04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" лютого 2014 р. Справа№ 911/3677/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Власова Ю.Л.
Ільєнок Т.В.
при секретарі судового засідання - Натха М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельник В.В. - за довіреністю
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2013р. (дата підписання 12.12.2013р.)
по справі №911/3677/13 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"
про стягнення 97 184,87 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2013 у справі №911/3677/13 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" 30 366,18 грн. пені, 41 126, 23 грн. штрафу, 7 819, 36 грн. 3 % річних та 1 943, 70 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 04.12.2013 скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 591,54грн. пені та 10 281, 55 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 7 591, 54 грн. пені та 10 281, 55грн. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 у справі №911/3677/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2013 у справі №911/3677/13 до провадження та призначено її до розгляду на 27.01.2014 року.
У судовому засіданні 27.01.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.02.2014 року.
06.02.2014 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що 28.01.2014 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору №23-46-РО від 30.03.2012, відповідно до якої порядок та умови проведення розрахунків були змінені, а п. 6.2. Договору викладений в іншій редакції, згідно з якою остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 31.01.2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки Додаткова угода №2 до Договору №23-46-РО від 30.03.2012, яка додана відповідачем до клопотаня, укладена сторонами 28.01.2014, після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто її не існувало на час розгляду справи місцевим господарським судом, а тому вказана додаткова угода є новим доказом, який в силу приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (Покупець, відповідач) укладено Договір № 23-46-РО на купівлю-продаж природного газу, згідно умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Згідно п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу.
Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві у період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 757, 664 тис. куб. м.
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що ціна договору (сума договору) складається із сум вартості місячних поставок газу за Договором та на дату його укладання становить - 920 313, 65 грн., крім того ПДВ - 20 %, усього з ПДВ - 1 104 376, 38 грн.
Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору.
Відповідно до п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 9.2. Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Пунктом 11.1. Договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.02.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з березня по грудень 2012 передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 744 327, 70 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за березень 2012 на суму 196 695, 11 грн., актом приймання-передачі природного газу за квітень 2012 на суму 72 504, 46 грн., актом приймання-передачі природного газу за травень 2012 на суму 16 266, 62 грн., актом приймання-передачі природного газу за червень 2012 на суму 9 930,74 грн., актом приймання-передачі природного газу за липень 2012 на суму 10 472,74 грн., актом приймання-передачі природного газу за серпень 2012 на суму 8 447,57 грн., актом приймання-передачі природного газу за вересень 2012 на суму 9 523,15 грн., актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2012 на суму 45 747,85 грн., актом приймання-передачі природного газу за листопад 2012 на суму 134 874,53 грн., актом приймання-передачі природного газу за грудень 2012 на суму 239 864, 93 грн., наявними у матеріалах справи.
За період дії Договору відповідачем було виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 744 327,70 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.
Однак, оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу здійснював з простроченням, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 37957,72 грн. пені, 51407,79 грн. 7% штрафу та 7819,36 грн. 3% річних.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як передбачено п 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2 цього договору він у безепірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Позивачем нараховано 37957,72 грн. пені за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 21.04.2012 по 03.06.2013р. та 51407,79 грн. 7% штрафу.
Оскільки факт порушення (прострочення) відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за газ підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, наданий позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає умовам договору та вимогам закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог в частині нарахування пені та 7% штрафу.
Разом з цим місцевим господарським судом зменшено розмір пені з 37 957, 72 грн. до 30 366, 18 грн., що становить 80 % від розміру пені, та розмір штрафу з 51 407, 79 грн. до 41 126, 23 грн., що становить 80 % від розміру штрафу.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій ( п.2 ст. 233 ГК України).
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що основна заборгованість за Договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом, вона постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів. Відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" перебуває у тяжкому фінансовому становищі та за результатами господарської діяльності у 2012 році є збитковим підприємством, у якого загальна заборгованість контрагентів і споживачів перед відповідачем за спожитий природний газ станом на 31.12.2012 складала 4156646,00 грн., що підтверджується балансом на 01.01.2013, звітом про фінансові результати за 2012, довідкою станом на 31.12.2012, наявними у матеріалах справи.
Врахувавши викладене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, щодо зменшення розміру пені та штрафу відповідно з 37 957, 72 грн. до 30 366, 18 грн., що становить 80 % від розміру пені, та з 51 407, 79 грн. до 41 126, 23 грн., що становить 80 % від розміру штрафу.
Таким чином, місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 30 366, 18 грн. пені та 41 126, 23 грн. штрафу та відмовлено в решті частини стягнення пені та штрафу.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 819, 36 грн. 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 21.04.2012 по 03.06.2013 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 7 819, 36 грн. 3 % річних.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 04.12.2013 не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2013 у справі №911/3677/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04.12.2013 у справі №911/3677/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/3677/13 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Ю.Л. Власов
Т.В. Ільєнок