19.02.2014 Справа № 756/5455/13-к
Провадження № 1-кп/756/8/14
Унікальний № 756/5455/13-к
19 лютого 2014 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 ,
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_11 ,
в присутності обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , проводячи в приміщенні суду судове засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в м. Одеса, громадянина України, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, такого, що працює заступником директора ТОВ «Енергокапітал», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого, що народився в с. Зоря, Саратського району, Одеської області, громадянина України, одруженого, такого, що працює менеджером з постачання ТОВ «Укрмаш», не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
Судовим слідством Оболонський районний суд встановив:
Органами досудового розслідування ОСОБА_16 , ОСОБА_17 обвинувачуються в наступному.
Так, як зазначено в обвинувальному акті, на початку березня 2009 року ОСОБА_18 вирішив придбати нежитлові приміщення, по АДРЕСА_4 , з метою перепланування та подальшого продажу. Для цього він особисто звернувся до керівництва компанії забудовника багатопрофільного підприємства „Солідарність” в формі ТОВ, (далі - ТОВ), та дізнався від директора ТОВ ОСОБА_19 про п'ять об'єктів нерухомості, що могли бути продані.
Далі ОСОБА_18 звернувся до свого товариша ОСОБА_20 з приводу надання йому позики у розмірі 6 910 000 гривень на придбання вказаних нежитлових приміщень, оскільки на той час він не мав вільних коштів. Отримавши згоду ОСОБА_20 про надання грошових коштів в борг, на початку червня 2009 року ОСОБА_18 , в офісі в АДРЕСА_5 , повідомив про свої наміри придбати нежитлові приміщення своїх родичів та партнерів по родинному бізнесу, а саме ОСОБА_21 , двоюрідного брата ОСОБА_12 та ОСОБА_22 . Оскільки у потерпілого на той час були сімейні проблеми, пов'язані з розлученням з дружиною, про що було відомо всім його родичам, а ОСОБА_16 мав на той час приховані наміри, про які ще не повідомив своїх родичів та партнерів по родинному бізнесу, створити свій власний бізнес та працювати самостійно, не маючи на це вільних коштів, в останнього виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме вказаними нежитловими приміщеннями. З метою реалізувати в подальшому зазначений вище намір, ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_23 оформити вказане майно на ОСОБА_13 , пояснивши це тим, що при розлученні зі своєю дружиною ОСОБА_18 по закону повинен передати частину майна останній. Оскільки ОСОБА_17 мав родинні відносини з ОСОБА_24 та з ініціативи останнього почав працювати у родинному бізнесі, ОСОБА_18 , не маючи підстав не довіряти своєму двоюрідному брату ОСОБА_25 , погодився на його пропозицію. В подальшому ОСОБА_16 повідомив про цю розмову ОСОБА_13 і про свої наміри на заволодіння чужим майном шляхом зловживанням довірою, а саме нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 , з продажу яких створити власний бізнес, в якому ОСОБА_26 запропонував працювати разом на керівних посадах.
Далі, в період з 01.07.2009 по 11.05.2010 ОСОБА_27 за кошти ОСОБА_20 були придбані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: нежитлове приміщення № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по № 9 загальною площею 340,30 кв.м. на підставі інвестиційного договору № 1 з БП „Солідарність” у формі ТОВ від 01.07.2009 р. за 3 403 000 гривень; нежитлове приміщення № 117 приміщення з № 1 по № 5 загальною площею 126 кв.м. на підставі інвестиційного договору № 2 з БП „Солідарність” у формі ТОВ від 01.07.2009 р. за 1 260 000 грн.; нежитлове приміщення № XIII та № XII загальною площею 260,5 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу №1 з БП „Солідарність” у формі ТОВ від 11.05.2010 р. за 947544, 20 грн.; група нежитлових приміщень, що складаються з нежитлових приміщень № XI та № IX загальною площею 189, 4 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу № 2 з БП „Солідарність” у формі ТОВ від 11.05.2010 за 500000 грн.; нежитлове приміщення № 115 приміщення з № 1 по № 4 загальною площею 118, 90 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу з ЗАТ „Страхова компанія „Солідарність” від 22.03.2010 за 787878,19 грн.
Документальне оформлення вказаних нежитлових приміщень ОСОБА_27 , на підставі раніше узгоджених домовленостей, проводилось на ОСОБА_13 , який на той час знав про наміри ОСОБА_12 щодо заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме вказаними вище нежитловими приміщеннями.
Крім того за усної домовленості, а також на підставі протоколів про наміри від 02.06.2009 р., 03.06.2009 р. та 04.06.2009 р., ОСОБА_17 за першою вимогою ОСОБА_28 повинен був безоплатно переоформити їх на останнього. В подальшому всі документи з приводу придбання нерухомості ОСОБА_18 поклав в сейф, який знаходився в офісі по АДРЕСА_5 та у якому він зберігав більшість робочих документів.
В кінці січня 2011 року ОСОБА_16 , як двоюрідній брат та довірена особа ОСОБА_28 , знаходячись в офісі по АДРЕСА_5 , скориставшись відсутністю в офісі останнього, попросив ОСОБА_29 , який знаходився в офісі та на той час представляв інтереси ОСОБА_28 на підставі довіреності від 16.09.2010 р. і був повідомлений останнім про необхідність сприяти діяльності ОСОБА_12 , у тому числі надати доступ до сейфу, надати йому, ОСОБА_25 , ключі від сейфу, на що ОСОБА_30 погодився та надав обвинуваченому ОСОБА_25 ключі від сейфу. В подальшому ОСОБА_16 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з сейфу оригінали документів на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , які належали ОСОБА_23 , а саме: інвестиційний договір №1 від 01.07.2009 р., інвестиційний договір №2 від 01.07.2009 р., договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 від 11.05.2010 р., договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2 від 11.05.2010 р., після чого повернув ключі від сейфу ОСОБА_31 .
В подальшому ОСОБА_16 , шляхом зловживання довірою, за попередньою змовою з ОСОБА_32 та за згодою з останнім, отримав від нього довіреність від 29 січня 2011 року на представлення його інтересів з відчуження двох нежитлових приміщень, без відома ОСОБА_28 , 07 лютого 2011 року, знаходячись у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом укладання договору купівлі-продажу з своїми родичами ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , продав останнім нежитлове приміщення № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по АДРЕСА_7 за 2 024 051 гривні та нежитлове приміщення № 117 приміщення з № 1 по № 5 загальною площею 126 кв.м. за 776 553 гривень, яке було оформлено на ОСОБА_36 . Оскільки фактично грошові кошти від продажу об'єктів нерухомості ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не отримали, так як оформлення документів на родичів ОСОБА_12 зумовлено було лише тим, що ОСОБА_18 міг дізнатися про шахрайські дії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і неможливістю відчужити за вигідною ціною вказані об'єкти нерухомості. В подальшому ОСОБА_37 , не знаючи про шахрайські дії ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , за вимогою та в присутності останнього 20 липня 2011 р. знаходячись у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_38 , продав останній нежитлове приміщення № 117 приміщення з № 1 по № 5 загальною площею 126 кв.м. за 776 553 гривень. 09 серпня 2011 року ОСОБА_34 та ОСОБА_39 не знаючи про шахрайські дії ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за вимогою та в присутності останнього знаходячись за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 24 корпус 7 в присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_40 шляхом укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_41 продали останньому нежитлове приміщення № 116 приміщення з № 1 по № 9 загальною площею 340, 30 кв.м. за 2 022 324 гривень.
Отримані грошові кошти ОСОБА_39 , ОСОБА_34 та ОСОБА_37 передали ОСОБА_25 , які останній витратив на організацію діяльності ТОВ „Енергокапітал”, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3 та в якому ОСОБА_16 згідно статуту зареєстрованого 24.02.2011 року є учасником, а ОСОБА_17 згідно наказу № 1 від 25 лютого 2011 року знаходився на посаді директора.
Крім того ОСОБА_16 , шляхом зловживанням довірою за попередньою змовою з ОСОБА_32 , отримали 30.03.2011 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_42 дублікат договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 115 приміщення з № 1 по № 4 загальною площею 118,90 кв.м. від 22.03.2010, без відома ОСОБА_28 , 05 серпня 2011 року знаходячись у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_43 продали останній нежитлове приміщення № 115 приміщення з № 1 по № 4 загальною площею 118, 90 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_4 за 931484 гривні. Вказані грошові кошти, згідно попередньої домовленості, витратили на організацію діяльності ТОВ „Енергокапітал”.
Крім того ОСОБА_16 шляхом зловживанням довірою за попередньою змовою з ОСОБА_32 , без відома ОСОБА_28 , 08 червня 2012 року, знаходячись у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_44 за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7 оф.116, шляхом укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_45 продали останньому нежитлове приміщення № XI та № IX загальною площею 189,4 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_4 за 1 100 000 гривень. Частину з отриманих грошових коштів, а саме 500 000 гривень ОСОБА_17 за погодженням з ОСОБА_24 вніс до статутного капіталу ТОВ „Енергокапітал”, а 600 000 гривень витратили на організацію діяльності ТОВ „Енергокапітал”.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_16 за попередньою змовою з ОСОБА_32 шляхом зловживанням довірою, спричинили ОСОБА_23 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 5 950 878 грн. 19 коп.
30 січня 2014 р. державним обвинувачем по справі було змінено пред'явлене обвинувачення, зокрема в частині кількості документів, що на думку державного обвинувачення були викрадені з сейфу. Так, до переліку викрадених документів додано свідоцтва на право власності на ім'я ОСОБА_13 на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 (в літ. А) з №1 по №9 та №117 приміщення з № НОМЕР_2 по № НОМЕР_3 .
Крім того, щодо наміру ОСОБА_12 , спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою зазначено, що на час вирішення питання ОСОБА_27 про особу, на яку можливо оформлювати нежитлові приміщення, вказано, що одночасно з цим у ОСОБА_12 були наміри створити власний бізнес та працювати самостійно, не маючи на це вільних коштів, та також в той же час виник вказаний вище намір на заволодіння чужим майном, а саме нежитловими приміщеннями шляхом отримання можливості оформлення їх на підконтрольну йому особу, подальшого продажу з метою отримання коштів.
Про такі свої наміри щодо заволодіння нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 , ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_46 , пояснивши, що запропонував ОСОБА_23 здійснити на нього, ОСОБА_47 , оформлення цих приміщень і вразі згоди останнього ОСОБА_47 , як юридичний власник приміщень, матиме можливість в подальшому без згоди ОСОБА_28 здійснити відчуження вказаних приміщень. При цьому ОСОБА_16 пообіцяв ГЕОРГІЄВУ в разі спільної участі у реалізації його намірів, придбати для останнього квартиру в м. Києві та залучити до власного бізнесу, що мав створити. ГЕОРГІЄВ, повіривши у майбутнє виконання обіцянок ОСОБА_24 , діючи з корисливих мотивів, погодився на умови ОСОБА_12 , вступивши таким чином з ним у попередню змову.
Обвинувачений ОСОБА_16 , не оспорюючи самих подій, пов'язаних з переоформленням нежитлових приміщень по АДРЕСА_4 , пред'явлене йому обвинувачення у викраденні приватних документів, вчинене з корисливих мотивів та в заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах не визнав.
Обвинувачений ОСОБА_17 пред'явлене обвинувачення в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах визнав в повному обсязі, щиро покаявся у вчиненому.
Обґрунтовуючи свої висновки про причетність саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а ОСОБА_12 також до викрадення приватних документів, вчинене з корисливих мотивів, як орган досудового слідства, так і прокурор в судовому засіданні, в основу обвинувачення в цій частині поклали такі докази, зокрема, дані:
- що містяться в постанові про порушення кримінальної справи від 30.12.2011 р., у відповідності до якої в період часу з 20 серпня 2009 р. по 11 травня 2010 р. за адресою: АДРЕСА_8 ГЕОРГІЄВ ОСОБА_48 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 7 мільйонів 300 тисяч гривень, які належали ОСОБА_23 (т. 2 а/с 7);
- протоколі прийняття усної заяви про злочин, у відповідності до якого від ОСОБА_28 прийнято заяву в тім, що «В березні 2011 р. гр. ОСОБА_17 шляхом зловживання довірою заволодів його грошовими коштами які він, ОСОБА_18 надав останньому особисто за адресою: АДРЕСА_8 » (т. 2 а/с 14-15);
- поясненнях ОСОБА_28 , в яких останній показав, що наприкінці 2009 р. ОСОБА_17 почав наполегливо домагатися видачі йому великої кількості грошей, мотивуючи вимогу родинними стосунками та великими проблемами в його житті. Він, ОСОБА_18 повірив ОСОБА_47 та видав йому суму більше п'яти мільйонів гривень в кінці січня 2010 р. В березні 2011 р. він, ОСОБА_18 , дізнався, що в березні 2011 р. ГЕОРГІЄВ придбав нерухомість з метою подальшого продажу, отримання прибутку та подальшого переоформлення на третіх осіб, однак після переоформлення кошти не повернув (т. 2 а/с 16-17);
- протоколі допиту потерпілого ОСОБА_28 від 30.12.2012 р., під час якого останнього було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, та він показав, що з ОСОБА_32 він має родинні стосунки та останній був його довіреною особою.
Гроші в сумі 7 мільйонів 300 тисяч гривень він, ОСОБА_18 , особисто передав в касу ЗАТ «Страхова компанія «Солідарність» як інвестиції в будівництво будинку по АДРЕСА_4 з метою придбання нерухомості, нежитлових приміщень з метою подальшого перепродажу.
Він, ОСОБА_18 просив ОСОБА_13 бути його довіреною особою при укладенні угоди, а в подальшому продати нерухомість або переоформити на нього, ОСОБА_28 , у випадку необхідності.
Коли він в подальшому попросив ОСОБА_47 переоформити на нього, ОСОБА_28 , придбану нерухомість, останній не став цього робити (т.2 а/с 76-78, 116-120).
- протоколі допиту потерпілого ОСОБА_28 від 18.10.2012 р., під час якого останнього було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, та він показав, що з його, ОСОБА_28 , дозволу громадянин ОСОБА_49 надав ОСОБА_25 ключі від сейфу, в якому зберігались документи на спірні нежитлові приміщення (т.3 а/с 61-64);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_29 , в якому він повідомив, що на його думку документи з сейфу, що належали ОСОБА_23 викрав саме ОСОБА_16 (т.3 а/с 229-231).
- також відомості, що містяться в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 10.06.2010 р., якими за ОСОБА_32 визнано право власності на частину спірних нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_4 ; договорами купівлі - продажу нежитлових приміщень за 2010 р., у відповідності до яких ОСОБА_17 придбав іншу частину групи спірних нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_4 ; розписками та квитанціями касових ордерів; відмовних матеріалах №478 Саратського РУ ГУ МВС України в Одеській області (т.2 а/с 102-115)
- розписку ОСОБА_20 про надання ОСОБА_23 грошей для придбання нежитлових приміщень №№ IX, XI, XII, XIII, 115, 116, 117 за адресою АДРЕСА_4 (т.3 а/с 28);
- покази свідків та обвинуваченого ОСОБА_13 ;
- інші обставини, зазначені в обвинувальному акті про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Даючи оцінку обсягу доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту для дослідження в судовому засіданні, суд враховує що у відповідності до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду зокрема речей, документів, інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положеннями ст.92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України за винятком обставин, передбачених ч.2 цієї статті, покладається, зокрема на прокурора.
Керуючись ст.94 цього ж кодексу, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У відповідності до положень ст. 327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
Під час судового слідства, на виконання зазначених положень Закону, суд сприяв виклику в судове засідання свідків, зокрема ОСОБА_50 шляхом направлення повісток, винесенням ухвали про привід, однак держаним обвинувачем по справі явку свідка в судове засідання не забезпечено, документальних підтверджень про його повідомлення про час, дату та місце судового засідання суду не надано, на підставі чого вважає, що судом були здійсненні достатні заходи для рівного доступу сторін до правосуддя, реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відтак вважає можливим провести судовий розгляд провадження без допиту свідка ОСОБА_50 на підставі наданих сторонами доказів, оскільки допустимі процесуальні засоби примусу в даному випадку судом використані в повному обсязі.
При цьому суд бере до уваги, що визнання показів свідка ОСОБА_50 на досудовому слідстві доказом, при відсутності «змоги сторін поставити свідку додаткові запитання, щоб отримати додаткову інформацію або поставити під сумнів точність його свідчень», на переконання суду, створило б підстави для можливого висновку щодо несправедливого за своїм характером слухання справи, що не узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Гаусхільдт протии Данії» № 10486/83 від 9.10.1986 року).
За таких обставин суд, дослідивши в повному обсязі матеріали кримінального провадження, надані сторонами докази, заслухавши обвинувачених, потерпілого, свідків, що були забезпечені сторонами, приходить до однозначного висновку про те що вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
При цьому суд виходить з наступного.
Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_18 показав, що він з братами завжди намагався триматися дружньо, однією сім'єю. Вирішуючи всі питання він насамперед обговорював їх з ОСОБА_51 . Навесні 2009 року він побачив будівлю по АДРЕСА_4 , яка його зацікавила, а саме конструкції верхніх поверхів. Будинок ще не був зданий в експлуатацію. Він подивився всі ці 5 приміщень. Крім того, були ще приміщення, які мали римські цифри, колишні приміщення технічного поверху. В загальному вийшло біля 1000 мІ приміщень. Забудовником було БП «Солідарність». Далі він познайомився з НЕСТЕРЕНКОМ, керівником цього підприємства. ОСОБА_52 йому повідомив ціни і він, ОСОБА_18 , зрозумів що ці приміщення можна вигідно перепродати. Відразу після цього він звозив туди братів ОСОБА_53 і ОСОБА_54 та показав їм приміщення. Приміщення всім сподобалися. Після того як він, ОСОБА_18 з НЕСТЕРЕНКОМ обговорив попередньо умови покупки, ціни, послідовність платежів, вони також обговорили всю юридичну складову, тому що приміщення 116, 117, 115 були повністю готові до продажу. 116, 117 значилося на підприємстві «Солідарність» на пряму, а приміщення 115 значилося на їх дочірній компанії СК «Солідарність». Приміщення 9-11 і 12-13 римськими цифрами технічного поверху, потребували певної підготовки. Тоді у нього стало питання про гроші для того, щоб профінансувати цю покупку. З цією метою він, ОСОБА_18 звернувся до свого давнього знайомого ОСОБА_55 . Останній зацікавився та пообіцяв профінансувати цю ідею. В наслідок цих домовленостей він, ОСОБА_18 отримав від останнього біля 7 мільйонів гривень на покупку всього цього комплексу приміщень. ВЕРЕД видав їх чотирма траншами. Є документ, який підтверджує те, що ним були отримані ці гроші у ВЕРЕДА, де чітко розписано по датам і по сумам. Отримуючи гроші у ВЕРЕДА, він поступово далі займався оформленням договорів, і різною документацією, в тому числі і технічної з БП «Солідарність». Проплати були у нього десь з 2009 р. і по травень наступного року. Він кожен раз сам домовлявся про все, всі моменти погоджував з «Солідарністю» як за договорами так і по проплатам. Про все це розповідав ОСОБА_25 і останньому було відомо про ці обставини. Також йому було відомо, що оформлення нерухомості відбувалося на ОСОБА_47 . На останнього вирішили оформити нерухомість, оскільки у нього, ОСОБА_28 була конфліктна ситуація з дружиною. Станом на літо 2009 р. у них були досить напружені стосунки відносини і бажаючи перестрахуватися, він порадився з юристом та братами ОСОБА_54 і Вадимом ВЛАЄВИМИ, ОСОБА_56 . На цій сімейній раді ОСОБА_57 запропонував ОСОБА_58 . Останній був не одружений, на нього не було зареєстровано нерухомість і він, ОСОБА_18 , погодився на пропозицією ОСОБА_12 , оскільки не міг припустити що його можуть обманути. ГЕОРГІЄВ на пропозицію теж погодився і він, ОСОБА_18 з ОСОБА_47 вирішили що оформлять на нього нерухомість, а потім на першу його, ОСОБА_28 , вимогу, ОСОБА_47 договорами дарування перекине її на нього. Домовленість з ОСОБА_47 була усною.
У наслідок цього всього було укладено кілька договорів, інвестиційних та купівлі - продажу. Отримані рішення судів.
Далі, він, ОСОБА_18 , вирішив перепланувати придбані нежитлові приміщення із цією метою звернувся до інституту СБУ - Проект. Виступав там замовником ОСОБА_47 в силу того що він був номінальним покупцем. Представляв його, ОСОБА_28 , інтереси з технічної сторони в СБУ - проекті ОСОБА_59 .
Враховуючи, що всі кошти для придбання квартир належали особисто йому, ОСОБА_23 , а ОСОБА_47 проходив як власник цих приміщень, то гроші в касу БП «Солідарності» здавав в основному він, ОСОБА_18 особисто і іноді через НЕСТЕРЕНКА або інших довірених осіб. Але всі документи виписували на ОСОБА_47 , як це спочатку і було обумовлено з ОСОБА_51 . В «Солідарності» ОСОБА_47 був один або два рази. Один раз він водив його туди показати ОСОБА_60 , щоб він бачив що є реальна людина яка є номінальним власником. Гроші до каси «Солідарності» ОСОБА_47 не здавав, а здавав він, ОСОБА_18 особисто або через НЕСТЕРЕНКА.
Всі розписки на видачу грошей компанії «Солідарність» він, ОСОБА_18 , оформляв на себе особисто від імені компанії «Солідарність». Розписки ці видавав, підтверджуючи здачу ним грошей особисто, НЕСТЕРЕНКО. Тобто розписками він, ОСОБА_18 , себе позначив як реального власника. ОСОБА_47 підписував документи і він повертав екземпляр компанії «Солідарність», а собі залишав другий. ГЕОРГІЄВ підготовкою та оформленням документів, судових позовів не займався. Лише підписував документи, давав доручення. Після того як була придбана ця нерухомість, проводилося перепланування, а також на ринку була уповільнена ситуація, з продажем вирішили почекати. Він не квапив ОСОБА_47 з переводом нерухомості на нього і вони домовилися, про те що прийде ще час, він, ОСОБА_18 , скаже коли, і ОСОБА_47 на нього перепише майно, як було спочатку домовлено.
Він, ОСОБА_18 , в чесності ОСОБА_47 , та в чесності ОСОБА_61 , який був найближчим родичем ГЕОРГІЄВУ, і його, ОСОБА_28 , найбільш довіреною особою і людиною якій найбільш довіряв ОСОБА_47 , не сумнівався. ОСОБА_47 з одного з ними села, і він, і ОСОБА_62 та ОСОБА_54 , ОСОБА_53 та ОСОБА_63 , знали друг друга з дитинства, спілкувалися, спілкувалися їхні батьки. Ще вагомою причиною довіряти ОСОБА_47 було те, що його рекомендував ОСОБА_64 . Він знав, що ОСОБА_47 характеризувався як людина надійна, чітка та порядна, на нього ніколи не було ніяких нарікань.
На початку січня 2011 року, у нього, ОСОБА_28 , виникли деякі підозри зв'язку з поведінкою ОСОБА_12 і тоді він подзвонив ОСОБА_47 та спитав, чи у безпеці нерухомість яку він оформив на нього. ОСОБА_47 повідомив, що все нормально.
Потім ОСОБА_57 пішов із загального бізнесу, зі скандалом, справи не передав. На скільки йому відомо, ОСОБА_16 написав заяву в кінці грудня 2010 року, а офіційно його звільнили десь в середині січня 2011 року, однак до останніх чисел січня 2011 року вони нормально спілкувалися. Після того як ОСОБА_57 пішов з компанії, він, ОСОБА_18 , повідомив ОСОБА_47 , що пора переоформити нерухомість. Останній сказав, що переоформить, коли повернеться з Росії. Далі, на початку березня ОСОБА_47 перестав виходити на зв'язок і з ним ніяк не можна було зв'язатися. Тоді він, ОСОБА_18 із своїм братом ОСОБА_65 поїхали до ОСОБА_47 в село та сказав, що треба поїхати з ними в Київ та переоформити на нього приміщення, як і домовлялися. Про те, що ОСОБА_47 дав довіреність ОСОБА_54 , він тоді нічого не сказав і взагалі не було розмови про те що там якісь рухи вже відбувалися з його, ОСОБА_28 нерухомістю. ГЕОРГІЄВ пообіцяв приїхати наступного дня в Київ. Під час цієї розмови ОСОБА_47 постійно дзвонив ОСОБА_54 , по кожному слову, на кожне питання, він радився з ОСОБА_54 . Наступного дня ОСОБА_47 в Київ не приїхав.
Вже десь в кінці березня 2011 року він, ОСОБА_18 , отримав інформацію про те що нерухомість, а саме приміщення першої групи №116 переоформляється на тещу ОСОБА_54 , ОСОБА_34 , 50% і на матір ОСОБА_14 50%, ОСОБА_66 . Крім цього приміщення № 117 переписується на тестя ОСОБА_67 .
З ГЕОРГІЄВИМ він не знав, як вийти на контакт, що б не було чергової заяви до правоохоронних органів, в результаті чого сам міг опинитися у в'язниці, тому через деякий час змушений був звернутися в Оболонське РУ ГУ з заявою про факт шахрайських дій у відношенні нього.
З приводу викрадення документів потерпілий пояснив, що документи він зберігав у ОСОБА_68 , тому що ОСОБА_69 займався деякими питаннями, пов'язаними з «Солідарністю». Документи зберігалися в сейфі, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Половина сейфу перебувала в користуванні у ОСОБА_69 як юриста, половина була у секретаря. У АРНАУТОВА були документи в основному пов'язані з договорами, листування, проектна документація, корінці. Розписки він зберігав окремо. Ключі від цього сейфа були тільки у АРНАУТОВА. Він, ОСОБА_18 свого часу дав доручення АРНАУТОВУ, в присутності ОСОБА_53 і ОСОБА_54 , що це його дуже довірені люди, особливо ОСОБА_54 , і він, ОСОБА_70 , може виконувати їх доручення, точно так само як і його, ОСОБА_71 . Після зустрічі з ГЕРГІЄВИМ, він набрав ОСОБА_70 та сказав подивися в сейфі, чи всі документи на місці. Останній передзвонив та сказав, що не вистачає двох свідоцтв на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_4 та ще яких-то документів. На його запитання, де вони, ОСОБА_70 повідомив, ОСОБА_16 брав у нього ключі в кінці січня 2011 року. На запитання АРНАУТОВА ОСОБА_16 сказав, документи взяв і так треба.
Крім того, потерпілий суду пояснив, що його партнерами по бізнесу були ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 ; у них було декілька компаній, де у нього була ключова частка, у ОСОБА_14 була менша частка, і доля була у ОСОБА_75 ; в статутах підприємств, в яких вони були співзасновниками, чітко прописані долі. Більше ніяких домовленостей не було; ОСОБА_73 безпосередньо не приймав участі у веденні бізнес проектів разом з ним.
Особисто ним, ОСОБА_27 протягом 2006 - 2011 р. нерухомість, за виключенням кількох гаражів, не придбавалась; чи отримував ОСОБА_16 свою частко прибутку від бізнесу, йому, ОСОБА_23 , не відомо, конфліктів з приводу розподілу прибутку не було.
Йому, ОСОБА_23 , ОСОБА_57 грошові кошти від ведення спільного бізнесу не передавав; рішення про оформлення нерухомості на ОСОБА_47 вільним не було, прийнято через переконання його ОСОБА_24 , оскільки він це запропонував, однак він, ОСОБА_18 погодився і рішення прийняв сам; щоб зупинити продаж цього майна, він декілька раз спілкувався по телефону з ГЕОРГІЄВИМ; угоди про відчуження майна він не оскаржував; вважає свої угоди по оформленню майна на ГЕОРГІЄВА - законними, а ті, що уклали ОСОБА_16 та ОСОБА_47 , щодо продажу майна - ні.
Частку прибутку ОСОБА_25 після його виходу з бізнесу він не виплачував, оскільки прибутку не було, і ініціативи з боку останнього не було теж.
Також потерпілий зазначив, що ОСОБА_70 сам не міг взяти зниклі документи з сейфу, оскільки він є дуже відповідальною особою, однак така можливість у нього була і йому не відомо, чи передавав ОСОБА_70 ці документи ОСОБА_26 .
В подальшому, під час судового слідства ОСОБА_18 уточнив свої покази, та зазначив, що ТОВ «К-2», ТОВ «Болко», де він є засновником разом з ОСОБА_53 та ОСОБА_54 є збитковими. ОСОБА_76 не нараховувались та не виплачувались. Іншого спільного бізнесу вони ніколи не мали.
Фірма «Приоритет-1» є його особистою власністю, де ОСОБА_73 працював на посаді керівника комерційного відділу, тому прибуток там не розподілявся.
З приводу викрадених документів потерпілий уточнив, що з сейфу було викрадено свідоцтва на право власності на приміщення №№ 116, НОМЕР_4 , інвестиційні договори №№ 1, 2 на купівлю нежитлових приміщень №№ 116, 117 між БП «Солідарність» та ГЕОРГІЄВИМ, та договори купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ IX, XI.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_17 суду показав, що У 2008 році директор ПП «Пріоритет-1» ОСОБА_77 взяв його на роботу за рекомендацією ОСОБА_78 . Він є двоюрідним братом останнього. У 2009 р. ОСОБА_18 хотів придбати ряд приміщень. Про це він розповів своїм братам ОСОБА_65 , ОСОБА_54 та ОСОБА_79 . І ОСОБА_16 порадив ОСОБА_80 його, ОСОБА_47 , кандидатуру, щоб оформити нерухомість на нього. Він, ОСОБА_16 , сказав йому про те, що ОСОБА_18 оформлятиме на нього приміщення. І ОСОБА_16 сказав йому, щоб він не заперечував і погоджувався. Він, ОСОБА_47 , погодився, оскільки вони його брати, він їм довіряє і все зробить, як вони скажуть. Потім йому подзвонив ОСОБА_18 і сказав, що хоче оформити на нього ряд приміщень по Героїв Сталінграда 53-Б. Він, ОСОБА_81 , так само погодився і сказав, що йому довіряє і не проти та все підпише, що скажуть. При оформленні документів на ряд цих приміщень він говорив тільки те, що йому говорив власник приміщень ОСОБА_82 та підписував документи. Документи які були вже підписані, забирав ОСОБА_82 . У нього ніяких документів не зберігалося і не було. Потім, в кінці січня 2011 р. ОСОБА_16 зустрів його в аеропорту Бориспіль, коли він прилетів з Москви. ОСОБА_16 сказав, що він повинен оформити на нього довіреність на два приміщення. Тоді він сказав ОСОБА_83 , що ОСОБА_82 йому заборонив відчужувати ці приміщення будь-яким шляхом. ОСОБА_54 сказав, що це все вже обговорено з ОСОБА_84 і що все буде нормально. Він, ОСОБА_47 , повірив і дав йому доручення. Після оформлення довіреності ОСОБА_73 забрав у нього український паспорт, і не сказав чому, тільки сказав, що так треба. Вже після цього ОСОБА_57 оформляв, як він йому сказав, майно на його родичів, ІЩУК ОСОБА_85 та ОСОБА_86 та його матір ОСОБА_87 , без його, ОСОБА_47 , участі. У березні 2011 року ОСОБА_57 відкрив свою фірму «Енергокапітал», яка перебуває в місті Бородянка, вул. Індустріальна, 3. Він взяв його на роботу на цю фірму. ОСОБА_16 сказав, що він буде працювати там директором фірми. Після цього, в листопаді 2012 року його, ОСОБА_47 , викликав слідчий слідчого управління міста Києва в зв'язку з цими приміщеннями. Він випадково побачив там же ОСОБА_28 та розповів йому всю цю ситуацію що сталася та що він дав доручення ОСОБА_88 вже від ОСОБА_89 та слідчого зрозумів що ОСОБА_16 його обдурив тим, що сказав, що це все було узгоджено з ОСОБА_90 . І після цієї розмови, якою була їх домовленість з ОСОБА_90 , що коли він вирішить своїм проблеми, він, ОСОБА_47 , повинен був переоформити на нього ці приміщення, то він переоформив п'яте приміщення № XII - XIII на ОСОБА_71 .
Коли ОСОБА_18 приїжджав до нього з ОСОБА_65 до додому, вони сказали, що він повинен переоформити приміщення на ОСОБА_28 , на що він їм сказав, що не проти, але тільки коли забере свій паспорт український, бо він у ОСОБА_78 .
Він відразу ж подзвонив ОСОБА_25 і розповів йому, про що його запитували ОСОБА_82 і ОСОБА_72 , на що ОСОБА_16 сказав, щоб він не говорив ОСОБА_23 , що він давав доручення на приміщення, сказав передати ОСОБА_23 , що приміщення на нього, ГЕРОГІЄВА, оформлені, а коли він приїде в Київ, то він віддасть паспорт і він все перепише. Він так зробив, як йому сказав ОСОБА_73 . Потім він у ОСОБА_12 попросив свій паспорт, щоб оформляти приміщення на ОСОБА_28 , але ОСОБА_16 йому сказав що треба підписати якісь документи, начебто на третє приміщення, що б він їх продав далі. Він тоді запитав, чому ОСОБА_18 не знає про це. ОСОБА_16 відповів, що так треба, не треба що б знав ОСОБА_91 . А коли він, ОСОБА_47 , підпише документи, він його влаштує директором «Енергокапіталу» та дасть квартиру. Тоді він і погодився.
Зараз він визнає свою провину повністю, а матеріальний збиток визнає на 50 %.
Крім того, обвинувачений суду повідомив, що під час роботи на ПП «Пріоритет-1», він працював контролером - ревізором, супроводжував та здавав вантаж. В розподілі дивідендів участі не приймав; він був власником фірми «ВіпМетал», яка перебуває в місті Саратов в Росії, однак прибутку з неї не отримував; вперше про приміщення на Героїв Сталінграда 53-Б та ініціативу оформити їх на нього, він дізнався від ОСОБА_92 , а ОСОБА_82 йому про це сказав по телефону; особисто у нього грошей для придбання даних приміщень не було; необхідність оформлення на нього мотивували тим, що вони брати і один одному довіряють. Ще тому що він не був одружений, у нього не було ніяких своїх справ, він був більш вільний і в нього не було проблем; при купівлі цих приміщень він тільки підписував документи які йому давав ОСОБА_18 ; гроші за покупку цих приміщень він не передавав, участі в підготовці документів не брав; про переобладнання цих приміщень йому нічого не відомо; документи на ці приміщення йому не передавалися.
Обвинувачений також пояснив, що перестав працювати в «Пріоритет-1» на початку березня 2011 року, тому, що ОСОБА_73 запропонував працювати з ним, і він, як двоюрідної брат погодився, однак ОСОБА_82 був цим не задоволений.
Щодо власності на приміщення обвинувачений показав, що він є формальним власником, а реальним власником, тобто господарем приміщень є ОСОБА_82 , оскільки він давав гроші на придбання приміщень, а на нього їх просто оформили, оскільки він був не одружений, а у ОСОБА_89 були проблеми з дружиною; останньому він постійно повідомляв, що приміщення оформлені на нього, ОСОБА_47 , з ними все в порядку і він їх не продає та нічого не робить з ними; коли до нього до дому приїхав ОСОБА_18 з братом, в момент цієї розмови він не повідомив ОСОБА_28 про те, що у нього вже була розмова з ОСОБА_93 , що б оформити довіреність на останнього і продавати ці приміщення, оскільки відразу ж, при його присутності він зателефонував ОСОБА_94 і останній йому сказав не говорити за цю довіреність, а сказати ОСОБА_95 , що його паспорт у ОСОБА_14 . Що він потім приїде до нього, забере паспорт і переоформить все на ОСОБА_96 , як домовлялися, однак в той момент він, ОСОБА_47 , ще нічого толком не розумів що реально відбувається. Те, що ОСОБА_16 всіх обманює він зрозумів, коли приїхав до нього забрати паспорт; ОСОБА_82 не казав йому, що йому відомо про домовленість з ОСОБА_93 і що на останнього оформлена довіреність, а він сам не сказав про це тому, що або наляканий був, або боявся чого то, або в шоці був. Він зараз не може передати той стан який у нього тоді був, а налякало його те, що так несподівано приїхали ОСОБА_82 і ОСОБА_72 його шукати; спочатку він нічого не зрозумів, а потім зрозумів, коли ОСОБА_82 сказав, що треба переоформити приміщення
З приводу розписок, наявних в матеріалах провадження обвинувачений показав, що по сумі 610 тис. грн. він давав ОСОБА_94 розписку на 10 тис. грн. тому, що до цього у нього було весілля і він позичив ці гроші і треба було повернути і він попросив. ОСОБА_16 дав 10 тис. грн. і він написав розписку. Але тоді він не розумів що не правильно її пише. ОСОБА_16 дописав шістку, вийшло 610 тис.
По 1 млн. 200 тис. або 1 млн. 100 тис., то цю розписку власноручно не писав і не розписувався. Він просто знає, як ОСОБА_16 підробляв документи на «Енергокапіталі», він просто надрукував текст, сфотографував його підпис, вставив і все, є розписка. Він, ОСОБА_47 , цю розписку не підписував. Її оригіналу немає.
Що стосується 600 тис. грн., то він їх брав у ОСОБА_12 на зберігання. ОСОБА_73 сказав що треба оформити договір позики. Він не став задавати ніяких питань, взяв і підписав. Після допиту його в СБУ, ОСОБА_73 розповів, що ці гроші він взяв у «Пріоритета-1». Однак не пояснив як, і він, ОСОБА_47 , не питав як їх взяв, навіщо ОСОБА_54 їх взяв. Потім він ОСОБА_25 просто їх віддав.
Ряд суттєвих документів він підписував, оскільки сильно довіряв ОСОБА_97 та був повністю впевнений, що ніяких проблем від нього не буде. Він тоді розумів, що нічого поганого не станеться. ВЛАЄВУ ОСОБА_84 він теж довіряв, але не так як ОСОБА_94 .
Щодо продажу приміщень, то обвинувачений показав, що покупців на всі 4 приміщення шукав ОСОБА_73 , оформляв на тещу, тестя, маму. Одне з нежилих приміщень ОСОБА_16 поміняв на базу в с.м.т. Бородянка і сказав йому, ОСОБА_47 , підписати документи. Він їх підписав у нотаріуса. Покупець ОСОБА_98 перевів гроші за приміщення - 500 тисяч грн. на відкритий на нього, ОСОБА_47 , рахунок, однак кодів та документів на цей рахунок у нього не було, все було у ОСОБА_78 . Вже потім ці гроші ОСОБА_57 сам перевів на статутний фонд «Енергокапіталу». ОСОБА_57 завжди був присутній при продажі всіх приміщень. Ніяких коштів після продажу приміщень він, ОСОБА_47 , не отримував. Доручення на ОСОБА_12 він не анулював.
Після продажу всіх приміщень ОСОБА_16 сказав йому написати заяву в Саратський райвідділ міліції, що він, ОСОБА_47 , і зробив.
В подальшому обвинувачений ОСОБА_47 частково змінив раніше дані покази та суду показав, що перед тим, як дати згоду на оформлення на нього нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , він довго вагався та не погоджувався, оскільки розумів, що це великі кошти, велика відповідальність і воно йому не потрібно, однак ОСОБА_16 неодноразово йому телефонував та все-таки переконав його. Сказав йому, ОСОБА_47 , що він, ОСОБА_16 , оформить на нього ці приміщення, а в подальшому їх продасть та пообіцяв за це купити йому житло. Оскільки у нього, ОСОБА_47 , житла не було, він погодився на пропозицію ОСОБА_54 .
Далі ОСОБА_16 забрав у нього, ОСОБА_47 , ці приміщення і сам їх продавав.
Він, ОСОБА_47 , розуміє, що ОСОБА_54 вже мав намір продати ці приміщення сам, без ОСОБА_28 , і повідомив йому про це ще до оформлення приміщень. ОСОБА_28 він, ОСОБА_47 , про це не повідомляв, оскільки його про це ніхто не питав.
Обвинувачений також стверджував суду, що ОСОБА_24 було продано 4 приміщення, з яких він, ОСОБА_47 , особисто був присутнім при укладанні лише двох угод.
З приводу такої зміни показів обвинувачений ОСОБА_47 суду пояснив, що на його думку його подальші покази не свідчать про їх зміну, а лише уточнюють ті, що були дані суду раніше.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_99 показав, що приблизно в 2009 році, восени ОСОБА_100 сказав, що хоче придбати квартири по ОСОБА_101 Сталінграда 53-Б. Навесні він йому та ОСОБА_94 показав ці приміщення, що б вони сказали свою попередню думку. Де то в червні ОСОБА_18 попросив зустрітися для вирішити питання. Вони зібралися в місті Києві, були він, ОСОБА_72 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_74 . ОСОБА_84 сказав що він не знає як вчинити з оформлення даних приміщень. Так як у нього виникли сімейні неприємності, вони з ОСОБА_102 були на межі розлучення, і у випадку якщо приміщення буде оформлено на нього, то в разі розлучення виходить, що доведеться ділити майно, а так як у них ще є спільні діти то можна потрапити в складну фінансову ситуацію, оскільки гроші на придбання цих приміщень він сказав, що позичив. Вони обговорили, як вчинити. ОСОБА_54 запропонував оформити приміщення на ОСОБА_15 . В принципі всі з цим погодилися, так як ОСОБА_62 їх земляк, родич, він був не одружений, на ньому не було зареєстровано ніяких юридичних осіб. В принципі на цьому і вирішили, що можна на нього оформити, а коли ОСОБА_84 вирішить свої сімейні питання, то ОСОБА_103 переоформить приміщення на ОСОБА_89 . Тобто так було вирішено і так було зроблено, але де то в січні 2011 року виникла ситуація, що ОСОБА_73 сказав що виходить з ПП «Пріоритет-1», де він працює, і більше спілкуватися не хоче. ОСОБА_18 тоді набрав ОСОБА_47 та сказав йому, що ОСОБА_54 іде і треба переоформити приміщення, як і говорили. На це ОСОБА_62 відповів, що він в принципі не проти переоформити приміщення, але він повинен порадитись з ОСОБА_54 . На початку січня 2011 року, в його, Вадима, присутності ОСОБА_18 запитав у ОСОБА_12 про що з ним повинен ОСОБА_62 порадитися, на що ОСОБА_54 відповів, що вони напевно не правильно зрозуміли ОСОБА_62 , і що з ним ОСОБА_62 не повинен радитися. На цьому вирішили, але в березні ОСОБА_18 сказав, що ОСОБА_47 не виходить на зв'язок і попросив його з'їздити разом у село Зоря Одеської області, де живуть батьки ОСОБА_62 . 9 травня він та ОСОБА_18 поїхали в село Зоря. ОСОБА_62 перебував у своїх батьків. ОСОБА_84 у його присутності спілкувався з ОСОБА_47 . ОСОБА_62 постійно дзвонив ОСОБА_54 та про щось його питав. ГЕОРГІЄВ пообіцяв ОСОБА_84 , що він наступного дня приїде до Києва і переоформить всі приміщення. І ще він сказав, що ОСОБА_73 у нього забрав український паспорт і він повинен приїхати в Київ спочатку забрати у ОСОБА_54 паспорт, а потім здійснити переоформлення приміщень. Однак після цього з ОСОБА_47 зв'язку більше не було.
Крім того, свідок також суду повідомив, що йому не відомо, чому ОСОБА_73 пішов із спільного бізнесу та чи була якась конфліктна ситуація; він, ОСОБА_99 , був присутнім при тому, коли ОСОБА_62 казав, що він з приміщеннями ніяких дій не робив; ОСОБА_82 кошти для придбання приміщень взяв у борг, ОСОБА_73 ніяких коштів не вкладав; ОСОБА_82 купляв приміщення з метою перепродажу; в оформленні приміщень він, ОСОБА_72 , участі не брав, однак був свідком, коли НЕСТЕРЕНКО писав розписки ОСОБА_23 про отримання грошей від останнього, а самі гроші сплачувались в касу, про що видавалися відповідні документи, однак чиє ім'я стояло в касових документах йому не відомо; розписками ОСОБА_60 підтверджував у їх присутності, що гроші передані в касу, кілька разів він був присутній при написанні розписок; щоб ОСОБА_47 вносив грошові кошти в касу «Солідарності» або підписував будь-які фінансові документи, він не бачив; також він не бачив, щоб це робив ОСОБА_73 ; ОСОБА_73 участі в придбанні нерухомості не приймав.
Суду свідок додатково пояснив, що ОСОБА_82 не заперечував проти факту оформлення майна на ОСОБА_47 і погодився на оформлення на ОСОБА_47 даної нерухомості. Також ОСОБА_82 не повідомляв, що його хтось примушує оформляти майно на ОСОБА_47 ; конфлікту між ВЛАЄВИМИ ОСОБА_84 та ОСОБА_54 не було; бізнес партнерами ОСОБА_89 були ОСОБА_73 та КУМАНОВ і між ними була домовленість щодо розподілу прибутку та оплати праці згідно статуту товариств в яких вони були засновниками.
Він був свідком розмови ОСОБА_89 з ОСОБА_104 , який допомагав ОСОБА_84 в юридичних питаннях. 9 травня коли поверталися з села, ОСОБА_82 набрав ОСОБА_105 , і запитав, що б ОСОБА_69 подивився, чи є в сейфі документи на приміщення за адресою АДРЕСА_4 . Через деякий час ОСОБА_69 передзвонив і сказав, що там частини якихось документів не вистачає, на якісь приміщення. ОСОБА_82 запитав, у кого був ключ від сейфа, він сказав що тільки у нього, але ключ у нього брав ОСОБА_106 .
Далі ОСОБА_82 попросив ОСОБА_70 набрати ОСОБА_12 і запитати, чи брав той документи. Через деякий час ОСОБА_70 передзвонив та сказав, що він набирав ОСОБА_14 і останній сказав, що брав документи і сказав, що так треба. Ця розмова відбувалася у нього, ОСОБА_21 в машині по гучному зв'язку.
Свідок також пояснив, що у нього є ключ від приміщення на АДРЕСА_5 . Ключів від сейфу, де лежали документи, у нього не було і особисто він не бачив, як забирали документи з сейфу. Йому також не відомо, чи просив ОСОБА_47 у АРНАУТОВА віддати йому документи на приміщення.
Свідок ОСОБА_52 , станом на 2009-2011 роки голова ради директорів БП «Солідарність» суду показав, що ОСОБА_47 знає с 2009 року, його привів познайомитися ОСОБА_107 . Їх організація будувала будинок за адресою АДРЕСА_4 , потім приміщення продавали. В 2009 р. прийшов ОСОБА_18 , поцікавився нежитловими приміщеннями на 22-23 поверхах. Далі вони підписали протокол про наміри, пізніше - договір купівлі-продажу. ОСОБА_18 привів ОСОБА_47 , попросив формально укласти договори на нього. Він, НЕСТЕРЕНКО, не заперечував. Підписали договори на ОСОБА_47 , однак переговори вели з ОСОБА_27 , він же особисто неодноразово приносив гроші в касу. Далі він приносив касовий ордер, а він, НЕСТЕРЕНКО, на прохання ОСОБА_108 писав розписку.
Допитана судом в якості свідка громадянка ОСОБА_109 , головний бухгалтер ПРаТ СК «Солідарність» показала, що в 2010 році в березні їй стало відомо, що їх підприємство продало и оформило договір продажу приміщення, що находилось на балансі СК «Солидарність». В один день в їх компанію прийшов чоловік з договором продажу та вніс гроші за приміщення. Договір було укладено з ОСОБА_32 .
Допитана судом свідок ОСОБА_110 , головний бухгалтер БП «Солідарність» показала, що вона, вона на посаді працює з 2008 р. по цей час і як головний бухгалтер у відсутності бухгалтера-касира приймала гроші від особи на ім'я ОСОБА_17 в касу, виписувала приходний ордер. Далі гроші відправляли в банк на розрахунковий рахунок.
Свідок також уточнила, що особа, що приносила гроші завжди була одна і та ж, паспорт вона не перевіряла, оскільки в цієї особи був інвестиційний договір.
Свідок ОСОБА_111 , бухгалтер - касир БП «Солідарність» суду показала, що одним з її обов'язків було приймати гроші, оформляти їх прибутковими касовими ордерами, здавати в банк. Гроші від імені ГЕОРГІЄВА здавав ОСОБА_18 , однак вона про це дізналася пізніше, вже в міліції.
Коли її не було на роботі, кошти могла приймати головний бухгалтер.
Свідок ОСОБА_112 , голова правління СК «Солідарність», суду пояснила, що її установою фізичній особі було продано нежитлові приміщення АДРЕСА_9 . Хто конкретно вносив гроші в касу за нежитлові приміщення, вона не знає. З громадянином ОСОБА_47 вона спілкувалась при укладанні договору купівлі-продажу. Він підписував договір купівлі-продажу. Громадянин ОСОБА_18 також цікавився цими приміщеннями, однак оформлювались вони на іншу особу.
З громадянином НЕСТЕРЕНКОМ вона знайома. Він ніколи не працював в СК «Солідарність», дозволу, у тому числі доручення на продаж майна від імені страхової компанії не мав.
Вона ніяких розписок про внесення коштів за нежитлові приміщення АДРЕСА_9 . не писала.
Суду свідок уточнила, що у відповідності до договору купівлі - продажу, юридичним власником є ОСОБА_17 .
Допитаний судом в якості свідка громадянин ОСОБА_113 показав, що з ОСОБА_27 він знайомий давно, працювали на ринку нерухомості. В них було декілька успішних угод. Влітку 2009 ОСОБА_18 звернувся з проханням надати кошти для інвестування об'єкту будівництва на Оболоні. Він, ВЕРЕД, був в той час депутатом Оболонської ради, відповідав за комісію з питань будівництва і землеустрою в районі, з'ясувавши деякі питання - вирішив допомогти. ОСОБА_18 хотів звернутися за допомогою в оформленні документів, реалізації об'єктів. Коли була внесена пропозиція приймати участь в інвестуванні, останній сказав, що готовий сплатити відсотки за кошти, готовий гарантувати осіб, на яких будуть оформлені майнові права. Із серпня 2009 р. і в 2010 р. він, ВЕРЕД, надавав кошти, а ОСОБА_18 через уповноважених осіб укладав угоди. Це була інвестиційна пропозиція.
Однак, коли він спитав, коли будуть реалізовувати об'єкти, ОСОБА_18 повідомив, що виникли проблеми з рідними, на яких оформлені права власності. Тоді він дав ОСОБА_23 можливість вирішити питання самостійно, оскільки це було пов'язано з його близькими.
Пізніше він, ВЕРЕД, писав потерпілому розписку про кошти, які надавав, щоб останній розбирався зі своїми уповноваженими особами, там було вказано суми і терміни надання грошей. Позичена сума приблизно становить 6 млн. 900 тис. грн.
На даний час кошти йому повернено частково.
Допитана в якості свідка громадянка ОСОБА_114 , дружина ОСОБА_28 , пояснила, що про цю справу вона дізналася чи то від чоловіка, чи від батька, коли почались неприємності між братами. Її чоловік зайняв велику суму коштів для придбання нерухомості.
Свідок уточнила, що в 2009 році у неї з чоловіком були погані стосунки, можливо через це вона більше нічого і не знала.
Свідок ОСОБА_59 , тесть ОСОБА_28 , при допиті в суді показав, що йому по цій праві особливо нічого не відомо. Десь у літку 2009 р. до нього зателефонував його зять ОСОБА_82 , який проживав у Києві, щоб він приїхав у Київ і допоміг йому у справі, пов'язаній з купівлею помешкання на Героїв Сталінграду, на верхніх поверхах, щоб його переобладнати і після переобладнання перепродати.
Оскільки він має вищу освіту та був керівником проектно-конструкторського бюро, то міг надати таку допомогу. Нежитлові приміщення, які йому показав ОСОБА_18 , були складні для перебудови, але це можна було зробити і він погодився.
Власником приміщень було ТОВ «Солідарність», тому юридичні питання, пов'язані з перебудовою ні ОСОБА_115 , ні він, ВАССОВСЬКИЙ, самостійно вирішити не могли. БП «Солидарність» було замовником цієї перебудови, фінансував її ОСОБА_18 , а він керував цим процесом.
Однак процес перебудови до кінця доведено не було, оскільки, як він пам'ятає, ОСОБА_18 оформив приміщення на іншу особу, начебто на ГЕОРГІЄВА. Сам ОСОБА_18 для придбання цього приміщення взяв в борг велику суму грошей.
ОСОБА_14 він знає, однак ні ОСОБА_54 , ні ОСОБА_47 в приміщеннях не бачив, хоча бував там доволі часто.
Взаємовідносини його дочки та ОСОБА_28 були складними, і лише останніх 5-6 років стали складатися більш-менш нормально.
Про конфлікт між ОСОБА_27 та ОСОБА_24 йому нічого не було відомо, поки його не викликали до слідчого.
Коли він приїхав в Київ для консультацій ОСОБА_28 з приводу перебудови нерухомості, то вдома, в його присутності ОСОБА_84 разом з його дочкою обговорювали питання придбання нежитлових приміщень. ОСОБА_84 тоді казав дружині, що хоче придбати це приміщення, для цього у когось візьме гроші в борг, і на цьому можливо буде заробити. Мови при ньому про те, на кого будуть оформлюватись приміщення не було.
Свідок ОСОБА_30 , допитаний судом, показав, що він на фірмі «Приоритет» ніколи не працював. З ОСОБА_27 знайомий з дитинства, вони сусіди по селу Зоря Одеської області. Він надавав юридичні консультації ОСОБА_23 з різних питань, у тому числі і з питань придбання нерухомості.
Після придбання нежитлових приміщень, документи на них в 2010 році були поміщені в сейф, що належав ОСОБА_116 .
Ключ останній передав йому на всякий випадок, з метою використання документів, що були у сейфі. Чи були ключі від цього сейфу у інших осіб, зокрема у ОСОБА_28 , він не знає. Ключ він, ОСОБА_70 , не губив та ніде не залишав. Також ОСОБА_18 йому повідомив, що його брати ОСОБА_99 та ОСОБА_16 можуть звертатися до нього по допомогу, у тому числі і з приводу надання документів, що він, ОСОБА_70 і має робити.
Також він вважає, що ключі від приміщення, де був сейф могли бути також у ОСОБА_21 та ОСОБА_78 .
В кінці січня 2011 р. до нього звернувся ОСОБА_16 з проханням надати ключ від сейфу, що він і зробив, однак очевидцем, того, чи відкривав ОСОБА_16 сейф, чи брав документи і які саме, в якій кількості, він, ОСОБА_70 , не був. А на початку березня 2011 р. йому передзвонив ОСОБА_18 з проханням перевірити наявність документів в сейфі. Він перевірив та виявив відсутність оригіналів документів, що посвідчують право власності на два приміщення. Про свої підозри, що це міг зробити саме ОСОБА_16 , він повідомив ОСОБА_116 .
Свідок також уточнив, що зі слів потерпілого йому відомо, що коли йшов процес оформлення нерухомості, у ОСОБА_28 були сімейні проблеми, тому він вирішив оформити власність на ОСОБА_47 , а вже пізніше, коли сімейні проблеми будуть вирішені, ОСОБА_47 переоформить їх на нього, ОСОБА_71 .
Крім того свідок також пояснив, що в сейфі крім документів на нерухомість зберігалися також нотаріальні угоди, рішення судів по іншим приміщенням, багато інших документів, у тому числі інвестиційні договори.
Перед тим, як давати ключ від сейфу в 2011 році ОСОБА_25 , він, ОСОБА_70 , не переконався в наявності в сейфі правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення. На його думку, вони там були, однак їх наявність він не перевіряв. Останній раз він їх бачив наприкінці 2010 р., коли особисто клав в ячейку сейфу.
ГЕОРГІЄВ до нього, АРНАУТОВА, з вимогою про надання документів на спірну нерухомість не звертався.
Він, ОСОБА_70 , перевіряючи в 2011 р. на вимогу ОСОБА_28 наявність в сейфі документів на спірні нежитлові приміщення був один. Інших осіб при цьому не було.
До правоохоронних органів с заявою про зникнення документів ні він, ОСОБА_70 , ні ОСОБА_18 не зверталися.
Допитана як свідок ОСОБА_117 , дружина обвинуваченого ОСОБА_13 , показала, що в жовтні - листопаді 2012 р. ОСОБА_16 телефонував їй на робочій телефон та просив передати чоловіку, щоб останній переоформив на нього якійсь будинки чи приміщення і якщо не зробить це добровільно, то буде це насильно. Вона попросила її з даного приводу не турбувати, оскільки їй про це нічого не відомо.
Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_28 , ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а також висновок про недоведеність органами досудового слідства факту викрадення правовстановлюючих документів на спірні приміщення, і як наслідок недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України в діях ОСОБА_12 , крім наведеного вище, підтверджується також наступним.
Свідок ОСОБА_118 показала, що квартиру за адресою АДРЕСА_4 , вони купили по оголошенню в газеті. Цим питанням займалася її мама, яка мала від неї довіреність, що вона може представляти її інтереси. Вона, ОСОБА_119 , вже була присутня на самій угоді. У фінансових питаннях вона не брала участь, з продавцем знайома не була. Оформлення угоди відбувалося у нотаріуса. Присутні була вона, її мама, і продавець ОСОБА_120 , чоловік продавця. Продавцю передавали гроші. Прізвище ОСОБА_73 їй не відоме.
Свідок ПАПІЖ суду показав, що з ОСОБА_121 вони познайомилися через агенцію нерухомості «Благовіст» з приводу продажу групи приміщень № 116 по Героїв Сталінграда 53-Б. З документів було зрозуміло, що він є представником продавців цих не житлових приміщень. Домовилися про всі формальні умови договору купівлі-продажу, здійснили операцію. Про якійсь нюанси на той час нічого не було відомо. На той момент йому звичайно це було не відомо і за документами абсолютно ніяк не було зрозуміло що там були якісь проблеми. На скільки він пам'ятає, в документах прізвище ОСОБА_47 була.
Ці приміщення він знайшов через оголошення в «Благовісті». За оголошенням нежитлові приміщення показував кілька раз один і той же працівник «Благовісту», і вже потім він зустрівся з ОСОБА_93 . Останнього до підписання договору він не знав і не бачив.
Підписання договору відбувалося у нотаріуса. Були присутні продавці, під яким він має на увазі власників.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_122 у судовому засіданні показав, що в 2003 р. він почав працювати з ОСОБА_27 , трохи пізніше до них приєднався ОСОБА_123 . Їх основною робочою фірмою було ПП «Приоритет-1», потім створили підприємство ТОВ «К-2», яке займалося газифікацією. Засновниками цього підприємства були ОСОБА_18 - 67%, ОСОБА_16 - 18%, ОСОБА_99 - 15%. Доля кожного з них формувалася по часу входження та ступеня участі в спільному бізнесі. З часом ТОВ «К-2» придбало землю, на якій знаходились виробничі потужності і там розмістилась основна база ПП «Приоритет-1» (м. Берислав). Бізнес ПП «Приоритет-1» та ТОВ «К-2» успішно розвивався і вже на середину 2005 р. було прийнято рішення про переїзд в Київ.
В 2006 р. вони придбали кожному брату по квартирі та паркомісцю на Оболоні в м. Києві в рахунок та відповідно долі: ОСОБА_23 - (квартиру та 2 паркомісця) на АДРЕСА_10 за 442 тис. долл.; ОСОБА_25 - (квартиру та паркомісце) на АДРЕСА_10 за 180 тис. долл.; ОСОБА_124 - (квартиру та паркомісце) на АДРЕСА_11 за 210 тис. долл. Також на той час вони придбали кожному нову машину в рахунок та відповідно долі: ОСОБА_23 - BMW 760Li за 200 тис. дол.; ОСОБА_25 - BMW 523 за 55 тис. дол.; ОСОБА_124 - Lexus GS 350 за 70 тыс. дол. Також с ними переїхали в Київ чотири головних менеджера, яким вони придбали квартири в Києві та оформили їх в позику через ОСОБА_21 на загальну суму - 270 тис. дол.
В 2007 р. в Києві було створено нову компанію ТОВ «Болко». Засновниками цієї компанії були ОСОБА_18 - 67%, ОСОБА_16 - 18%, ОСОБА_99 - 15% . метою створення цієї компанії було те, щоб перевести на неї все робоче майно та основні засоби, придбані спільно за попередні роки. Ця компанія не повинна була вести діяльності, щоб створювати небезпеку для всього майна, а лише здавати його в оренду їх же компаніям (ПП «Приоритет-1», ТОВ «К-2», ПП «К-2» та ін.).
Також в 2007 р. на спільні кошти було придбано за 350 тис. дол. 2 суміжні квартири під офіс на АДРЕСА_12 - де і був офіс ПП «Приоритет-1». Вони були оформлені на батька ОСОБА_71 . В 2008 р. за спільні кошти було придбано ще одну квартиру на АДРЕСА_13 за 500 тис. дол. та оформлено на батька ОСОБА_71 . Також в 2008 р. за спільні гроші були придбані 10 паркомісць на АДРЕСА_14 , АДРЕСА_11 та АДРЕСА_15 за 300 тис. дол. 2 з яких були оформлені на нього, 4 оформлені на ОСОБА_21 та 4 оформлені на ОСОБА_71 . В цей же час же за спільні кошти було придбано 3 земельних ділянки в Київській обл. за 85 тис. дол. та оформлені: 1 на нього, 1 на ОСОБА_28 , а третя 5050 на нього та ОСОБА_71 . Також в 2008 р. ОСОБА_18 в рахунок своєї долі придбав квартиру та паркомісце в Ялті за 370 тис. дол. та оформив їх на свою маму.
В 2007 р. виникла ідея почати працювати в Росії та займатися тим самим бізнесом, що і в Україні. Російський ринок був цікавим, привабливим та прибутковим. Для цього було придбано підприємство ТОВ «ВіпМетал» в м. Саратові (РФ) вже зо всіма необхідними для роботи ліцензіями. Він, ОСОБА_16 , знайшов це підприємство і на підписання угоди поїхав разом з ОСОБА_47 , щоб на нього оформити підприємство.
В 2009 р. ОСОБА_18 повідомив, що йому запропонували приміщення, в які можна вкласти кошти. Ці приміщення з початку розглядались як житло для них трьох, однак потім після детального аналізу вони вирішили, що 4-х рівневі приміщення можна використовувати як офіс для ПП «Приоритет-1», а всі інші - як потенційне житло для нових перспективних менеджерів, які у них працюють. Коли справа дійшла до придбання, у ОСОБА_28 разом з ОСОБА_125 згідно їх часток вже був перебір з оформленою на них нерухомістю (у вартісному вираженні) і тому за спільною згодою з ОСОБА_27 і ОСОБА_125 ці приміщення були оформлені на його людину - ОСОБА_13 , як забезпечення його коштів і його частки. Він кілька разів їздив з ОСОБА_27 до НЕСТЕРЕНКА на Оболонський пр-т на самому початку переговорів. Там ще були присутні фінансовий директор «Солідарності» - ОСОБА_84 і юрист «Солідарності» - ОСОБА_126 .
Ця покупка тривала до літа 2010 р. на загальну суму 1 074 000 дол. Так як ці приміщення не підійшли їм в якості житла, то знову постало питання придбання їм житла. На той момент у ОСОБА_28 вже було троє дітей, у ОСОБА_21 двоє, у нього один - і всі хотіли збільшення житлової площі. Вони в черговий раз сіли втрьох і порахували всі гроші в бізнесі. Для збільшення житлової площі до 200 мІ їм з ОСОБА_125 необхідно було по 500 тис. дол., відповідно ОСОБА_23 - 1 700 тис. дол. Після того як ОСОБА_18 не знайшов нічого, що підходило би йому на Оболоні на цю суму, він сказав, що йому терміново запропонували будинок на Оболонській набережній за 2,3 млн. дол., оскільки продавець їде за кордон і терміново продає будинок за нормальною ціною. Вони разом поїхали його дивитися і схвалили цю пропозицію. Після чого, зібравшись втрьох, вони вирішили збільшити житловий бюджет кожного пропорційно частці: ОСОБА_23 - 2,3 млн. дол., а їм з ОСОБА_125 по 650 тис. дол. Вони домовилися, що відразу після покупки цього будинку всі кошти будуть збиратися їм з ОСОБА_53 на нове житло. Так як він, ОСОБА_16 , на фірмі займався всією реалізацією, а Вадим всією закупівлею, то всі гроші з реалізації він, ОСОБА_16 , перетворював на долари і зберігав в ячейці, відкритої на його ім'я у банку. 17 вересня 2010 р. ОСОБА_18 в цьому ж банку оформив угоду з купівлі цього будинку та оформив його на свою маму.
Коли почали з'являтися вільні гроші, він, ОСОБА_16 підняв питання про те, щоб їх відкладати йому та Вадиму на житло, однак ОСОБА_18 був проти, він сказав, що вони всі гроші витягли з фірми і зараз потрібно як мінімум півроку, щоб наростити обігові кошти, а тільки потім витягувати гроші. Через деякий час він, ОСОБА_16 дізнався, що ОСОБА_18 повіз до Москви близько 200 тис. дол. Останньою краплею його терпіння стало те, що ОСОБА_18 купив собі золотий годинник за 45 тис. дол. Він, ОСОБА_16 , попросив пояснити йому, чому він це зробив, на що ОСОБА_18 пояснив, що москвичі зробили йому зауваження, що він має дешевий годинник. Це було останньою краплею, і тоді він, ОСОБА_16 сказав, що іде із спільного бізнесу.
27.12.2010 р. він написав заяву про звільнення. Того ж дня він зібрав усіх співробітників та повідомив, що іде з спільного бізнесу, і що причиною його уходу стало те, що з ним не розраховуються. На що ОСОБА_18 сказав, що обов'язково розрахуються. Вони домовилися ввечері підвести розрахунки. Коли він прийшов в офіс, ОСОБА_18 і ОСОБА_99 вже були там. Вони закрили приміщення зсередини, запитали, чому він прийшов без комп'ютера. Їх цікавив його, ОСОБА_12 , комп'ютер, тому що вони знали, що там є вся інформація по їх часткам, по прибутку, за фінансовими результатами бізнесу. Потім вони приступили до підрахунків і за результатами вийшло, що вони заборгували йому, ОСОБА_25 , більше 1,5 млн. дол. і зарплату за грудень. Вони домовилися, що йому перепишуть квартиру на ОСОБА_127 21 за 600 тис. дол., 2 гаража на Г.Сталинграда 6-Б за 60 тис. дол., 1,5 земельних ділянки за 50 тис. дол. за ринковими цінами, всього на 700 тис. дол., а решту сказали повернуть «протягом життя».
Однак пізніше ОСОБА_18 в грубій формі повідомив, що він нічого йому не повинен і не збирається нічого віддавати. І також сказав, що якщо він буде працювати в цьому бізнесі, то у нього будуть проблеми на все життя. Тоді він, ОСОБА_16 зрозумів, що він не зможе повернути собі нічого, що заробив за багато років роботи. Далі він набрав ОСОБА_47 і розповів йому ситуацію та спитав, з ким він буде працювати. На це ОСОБА_47 відповів, що з ним, ОСОБА_51 .
Також знаючи, що на ОСОБА_47 оформлялися нежитлові приміщення, він, ОСОБА_16 , попросив переоформити їх на нього, щоб повернути хоч якійсь гроші. Разом з ОСОБА_47 до нього пішло ще 4 людини. Він до останнього думав і вірив, що ОСОБА_18 порядна людина і поверне йому, хоча б те, про що вони домовилися.
Але замість того щоб розрахуватися з ним, він вирішив посадити його до в'язниці. Написав неправдиву заяву в СБУ, підробляв документи, почалися обшуки у нього, ОСОБА_12 , вдома, у мами вдома, в офісі «Енергокапіталу», його, ОСОБА_12 , арешти.
ОСОБА_18 почав йому сам і через спільних знайомих погрожувати, щоб він не працював у такому ж бізнесі, що він йому не дасть спокійно жити і працювати. Він, ОСОБА_16 створив свою фірму 24.02.11 р. У квітні 2011 р. він виграв перший тендер у ПП «Пріоритет-1». І тоді ОСОБА_18 вирішив позбутися його, як конкурента, посадивши у в'язницю. Він направляв на його фірму різні перевірки - УБЕЗ, УБОЗ, екологію, податкову і т д. Він всіляко хотів його ліквідувати. Після того як ОСОБА_23 не вдалося закрити його, ОСОБА_12 по санкції в СБУ, він вирішив натиснути на нього через ГЕОРГІЄВА. Ось тоді з'явилася ця справа в Оболонській міліції.
Наприкінці вересня 2012 р. він, ОСОБА_16 , дізнався, що ОСОБА_47 у нього краде гроші на фірмі і сказав йому про це. Замість того щоб повернути йому гроші, ОСОБА_47 перебіг до ОСОБА_28 і дав свідчення проти нього, хоча ще на початку вересня 2012 р. писав скаргу в прокурату Оболонського району на ОСОБА_71 .
Виходячи з вищесказаного, на його, ОСОБА_12 , думку цілком зрозуміло, що ВЕРЕД тут взагалі не причому, ніяких грошей він не давав ОСОБА_116 . НЕСТЕРЕНКО ніяких розписок їм тоді не давав. Розписки були зроблені після написання ОСОБА_27 заяви в Оболонську міліцію. Тому ОСОБА_99 і ОСОБА_128 не знають адреси каси «Солідарності», тому що вони там ніколи не були.
Якби ОСОБА_18 тоді, на початку 2011 р., розрахувався б вчасно, як вони і домовилися, то йому б не довелося просити ГЕОРГІЄВА допомогти повернути хоч якусь частину своїх грошей. Він нікого не обманював, просто забрав своє.
Щодо обвинувачення ОСОБА_78 , ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Так, рішенням Ржищевського міського суду Київської області від 03.02.2010 р. за ЗАТ «СК «Солідарність» визнано право власності на групу нежитлових приміщень № 115, загальною площею 118,9 мІ за адресою: АДРЕСА_4 .
За ТОВ БП «Солідарність» цим же судовим рішенням визнано право власності на групу нежитлових приміщень №№ IX, XI за адресою АДРЕСА_4 (т.2 а/с 25-28).
З дослідженого в судовому засіданні Договору від 11.05.2010 р. №2 купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ IX, XI за адресою АДРЕСА_4 , та Акту приймання - передачі до цього договору, видно, що його укладено з приводу придбання у ТОВ БП «Солідарність» громадянином ОСОБА_32 вказаних нежитлових приміщень (т.2 а/с 37-39, 40).
З дослідженого в судовому засіданні оригіналу (дублікату, що має силу оригіналу) Договору від 22.03.2010 р. купівлі-продажу нежитлових приміщень № 115, з №1 по №4, загальною площею 118,9 мІ за адресою АДРЕСА_4 , видно, що його укладено з приводу придбання у ЗАТ «Солідарність» громадянином ОСОБА_32 вказаних нежитлових приміщень. Вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано в КП КМБТІ за реєстровим №546 (т.3 а/с 191-192).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.06.2010 р. визнано дійсним договір купівлі-продажу №2 нежитлових приміщень №№ IX, XI за адресою АДРЕСА_4 , укладений між ТОВ БП «Солідарність» та ОСОБА_129 та визнано за останнім право власності на вказані нежитлові приміщення (т.2 а/с 29-32).
Будь-яких документальних відомостей про скасування вказаних вище рішень судів на час розгляду провадження в суді не встановлено.
З дослідженого судом оригіналу витягу «Про державну реєстрацію прав» від 29.05.2012 р. за № 34309295, видно, що громадянину ОСОБА_26 на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень №№ IX, XI, загальною площею 189,40 мІ, /на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.06.2010р. (т.4 а/с 211).
З дослідженого оригіналу нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 22.03.2010 р. видно, що ЗАТ «СК «Солідарність» продало, а ОСОБА_17 придбав нежитлові приміщення № 115 з №1 по №4 за адресою АДРЕСА_4 . Даний Договір зареєстрований КП КМБТІ в реєстровій книзі № 201П-221 за реєстровим № 9842-П 06.04.2010 р. (т.3 а/с 71-72).
З дослідженого судом оригіналу витягу «Про державну реєстрацію прав» від 05.08.2011 р. за № 30874293, серії СЕА № 725181 видно, що громадянину ОСОБА_26 на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень № 115 з №1 по №4 загальною площею 118,90 мІ (т.3 а/с 190).
З дослідженого судом оригіналу Свідоцтва на право власності серії НОМЕР_5 від 12 серпня 2010 р. видно, що громадянину ОСОБА_26 на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень № 116 з №1 по №9, (в літ. А), загальною площею 340,30 мІ, за адресою АДРЕСА_4 (т.3 а/с 174).
З дослідженого судом оригіналу витягу «Про державну реєстрацію прав» від 07.10.2010 р. за № 27569347, видно, що громадянину ОСОБА_26 на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень № 116 з №1 по №9, (в літ. А), загальною площею 340,30 мІ, /свідоцтво на праві власності серії НОМЕР_5 від 12.08.2010р. (т.3 а/с 173).
З дослідженого судом оригіналу Свідоцтва серії НОМЕР_6 на право власності від 12 серпня 2010 р. видно, що громадянину ОСОБА_26 на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень № 117 з №1 по №5, (в літ. А), загальною площею 126,00 мІ, за адресою АДРЕСА_4 (т.3 а/с 149).
З дослідженого судом оригіналу витягу «Про державну реєстрацію прав» від 07.10.2010 р. за № 27570642, видно, що громадянину ОСОБА_26 на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень № 117 з №1 по №5, (в літ. А), загальною площею 126,00 мІ, /свідоцтво на праві власності серії НОМЕР_6 від 12.08.2010 р. (т.3 а/с 148).
Будь-яких документальних даних, зокрема судових рішень, що стверджували би наявність факту обману, насильства, зловмисної домовленості будь-яких осіб при оформленні спірних приміщень на громадянина ГЕОРГІЄВА судом на встановлено.
Не вказували про це державний обвинувач, а також сам потерпілий, який суду з даного приводу пояснив, що внаслідок складного збігу сімейних обставин, після консультацій з юристом та братами, ним особисто було прийнято рішення про оформлення спірних приміщень на іншу особу, а в подальшому особисто ним було прийнято рішення про оформлення цих приміщень на ОСОБА_13 .
Наведене підтверджується і показами в цій частині громадянина ОСОБА_19 , який показав, що « ОСОБА_18 привів ОСОБА_47 , попросив формально укласти договори на нього. Він, НЕСТЕРЕНКО, не заперечував. Підписали договори на ГЕОРГІЄВА».
Більш того, свідок ОСОБА_99 показав в суді: «Вони обговорили, як вчинити. ОСОБА_54 запропонував оформити приміщення на ОСОБА_15 . В принципі всі з цим погодилися, так як ОСОБА_62 їх земляк, родич, він був не одружений, на ньому не було зареєстровано ніяких юридичних осіб. В принципі на цьому і вирішили, що можна на нього оформити, а коли ОСОБА_84 вирішить свої сімейні питання, то ОСОБА_103 переоформить приміщення на ОСОБА_89 . Тобто так було вирішено і так було зроблено».
Цей же свідок уточнив, що « ОСОБА_82 не заперечував проти факту оформлення майна на ОСОБА_47 і погодився на оформлення на ОСОБА_47 даної нерухомості. Також ОСОБА_82 не повідомляв, що його хтось примушує оформляти майно на ОСОБА_47 ».
Аналізуючи цю ситуацію, суд враховує те, що як стверджується в обвинувальному акті, ОСОБА_18 , крім своїх братів, з приводу особи, на яку можна оформити нерухомість, радився також з юристом.
Про те, що рішення про оформлення нерухомості на ОСОБА_13 було прийнято без тиску особисто потерпілим свідчать його покази в судовому засіданні: «…він, ОСОБА_18 з ОСОБА_47 вирішили що оформлять на нього нерухомість, а потім на першу його, ОСОБА_28 , вимогу, ОСОБА_47 договорами дарування перекине її на нього. Домовленість з ОСОБА_47 була усною.» і дана обставина, на думку суду, спростовує твердження обвинувачення щодо наявності попередньої змови обвинувачених, спрямованої на протиправне заволодіння майном, а відтак ці покази потерпілого узгоджуються з встановленими судом фактичними обставинами справи, відповідно суд враховує їх в цій частині при прийнятті рішення за даною справою.
Крім того, з дослідженого судом оригіналу нотаріальної довіреності серії ВРЕ №001130 від 29 січня 2011 р. видно, що її видано громадянином ОСОБА_32 , який, перебуваючи у здоровому розумі, ясній пам'яті, діючи добровільно та повністю розуміючи значення своїх дій, на підставі попереднього усного договору з повіреним, цією довіреністю уповноважив ОСОБА_12 представляти його інтереси з усіх питань, пов'язаних з відчуженням/передачею в іпотеку належних йому групи нежитлових приміщень № 117 з №1 по №5, (в літ. А), за адресою АДРЕСА_4 та/або групи нежитлових приміщень № 116 з №1 по №9, (в літ. А), за адресою АДРЕСА_4 (т.3 а/с 163).
Про будь-які погрози, інші протиправні дії, тиск на нього при видачі цього доручення ГЕОРГІЄВ суду не повідомляв, до правоохоронних органів з цього приводу не звертався.
У відповідності до нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу від 05.08.2011 р., громадянином ОСОБА_32 продано, а громадянкою ОСОБА_43 придбано нежитлові приміщення № 115 з №1 по №4 за адресою АДРЕСА_4 (т.3 а/с 182).
У відповідності до нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу від 07.02.2011 р., громадянином ОСОБА_129 продано, а громадянками ОСОБА_34 , ОСОБА_35 придбано нежитлові приміщення № 116 з №1 по №9, загальною площею 340,30 мІ, за адресою АДРЕСА_4 (т.2 а/с 46).
У відповідності до фотокопії нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу від 07.02.2011 р., серії ВРЕ № 001167, громадянином ОСОБА_32 , від імені якого на підставі нотаріально посвідченого доручення від 29.01.2011 р. (реєстровий №186) діє громадянин ОСОБА_16 , продано, а громадянином ОСОБА_37 придбано нежитлові приміщення № 117 з №1 по №5, загальною площею 126,00 мІ, за адресою АДРЕСА_4 (т.2 а/с 52).
У відповідності до нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу від 08.06.2012 р., громадянином ОСОБА_129 продано, а громадянином ОСОБА_45 придбано нежитлові приміщення №№ IX, XI, загальною площею 189,40 мІ, за адресою АДРЕСА_4 (т.4 а/с 205).
Відповідальність за ст. 190 КК України передбачена за заволодіння чужим майном або права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Частиною 4 визначено кваліфіковану ознаку такого заволодіння, вчиненого в особливо великих розмірах.
Об'єктом злочину є право власності, предметом злочинного посягання - майно та право на майно.
Чужим за даним злочином розуміється майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винуватого.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, передбаченому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості.
Крім того, статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
Стаття 182 цього ж Кодексу визначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
На підставі належного йому права власності, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства тощо.
Цією ж статтею передбачено, що Держава не втручається у здійснення власником права власності, однак діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 цього ж Кодексу визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 346 ЦК України визначені підстави припинення права власності, зокрема відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника та в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до положень ст. 85 КПК України, належними є докази, що прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Таким чином, доказ, який не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження, не буде належним.
Пунктом 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у випадку, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, що дозволяє суду застосувати до даного кримінального провадження положення ЦК та ЦПК України.
Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В пункті 27 Постанови Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.
У відповідності до положень ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Системний аналіз наведеного вище законодавства дозволяє зробити висновок про те, що предметом злочинного посягання за ч.4 ст.190 КК України може бути лише чуже майно та право на чуже майно. Об'єктом злочину є право власності на чуже майно.
Будь-які дії власника із належним йому на праві приватної власності майном, які не суперечать закону, не порушують моральних засад суспільства, не завдають шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства тощо, є правомірними та складу кримінального правопорушення, у тому числі, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, не містять.
Згідно з ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має на перед встановленої сили. показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винуватим, підлягають перевірці, а відповідно визнання обвинуваченим своєї провини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю інших доказів, що є в справі.
З врахуванням наведеного вище, беручи до уваги, що право власності не може встановлюватись, виходячи з показів свідків, суд, оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_28 , обвинуваченого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_130 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_111 , ОСОБА_109 , ОСОБА_118 , ОСОБА_133 , ОСОБА_29 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , що дані ними в судовому засіданні, приходить до висновку, що вказані показання не можуть враховуватись в якості доказу наявності або відсутності права власності, а відповідно відкидає їх, як доказ обвинувачення в цій частині.
У той же час, незалежно від наявності визнавальних показів ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, такі його покази підлягають оцінці з сукупністю всіх інших доказів, досліджених в судовому засіданні.
Даючи оцінку таким показам обвинуваченого ОСОБА_13 , суд враховує, що інших доказів обвинувачення останнього, крім наведених вище, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах не доведено, наявні докази не доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, інших доказів матеріали кримінального провадження не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.
При цьому суд бере до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_134 , які у судовому засіданні дали покази, що узгоджуються з встановленими судом фактичними обставинами справи та відповідають реальному перебігу правовідносин між ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_32 , навели з цього приводу переконливі аргументи, даючи правдиві показання по справі, то відповідно покази обвинуваченого ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_134 , з наведених причин кладе в основу вироку по справі, та з цих же причин щодо показів ОСОБА_13 приходить до висновку, що вони не можуть бути самостійно покладені в основу обвинувачення.
Приходячи до такого висновку, суд враховує і покази свідка ОСОБА_130 в наступній частині: «Взаємовідносини його дочки та ОСОБА_28 були складними, і лише останніх 5-6 років стали складатися більш-менш нормально.
Коли він, ВАССОВСЬКИЙ, приїхав в Київ для консультацій ОСОБА_28 з приводу перебудови нерухомості, то вдома, в його присутності ОСОБА_84 разом з його, ВАССОВСЬКОГО, дочкою обговорювали питання придбання нежитлових приміщень. ОСОБА_84 тоді казав дружині, що хоче придбати це приміщення, для цього у когось візьме гроші в борг, і на цьому можливо буде заробити. Мови при ньому про те, на кого будуть оформлюватись приміщення не було».
Оцінюючи такі покази свідка ОСОБА_137 , суд приходить до висновку, що на момент вирішення долі спірних нежитлових приміщень, в родині ОСОБА_28 не існувало таких негативних стосунків, що ставили би під сумнів необхідність оформлення права власності на потерпілого, і відповідно приходить до висновку, що причина, з якої право власності оформлено на громадянина ОСОБА_13 є відмінною ніж та, що зазначена в обвинувальному акті, потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_32 в показах, наданих в судовому засіданні, і як наслідок, приходить до висновку про невідповідність таких показів ОСОБА_28 , ОСОБА_13 в цій частині фактичним обставинам справи, встановленим судом, у тому числі і з врахуванням показів обвинуваченого ОСОБА_78 .
Такий висновок суду не спростовується й показами дружини ОСОБА_28 - громадянки ОСОБА_132 , яка суду пояснила, «що про цю справу вона дізналася чи то від чоловіка, чи від батька, коли почались неприємності між братами. Її чоловік зайняв велику суму коштів для придбання нерухомості.
Свідок уточнила, що в 2009 році у неї з чоловіком були погані стосунки, можливо через це вона більше нічого і не знала», оскільки остання є в силу наявності шлюбних відносин з потерпілим зацікавленою особою, а відтак суд критично ставиться до її показів.
Більш того, приходячи до висновку про відповідність таких показів свідка ВАССОВСЬКОГО фактичним обставинам справи, що були встановлені судом, суд враховує, що такі покази свідка дані фактично проти позиції потерпілого ОСОБА_28 , з яким він має родинні зв'язки, тобто є особою, що має особистий інтерес до досліджуваних судом правовідносин, а відповідно покази свідка ОСОБА_130 в цій частині визнає щирими, їм вірить, та кладе в основу вироку.
Таким чином, на підставі досліджених судом, та вказаних вище матеріалів та доказів, здобутих в судовому засіданні, судом безспірно встановлено, що шляхом укладання у визначений законодавством України спосіб Договорів купівлі - продажу, ОСОБА_32 , як власником, було проведено відчуження житлових приміщень №№ IX, XI, 115, 116 за адресою: АДРЕСА_4 , а ОСОБА_24 , за дорученням та згодою ОСОБА_13 було проведено відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_16 , що належали на праві приватної власності ОСОБА_26 .
В судовому засіданні не встановлено жодного доказу, у тому числі судового рішення, який би, у будь-який, визначений діючим законодавством України спосіб, безспірно підтверджував право власності ОСОБА_28 на вказані спірні нежитлові приміщення №№ IX, XI, 115, 116, 117 за адресою: АДРЕСА_4 та відсутність такого права у ОСОБА_13 , а відповідно, підсумовуючи все наведене вище у своїй сукупності, суд констатує, що виникнення, перехід і припинення права власності на ці приміщення проводилось з дотриманням вимог Цивільного законодавства України, з обов'язковою державною реєстрацією такого права власності, тобто судом встановлено відсутність факту протиправного заволодіння чужим майном, тим самим в судовому засіданні не доведено наявності в діях обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з відчуження спірного майна складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Розуміння потерпілим тієї обставини, хто саме є юридичним власником спірних нежитлових приміщень підтверджується його ж показами, наданими суду: «при переобладнанні майна в інституті СБУ - Проект виступав замовником ОСОБА_47 в силу того що він був номінальним покупцем».
Не спростовує такий висновок суду і той факт, що громадянин ОСОБА_18 особисто, або через посередників вносив кошти для придбання спірних об'єктів нерухомого майна, оскільки даний факт жодним чином не перешкоджав обвинуваченому ОСОБА_26 на власний розсуд здійснювати його особисте та безспірне право власності на ці приміщення.
Крім того, комплексний аналіз документів про відчуження спірних приміщень, дозволяє зробити висновок про те, що паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_47 в момент відчуження не знаходився у громадянина ОСОБА_12 , оскільки обвинувачений ОСОБА_47 зобов'язаний був пред'являти його нотаріусу при оформленні угод, а відповідно всі його дії з відчуження цього майна відбувалися з його власної волі, оскільки нотаріус кожного разу посвідчуючи договір купівлі-продажу переконувався у добровільності його намірів.
Фактів зловживання у будь-якій формі приватними нотаріусами при такому посвідченні договорів як під час досудового, так і під час судового слідства не встановлено. Не вказували на такі обставини державний обвинувач, потерпілий, обвинувачений ОСОБА_47 , а відповідно, суд приходить до висновку про те, що визнавальні покази ОСОБА_47 в суді дані з метою введення суду в оману щодо реального перебігу досліджуваних подій.
Такий висновок суду підтверджується дослідженими в засіданні нотаріально посвідченими: Договором купівлі - продажу від 05.08.2011 р., (т.3 а/с 182); Договором купівлі - продажу від 07.02.2011 р. (т.2 а/с 46); Договором купівлі - продажу від 08.06.2012 р., (т.4 а/с 205).
В кожному з вказаних договорів нотаріус зазначив, що Сторони, попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебувають у здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміють значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору.
Також суд, крім наведеного, виходить з наступного.
Так, обвинувачений ОСОБА_47 з приводу цих обставин показав, що «Після оформлення довіреності, ОСОБА_73 забрав у нього український паспорт, однак не сказав чому, тільки сказав що так треба. Вже після цього ОСОБА_73 оформляв, як він йому це сказав, майно на його родичів, ІЩУК ОСОБА_85 та ОСОБА_86 та його матір ОСОБА_87 , без його, ГЕОРГІЄВА, участі».
У той же час, судом встановлено, що громадянином ОСОБА_32 надано нотаріально посвідчене доручення на представництво його інтересів громадянином ОСОБА_24 29.01.2011 р. (реєстровий №186). При цьому таке доручення надане лише на нежитлові приміщення груп №№ 116, 117 (т.3 а/с 163).
На підставі цього доручення 07.02.2011 р. громадянином ОСОБА_24 , за згодою ГЕОРГІЄВА, було продано лише нежитлове приміщення № 117 з №1 по №5 за адресою АДРЕСА_4 (т.4 а/с 185).
Нежитлові приміщення № 115 з №1 по №4, № 116 з №1 по №9, №№ IX, XI, за адресою АДРЕСА_4 було продано безпосередньо та особисто ОСОБА_47 відповідно 05.08.2011 р., 07.02.2011 р., 08.06.2012 р. (т.3 а/с 182, т.2 а/с 46, т.4 а/с 205).
Наведене дозволяє суду поставити під сумнів перебіг правовідносин між ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_32 , що зазначений в обвинувальному акті, показах ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , також враховуючи покази потерпілого, який з даного приводу пояснив, що «на початку січня 2011 року, у нього, ОСОБА_28 , виникли деякі підозри у зв'язку з поведінкою ОСОБА_12 і тоді він подзвонив ОСОБА_47 та спитав, чи у безпеці нерухомість, яку він оформив на нього. ГЕОРГІЄВ повідомив, що все нормально». «Вже десь в кінці березня 2011 року він отримав інформацію про те що нерухомість, а саме приміщення першої групи №116 переоформляється на тещу ОСОБА_54 , ОСОБА_34 , і на матір ОСОБА_14 , ОСОБА_66 . Крім цього приміщення № 117 переписується на тестя ОСОБА_67 ».
Однак, з досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що продаж спірних нежитлових приміщень тривав 07.02.2011 р. (т.4 а/с 185), 05.08.2011 р., 07.02.2011 р., 08.06.2012 р. (т.3 а/с 182, т.2 а/с 46, т.4 а/с 205 відповідно), тобто такий продаж відбувався протягом тривалого (понад рік) часу.
З приводу такого тривалого невтручання (понад 1 року 4 місяці) в процес продажу начебто належних йому приміщень потерпілий суду пояснив, що йому не зразу стало відомо про сам процес продажу приміщень, потім він намагався його врегулювати та зупинити шляхом спілкування з ОСОБА_47 , ОСОБА_24 , однак коли останні перестали виходити на зв'язок, він змушений був звернутися до правоохоронних органів с заявою.
Про невідповідність таких свідчень обвинуваченого фактичному перебігу подій між ОСОБА_32 , ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , на думку суду свідчить таке.
Свідок ПАПІЖ в суді показав, що «з ОСОБА_121 вони познайомилися через агенцію нерухомості «Благовіст» з приводу продажу групи приміщень № 116 по Героїв Сталінграда 53-Б. З документів було зрозуміло, що він є представником продавців цих не житлових приміщень. Домовилися про всі формальні умови договору купівлі-продажу, здійснили операцію. Ці приміщення він знайшов через оголошення в «Благовісті». За оголошенням нежитлові приміщення показував кілька раз один і той же працівник «Благовісту», і вже потім він зустрівся з ОСОБА_93 . Останнього до підписання договору він не знав і не бачив».
З наведеного суд робить висновок, що продаж спірних приміщень обвинуваченими не приховувався, проводився відкрито через агенцію нерухомості шляхом розповсюдження відповідних оголошень і такі покази свідка ОСОБА_138 спростовують твердження потерпілого про тривале незнання про процес реалізації спірного майна, в тому числі також тому, що підозри з цього приводу у нього виникли в кінці січня 2011 р.
Більш того, приходячи до такого висновку, суд враховує те, що ОСОБА_18 з позовом про врегулювання в порядку цивільного судочинства спірних правовідносин не звертався, ґрунтовних пояснень, що могли би спростувати вказаний вище висновок суду, не надав, а відтак вважає його покази в цій частині такими, що не відповідають фактичним обставинам досліджуваних правовідносин, і це перешкоджає суду покласти їх в основу вироку.
Більш того, суду потерпілий ОСОБА_18 пояснив, що на нього ОСОБА_47 , на його, ОСОБА_28 , вимогу було переоформлено нежитлові приміщення №№ XII, XIII за адресою АДРЕСА_4 і такі дії обвинуваченого він вважає законними.
На підставі вказаного суд приходить до висновку про те, що покази обвинуваченого ОСОБА_47 з того приводу, що ним було прийнято участь в продажі лише двох приміщень з спірного майна, не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, в силу цієї обставини не можуть бути покладені в основу вироку, а відповідно суд відкидає їх як доказ обвинувачення.
У той же час, покази обвинуваченого ОСОБА_47 з приводу відсутності попередньої змови з обвинуваченим ОСОБА_24 , на думку суду відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, про що свідчить і той факт, що вони не узгоджуються з пред'явленим обвинуваченням, в якому державний обвинувач стверджує, що «Документальне оформлення вказаних нежитлових приміщень ОСОБА_27 , на підставі раніше узгоджених домовленостей, проводилось на ОСОБА_13 , який на той час знав про наміри ОСОБА_12 щодо заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме вказаними вище нежитловими приміщеннями» (т.1 а/с 3).
В судовому засіданні громадянин ОСОБА_47 з даного приводу показав, що «в кінці січня 2011 р. ОСОБА_16 зустрів його в аеропорту ОСОБА_139 коли він прилетів з Москви. ОСОБА_16 сказав, що він повинен оформити на нього, ОСОБА_12 , довіреність на два приміщення. Тоді він сказав ОСОБА_25 , що ОСОБА_82 йому заборонив відчужувати ці приміщення будь-яким шляхом. ОСОБА_73 сказав, що це все вже обговорено з ОСОБА_84 і що все буде нормально. Він, ОСОБА_47 , повірив і дав йому доручення».
Суду з даного приводу обвинувачений ОСОБА_47 спочатку показав, що «потім йому подзвонив ОСОБА_18 і сказав, що хоче оформити на нього ряд приміщень по Героїв Сталінграда 53-Б. Він, ОСОБА_47 , так само погодився і сказав, що йому довіряє і не проти та все підпише, що скажуть».
Далі обвинувачений, у тому числі з приводу попередньої змови пояснив, що «коли до нього приїхали брати ОСОБА_84 та ОСОБА_140 , він, ОСОБА_47 , ще нічого толком не розумів, що реально відбувається. Те, що ОСОБА_16 всіх обманює, він зрозумів, коли приїхав до нього забрати паспорт».
До того ж, ОСОБА_47 також показав: «…в листопаді 2012 року його, ОСОБА_47 , викликав слідчий слідчого управління міста Києва в зв'язку з цими приміщеннями. Він випадково побачив там же ОСОБА_28 та розповів йому всю цю ситуацію що сталася та що він дав доручення ОСОБА_88 вже від ОСОБА_89 та слідчого зрозумів що ОСОБА_16 його обдурив тим, що сказав, що це все було узгоджено з ОСОБА_90 ».
Відсутність попередньої змови підтверджується наступними показами ОСОБА_47 : «…вперше про приміщення на Героїв Сталінграда 53-Б та ініціативу оформити їх на нього, він дізнався від ОСОБА_92 , а ОСОБА_82 йому про це сказав по телефону; особисто у нього грошей для придбання даних приміщень не було; необхідність оформлення на нього мотивували тим, що вони брати і один одному довіряють. Ще тому що він не був одружений, у нього не було ніяких своїх справ, він був більш вільний і в нього не було проблем».
Більш того, змінюючи в подальшому свої покази в судовому засіданні, ОСОБА_47 з цього приводу показав, що «він, ОСОБА_47 , розуміє, що ОСОБА_54 вже мав намір продати ці приміщення сам, без ОСОБА_28 , і повідомив йому про це ще до оформлення приміщень».
Даючи критичну оцінку зміненим показам обвинуваченого ОСОБА_47 в цій частині, суд бере до уваги, що така зміна показів останнім відбулася лише після надання показів обвинуваченим ОСОБА_24 та зміни пред'явленого обвинувачення в цій же частині.
Суду обвинувачений щодо попередньої змови з ОСОБА_24 , спрямованої на протиправне заволодіння чужим майном в судовому засіданні показав, що « ОСОБА_16 у себе вдома запропонував погодитись на оформлення на нього, ГЕОРГІЄВА, нежитлових приміщень, оскільки він, ОСОБА_16 , буде продавати ці приміщення і за це пообіцяв купити йому квартиру. У нього, ОСОБА_47 був намір за підписання документів отримати квартиру і іншими питаннями він не цікавився, оскільки йшлося про його майбутнє, він ОСОБА_54 повністю довіряв та не обговорював це.
Щодо умислу ОСОБА_47 також показав, що на його думку, його, ОСОБА_47 , умисел був в тому, що він не переписав на потерпілого всі приміщення та не виконав взяті на себе обов'язки. Інших домовленостей він не пригадує. Збагатитися він не хотів, а лише придбати своє житло.
Те, що ОСОБА_16 його обманув і квартири не буде, він зрозумів лише в 2012 р., однак до правоохоронних органів з цього приводу не звертався».
Аналізуючи обвинувачення, суд враховує, що в ньому не зазначалось про те, що ОСОБА_16 обіцяв за заволодіння чужим майном придбати ОСОБА_47 житло, однак сама по собі така мета у останнього спростовує наявність у нього мети на заволодіння чужим майном.
У той же час, про таку обіцянку обвинуваченого ОСОБА_12 вже зазначено державним обвинувачем при зміні обвинувачення в суді, що на думку суду свідчить про відсутність намагання органу обвинувачення встановити дійсні обставини спірних правовідносин.
Вказане вище в своїй сукупності дозволяє суду стверджувати, що пред'явлене обвинувачення в частині наявності попередньої змови, не відповідає фактичному перебігу правовідносин між потерпілим та обвинуваченими, та які було встановлено під час судового слідства, спростовується у тому числі показами обвинуваченого ОСОБА_47 в наведеній частині, відповідно, приходячи до висновку про відсутність попередньої змови обвинувачених на протиправне заволодіння чужим майном, суд кладе покази обвинуваченого ОСОБА_47 та ОСОБА_12 в цій частині в основу вироку.
Таким чином, твердження державного обвинувачення про начебто наявність у ОСОБА_12 ще до оформлення майна на ГЕОРГІЄВА прихованого наміру, спрямованого на створення власного бізнесу та намагання працювати самостійно, побудоване на перекручуванні фактичних правовідносин між ОСОБА_24 та потерпілим з метою створення у суду хибної уяви про такі правовідносини, є голослівними та такими, що матеріалами провадження не підтверджуються.
Розглядаючи дане кримінальне провадження, суд зазначає, що у будь-якому випадку спір щодо права власності на нерухоме майно має вирішуватись в цивільно-правовому порядку.
Аналогічного висновку з даного питання дійшов і Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у п.26 Постанови пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», зазначив, що: право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав, регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа.
Пунктом 27 цієї ж Постанови визначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.
При прийнятті рішення в цій частині обвинувачення, суд, крім іншого, бере до уваги, що оперуповноваженим СГСБЕП Саратського РВ ГУ МВС України у м. Києві 14 квітня 2012 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_13 на підставі п.2 ч.6 КПК України (1960 р.).
Під час проведення перевірки оперуповноваженим отримано пояснення від громадянина ОСОБА_13 , який пояснив, що приміщення, загальною площею біля 1000 мІ, розташовані в АДРЕСА_4 , зареєстровані на його ім'я. Ці приміщення були придбані за грошові кошти громадянина ОСОБА_141 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Всі перемови з приводу придбання вказаних приміщень вів громадянин ОСОБА_142 .
З врахуванням цієї обставини оперуповноважений прийшов до висновку про те, що між сторонами є цивільно-правові відносини, що й стало підставою для відмови в порушенні кримінальної справи (т.2 а/с 208-209).
Матеріалів про скасування вказаної постанови або її оскарження, матеріали кримінального провадження не містять.
Розглядаючи дану кримінальну справу, суд зазначає, що у відповідності до постанови про порушення кримінальної справи відносно осіб від 14.11.2012 р., що винесена старшим слідчим в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві, встановлено, що в період з 20.08.2009 р. по 11.05.2010 р. у невстановлений час, за адресою: АДРЕСА_8 , невстановлена особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 7 мільйонів 300 тис. грн., які належали ОСОБА_23 , які останній інвестував для будівництва нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 .
За даним фактом 30.12.2011 р. Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, а в подальшому перекваліфіковано на ч.4 цієї ж статті.
Приводом до порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_28 та матеріали дослідчої перевірки.
Підставами до порушення кримінальної справи стала наявність у зібраних матеріалах достатніх даних, які вказують на наявність в діях громадян ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 190 КК України та ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (т.3 а/с 236-237).
У відповідності до досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, такими приводами є заяви та пояснення ОСОБА_28 та відомості, що в них зазначені останнім.
Так, зокрема, в протоколі прийняття усної заяви про злочин, зазначено, що від ОСОБА_28 , попередженого в порядку ст. 383 КК України про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, прийнято заяву в тім, що «В березні 2011 р. гр. ОСОБА_17 шляхом зловживання довірою заволодів його грошовими коштами які він, ОСОБА_18 надав останньому особисто за адресою: АДРЕСА_8 » (т. 2 а/с 14-15).
Надаючи пояснення з даного приводу слідчому, ОСОБА_18 пояснив, що наприкінці 2009 р. ОСОБА_17 почав наполегливо домагатися видачі йому великої кількості грошей, мотивуючи вимогу родинними стосунками та великими проблемами в його житті. Він, ОСОБА_18 повірив ОСОБА_47 та видав йому суму більше п'яти мільйонів гривень в кінці січня 2010 р. В березні 2011 р. він, ОСОБА_18 , дізнався, що в березні 2011 р. ОСОБА_47 придбав нерухомість з метою подальшого продажу, отримання прибутку та подальшого переоформлення на третіх осіб, однак після переоформлення кошти не повернув (т. 2 а/с 16-17).
У той же час, надаючи покази в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_18 змінив свої попередні пояснення та показав, що ОСОБА_47 в кінці 2009 р. не просив надати йому велику суму грошей і він, ОСОБА_18 , не надавав ОСОБА_47 в кінці січня 2010 року суму в розмірі понад 5 млн. гривень.
Пояснюючи обставини написання цієї заяви, обвинувачений показав, що «коли він писав цю заяву, він писав її під диктовку одного з своїх юристів. На той час він знаходився в пригніченому психологічному стані і не будучи юристом і не розуміючи значення форми викладення заяви, думав, що ця форма стосується крадіжки у нього шахрайським шляхом нерухомості, тому писав про гроші, але розумів, що питання стосується крадіжки у нього шахрайським шляхом нерухомості. А його складний психологічний стан на той час був пов'язаний із зрадою близьких йому людей, його братів та дуже складним сімейним станом».
У той же час, аналізуючи наведене в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження та встановленими судом фактичними обставинами справи, суд доходить висновку про те, що дана заява писалась потерпілим ОСОБА_27 з метою введення органу досудового розслідування в оману з приводу дійсного перебігу правовідносин між ОСОБА_27 , ОСОБА_32 та ОСОБА_24 , і як наслідок недостовірного повідомлення відомостей, які в подальшому були враховані органом досудового розслідування як достатні підстави для порушення кримінальної справи.
Щодо обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України.
За змістом ст. 357 КК України, відповідальність цією статтею передбачена за викрадення у тому числі приватних документів. Таке обвинувачення ОСОБА_12 ґрунтується виключно на показах свідків АРНАУТОВА, ОСОБА_21 , а також на показах потерпілого ОСОБА_28 , яким про існування цих обставин відомо безпосередньо зі слів громадянина АРНАУТОВА.
Свідок ОСОБА_30 про ці обставини показав, що після придбання нежитлових приміщень, документи на них в 2010 році були поміщені в сейф, що належав ОСОБА_116 .
Ключ останній передав йому, АРНАУТОВУ, на всякий випадок, з метою використання документів, що були у сейфі. Чи були ключі від цього сейфу у інших осіб, зокрема у ОСОБА_28 , він не знає. Ключ він, ОСОБА_70 , не губив та ніде не залишав. Також ОСОБА_18 йому повідомив, що його брати ОСОБА_99 та ОСОБА_16 можуть звертатися до нього по допомогу, у тому числі і з приводу надання документів, що він, ОСОБА_70 і має робити.
Також він вважає, що ключі від приміщення, де був сейф могли бути також у ОСОБА_21 та ОСОБА_78 .
В кінці січня 2011 р. до нього звернувся ОСОБА_16 з проханням надати ключ від сейфу, що він і зробив, однак очевидцем, того, чи відкривав ОСОБА_16 сейф, чи брав документи і які саме, в якій кількості, він, ОСОБА_70 , не був. А на початку березня 2011 р. йому передзвонив ОСОБА_18 з проханням перевірити наявність документів в сейфі. Він перевірив та виявив відсутність оригіналів документів, що посвідчують право власності на два приміщення. Про свої підозри, що це міг зробити саме ОСОБА_16 , він повідомив ОСОБА_116 .
Крім того свідок пояснив, що в сейфі крім документів на нерухомість зберігалися також багато інших документів, у тому числі інвестиційні договори.
Перед тим, як давати ключ від сейфу в 2011 році ОСОБА_25 , він, ОСОБА_70 , не переконався в наявності в сейфі правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення. На його думку, вони там були, однак їх наявність він не перевіряв. Останній раз він їх бачив наприкінці 2010 р., коли особисто клав в ячейку сейфу.
ГЕОРГІЄВ до нього, АРНАУТОВА, з вимогою про надання документів на спірну нерухомість не звертався.
Він, ОСОБА_70 , перевіряючи в 2011 р. на вимогу ОСОБА_28 наявність в сейфі документів на спірні нежитлові приміщення був один. Інших осіб при цьому не було.
До правоохоронних органів с заявою про зникнення документів ні він, ОСОБА_70 , ні ОСОБА_18 не зверталися.
Ставлячи під сумнів покази свідка АРНАУТОВА також в частині його розмови з потерпілим про начебто передачу ОСОБА_25 ключа від сейфу та начебто викрадення останнім документів, суд крім наведеного раніше, бере до уваги покази свідка ОСОБА_21 , який показав, що «він був свідком розмови ОСОБА_89 з ОСОБА_104 , який допомагав ОСОБА_84 в юридичних питаннях. 9 травня, коли поверталися з села, ОСОБА_82 набрав ОСОБА_105 , і запитав, що б ОСОБА_69 подивився, чи є в сейфі документи на приміщення за адресою АДРЕСА_4 ».
У той же час, сам ОСОБА_70 суду показав, що «така розмова відбулась на початку березня 2011 р.»
Наведене дозволяє суду зробити висновок про невідповідність пред'явленого обвинувачення та показів потерпілого фактичному перебігу подій між ОСОБА_27 та ОСОБА_24 , їх неузгодженість між собою, а відповідно суд ставить пред'явлене обвинувачення в цій частині під сумнів та відкидає покази потерпілого та свідка ОСОБА_70 в цій частині як доказ.
З приводу викрадення документів потерпілий ОСОБА_18 суду пояснив, що документи він зберігав у ОСОБА_68 , тому що ОСОБА_69 займався деякими питаннями, пов'язаними з «Солідарністю». Документи зберігалися в сейфі, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Половина сейфу перебувала в користуванні у ОСОБА_69 як юриста, половина була у секретаря. У АРНАУТОВА були документи в основному пов'язані з договорами, листування, проектна документація, корінці. Розписки він зберігав окремо. Ключі від цього сейфа були тільки у АРНАУТОВА. Він, ОСОБА_18 свого часу дав доручення АРНАУТОВУ, в присутності ОСОБА_53 і ОСОБА_54 , що це його дуже довірені люди, особливо ОСОБА_54 , і він, ОСОБА_70 , може виконувати їх доручення, точно так само як і його, ОСОБА_71 . Після зустрічі з ОСОБА_47 , він набрав ОСОБА_70 та сказав подивися в сейфі, чи всі документи на місці. Останній передзвонив та сказав, що не вистачає двох свідоцтв на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_4 . На його запитання, де вони, ОСОБА_70 повідомив, що ОСОБА_16 брав у нього ключі в кінці січня 2011 року. На запитання АРНАУТОВА, з його слів, ОСОБА_16 начебто сказав, документи взяв і так треба.
У той же час, обвинувачений ОСОБА_16 наявність вказаних подій заперечував, і такі його покази іншими, дослідженими доказами в судовому засіданні доказами не спростовані.
Також потерпілий зазначив, що ОСОБА_70 сам не міг взяти зниклі документи з сейфу, оскільки він є дуже відповідальною особою, однак така можливість у нього була і йому не відомо, чи передавав ОСОБА_70 ці документи ОСОБА_26 .
У той же час, обвинувачений ОСОБА_16 з даного приводу суду показав, що ніяких документів він не викрадав, оскільки в цьому не було необхідності. Кожен з братів мав правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості, що належали кожному з них. При вирішенні питання, на кого реєструвати нежитлові приміщення №№ IX, XI, XII, XIII, 115, 116, 117 за адресою АДРЕСА_4 , ним, ОСОБА_24 , було запропоновано, що ці об'єкти будуть зареєстровані на його людину, яку він привів у спільний бізнес, а саме на ОСОБА_13 , відповідно і всі оригінали правовстановлюючих документів зберігалися у нього, як гарантія його долі в спільному бізнесі.
У відповідності до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тобто в пред'явленому обвинуваченні мають бути зазначені зокрема мотиви злочину, викладена суть та чіткі межі пред'явленого обвинувачення.
Даючи оцінку пред'явленому обвинуваченню в цій частині, суд бере до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 , який у судовому засіданні дав покази, що узгоджуються з встановленими судом фактичними обставинами справи і відповідають дійсному перебігу правовідносин між ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_32 , та який навів з цього приводу переконливі аргументи, його показання по справі визнані правдивими та на цій підставі покладені в основу вироку по справі.
Більш того, приходячи до такого висновку, суд бере до уваги покази потерпілого в наступній частині. Так, ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що в сейфі, ключі від якого були у громадянина АРНАУТОВА, за твердженням останнього, були відсутні свідоцтва на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_4 .
Потерпілий також зазначив, що « ОСОБА_70 , на його думку, сам не міг взяти зниклі документи з сейфу, оскільки він є дуже відповідальною особою, однак така можливість у нього була і йому не відомо, чи передавав АРНАУТОВ ці документи ОСОБА_26 »
З дослідженого судом нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу від 07.02.2011 р., видно, що нежитлові приміщення № 116 з №1 по №9, за адресою АДРЕСА_4 продано громадянином ОСОБА_32 , а не громадянином ОСОБА_24 (т.2 а/с 46), тобто особою, якій не ставиться в провину викрадення цього документу.
Думка особи, яка дає показання, у відповідності до положень п.6 ст. 95 КПК України, може визнаватися судом доказом, лише якщо така думка корисна для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтується на спеціальних знаннях в розумінні ст. 101 КПК України (висновок експерта).
Виходячи з наведеного, покази потерпілого ОСОБА_28 та свідка ОСОБА_21 в частині того, що зі слів АРНАУТОВА їм стало відомо про начебто викрадення документів з сейфу саме громадянином ОСОБА_24 , суд визнає недопустимим доказом у відповідності до положень п.6 ст.97 КПК України, згідно з яким показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними судом допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч.2 цієї статті.
Оцінюючи за таких обставин в наведеній частині показання свідка АРНАУТОВА, який припустив, що на його думку вилучення з сейфу свідоцтв на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 і 117 мало місце виключно через дії обвинуваченого ОСОБА_12 , суд до таких показів, враховуючи вказане вище, ставиться критично, та крім іншого, враховує, що даний свідок є зацікавленою особою, оскільки зобов'язаний нести відповідальність за збереження ввірених йому документів, крім того як особа, що виконувала доручення ОСОБА_28 , мав фінансову залежність від останнього, а відтак його показання в частині, що суперечать показам в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_12 , суд оцінює критично, з цих підстав визнає недопустимим доказом і відкидає як доказ обвинувачення.
Більш того, як видно з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, можливість причетності громадянина АРНАУТОВА до можливого зникнення документів з сейфу, та документальне підтвердження факту наявності документів в сейфі та їх зникнення, органом досудового розслідування у процесуальний спосіб не перевірялося.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і можливості щодо встановлення нових доказів по обвинуваченню в цій частині, на переконання суду вичерпані, тому, у відповідності до положень цієї статті, всі сумніви з цього приводу, суд тлумачить на користь обвинуваченого, внаслідок чого приходить до висновку, що дане звинувачення в частині вчинення ОСОБА_24 викрадення приватних документів не ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження, є припущенням з боку органів досудового слідства, а тому у відповідності до положень статті 62 Конституції України всі сумніви з цього приводу суд тлумачить на користь обвинуваченого, оскільки пред'явлене ОСОБА_25 обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України (постанова від 29.06.1990 року №5 з наступними змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та вимог КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, викладених у КПК України. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
До того ж, судом враховується і те, що потерпілий ОСОБА_18 з приводу начебто викрадення у нього документів, що з його слів належали йому, а в судовому засіданні встановлено, що належали ОСОБА_26 , протягом тривалого часу до правоохоронних органів з будь-якою заявою з цього приводу не звертався, хоча реально таку можливість мав, а повідомив про цю обставину лише після порушення справи, що на думку суду також ставить під сумнів саме існування такої події.
Крім того, до правоохоронних органів з заявою з цього приводу не звертався також і власник нерухомого майна та відповідних правовстановлюючих документів - громадянин ОСОБА_17 .
При цьому суд також бере до уваги, що невиконання ОСОБА_32 усної домовленості про переоформлення спірних нежитлових приміщень на ОСОБА_28 та протоколів про наміри від 02.06.2009 р., 03.06.2009 р., 04.06.2009 р., як про це зазначено в обвинувальному акті відноситься до цивільно-правових відносин, а відповідно розгляду в межах кримінального провадження не підлягає.
Більш того, приходячи до такого висновку, суд враховує, що при дослідженні вказаних протоколів про наміри встановлено, що громадянин ОСОБА_17 особистої участі або участі через представника в укладанні цих протоколів не приймав, їх стороною не був, ніяких зобов'язань при їх оформленні третіми особами, у тому числі і через посередника на себе не брав, а відповідно, жодної відповідальності за їх невиконання нести не може (т.3 а/с 75-77).
Про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, на думку суду свідчать також і наступні обставини.
Так, в провину ОСОБА_26 спільно з ОСОБА_24 органом досудового розслідування ставився продаж нежитлових приміщень № 115 з №1 по №4, № 116 з №1 по №9, № 117 з №1 по №5, №№ IX, XI, за адресою АДРЕСА_4 .
Потерпілий ОСОБА_18 , свідок ОСОБА_70 , кожен окремо суду повідомляли, що на їх думку з сейфу зникли правовстановлюючі документи на приміщення №№116, НОМЕР_4 .
Суд, під час судового слідства прийшов до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_28 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, у тому числі на підставі встановленого в судовому засіданні та наявного у громадянина ГЕОРГІЄВА права власності на спірні приміщення, а відповідно орган досудового розслідування припустився помилки у визначенні власника майна.
Наслідком такого права власності є належність саме ОСОБА_47 правовстановлюючих документів на спірні приміщення у будь-якій їх формі. Тобто дане майно та правовстановлюючі документи не є чужими для громадянина ГЕОРГІЄВА, а отже в цьому випадку не можуть бути предметом кримінального правопорушення, у тому числі і в частині обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.
Суд при цьому виходить з того, що навіть якщо і уявити, що правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення №№ 116, 117 знаходились в сейфі, та в подальшому були звідти викрадені саме громадянином ОСОБА_24 , то в подальшому власником цих документів, а саме громадянином ГЕОРГІЄВИМ, у різний спосіб проводилось відчуження спірного майна, тобто в цьому випадку відсутня суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України, у відповідності до якої дії винуватої особи мають характеризуватися прямим умислом та обов'язковою ознакою - корисливим мотивом або іншим особистим інтересом.
Вказаний вище висновок суду про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України не спростовують і покази обвинуваченого ОСОБА_47 , який показав, що після оформлення на нього нежитлових приміщень, він всі правовстановлюючих документи передавав ОСОБА_23 , оскільки даний факт на думку суду не є доказом наявності цих правовстановлюючих документів в сейфі, ключ від якого знаходився у громадянина АРНАУТОВА.
Суд повторно зазначає, що будь-які дії власника із належним йому на праві приватної власності майном, які не суперечать закону, не порушують моральних засад суспільства, не завдають шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства тощо, є правомірними та складу кримінального правопорушення не містять.
Таких фактичних обставин, що порушують моральні засади суспільства, завдають шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, в судовому засіданні не встановлено.
При цьому, органом досудового розслідування за ймовірного існування вищезазначених умов не встановлено як факт знаходження в сейфі правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення, так і наявність, у випадку встановлення такого факту, в діях потерпілого ОСОБА_28 таких дій, що можуть мати ознаки заволодіння приватними документами на спірні нежитлові приміщення, та які є належними громадянину ОСОБА_26 , вчинених з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах. Будь-яких процесуальних рішень з даного приводу органом досудового розслідування не прийнято.
Така вибіркова та однобічна позиція органу досудового розслідування в з'ясуванні фактичних обставин справи на думку суду є додатковою та самостійною обставиною, яка ставить під сумнів обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_25 в цій частині.
Про невідповідність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_25 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, фактичним обставинам справи на думку суду свідчить також і те, що органом досудового розслідування в провину останньому ставилось викрадення інвестиційного договору №1 від 01.07.2009 р., інвестиційного договору №2 від 01.07.2009 р., договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 від 11.05.2010 р., (нежитлові приміщення групи №115) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2 від 11.05.2010 р., (нежитлові приміщення групи IX, XI).
Однак в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 пояснив, що зі слів АРНАУТОВА йому стало відомо, що не вистачає двох свідоцтв на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_4 .
В подальшому, в судовому засіданні, після дослідження матеріалів кримінального провадження, потерпілий уточнив свої покази, та з приводу кількості начебто викрадених документів зазначив, що з сейфу викрадено інвестиційні договори №1 від 01.07.2009 р. та №2 від 01.07.2009 р., договори купівлі-продажу нежитлових приміщень №116, №117, нежитлових приміщень групи IX, XI та свідоцтва на право власності на приміщення №№116, НОМЕР_4 .
У той же час, з обвинувального висновку видно, що обвинуваченому ОСОБА_25 викрадення свідоцтв на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 в провину не ставилось, а в судовому засіданні безспірно встановлено, що відчуження спірних приміщень проводилось не на підставі начебто викрадених, як це стверджується в обвинувальному висновку, документів: інвестиційні договори №1 від 01.07.2009 р. та №2 від 01.07.2009 р., договори купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 від 11.05.2010 р., (нежитлові приміщення групи №115) договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2 від 11.05.2010 р., (нежитлові приміщення групи IX, XI), і які до того ж не правовстановлюючими по відношенню до досліджуваних правовідносин за фактом продажу конкретного майна (т. 5 а/с 10-15).
Невідповідність обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_25 в цій частині фактичному перебігу подій підтверджує і зміна 30 січня 2014 р. державним обвинувачем по справі пред'явленого обвинувачення, зокрема в частині кількості документів, які на думку державного обвинувачення були викрадені з сейфу і до переліку яких додано свідоцтва на право власності на ім'я ОСОБА_13 на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 (в літ. А) з №1 по №9 та №117 приміщення з №1 по №5.
Така зміна обвинувачення відбулась лише після надання обвинуваченим ОСОБА_24 показів по справі, хоча потерпілий послідовно показував, в тому числі і в судовому засіданні про викрадення саме цих документів, однак ця позиція потерпілого на протязі всього розслідування та майже всього судового розгляду органом досудового розслідування та державним обвинуваченням з незрозумілих мотивів до уваги взята не була, що на думку суду свідчить про відсутність наміру як у органу досудового розслідування, так і у державного обвинувачення на встановлення істини у даній справі.
У відповідності до п. 1. ст. 6 Європейської Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення...»
За таких обставин, зважаючи на те, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, при цьому обвинувачення ОСОБА_12 в цій частині в цілому має сумнівну основу, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), а відповідно обвинувачений ОСОБА_16 підлягає виправданню по пред'явленому обвинуваченню за цією статтею.
Таким чином, оскільки зібрані досудовим та судовим слідством докази свідчать про недоведеність в діях ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , кожного окремо, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, тому суд вважає за необхідне постановити стосовно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , кожного окремо, виправдувальний вирок на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Також, враховуючи недоведеність органами досудового слідства викрадення правовстановлюючих документів: інвестиційного договору №1 від 01.07.2009 р., інвестиційного договору №2 від 01.07.2009 р., договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 від 11.05.2010 р., договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2 від 11.05.2010 р., свідоцтв на право власності на приміщення №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , тобто недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, суд вважає за необхідне постановити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_12 на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
На підставі наведеного цивільний позов ОСОБА_28 має бути залишений без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 93, 94, 357, 368, 369, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_14 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України виправдати у зв'язку з недоведеністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
ОСОБА_15 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України виправдати у зв'язку з недоведеністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
ОСОБА_14 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.
Запобіжний захід виправданому ОСОБА_25 - заставу - скасувати.
Заставу, сплачену на підставі Ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 01 червня 2013 р. - повернути заставодавцю.
Запобіжний захід виправданому ОСОБА_26 - підписку про невиїзд - скасувати.
Арешт, накладений на нежитлові приміщення №№ IX, XI, 115, 116, 117 за адресою АДРЕСА_4 - скасувати.
Арешт, накладений на майно громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі постанов старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві від 19.11.2012 р. (т.4 а/с 56, 57) - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_28 - залишити без розгляду.
Речові докази по справі, вказані в т. 3 на а/с 12-14, т.5 а/с 21-24 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням почеркознавчої експертизи в сумі 1 768 грн. 80 коп. віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий - суддя ОСОБА_143
Судді ОСОБА_144
О ОСОБА_145