"24" лютого 2014 р. Справа № 920/1884/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Коваль А.В.
за участю представників сторін:
позивача: Дикого Я.П. (довіреність №1053 від 27.05.2013р.),
відповідача: Шевцова П.В. (довіреність №15-17560 від 23.12.2013р),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №267 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 13.01.14р. у справі № 920/1884/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м.Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м.Суми,
про стягнення 4 738 023,00 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 13.01.2014р. (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк" 3683995 грн. 44 коп. - заборгованості за процентами, 742292 грн. 80 коп. - заборгованості 3 % річних за основною заборгованістю по тілу кредиту, 311734 грн. 75 коп. - заборгованість по річних за процентами, 68820 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача у відзиві на позов про розстрочення виконання рішення.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2014 р. по даній справі в частині стягнення з ПАТ "Сумихімпром" 19851,78 грн. - 3 % річних, а також просить розстрочити виконання рішення по справі на 36 місяців, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скарга обґрунтована тим, що обставинами, що ускладнюють виконання рішення по даній справі є те, що на сьогодні ПАТ "Сумихімпром" є критично неплатоспроможнім, про що свідчить порушення провадження у справі про банкрутство №5021/2509/2011. Розмір визнаних господарським судом кредиторських вимог у справі про банкрутство підприємства склав 1386 млн.грн. Фінансовий стан ПАТ "Сумихімпром" погіршується. На даний час триває процедура санації ПАТ "Сумихімпром", яка введена господарським судом Сумської області строком на 12 місяців. За умови, якщо підприємство буде неспроможне відновити платоспроможність протягом дії цієї процедури, можливий розвиток подій з негативними наслідками для підприємства та Сумського регіону - відкриття ліквідаційної процедури. Як зазначає апелянт, приймаючи до уваги, що підприємство є одним з найбільших в Сумському регіоні, його ліквідація матиме ефект соціального вибуху. Тому, адміністрація ПАТ "Сумихімпром" прикладає всіх зусиль для подолання кризових явищ. На даний час на ПАТ "Сумихімпром" триває процес приватизації. Як наслідок, не є можливим залучення коштів інвесторів товариства, що є необхідною умовою для відновлення платоспроможності підприємства. Сукупність зазначених обставин, ускладнює виконання рішення суду у зв'язку з чим, в порядку винятку, просить суд розстрочити виконання рішення на 36 місяців.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2014 р. по даній справі в частині стягнення з ПАТ "Сумихімпром" 19851,78 грн. - 3 % річних та розстрочити виконання рішення по справі на 36 місяців.
Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №1218 від 11.02.2014р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що сам факт визнання відповідачем заборгованості по нарахованим процентам за користування наданими йому банком кредитними коштами за період з 15.05.2012р. по 01.12.2012р. на загальну суму 460902,72 дол.США прямо свідчить про достовірність детального розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором за період з 15.05.2012р. по 01.12.2012р., так як 3% річних були нараховані банком саме на вказану суму про прострочених до погашення заборгованості за процентами, яка і була визнана ПАТ "Сумихімпром".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В листопаді 2013р. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" заборгованості за кредитним договором в сумі 4738023 грн., у тому числі: заборгованість за процентами в сумі 460902,72 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 3 683 995 грн. 44 коп., заборгованість по 3% річних від прострочених сум по погашенню заборгованості по тілу кредиту в сумі 92867,86 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 742292 грн. 80 коп., а також нарахована заборгованість по 3% річних прострочених сум по погашенню заборгованості за процентами в сумі 39000,97 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 311734 грн. 75 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №15971 від 20.11.2013р.) проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 19851,78 грн. 3% річних. Як зазначав відповідач, згідно його розрахунку заборгованість перед позивачем за кредитним договором №392 від 28.08.2008р. в частині стягнення заборгованості по сплаті 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом становить 291882,97 грн. Просив суд розстрочити виконання рішення на 36 місяців рівними частинами.
13.01.2014р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" задоволено.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, кредитодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром", позичальником, укладено кредитний договір № 392, згідно з яким, з врахуванням додаткових угод, що складають невід'ємну частину цього договору, кредитодавець надавав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а саме кредит у формі мультівалютної кредитної лінії в сумі еквівалентній 27000000,00 гривень.
Відповідно до п.1.1.2. договору термін остаточного повернення кредиту до 27.09.2009р. включно.
Відповідно до п.1.1.3. договору процентна ставка за користування кредитом по траншах кредиту у доларах США 14,5% річних, по траншах кредиту у гривні 21,5% річних.
Додатковою угодою № 3 від 13.11.2008р. до кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом по траншах в доларах США - 17% річних та по траншах в гривні 26% річних.
Додатковою угодою № 4 від 22.04.2009р. до кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 5544350,00 доларів.
Додатковою угодою № 10 від 01.07.2010р. до кредитного договору було продовжено строк користування кредитом до 01 серпня 2010р.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику на наступні цілі: ведення поточної діяльності.
Як зазначає позивач станом на 01.06.2011р. заборгованість за кредитним договором № 392 від 28.08.2008р. становить у розмірі 6763049,25 дол.США, яка не сплачена відповідачем.
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1258/2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 58283874,15 грн. за невиконання умов кредитного договору № 392 від 28.08.2008р. задоволені повністю та присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" 6763049,25 доларів США (в т.ч. 630977,82 доларів США прострочених процентів за користування кредитом, 5544350 доларів США простроченої суми основного боргу за кредитом, 83781,29 доларів США строкових процентів за користування кредитом, 503940,14 доларів США пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів), що еквівалентні у національній валюті 53911647,96 грн. відповідно до кредитного договору № 392 від 28.08.2008р., укладеного між сторонами даного спору.
Рішенням господарського суду Сумської області від 07.08.2012р. у справі № 5021/806/12 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 5262079,12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасне погашення відсотків відповідно до кредитного договору № 392 від 28.08.2008р.
Враховуючи викладене, як вірно зазначено судом першої інстанції, факт порушення боржником умов кредитного договору та розмір заборгованості за цим договором станом на 01.06.2011 року вже встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. по справі №5021/1258/2011. Факт порушення боржником умов кредитного договору та розмір заборгованості за цим договором за період із 24.10.2011 року по 14.05.2012 року встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 07.08.2012р. та Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2013 року по справі № 5021/806/12.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За наданим позивачем розрахунком в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати основної суми заборгованості по кредиту у розмірі 5544350 дол.США, у нього як позичальника за кредитним договором за період з 15.05.2012р. по 01.12.2012р. утворилась заборгованість по нарахованим процентам за користування наданими йому банком кредитними коштами на загальну суму 460902,72 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 3 683 995,44 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами та сплачувати штрафні санкції при порушенні умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі умов кредитного договору та вищезазначених норм законодавства позичальнику банком за період з 15.05.2012р. по 01.12.2012р. нарахована заборгованість по 3% річних від прострочених сум до погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 92867,86 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 742292,80 грн. та заборгованість по 3% річних прострочених сум до погашення заборгованості за процентами в сумі 39000,97 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 311734,75 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги контррозрахунок відповідача щодо заборгованості по 3% річних за процентами у розмірі 36517,32 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 291882,97 грн., наданий до матеріалів справи, з огляду на те, що визначаючи суму заборгованості за відсотками у розмірі 460902,72 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,993 за 1 дол. США станом на 01.12.2012р. становить 3683995,44 грн. згідно наданого позивачем розрахунку, відповідач в обгрунтування наданих заперечень не обгрунтував суми заборгованості на які ним були нараховані 3% річних за процентами. Представник апелянта в судовому засіданні обгрунтованих пояснень з цього приводу не надав. В той же час розрахунок 3% річних нарахованих на відсотки, доданий позивачем до позовної заяви, зроблений з зазначенням періодів нарахувань та сплат, що обгрунтовано було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4738023,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасне погашення відсотків.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
За таких обставин, на думку колегії суддів сам факт тяжкого матеріального становища відповідача не являється безумовною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки для надання відстрочки заявник повинен навести та обґрунтувати обставини можливості його виконання після настання строку відстрочки. Однак, на підтвердження обставин можливості виконання судового рішення після спливу 36 місяців, відповідачем не надано жодного документу. Слід зазначити, що тяжке матеріальне становище та відсутність грошових коштів, не є тією виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Крім того, з урахуванням порушеної стосовно відповідача справи про банкрутство, введення процедури санації та підготовки плану санації, порядок та строки погашення заявлених кредиторських вимог повинні узгоджуватись в межах справи про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який правомірно відмовив відповідачу у наданні розстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 13.01.14р. у справі № 920/1884/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 13.01.14р. у справі № 920/1884/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 27.02.2014р.
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.
Суддя Хачатрян В.С.