04 лютого 2014 рокусправа № 331/5095/13-а (2а/331/88/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій, -
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо зарахування ОСОБА_1 періодів з 07.07.1981 року по 17.06.1985 року та з 21.07.1988 року по 20.04.1993 року до стажу його роботи згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі, та протокол від 18.10.2012 року №31009 в частині зарахування стажу за вказані періоди в одинарному розмірі - протиправними та в цій частині його скасувати, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи у палаті реанімації та інтенсивної терапії кардіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 10 м. Запоріжжя з 07.07.1981 року по 17.06.1985 року та з 21.07.1988 року по 20.04.1993 року до стажу згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі, у зв'язку з чим перерахувати розмір пенсії та здійснити її виплату з урахуванням різниці, яка вже була виплачена з часу призначення пенсії - 11.10.2012 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що у періоди з 07.07.1981 року по 17.06.1985 року та з 21.07.1988 року по 20.04.1993 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді анестезіолога-реаніматолога у палаті реанімації та інтенсивної терапії кардіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 10 м. Запоріжжя, що підтверджується копією його трудової книжки НОМЕР_1, копією виписок з приказів про його прийняття та звільнення, що містяться у матеріалах справи.
Згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наведена норма тлумачиться однозначно, тобто, у разі якщо робота у палаті реанімації та інтенсивної терапії кардіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 10 м. Запоріжжя відноситься до роботи у реанімаційному закладі здоров'я охорони спірний період стажу має бути зараховано у подвійному розмірі.
Із наданої суду копії протоколу від 18.10.2012 року №31009 вбачається, що пенсію ОСОБА_1 відповідачем було призначено з 11.10.2012 року, при цьому згідно з розрахунком стажу по його пенсійній справі № 157697 періоди роботи на посаді анестезіолога-реаніматолога з 07.07.1981 року по 17.06.1985 року та з 21.07.1988 року по 20.04.1993 року зараховано в одинарному розмірі, про що свідчить копія розрахунку стажу.
За змістом заперечень відповідача на його думку ОСОБА_1 працював у кардіологічному відділенні, а не в реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я.
Вказаний довід відповідача ґрунтується лише на особистому тлумаченні управлінням загального поняття - реанімаційне відділення закладу охорони здоров'я та його структурних форм.
Доказів, які б підтверджували звернення відповідача за роз'ясненнями зі спірного питання до Пенсійного фонду України, Міністерства охорони здоров'я України або відповідних фахівців управлінням суду не надано, іншими доказами правомірності своєї бездіяльності не підтверджено.
Натомість, позивач ОСОБА_1 разом із позовом надав суду копію листа Пенсійного фонду України від 27.05.2013 року № 13031/02-20, наданого на запит адвоката, із роз'ясненням, що в закладах, де кількість хірургічних ліжок менше ніж 80% і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами, організовувалися палати для реанімації та інтенсивної терапії з введенням посад лікарів-анестезіологів-реаніматологів. Також ПФУ зазначив, що для надання роз'яснень щодо віднесення структурних підрозділів закладів охорони здоров'я до відділень реанімації необхідно звертатись до МОЗ України.
Як вбачається із змісту листа Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2013 року №10.02.11/1628/14256 палати реанімації та інтенсивної терапії при кардіологічних відділеннях міських лікарень відносились до складу відділень реанімації та інтенсивної терапії згідно з наказом МОЗ СРСР від 29.12.1975 року №1188 «Про подальше удосконалення реанімаційної допомоги населенню», тому час роботи ОСОБА_1 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога у палаті реанімації та інтенсивної терапії кардіологічного відділення має зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі.
Палата реанімації та інтенсивної терапії 10-ї міської клінічної лікарні м. Запоріжжя була створена з 10.06.1981 року згідно з Наказом головного лікаря від 04.06.1981 року №57-а.
При таких обставинах робота позивача у палаті реанімації та інтенсивної терапії кардіологічного відділення є роботою у реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я та відповідні періоди мають зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що не зарахувавши спірні періоди роботи позивача у подвійному розмірі, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскаржуване рішення (протокол) про призначення пенсії у частині зарахування пільгового стажу в одинарному розмірі не відповідає критеріям правомірності визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, тому є протиправним і підлягає скасуванню у судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко