Провадження 204/538/14-к
1-кп/204/108/14
06 лютого 2014 року Красногвардійський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю потерпілого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дмитріївка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, розлученої, непрацюючої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України, не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, суд -
03 січня 2014 року, приблизно о 09.00 годині, ОСОБА_5 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману прибула в квартиру за адресою АДРЕСА_3 , де зустріла раніше їй знайому ОСОБА_4 .
Знаходячись в квартирі по АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_4 , попросила у неї, мобільний телефон, який заздалегідь визначила об'єктом свого злочинного посягання. Після передачі ОСОБА_5 мобільного телефону марки «Самсунг SGH-C 5212» IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , на дві сім-карти, сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», яка не представляє для потерпілої матеріальної цінності, кошти на якій були відсутні, сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС», яка не представляє для потерпілої матеріальної цінності, кошти на якій були відсутні, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, під виглядом здійснення дзвінка, зайшла до туалету, вийшовши з туалету сказала, що мобільний телефон впустила в унітаз і пішла з квартири. Таким чином ОСОБА_5 з місця скоєння злочину, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 700 гривень.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 , які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України.
22 січня 2014 року у даному кримінальному провадженні між потерпілою ОСОБА_4 на підставі ст. 56 КПК України та підозрюваною ОСОБА_5 на підставі ст. 468, 469 КП України укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним.
Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_5 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та під час досудового розслідування відшкодувала завдану шкоду.
Сторони укладеної угоди погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді 1 року обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, а також згідно п.3,4 ст. 76КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_5 повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, вид покарання, яке буде застосовано до неї у разі затвердження угоди. Угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним вона укладала добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просила суд затвердити укладену між нею та потерпілою угоду.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив вищевказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Потерпіла ОСОБА_4 просила суд затвердити укладену угоду.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнала себе винною, згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка щиро розкаялась, в силу ст. 89 КК України не судима, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходилася під наглядом у лікаря-нарколога з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання інших стимуляторів, включно з кофеїном. Вживання зі шкідливими наслідками. Нагляд припинено у 2006 році у зв'язку з відсутністю відомостей, посередньо характеризується за місцем свого проживання, суд вважає, що узгоджена міра покарання буде необхідною і достатньою для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Угоду від 22 січня 2014 року про примирення укладену між потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1(одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі п. 3,4 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази:
- мобільний телефон «Самсунг SGH-C 5212» IMEI 1 - НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , залишити володільцю ОСОБА_4 (а.п.16);
- товарний чек та гарантійний талон на мобільний телефон «Самсунг SGH-C 5212» IMEI 1 - НОМЕР_1 , які долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження (а.п.24,25)
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1