Справа: № 826/13603/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
18 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК будівельна та торгова компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «УТЕК будівельна та торгова компанія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мін доходів у м. Києві від 31.07.2013 року №0002812240 та № 0002822240.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УТЕК будівельна та торгова компанія» з питань правильності нарахування податкового кредиту, податкових зобов'язань та відображення доходів і витрат, що формуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за червень 2012 року.
За результатами перевірки податковим органом складено акт у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства України, зокрема:
-пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок а прибуток на суму 12600 грн, у т.ч. за 1 півріччя 2012 року - на суму 12600 грн;
-п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.2 п.200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 90333 грн, в т.ч. за червень 2012 року на суму 90333 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 року № 0002822240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12750 грн. з яких 12600 грн. - за основним платежем, 3150 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002812240 від 31.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112916,25 грн, з яких 90333 грн - за основним платежем та 22583,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» укладено договір підряду №12/06-1 від 01.06.2012 року відповідно до якого замовник доручив, а субпідрядник ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» зобов"язався прийняти та сплатити вартість робіт у строки та на умовах, визначених даним договором. Склад та обсяг робіт визначаються згідно договірної ціни (додаток №1), який є невід»ємною частиною договору. Роботи виконуються на об'єкті «прибудова складу сировини та готової продукції» по вул. Вітрука 5-а в м. Житомир.
Загальна вартість робіт за договором становить 623 000 грн в т.ч. ПДВ 102 833,33 грн.
На виконання договору сторони угоди підписали договір про вартість виконаних будівельних робіт на суму 307 296 грн.
Так, субпідрядником надано позивачу послуги по виконанню будівельних робіт на суму 623 000 грн в т.ч. ПДВ 103 833 грн, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за листопад 2012 року від 12.11.2012 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року від 12.11.2012 року.
Крім того, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» видано позивачу податкові накладні, які були оформлені у відповідності до вимог ст. 201 ПК України.
Оплата позивачем робіт за вищезазначеним договором здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.
Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (виконавець) укладено договір №14/04 від 02.04.2012 року № 14/04 відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити інформаційно-консультативні послуги згідно умов договору та підписаного акту прийму-передачі виконаних робіт. Вартість послуг відповідно до договору становить 72 000 грн в т.ч. ПДВ 12 000 грн.
На виконання умов договору ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» надало позивачу послуги на суму 72000 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №)У-0000031 від 29.06.2012 року.
Податкова накладна оформлена товариством у відповідності до вимог ст. 201 ПК України.
Оплата здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.
На момент правовідносин, що виникли між сторонами, контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку як юридичні особи та як платники ПДВ.
Також судом першої інстанції було встановлено, що всі господарські відносини позивача з його контрагентами та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку і зауважень по наданим деклараціях податковим органом встановлено не було.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зазначених в акті доводів податкової інспекції, а отже приходить до висновку про неправомірність прийнятих стосовно позивача податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як зазначено у ч. 1,2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність (нікчемність) договорів, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.. 138.10.5,138.10.6 п. 138.10, п.138.11,138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.140 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 201.8 - 201-10 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).
Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір №12/06-1 та договір №14/04 були укладені позивачем з його контрагентами з метою ведення господарської діяльності, отримання прибутку, а також з метою ефективної участі в конкретних торгах.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 25 лютого 2014 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.