25 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/4717/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі
за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» про стягнення коштів,
Позивач Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) 21.04.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи»( далі ТОВ «НВФ «УНІС») , Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі ДП «УДЦР» ) про стягнення коштів в сумі 32 380 000 грн., отриманих ТОВ «НВФ «УНІС» за угодами №357 та №358 від 10.11.2009 року, укладеними з ДП «УДЦР».
Відповідачі ТОВ «НВФ «УНІС», ДП «УДЦР» заперечували проти позову та просили суд в задоволенні позову відмовити.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову , якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністра тивних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ТОВ «НВФ «УНІС» як юридична особа перебуває на обліку у відповідача ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.
Із матеріалів справи вбачається, що ДП «УДЦР» як замовник уклало з ТОВ «НВФ «УНІС» як виконавцем договір № 357 від 10.11.2009 року на виконання робіт та послуг щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та БІК, з загальною сумою договору - 18 000 000 грн., яка визначена на підставі Додатку № 3 "Калькуляція кошторисної вартості", складеного та підписаного посадовими особами ТОВ НВФ „УНІС", калькуляцією виконання зазначених послуг по договору передбачено залучення 162 працівників, витрати на оплату праці яких визначені в сумі - 5 443 960 грн., нарахування на заробітну плату - 2 001 744,09 грн.
Між тими ж сторонами укладено договір № 358 від 10.11.2009 року на закупівлю за державні кошти другої черги створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) роботи та послуги щодо другої черги створення цієї системи обліку мобільних телефонів на території України, з загальною сумою договору - 14 380 000 грн., яка визначена на підставі тієї ж "Калькуляції кошторисної вартості", якою виконання зазначених послуг по договору передбачено залученням 710 працівників, витрати на оплату праці яких визначені в сумі 6 123 150 грн., нарахування на заробітну плату - 2 251 482, 26 грн.
Відповідно до умов вищезазначених договорів №№357, 358 від 10.11.2009 року ТОВ НВФ „УНІС" зобов'язалося виконати роботи щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та ЕІR та щодо створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) на території України, загальна вартість виконання робіт по цим договорам склала суму 32 380 000 грн.
В позовній заяві ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська зазначено, що підставою стягнення з ТОВ «НВФ «УНІС» суми 32 380 000 грн. є отримання цих коштів відповідачем за укладеними з ДП «УДЦР» договорами №№ 357, 358 від 10.11.2009 року, які мають ознаки нікчемності, до цього висновку податковий орган дійшов за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВФ «УНІС» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 року по 31.03.2010 року, оформленого актом №1889/234/32614261 від 11.06.2010 року.
Судом першої інстанції досліджено акт перевірки №1889/234/32614261 від 11.06.2010 року податкового органу, та встановлено відсутність акті посилання на дослідження вищезазначених договорів між ТОВ «НВФ «УНІС»та ДП «УДЦР» , висновку щодо їх нікчемності, актом виявлено порушення ТОВ «НВФ «УНІС» пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами (далі Закону №334/94-ВР) в частині заниження податку на прибуток за 3 квартал 2008 року в сумі 20 000 грн.
Судом першої інстанції також досліджено довідку № 323/23-2/32614261 від 11.03.2011 року, складену ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо результатів виїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «УНІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при укладені і виконанні договорів № 293 від 15.10.2008 року, № 357 та № 358 від 10.11.2009 року, укладених товариством з ДП «УДЦР», в ході якої податковим органом досліджено первинні бухгалтерські документи: копії договорів, додаткових угод та інших документів, які у своїй сукупності відображають господарські взаємовідносини ТОВ «НВФ «УНІС» із контрагентами, порушень в зв'язку із укладенням та виконанням договорів при цьому не виявлено.
Виконання договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV) - актами приймання-передачі , податковими накладними, платіжними документами про оплату робіт за договорами, а також рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України №215 від 05.05.2011 року щодо реалізації Автоматизованої системи обліку мобільних терміналів України (ICOMT).
Матеріалами справи підтверджено, що наказом Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 98-нк від 29.05.2009 року введено в експлуатацію узагальнену базу кодів-ІМЕІ мобільних терміналів з 30 травня 2009 року , а рішеннями Національної комісії з питань регулювання зв'язку України №580 від 16.12.2010 року розпочато автоматизований обмін даними щодо кодів ІМЕІ між УДЦР та операторами мобільного зв'язку.
Офіційним повідомленням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та Державної митної служби України підтверджено впровадження Автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ICOMT) на території України та системи синхронізації бази даних кодів ІМЕІ та ЕІR операторів мобільного зв'язку, створених внаслідок виконання умов договорів № № 357, 358 від 10.11.2009 року, що збільшило надходження до Державного бюджету України на 534 млн. грн. у 2009 році та більш ніж на 1280 млн. грн. у 2010 році.
Підставою визнання договорів №№ 357, 358 від 10.11.2009 року нікчемними та необхідність застосування передбачених законом санкцій податковим органом зазначена відсутність необхідної кількості працівників у ТОВ «НВФ «УНІС», та у залучених до виконання договорів третіх осіб: ТОВ "ЕсАй БІС" , ТОВ "Віка Інтернешнл", ТОВ "Виктол", ТОВ "Бакотек" , внаслідок чого позивач зробив припущення, що відсутність калькуляції кошторисної вартості до Договорів з третіми особами може свідчити про приховування (заниження) об'єкта оподаткування, несплату податків, зборів (обов'яз кових платежів), порушення вимог податкового законодавства та втрат Державного бюджету, що є підставою вважати вказані правочини такими, що укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, які водночас суперечать моральним засадам суспільства.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання позивача на відсутність калькуляція кошторисної вартості при залученні працівників третіх осіб для виконання умов договорів, не може бути підставою для визнання господарських зобов'язань нікчемними, так як договорами не передбачено такої форми звітності, а наявність розбіжностей між даними, відображеними контрагентами ТОВ «НВФ «УНІС» у деклараціях 1ДФ "Звіт про податки з доходів фізичних осіб" та даними ДПА України за період з 2008 по 2010 роки може свідчити про порушення цими платниками податків правил оподаткування, і не є підставою для висновку про укладення угод № 357 та № 358 від 10.11.2009 року з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
За приписами Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.
Оскільки податковим органом не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених ТОВ «НВФ «УНІС» з ДП «УДЦР» правочинів № 357 та № 358 від 10.11.2009 року, а саме: рішення суду про визнання договорів такими або вирок суду відносно посадових осіб ТОВ «НВФ «УНІС», або ДП «УДЦР» , які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб цих підприємств на порушення публічного порядку при укладанні угод, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «НВФ «УНІС» коштів в сумі 32 380 000 грн., отриманих ним за укладеними з ДП «УДЦР» угодами №357 та №358 від 10.11.2009 року.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова