"11" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/31065/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання дій неправомірними, скасування наказу та поновлення на роботі,
встановила:
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання дій неправомірними, скасування наказу та поновлення на роботі.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року залишено без змін.
ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.03.1991 була прийнята на посаду державного податкового інспектору відділу оподаткування корпоративних організацій ДПІ у Київському району м. Сімферополя.
23 липня 2010 року позивачем на ім'я начальника ДПІ в м. Сімферополі подана заява, в якій ОСОБА_2 просить перевести її на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора у відділ контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 З заяви позивача вбачається, що вона згодна з умовами праці, заробітною платою, заходами охорони праці.
Наказом ДПІ в м. Сімферополі АРК від 23.07.2010 № 270-о на підставі поданої позивачем заяви, відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» ОСОБА_2 переведено на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора у відділ контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3, з 23.07.2010, за її згодою.
12 липня 2011 року позивачем начальнику ДПІ в м. Сімферополі надано заяву, в якій ОСОБА_2 просить перевести її на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_4, з 13.07.2011. З заяви позивача вбачається, що вона ознайомлена та згодна з умовами праці та заробітною платою.
Наказом ДПІ в м. Сімферополі АРК від 13.07.2011 № 145-о вбачається, що на підставі поданої позивачем заяви, відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» ОСОБА_2 переведено на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_4, з 13.07.2011, за її згодою.
21 липня 2011 року на ім'я начальника ДПІ в м. Сімферополі подана заява, в якій ОСОБА_2 просить перевести її на посаду старшого державного податкового інспектора у відділ адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 з 21.07.2011. З заяви позивача вбачається, що вона ознайомлена та згодна з умовами праці та заробітною платою.
Наказом ДПІ в м .Сімферополі АРК від 21.07.2011 № 164-о, на підставі поданої позивачем заяви, відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» ОСОБА_2 переведено на посаду старшого державного податкового інспектора у відділ адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 з 21.07.2011, за її згодою.
Судами встановлено, що 12.09.2011 ОСОБА_5 на ім'я виконуючого обов'язки начальника ДПІ в м. Сімферополі подано заяву про достроковий вихід з відпустки по догляду за дитиною з 03.10.2011. Відповідно до наказу ДПІ в м.Сімферополі від 29.09.2011 №297-в, у зв'язку з достроковим виходом з відпустки по догляду за дитиною, ОСОБА_5 вважається такою, що приступила до виконання своїх службових обов'язків з 03.10.2011 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб.
30 вересня 2011 року на підставі наказу № 164-о від 21.07.2011 «Про переведення ОСОБА_2», заяви ОСОБА_5, наказу № 297-в від 29.09.2011 «Про достроковий вихід з відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5», статті 24 Закону України «Про відпустки» наказом № 240-о ОСОБА_2 звільнено з посади старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, з 30.09.2011 відповідно до пункту 2 статті 23 та пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Судами встановлено, що листами № 18480/Д/04-0 від 03.10.2011, № 18689/Д/04-0 від 05.10.2011, № 19231/Д/04-0 від 14.10.2011 позивач була повідомлена податковим органом про необхідність у зв'язку зі звільненням з займаної посади здати у відділ персоналу ДПІ в м. Сімферополі службове посвідчення співробітника ДПІ в м. Сімферополі, а також отримати трудову книжку.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність винесення оскаржуваного позивачем наказу з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд зазначає, що отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є правом особи, яке вона може реалізувати шляхом дострокового припинення відпустки, у будь-який час до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується, серед іншого, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади).
Відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України до підстав припинення трудового договору відноситься закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та приймаючи до уваги безумовне право жінки на повернення після відпустки по догляду за дитиною на своє місце роботи (посаду), суд зазначає, що відповідачем правомірно було звільнено позивача на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір, може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
За змістом вказаної норми Закону вбачається, що в даному випадку діє виняток, передбачений частиною 2 статті 23 Кодексу законів про працю України, зокрема, трудові відносини з позивачем не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням умов виконання такої роботи, а саме: займання посади тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника.
Судами встановлено, що між сторонами був укладений строковий трудовий договір, строк якого визначений часом настання певної події -поверненням на роботу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною. З умовами строкового трудового договору позивач була ознайомлена, приступила до роботи, отже, підстав вважати порушеними її трудові права немає..
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачами при звільненні ОСОБА_2 не були порушені вимоги чинного законодавства про працю.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання дій неправомірними, скасування наказу та поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка