20 січня 2014 рокусправа № 383/1446/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2013 року у справі №383/1446/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації в Кіровоградській області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації протиправними та про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ,-
03 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, в якому просила визнати дії відповідача незаконними та протиправними. Зобов'язати відповідача нарахувати ОСОБА_1, як ветерану війни - учаснику війни, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік за період з 2000-2013 роки. Зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 недосплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік за період з 2000-2013 роки.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в частині визнання дій відповідача протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2013 року. В іншій частині позов залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач зазначає, що судом не прийнято до уваги заяву позивача про поновлення строку для звернення до суду (а.с.9).
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом 03.09.2013, позивач в якості підстав на підтвердження поважності причин пропуску законодавство встановленого строку звернення до суду, послався на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 11.05.2013 з газети «Юридичний вісник України». Крім того, позивач зазначив, в 2008 та 2010 роках перебувала на стаціонарному лікуванні, що перешкоджало своєчасно звернутися до суду.
З огляду на визначений позивачем предмет спору, фактичні обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги за період 2000-2012 років повинні бути залишені без розгляду відповідно до вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що наведені позивачем обставини не можуть бути визнані в якості поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є ветераном війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с.4).
Як вбачається з наданих відповідачем документів, позивачеві в 2013 році виплачено разову грошову допомоги, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 5 травня, в розмірі 135 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно при виплаті разової грошової допомоги у 2013 році керувався вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 № 5515-VІ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" передбачено застосування в 2013 році норм і положень, зокрема, статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13.03.2013 № 149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», яка набрала чинності 19.03.2013 і якою встановлено розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни 135 грн.
Вищезазначені положення Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік», прийнятого пізніше, ніж Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неконституційними не визнавалися.
Отже в даному випадку з огляду на приписи Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення постанови Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» при визначенні позивачеві розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2013 році.
Крім того, слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності здійснення відповідачем виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2013 році, керуючись відповідною постановою Кабінету Міністрів України, якою цей розмір встановлений у твердій сумі.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2013 року у справі №383/1446/13-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко