Справа № 192/2484/13-к
Провадження № 1-кп/192/11/14
"28" лютого 2014 р. смт.Солоне
СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
педагога ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, мешкає без реєстрації у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з гнеповною середньою освітою, холостого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, судимого Солонянським районним судом Дніпропетровської області:
1) 24.07.2008 року за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки. 06.08.2009 року постановою цього ж суду іспитовий строк скасовано, направлений в місця позбавлення волі строком на 4 роки;
2) 08.10.2009 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. 20.06.2012 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 25 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.304 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_6 , у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на втягнення малолітньої особи в злочинну діяльність, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, 15 серпня 2013 року близько 10-ї години, на подвір'ї жилого будинку АДРЕСА_2 , користуючись своїм авторитетом та психологічною перевагою над малолітнім, який фактично є його сином, шляхом умовлянь та погроз застосування фізичного насильства як до самого ОСОБА_9 , так і до його матері (співмешканки ОСОБА_6 - ОСОБА_10 ), примусив ОСОБА_9 здійснити крадіжку чужого майна: грошей, що належать ОСОБА_5 , з проникненням до житла потерпілого, чим втягнув у злочинну діяльність малолітнього, який вимушено
погодився вчинити крадіжку грошей з будинку ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 , реалізуючи свій умисел на таємне повторне викрадення чужого майна з проникненням до житла, шляхом втягнення малолітньої особи в злочинну діяльність, 15 серпня 2013 року біля 10-ї години, у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в гостях у ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , наказав малолітньому ОСОБА_9 , який гуляв на подвір'ї, зайти до будинку та викрасти з шафи гроші, що належать ОСОБА_5 .
Малолітній ОСОБА_9 , побоюючись фізичної розправи з боку батька, погодився вчинити крадіжку, та виконуючи його настанови, упевнившись у відсутності сторонніх осіб, проникнув до будинку ОСОБА_5 , щоб викрасти гроші.
ОСОБА_6 у цей час відволікав увагу співмешканки потерпілого ОСОБА_11 , яка перебувала на кухні вказаного будинку разом з обвинуваченим та його співмешканкою ОСОБА_12 , де пригощала їх.
ОСОБА_9 піднявся на другий поверх, де з полиці серванту в одній із кімнат, з упаковки грошей купюрами по 10 гривень, викрав частину грошей: 260 гривень, що належать ОСОБА_5 , та непомітно для ОСОБА_11 вийшов з будинку. Невдовзі будинок залишив і ОСОБА_6 , якому по дорозі додому ОСОБА_9 віддав викрадені гроші.
У такий спосіб ОСОБА_6 , втягнувши в злочинну діяльність малолітню особу, що не досягла віку кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, використавши ОСОБА_9 як виконавця злочину, вчинив повторну крадіжку чужого майна з житлового будинку ОСОБА_5 .
Того ж дня: 15 серпня 2013 року, у період часу з 17 години 30 хвилин до 18ї години, ОСОБА_6 , маючи умисел на повторну крадіжку чужого майна з проникненням до житла, погрожуючи малолітньому ОСОБА_9 застосуванням фізичного насильства до його матері, примусив ОСОБА_9 повторно вчинити злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України: крадіжку чужого майна: грошей з будинку ОСОБА_5 , чим втягнув у злочинну діяльність малолітнього, який вимушено погодився проникнути до будинку та та вчинити крадіжку грошей.
Реалізуючи свій умисел на таємне повторне викрадення чужого майна з проникненням у житло, 15 серпня 2013 року період часу з 17 години 30 хвилин до 18-ї години, ОСОБА_6 , у стані алкогольного сп'яніння, разом з малолітнім ОСОБА_9 та його сестрою ОСОБА_12 під приводом продажу каструлі прийшов до будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , де наказав малолітньому ОСОБА_9 , піднятися на другий поверх та викрасти з шафи гроші, що належать ОСОБА_5
Порошенко ОСОБА_13 , побоюючись фізичної розправи з боку ОСОБА_14 , погодився вчинити крадіжку, та виконуючи його настанови, упевнившись в тому, що господар будинку ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 знаходяться у кухні на першому поверсі будинку, піднявся до кімнати на другому поверсі будинку ОСОБА_5
Геймур ОСОБА_15 у той час відволікав увагу потерпілого ОСОБА_5 , а ОСОБА_9 викрав з кімнати гроші в сумі 2540 гривень, що належать ОСОБА_5 та разом з ОСОБА_6 покинув будинок. В той же день ОСОБА_9 віддав частину грошей своїй сестрі ОСОБА_12 , а решту - ОСОБА_6 .
У зазначений спосіб ОСОБА_6 , втягнувши в злочинну діяльність малолітнього ОСОБА_9 , як виконавця злочину, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням до житла ОСОБА_5 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в пред'явленому йому звинуваченні не визнав.
Пояснив, що ОСОБА_9 є його сином від співмешканки ОСОБА_16 . У серпні 2013 року вони втрьох мешкали у будинку співмешканця дочки ОСОБА_16 - ОСОБА_17 у селі Дзержинівка.
15 серпня 2013 року близько 10-ї години він з ОСОБА_16 та сином ОСОБА_18 прийшли додому до ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , щоб продати каструлю. Надія впустила їх до себе в дім. Син грався на подвір'ї, а вони втрьох на кухні, що розташована на першому поверсі будинку, розпивали спиртні напої. Надія декілька разів піднімалася на другий поверх та давала гроші ОСОБА_21 , щоб він купив кави в магазині. Після застілля вони пішли додому, по дорозі син дістав з кишені 260 гривень. На його питання, звідки гроші, син відповів, що знайшов. Він розумів, що гроші він викрав з дому ОСОБА_5 , але повертати їх не став. Гроші вони витратили на спиртне та закуску, сигарети. Разом із ОСОБА_22 та ОСОБА_21 вони пішли у лісопосадку, де випивали, ОСОБА_22 залишилися в посадці, а вони надвечір прийшли до ОСОБА_17 , яка попросила в нього грошей. Він згадав, що ОСОБА_23 не віддала йому гроші за каструлю і вони разом пішли до неї. З дому вийшов співмешканець ОСОБА_24 - ОСОБА_5 , який сказав, що гроші за каструлю віддасть пізніше. Він вийшов на вулицю та заснув під забором, через те, що був дуже п'яний. На слідуючий день ОСОБА_21 дав йому 50 гривень і сказав, що гроші йому передала ОСОБА_25 . Він взяв гроші та витратив їх на спиртне. Сина він у крадіжку не втягував, не намовляв його та не погрожував йому, красти гроші не мав наміру.
У судовому засіданні 28 лютого 2014 року ОСОБА_6 заявив, що визнає себе винуватим в тому, що він крадіжку грошей ОСОБА_5 15 серпня 2013 року здійснив особисто. Двічі проникав у кімнату на другому поверсі будинку потерпілого, коли той виходив надвір. Свого сина ОСОБА_9 він не заставляв красти гроші, не погрожував йому. На досудовому слідстві при допиті визнавав свою вину, оскільки його заставляв слідчий давати показання про те, що він втягнув у злочинну діяльність ОСОБА_9 , який і здійснив крадіжку. За статтею 304 КК України він вину не визнає, а у вчинених крадіжках визнає повністю, оскільки він здійснив їх особисто, про що жалкує та завіряє, що більше злочинів вчиняти не буде. Потерпілий та свідки обмовляють його, бажають посадити його в тюрму. Свою співмешканку ОСОБА_10 він дійсно періодично бив, бо вона зраджувала йому.
Судом у справі досліджені й інші докази.
Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що 15 серпня 2013 року близько 18-ї години до нього додому прийшов ОСОБА_6 зі своїм сином ОСОБА_21 та падчеркою ОСОБА_25 . Денис гуляв на подвір'ї з дитиною ОСОБА_25 . Коли він розмовляв з ОСОБА_26 та ОСОБА_25 на кухні, спочатку почув кроки, а потім побачив, що ОСОБА_21 спускався сходами з другого поверху його будинку. На запитання, що він там робив, хлопець швидко вибіг на подвір'я. Наступного дня його дружина ОСОБА_23 піднялася до кімнати, щоб взяти грошей, які зберігалися на скляній поличці серванту в сумі 2800 гривень номіналом по 10 гривень. Але грошей не було. Ні він, ні його дружина грошей не витрачали. Окрім ОСОБА_6 , його сина та падчерки до них ніхто не приходив. Коли ОСОБА_27 був у нього вдома, з його поля зору він не виходив. Підозрює, що крадіжку грошей вчинив його малолітній син ОСОБА_21 , якого підговорив ОСОБА_27 . ОСОБА_11 розповіла йому, що ОСОБА_27 з ОСОБА_16 та ОСОБА_21 приходили до них додому у першій половині дня, а напередодні - 14 серпня 2013 року ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та ОСОБА_22 були у них вдома, дивилися телевізор на другому поверсі. Вони могли бачити гроші, оскільки вони лежали на виду: на скляній полиці серванту, який не мав дверцят, у перемотаній банківською стрічкою пачці. З ОСОБА_6 , його співмешканкою та падчеркою у нього були дружні стосунки, тому він пішов до них 16 серпня 2013 року і запропонував ОСОБА_26 повернути гроші, та не хотів звертатися до міліції. Руслан пообіцяв повернути гроші, а наступного дня сказав, що нічого повертати не буде, бо він ( ОСОБА_28 ) не зможе доказати, що гроші викрав він. Наступного дня він поїхав до райвідділу міліції, подав заяву про крадіжку.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 15 серпня 2013 року близько 10-ї години ранку до неї додому прийшов ОСОБА_27 зі своєю дружиною ОСОБА_16 та сином ОСОБА_21 , щоб продати каструлю, оскільки їм потрібні були гроші, щоб похмелитися. Вона дала їм 6 гривень. ОСОБА_22 пішла до магазину за горілкою, повернулася, вона їх пригощала на кухні у будинку, а ОСОБА_21 гуляв на подвір'ї. Грошей за каструлю вона їм не віддала, сказала, що потрібно дочекатися господаря ОСОБА_5 який прийде додому ввечері. Наступного дня грошей у серванті на другому поверсі, вона не знайшла. ОСОБА_5 повідомив, що увечері до них приходив ОСОБА_27 з сином ОСОБА_21 та ОСОБА_16 . Інші люди до будинку не заходили.
Свідок ОСОБА_10 , співмешканка обвинуваченого ОСОБА_6 показала суду, що 15 серпня 2013 року вона разом зі своїм сином ОСОБА_21 та чоловіком ОСОБА_6 вирішили сходити до знайомого ОСОБА_5 , щоб продати каструлю.
Вдома була лише ОСОБА_23 . Вона запросила їх за стіл. Разом вони випивали. Син грався на подвір'ї. Геймур ОСОБА_26 виходив до сина. Коли вони йшли додому, ОСОБА_21 сказав ОСОБА_26 , що в нього все вийшло і дістав з карману 260 гривень. На її запитання, звідки гроші, ОСОБА_6 відповів: «Не твоє діло». Денис сказав, що якщо він їй розповість, то їй буде дуже погано. Всі кошти вони витратили на спиртне та продукти харчування, потім пішли до посадки випивати. Пізніше до них прийшла її дочка ОСОБА_25 , з якою ОСОБА_26 , взявши з собою сина, пішли до магазину, вона залишилася їх чекати. Увечері цього ж дня ОСОБА_26 повернувся до посадки сам, сказав, що в нього все вийшло, а що саме, не сказав. На слідуючий день син зізнався їй, що гроші його примусив викрасти батько з дому ОСОБА_5 , погрожуючи, що він її буде вбити або вб'є. ОСОБА_6 часто бив її, син про це знав, до нього ОСОБА_6 також був жорстоким.
Неповнолітній свідок ОСОБА_9 показав суду, що коли він був разом з батьками в гостях у ОСОБА_20 , батько примусив його викрасти частину грошей з кімнати на другому поверсі будинку, де проживають ОСОБА_11 та ОСОБА_5 . Він відмовився, але батько пригрозив йому, що поб'є його і матір, якщо він цього не зробить. Злякавшись, він піднявся сходами до кімнати та взяв з шафи декілька червоних купюр, які потім віддав батькові. Увечері цього ж дня батько сказав йому, що треба викрасти решту грошей. Він відмовився, але батько знову пригрозив йому, що вб'є його мамку. Він послухався, та поки батько відволікав ОСОБА_5 , викрав решту грошей з полиці шафи, та вибіг надвір. Разом з сестрою ОСОБА_17 він пішов додому. Сестрі він дав частину грошей на харчі, але спочатку не сказав, де він їх узяв. Решту грошей віддав батькові - ОСОБА_29 .
Свідок ОСОБА_12 показала суду, що її мати, ОСОБА_16 , є співмешканкою ОСОБА_6 . У них є спільний син - ОСОБА_9 . ОСОБА_6 систематично бив її матір, вони часто змінювали місце проживання. У серпні 2013 року мати з ОСОБА_26 та ОСОБА_21 мешкали разом з її сім'єю у будинку її співмешканця у селі Дзержинівка.
Надвечір 15 серпня 2013 року ОСОБА_26 сказав, щоб вона прийшла до посадки та хвалився, що гроші в нього є.
Увечері вона пішла у посадку, де ОСОБА_6 з її матір'ю вживали спиртні напої, там же був і ОСОБА_21 . ОСОБА_6 запропонував їй піти до ОСОБА_19 , щоб забрати гроші за каструлю. Мати була дуже п'яною та залишилася у посадці. Вона взяла з собою свою малолітню дитину та разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_21 пішла до ОСОБА_30 . Денис з її дитиною залишилися на подвір'ї, а вони з ОСОБА_26 та ОСОБА_31 сиділи на кухні, яка знаходиться на першому поверсі його будинку. ОСОБА_32 сказав, що грошей не дасть. Вона вийшла та разом з дитиною і ОСОБА_21 пішла додому.
ОСОБА_9 дістав з кишені шортів гроші, дав їй приблизно 300-400 гривень грошей, купюрами по 10 гривень, а решту поклав у кишеню пояснивши, що ці гроші він знайшов.
Наступного дня їй подзвонила співмешканка ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , і сказала що у ОСОБА_33 вчора пропали гроші. Вона запитала у ОСОБА_21 , звідки він взяв гроші. Денис сказав, що його залякав батько, заставляв щоб він вкрав гроші у ОСОБА_28 , бо він поб'є їхню матір та відріже їй вуха.
З показань свідка ОСОБА_34 у судовому засіданні убачається, що її брат, ОСОБА_35 , 16 серпня 2013 року повідомив їй, що у нього викрали гроші. Сказав, що напередодні до нього приходив ОСОБА_27 із сім'єю.
У протоколі огляду від 17 серпня 2013 року зафіксовано місце вчинення злочину - будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 .
Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, оцінивши їх з позицій належності та допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, його діяння кваліфікуються:
- за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до житла.
- за ч.2 ст.304 КК України як втягнення малолітнього у злочинну діяльність.
Доводи обвинуваченого про те, що він не втягував малолітнього сина у злочинну діяльність та не вчиняв крадіжок, суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовані дослідженими у судовому засіданні показаннями потерпілого та свідків, які узгоджуються між собою, тому суд уважає ці докази достовірними.
Обвинувачений у судовому засіданні свої показання змінював: спочатку заявляв, що він не вчиняв крадіжок сам та не втягував у злочин малолітню дитину, потім - що він особисто вчинив крадіжку.
Повідомлені ним обставини вчинення крадіжок грошей не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені у судовому засіданні. ОСОБА_6 заявив у судовому засіданні, що визнає вину за ч.3 ст.185 КК, щоб суд зарахував це у якості обставини, що пом'якшує покарання.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_6 вчинив два тяжких злочини, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає алкогольними напоями, суспільно-корисною працею не зайнята, раніше судима.
Обставин, що пом'якшують покарання, суд не убачає.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_6 вчинив нові злочини у період умовно-дострокового звільнення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуте покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року за правилами ст.71 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_8 визнати винуватим за ч.3 ст.185, ч.2 ст.304 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі:
- за ч.3 ст.185 КК України - строком на 4 (чотири) роки;
- за ч.2 ст.304 КК України - строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2009 року, остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_29 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_6 відраховувати з 30 жовтня 2013 року.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_6 - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий