"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/48692/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лубенського районного відділу управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -
встановила:
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лубенського районного відділу управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин та не повідомив суд про причини неприбуття, що відповідно до частини 4 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції було призначено на 28.12.2011. У зв'язку з неявкою позивача розгляд справи було перенесено на 18.01.2012. В зв'язку з повторною неявкою 07.02.2012 судом було винесено ухвалу про залишення позовної заяви позивача без розгляду.
Судами встановлено, що посилання позивача на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що повістки про час та місце судового засідання відправлялись на адресу, зазначену ОСОБА_2 в позовній заяві, проте були повернуті до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, 07 лютого 2012 року відповідачем надано суду запит до СГІРФО Лубенського МВ УМВС України вих. № 2739 від 20.09.2011 та відповідь на нього згідно, якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 зазначеній у позовній заяві та після подачі позову адреси не змінював.
Доводи касаційної скарги щодо тимчасової зміни позивачем місця проживання, та відповідно неотримання ним судових повісток, колегія суддів вважає також необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про повідомлення позивачем суд першої інстанції про зміну місце проживання. В судовому засіданні позивач та його представник підтвердили, що свій обов'язок про повідомлення суду щодо зміни місця проживання не виконали.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лубенського районного відділу управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка