Справа № 461/52/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/783/83/14 Доповідач: ОСОБА_2
13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові матеріали за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 січня 2014 року,
з участю прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
особи, щодо якої прийнято рішення про екстрадицію - ОСОБА_8
його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ,
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 січня 2014 року відмовлено в задоволені скарги адвоката ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_8 на постанову Генеральної Прокуратури України від 25.12.2013 року про видачу ОСОБА_8 правоохоронним органам Російської Федерації.
В обґрунтування ухвали слідчий суддя зазначив, що за інкриміновані ОСОБА_8 російською стороною злочинні діяння передбачена кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 205.2 КК Російської Федерації, а за українським законодавством ці діяння підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 258-2 ч.1 КК України, санкція якої передбачає покарання до трьох років позбавлення волі, в той час як обставини, які можуть перешкодити видачі ОСОБА_8 до Російської Федерації, а також підстави для скасування міри запобіжного заходу відсутні, а відповідно немає підстав для скасування постанови Генеральної Прокуратури України від 25.12.2013 року про видачу ОСОБА_8 правоохоронним органам Російської Федерації.
На дану ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_13 .
В апеляційній скарзі захисник вважає дану ухвалу незаконною, винесеною в порушення положень міжнародного законодавства та кримінально-процесуального законодавства України. Покликається на те, що слідчий суддя не взяв до уваги, що злочин, передбачений ч.1 ст. 205.2 КК Російської Федерації „ Публічні заклики до здійснення терористичної діяльності або публічне оправдання тероризму”, для притягнення до відповідальності за який запитується видача, не відповідає ч.1 ст. 258-2 КК України „ Публічні заклики до вчинення терористичного акту” і є екстрадиційним, оскільки йдеться про діяння із різними складами злочину. При цьому у оскаржуваній ухвалі слідчий суддя навів формулювання з постанови про притягнення ОСОБА_8 як обвинуваченого від 05.10.2012 року, які не містять посилання на докази, які б підтверджували зміст висловлювань і те, що ці висловлювання належать ОСОБА_8 , в той час як і в оскаржуваному рішенні прокуратури також немає вказівки на діяння, які б давали підстави кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ст. 258-2 КК України, а тому вимога щодо „ подвійної злочинності”, передбачена ч.ч. 1,2 ст. 573 та п.2 ч.1 ст. 589 КПК України не дотримана. Крім цього, захист вказує, що екстрадиція ОСОБА_8 до Російської Федерації буде порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також зазначає, що особливий статус, наданий ОСОБА_8 Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, не може бути реалізований в Росії, яку ОСОБА_8 покинув через переслідування за свої релігійні переконання.
На підставі наведеного захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про скасування постанови Генеральної Прокуратури України від 25.12.2013 року про видачу ОСОБА_8 правоохоронним органам Російської Федерації.
На дану апеляційну скаргу захисника прокурорами подані заперечення, в яких вказано, що доводи захисника, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають матеріалам, наданим російською стороною та чинному кримінальному законодавству України. Просять оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, виступи захисників та ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурорів про необхідність відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу слідчого судді без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Як видно із матеріалів кримінального провадження адвокат ОСОБА_7 , який виступає в інтересах ОСОБА_8 , 08 січня 2014 року звернувся до Галицького районного суду м. Львова зі скаргою на постанову Генеральної Прокуратури України про видачу особи (екстрадицію) від 25.12.2013 року, згідно якої задоволено запит Генеральної Прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_8 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 282.2, ч.1 ст. 205.2 КК Російської Федерації.
Слідчий суддя суду першої інстанції, розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_7 на постанову Генеральної Прокуратури України від 25.12.2013 року про видачу ОСОБА_8 правоохоронним органам Російської Федерації, прийшов до правильного висновку про залишення такої без задоволення.
Як вбачається із постанови Генеральної Прокуратури України про видачу особи (екстрадицію) від 25.12.2013 року, згідно якої задоволено запит Генеральної Прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_8 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 282.2, ч.1 ст. 205.2 КК Російської Федерації, така відповідає вимогам Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, ст. 590 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 дійшов обгрунтованого висновку, що за інкриміновані ОСОБА_8 російською стороною злочинні діяння передбачена кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 205.2 КК Російської Федерації, а за українським законодавством ці діяння підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 258-2 ч.1 КК України, санкція якої передбачає покарання до трьох років позбавлення волі, обставини, передбачені ст.589 КПК України, які могли б бути підставою для відмови у видачі особи ( екстрадиції ) ОСОБА_8 до Російської Федерації, відсутні, а відповідно немає підстав для скасування постанови Генеральної Прокуратури України від 25.12.2013 року про видачу ОСОБА_8 правоохоронним органам Російської Федерації.
Колегія суддів встановила, що, всупереч доводам апелянта, при прийнятті рішення слідчий суддя не допустив порушень положень міжнародного законодавства та вимог кримінально-процесуального закону України.
Виходячи із викладеного вище, колегія суддів відмовляє апелянту в задоволенні його апеляційних вимог.
Керуючись ст.ст. 422, 591 КПК України, колегія суддів
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 січня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника - адвоката ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_8 на постанову Генеральної Прокуратури України від 25.12.2013 року про видачу ОСОБА_8 правоохоронним органам Російської Федерації, залишити без зміни.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4