28 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/4657/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - Мельник С. О. (дов. від 02.12.2013 р.)
відповідача: - не з'явився
третя особа: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року
у справі № 2а/0470/4657/11
за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська
до ОСОБА_2
третя особа Ужгородська митниця
про стягнення податкового боргу,-
встановила:
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи Ужгородської митниці, в якому просила стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг в сумі 32569,68 грн., з якого 5428,28 грн. з податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами та 27141,28 грн. з мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг зі сплати податку на додану вартість на товари, що ввозяться га територію України громадянами, та мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами у розмірі 32569,68 грн., який виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених митницею за наслідками проведеної камеральної перевірки повноти нарахування та сплати до бюджету митних платежів при митному оформленні транспортного засобу, що переміщувався позивачем на митну територію України в режимі імпорт. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, митницею направлено позивачу повідомлення задля здійснення заходів з погашення податкового боргу, проте за наслідками застосованих до відповідача заходів для стягнення податкового боргу (направлення першої та другої податкових вимог) вказаний борг дотепер не погашений.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь бюджету податковий борг на загальну суму 32569,68 грн.: з податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами - 5428,28 грн., з мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами - 27141,28 грн.
Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 74), в якій, посилаючись на те, що постанова не відповідає вимогам законодавства, просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що митницею порушено вимоги Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків від інших контролюючих органів в частині дотримання термінів такого надіслання. Відповідач також вказує, що він не отримував особисто ані акт перевірки, ані податкові повідомлення, що підтверджується відсутністю його підпису на поштових повідомленнях.
Відповідач, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи означені особи повідомлені судом належним чином.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Ужгородською митницею проведено камеральну перевірку повноти нарахування митних платежів при митному оформленні транспортного засобу, що переміщувався на митну територію України в режимі імпорт гр. ОСОБА_2, за результатами якої складено акт №12/8/300000000/003361457 від 12.06.2008.
Перевіркою встановлено, що транспортний засіб марки «MAN 41 414 VF», 2000 року випуску, двигун дизельний об'ємом 11 967 см. куб при митному оформлені класифікований у митній декларації МД-1 №094813 від 09.06.2007 за кодом УК ТЗЕД 8704101190 із застосуванням ставки ввізного мита в розмірі один відсоток, в той час як автомобіль даної моделі повинен бути класифікований за кодом УК ТЗЕД - 8704239900 із ставкою ввізного мита - двадцять відсотків, що призвело до застосування неправильної ставки ввізного мита та заниження податкових зобов'язань.
На підставі акту перевірки Ужгородською митницею прийняті податкові повідомлення:
№37 від 03.09.2008, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами, на загальну суму 5428,28 грн., в тому числі за основним платежем - 5169,79 грн. та за штрафними санкціями - 258,49 грн.
№38 від 03.09.2008, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України громадянами на загальну суму 27141,38 грн., в тому числі за основним платежем - 25848,93 грн. та штрафними санкціями - 1292,45 грн.
Означені податкові повідомлення направлені на адресу відповідача разом з супроводжувальним листом від 04.09.2008 № 11/26-4081, отримані відповідачем 12.09.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (а.с.47, 48).
Приймаючи до уваги, що Ужгородська митниця не є податковим органом, третьою особою в порядку пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» задля здійснення заходів з погашення податкового боргу на адресу позивача листом від 02.11.2009 №11-01/2-69дек направлено подання: №8 від 23.09.2008, №11 від 24.11.2008, №1 від 02.01.2009.
Позивачем застосовані заходи по стягненню податкового боргу в сумі 32569,68 гривень шляхом направлення першої податкової вимоги №1/1197 від 09.11.2009, яка отримана відповідачем 28.11.2009 (відповідно до фіскального чеку №5062 від 23.11.2009 та повідомлення про вручення поштового відправлення №02648112) та другої податкової вимоги №2/7 від 19.07.2010, яка отримана відповідачем 27.07.2010 (відповідно до фіскального чеку 218 від 26.07.2010 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність позовних вимог.
Відповідно до п.14 ст.1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ч.1 ст.72 МК України).
Згідно з ч.1 ст.81 МК України заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення є декларуванням.
При цьому, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори (ст.88 МК України).
Отже, задля митного оформлення транспортних засобів декларант повинен здійснити декларування таких товарів, надати митному органу передбачені законодавством документи та сплатити відповідні податки та збори.
За визначенням, що міститься в статті 6 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами та мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами, які є податками, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких покладено на митні органи відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України №2181-III від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно з цією нормою митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Отже, зважаючи на те, що митні органи є контролюючими органами щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та погашення податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами, які повинні сплачуватись платником податку (у даному випадку декларантом), відтак порядок нарахування, сплати вказаного податку та заходи щодо його стягнення регулюються діючим на час виникнення спірних правовідносин Законом №2181-III.
Згідно із абз. «б» пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону №2181-III у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
При цьому, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181-III).
Підпунктом 5.3.1, пункту 5.3, ст. 5 Закону №2181-ІІІ визначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Матеріалами справи підтверджено, що податкові зобов'язання у загальному розмірі 32569,68 грн., нараховані відповідачу за наслідками проведеної третьою особою 12.06.2008 камеральної перевірки, не оскаржені відповідачем в адміністративному або судовому порядку, отже означена сума мала бути сплачена відповідачем протягом десяти календарних днів від дня отримання ним податкового повідомлення.
Відповідно до пп. 5.4.1, п.5.4, ст. 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Зважаючи на той факт, що податкові повідомлення отримані відповідачем 12.09.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та не сплачені протягом десятиденного терміну після їх отримання, сума податкового зобов'язання, нарахованого митним органом у розмірі 32569,68 грн. є податковим боргом.
Посилання відповідача на факт неотримання ним особисто акту перевірки та податкових повідомлення не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення, які містять особистий підпис відповідача.
Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги (пп. 6.2.1, п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ).
Механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку врегульовано Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1387 від 24.10.2001.
Відповідно до п.2 вказаного Порядку у разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов'язання, контролюючий орган складає подання.
Подання для виставлення першої податкової вимоги надсилається податковому органу не пізніше ніж на п'ятий робочий день після закінчення встановленого законом граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Подання для виставлення другої податкової вимоги надсилається податковому органу на 40 календарний день з дати надіслання подання, зазначеного у пункті 3 цього Порядку (п.3, 4 Порядку).
З огляду на те, що відповідачем податкові повідомлення отримані 12.06.2008, а подання для виставлення першої посадкової вимоги було надіслано податковому органу 23.09.2008 за №8, а для виставлення другої податкової вимоги - 24.11.2008 за №11, колегія суддів приходить до висновку про повне дотримання митним органом вимог наведеного вище Порядку №1387 в частині строків надіслання податковому органу відповідного подання.
Згідно з п.7 Порядку податковий орган на підставі подання, одержаного від контролюючого органу, здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків, а саме: надіслання податкових вимог.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ).
Відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, перша податкова вимога № 1/1197 від 09.11.2009 отримана відповідачем 28.11.2009, що підтверджується фіскальним чеком №5062 від 23.11.2009 та повідомленням про вручення поштового відправлення №02648112, друга податкова вимога №2/7 від 19.07.2010 отримана відповідачем 27.07.2010, що підтверджується фіскальним чеком №218 від 26.07.2010 та повідомленням про вручення поштового відправлення.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги відсутність фактів оскарження у встановленому порядку визначених відповідачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами, та мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами, колегія приходить до висновку про узгодженість податкових зобов'язань відповідача та необхідність їх сплати до державного бюджету.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі № 2а/0470/4657/11 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко