Справа: № 826/17608/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
18 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П,
суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
за участю секретаря: Савін І.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,-
Державна судова адміністрація України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання незаконним та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27 серпня 2013 року ВП №28381871 про стягнення штрафу в розмірі 680 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач Державна судова адміністрація України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про нарахування та виплату недоплаченої заробітної плати - задоволено, визнано дії неправомірними та зобов'язано Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену заробітну плату за період з 03 грудня 2007 року по 31 березня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Постановою від 29.08.2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі виконавчого листа № 1548/11, виданого 16.05.2011 року Житомирським окружним адміністративним судом відкрито виконавче провадження № 28381871 та надано божнику строк самостійно виконати рішення суду у строк до 7 днів.
26 квітня 2013 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. було зупинено виконавче провадження у зв'язку із поданням державним виконавцем заяви до суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду залишена без задоволення.
Постановою від 13.06.2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1548/11 від 16.05.2011 року поновлено.
27.08.2013 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення накладено на боржника - ДСА України штраф у розмірі 680,00 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог Державної судової адміністрації не погоджується, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, № 606-XIV примусове виконання рішень судів покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України та здійснюється державними виконавцями, визначеними Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Положеннями ч.1 ст.11 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.13 ч.3 ст. 11)
Частиною 5 ст.12 вищезазначеного Закону передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Відповідно до ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Однак, як вбачається з постанови про накладення штрафу та вимоги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. від 24.07.2013 року та від 05.08.2013 року, строк виконання рішення був встановлений державним виконавцем до 29.07.2013 року та до 13.08.2013 року. Проте, зазначені вимоги до Державної судової адміністрації надійшли лише 30.07.2013 року та 15.08.2013 року, про що свідчать штампи вхідної кореспонденції (а.с.12-13).
За таких обставин, Державна судова адміністрація була позбавлена можливості виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, а тому накладення штрафу за порушення строку виконання рішення, встановленого вимогами від 24.07.2013 року та від 05.08.2013 року №451/6 є незаконним.
Крім того, відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2912 року №5 «Про внесення змін до Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що грошові кошти для виконання рішення судів щодо стягнення коштів на користь суддів, надходять з Державного бюджету України та виконуються у порядку черговості відповідно до бюджетної програми 0501150 виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Відповідно до статті 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення з ДСА України штрафу, а тому вважає за необхідне постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог ДСА України у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія , -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.
Постанову Оружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.
Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27 серпня 2013 року ВП № 28381871 про накладення штрафу.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 25 лютого 2014 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.