Справа №263/1800/14-ц
УХВАЛА Провадження №2а/263/118/2014
28.02.2014 року суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Ікорська Є.С., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення, викладеного в протоколі №13 засідання Молотовської міськради депутатів трудящих від 12.04.1950 року,-
Позивачка звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, просила суд визнати недійсним рішення Молотовської міськради депутатів трудящих від 12.04.1950 рок, яким ОСОБА_3 надано в користування частку земельної ділянки площею 600 кв.м. на праві забудови, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.6 Постанови пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Згідно з ч.7 Постанови пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
У відповідності з п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на те, що спір виник з приводу земельних відносин та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, вважаю за необхідне відмовити позивачці у відкритті провадження у справі та роз'яснити, що їй слід звертатись в порядку цивільного судочинства з позовною заявою.
Керуючись ст.109 КАС України, -
У відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення, викладеного в протоколі №13 засідання Молотовської міськради депутатів трудящих від 12.04.1950 року - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Є.С. Ікорська