"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/79885/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Тернопільського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ України,
встановила:
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Тернопільського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ України.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано нечинним та скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області №75 о/с від 01 квітня 2011 року «По особовому складу», наказ Тернопільського районного відділу УМВС України в Тернопільській області №70 від 29 лютого 2012 року «Про покарання старшого дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Тернопільського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_3», наказ УМВС України в Тернопільській області №463 від 28 квітня 2012 року «Про порушення службової дисципліни, допущені працівником Тернопільського РВ УМВС в області та покарання винних» та наказ УМВС України в Тернопільській області №87 від 28 квітня 2012 року «По особовому складу». Зобов'язано УМВС України в Тернопільській області поновити ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ України.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України №1995 від 19.11.2010 «По особовому складу», на підставі рапорту і подання відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_3 було звільнено за пунктом 45 «в» (за особистим проханням) з посади начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в Тернопільській області. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області №310 о/с від 23.11.2010, майора ОСОБА_3 звільнено з посади з 25.11.2010, з залишенням в розпорядженні УМВС.
Листом від 29.03.2011 за №2/27-1006 відповідачем було повідомлено ОСОБА_3 про необхідність прибуття на засідання кадрової комісії УМВС на 10-00 год. 01 квітня 2011 року для вирішення питання про подальше його працевлаштування, однак позивач на засідання не з'явився.
Наказом УМВС України в Тернопільській області №75 від 01.04.2011 «По особовому складу», на підставі подання і у зв'язку із службовою необхідністю відповідно до пункту 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_3 було призначено на посаду старшого дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Тернопільського РВ.
Судами встановлено, що в період з 21.03.2011 по 04.05.2012 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних установах, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності, виписками з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого.
01 квітня 2011 року, заступник начальника управління кадрового забезпечення Ляхович О.М. листом повідомив позивача, що наказом по УМВС від 01.04.2011 №75 його призначено на посаду старшого дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Тернопільського РВ.
Згідно з висновком службового розслідування від 29.02.2012 по факту порушення службової дисципліни старшим дільничним інспектором СДІМ Тернопільського РВ ОСОБА_3,. яке виразилось у невиконанні пункту 2 розпорядження УМВС України в Тернопільській області від 01.02.2008 №17 «Про порядок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу ОВС області», в частині ігнорування вказівок керівництва про надання інформації щодо свого місцеперебування, не наданні відповідних документів, що підтверджують перебування на лікуванні, начальником Тернопільського РВ видано наказ №70 від 29.02.2012 «Про покарання старшого дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Тернопільського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_3», яким позивачу оголошено догану.
На підставі висновку службового розслідування від 28.04.2012 за фактом грубого порушення службової дисципліни з боку ОСОБА_3 наказом по УМВС в Тернопільській області №463 від 28.04.2012 «Про порушення службової дисципліни, допущені працівником Тернопільського РВ УМВС в області та покарання винних» за систематичні грубі порушення службової дисципліни, які виразились в ухиленні від проходження військово-лікарської комісії, невчасному наданні інформації про місцезнаходження та відповідних документів про перебуванні на лікуванні ОСОБА_3 звільнено з ОВС за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі та видано аналогічний наказ №87 о/с від 28.04.2012 «По особовому складу».
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема за порушення дисципліни.
Згідно із пунктом 6 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.
Вимогами статті 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Разом з цим, відповідачем було видано накази про оголошення догани та про звільнення позивача без отримання будь-яких пояснень від ОСОБА_3, не ознайомлено його із висновками службових розслідувань та не взято до уваги те, що в період з 21.03.2011 по 04.05.2012 року позивач ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних установах, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності, виписками з медичної карти амбулаторного і стаціонарного хворого.
Згідно до розділу 1 п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: а) при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка; г) переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади; д) необхідність і терміновість переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що не досягли встановленого пунктом 7 цього Положення віку, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, мають визначатися відповідними прямими начальниками на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи в розпорядженні УМВС з 25.11.2010 тобто більше чотирьох місяців, в порушення вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 01 квітня 2011 року видано наказ №75 о/с від «По особовому складу», яким призначено ОСОБА_3 на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Тернопільського РВ УМВС. На дане призначення (посаду) ОСОБА_3 згоди, так і відповідного рапорту не писав, оскільки в цей час перебував на лікуванні, що підтверджується листами непрацездатності, а саме, в період з 21.03.11 по 05.04.2011, а тому не міг знати про ці події, та був позбавлений можливості надати пояснення і захистити свої трудові права будь-яким-чином. Отже, призначення позивача на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Тернопільського РВ є незаконним.
Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
З огляду на зазначене, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Тернопільського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ України - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка