Справа: № 826/11065/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
19 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 14.03.2013 №0004561703 про нарахування податкове зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб у розмірі 10071,36 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 14.03.2013 №0004561703 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку за землю з фізичних осіб у розмірі 2040,57 грн.; в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, подано апеляційні скарги, в яких
позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача задоволенити, а з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0004561703, яким відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 ПК позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб у розмірі 10071,36 грн.
Розрахунок податкового зобов'язання здійснено відповідачем відповідно до п. 3 Порядку визначення ставок плати за землю, зайняту житловою забудовою, затвердженого рішенням XVI сесії XXI скликання Київської міської Ради народних депутатів від 17.02.1994р. №13.
Спірне податкове зобов'язання з податку за землю з фізичних осіб на 2013р. нараховано за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2003, нотаріально посвідченого 05.03.2003 за реєстровим №1069, зареєстрованого в Київському міському БТІ 13.03.2003 у реєстровій книзі №д10п-131 за реєстровим №2652-п, нежитлове приміщення АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_3
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що позивач як власник нежилих приміщень площею 140,30 кв.м. у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку і несе зобов'язання зі сплати земельного податку згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК, виходячи з площі земельної ділянки під такими нежилими приміщеннями та з урахуванням частки прибудинкової території, хоча сама земельна ділянка (її частина) не виділяється.
Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Згідно з п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.286.1 ст.286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42. п. 14.1 цієї статті);
- «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті);
- «землекористувачі»- юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).
Враховуючи положення п.1.1 ст.1 Податкового кодексу та ст.ст.2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст.42 Земельного кодексу України (Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 набула статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки площею 98,07 кв.м. під багатоквартирним жилим будинком за адресою: АДРЕСА_1, де знаходиться належне їй нежитлове приміщення та доказів належності їй вказаної земельної ділянки на праві власності чи праві користування або виділення її в якості прибудинкової території.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність донарахування позивачу плати за землю, та неправомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов ОСОБА_3 задовольнити.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року - задовольнити.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.03.2013 №0004561703.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.
Постанову складено в повному обсязі - 24.02.2014 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.