопотання, у зв'язку з тим, що розгляд даної судової справи обмежено строком, передбаченим ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, і позивачі, у свою чергу, не позбавлені права звертатись з позовом про визнання незаконними відповідних дозволів у порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 03.03.2014.
Головуючий суддя Л. М. Якимчук
Суддя О.В. Васьковський
Суддя І.В. Івашкович