25 лютого 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Ковалевича С.П., Хилевича С.В.,
секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Банк Київ" та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Банк Київ", концерну "Східно-Європейський будівельний альянс", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 283/4-15 від 13 червня 2008 року, стягнення коштів, процентів, інфляційних витрат та відшкодування збиткі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «АКБ «Київ», Концерну «Східно - Європейський будівельний альянс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог УКБ Рівненського міськвиконкому про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 283/4-15 від 13 червня 2008 року, стягнення коштів, процентів, інфляційних витрат та відшкодування збитків задоволено частково.
Договір № 283/4-15 про участь у Фонді фінансування будівництва від 13 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБ "Київ" розірвано.
Стягнуто з ПАТ "АКБ «Київ» за рахунок коштів Фонду фінансування будівництва на користь ОСОБА_2 кошти, сплачені за договором № 283/4-15 від 13 червня 2008 року, в розмірі 458 122 грн. 50 коп..
Провадження № 22ц-787/195/2014 Головуючий у суді 1 інстанції:Доля В.А.
Доповідач : Демянчук С.В.
Стягнуто з ПАТ «АКБ «Київ» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 441 грн..
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "АКБ "Київ" про стягнення процентів, інфляційних витрат та відшкодування збитків відмовлено.
Вважаючи дане рішення незаконним ПАТ "АКБ "Київ" та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "АКБ "Київ" вказує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 651, 652 ЦК України, ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та не досліджено належним чином всі фактичні обставини справи всупереч вимогам ст.ст. 177, 179 ЦПК України.
Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, за своєю юридичною природою є правовідносинами за договором доручення, що регулюються ст.ст. 1000-1009 ЦК України.
Вказує, що позивач, звернувшись до суду із позовною заявою з вимогою про розірвання Договору про участь у ФФБ, фактично відмовився від участі в такому фонді.
Підстави та порядок повернення коштів Довірителю при відмові від участі в ФФБ чітко регламентується умовами Договору про участь у ФФБ, Правилами ФФБ та Законом № 978-ІV.
Крім того зазначає, що на момент розгляду справи відповідачем, як управителем ФФБ, не здійснена реалізація об'єкта інвестування, що є предметом укладеного з позивачем Договору про участь у ФФБ, а об'єкт будівництва в експлуатацію не введений.
Тому при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів до здійснення повної реалізації об'єктів інвестування або введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
При цьому, судом першої інстанції проігноровано вимоги ч. 9 ст. 20 Закону № 978- ІV, якою передбачено, що виплата коштів довірителю не може здійснюватись за рахунок інших ФФБ або власного майна Управителя.
Також зазначає, що в порушення зазначених вимог Закону № 978-ІV, ст.ст. 59, 60 ЦПК України суд першої інстанції також не взяв до уваги пояснення представника відповідача та довідку ПАТ "АКБ "Київ" від 26 вересня 2013 року № 16-02/283, з яких слідує про недостатність коштів в оперативному резерві ФФБ для повернення їх довірителю у разі його виходу із ФФБ та за умови настання обставин, передбачених ч. 7 ст. 20 Закону № 978- ІV та п.5.4.3 Правил ФФБ.
Просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до АПТ "АКБ "Київ", судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ "АКБ "Київ" за рахунок коштів Фонду фінансування будівництва на користь ОСОБА_2 458122,05 грн. та в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, інфляційних витрат та відшкодування збитків вважає таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для вирішення спору.
Просив рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2013 року в частині стягнення з ПАТ "АКБ "Київ" за рахунок коштів Фонду фінансування будівництва на користь ОСОБА_2 458122,50 грн. та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, інфляційних витрат та відшкодування збитків скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення яким позов задовольнити і стягнути з ПАТ "АКБ "Київ" на користь позивача кошти в розмірі 458122,50 грн., нараховані проценти в розмірі 64855,48 грн. та індекс інфляції нарахований на суму боргу за весь час прострочення в розмірі 164052,10 грн. та стягнути завдані збитки в розмірі 212283,04 грн.. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні представник ПАТ "АКБ "Київ", підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнала.
Представник ОСОБА_2, підтримавши свою апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів. Апеляційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" не визнав.
Представник концерну "Східно-Європейський будівельний альянс" апеляційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" вважає обгрунтованою, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 просить відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що, позивач, уклавши Договір та внісши кошти до ФФБ саме у довірче управління АКБ «Київ», розраховував отримати житло у січні 2009 року, однак до теперішнього часу позбавлений такого права за встановленого факту порушення строків введення об'єкта будівництва, тому АКБ «Київ», як управитель ФФБ виду «А», отримав у довірчу власність грошові кошти довірителя та здійснює управління залученими коштами. За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеного між сторонами 13 червня 2008 року та стягнення коштів з АКБ «Київ» за рахунок ФФБ у розмірі 458 122, 50 грн., оскільки такі кошти вносились до АКБ «Київ» на рахунок ФФБ. Такі висновки суду узгоджуються з положеннями ст..ст. 526, 611, 651 ЦК України.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з АКБ «Київ» компенсаційних виплат з тих підстав, що дані вимоги визнано необгрунтованими, оскільки наслідки ст. 625 ЦК України, застосовуються до договірних правовідносин, за якими боржник має виконувати грошове зобов'язання, проте їх не виконує. Та, між сторонами виник спір щодо зобов"язання з будівництва житла та передачі збудованого об'єкту в натурі, застосування положень ст. 625 ЦК України до даних правовідносин є безпідставним, оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу інвестиційної діяльності. При цьому є вірним і висновок суду про відмову в задоволенні позову про стягнення з АКБ «Київ» збитків у виді недоотриманого доходу (процентів) від банківських вкладів, на підставі ч. 5 ст. 653 ЦК України, з тих підстав, що не знайшло свого підтвердження заподіяння позивачу з боку АКБ «Київ» збитків внаслідок розірвання депозитних договорів.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_2 (довіритель) та АКБ «Київ» (управитель) в особі директора Рівненського відділення АКБ «Київ» Бараболі Я.Є. укладено Договір № 283/4-15 про участь у Фонді фінансування будівництва. За умовами Договору, об'єктом інвестування за цим Договором є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 92,55 кв.м., закріплена Управителем за Довірителем на умовах Правил ФФБ. Загальна вартість об'єкту інвестування на момент укладання Договору становить 458 122 грн. 50 коп.
Відповідно до свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» багатоповерхового житлового будинку, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 виданого 27 серпня 2008 року, запланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію - січень 2009 року.
Відповідно до умов Договору (п. 1.1), позивач повністю визнає Правила ФФБ виду «А», затверджені рішенням Правління АКБ «Київ» (протокол № 34 від 04 вересня 2006 року), надає свою згоду на участь у ФФБ, та зобов'язується передати грошові кошти до ФФБ в довірче управління Управителю, а Управитель приймає кошти до ФФБ в довірче управління з подальшим використанням їх відповідно до Правил ФФБ, здійснює довірче управління ФФБ та діє від свого імені та в інтересах Довірителя. За умови виконання умов цього Договору, Довіритель набуває права вимоги на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1.
Відповідальність щодо строків спорудження і якості об'єкта будівництва та передачі у власність Довірителю об'єкта інвестування несе Забудовник згідно Правил ФФБ (п. 5.2 Договору).
Правилами ФФБ, відповідно до Законів України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що ПАТ «АКБ «КИЇВ» виступає Управителем та здійснює виключно управління залученими коштами, а ТОВ «Перша Українська Індустріально- інвестиційна Компанія» (надалі - ТОВ «ПУІІК») виступає Замовником об'єкта інвестування, бере на себе зобов'язання організувати спорудження об'єкта будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування Довірителям у встановлені договором строки.
Пунктом 4.2. Правил ФФБ передбачено, що Замовник самостійно визначає термін введення об'єкта в експлуатацію, організує спорудження об'єкту будівництва.
Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що між сторонами (позивачем та АКБ «Київ») діють правовідносини, які регулюються спеціальним законом - Законом України "Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з майном" (далі Закон).
Позивач повністю оплатив вартість об'єкту будівництва, перерахував грошові кошти в довірче управління Управителю, який в свою чергу перерахував їх Замовнику для будівництва.
Для реалізації будівництва 17 жовтня 2006 року між ТзОВ «ПУІІК» та АКБ «Київ» було укладено Договір про організацію спорудження об'єкта будівництва. Зазначений Договір було підписано на виконання Договору № 1-РН-Б від 13 липня 2006 року про організацію будівництва житлового будинку на розі АДРЕСА_1 укладеного між Управлінням Капітального будівництва Рівненського міськвиконкому та ТОВ «ПУІІК».
Відповідно до положень ст. 9 Закону на забудовника покладено обов'язок ввести об'єкт будівництва в експлуатацію, а відповідач АКБ «Київ» виконує функції банківської установи. Ч. 4 ст. 18 Закону, передбачено, що у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною. Управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів).
Судом встановлено, що банком дотримувались вимоги закону щодо контролю за будівництвом відповідно до умов договору.
Обгрунтованим є і висновок суду про відмову в застосуванні строку позовної давності.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства /ст. 11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом /ст.60 ЦПК/ покладено на сторони.
Однак, будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу, які є належними і допустимими, спростовують висновки суду, апелянтами не надано.
Не ґрунтуються на вимогах Закону та умовах договору доводи представника банку про неправильне застосування судом положень ст. 651 ЦК України, оскільки відповідно до п.2.1.1 ч. 7 /а.с.8 т.1/ банк зобов,язаний повністю або частково повернути довірителю за його письмовою вимогою, кошти в сумі, що відповідає вартості кількомті вимірних одиниць об'єкта інвестування за ціною, яка вказана в договорі, що узгоджується з положеннями ст. 651 ЦК Уукраїни.
Поскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Банк Київ" та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: С.В. Демянчук
Судді : С.П. Ковалевич
С.В. Хилевич