Вирок від 25.02.2014 по справі 2220/4022/2012

Справа 2220/4022/2012

№ 1/688/4/14

ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підсудної ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Свердловськ Луганської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої лікарем акушер-гінекологом ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,

встановив:

Лікар акушер-гінеколог акушерсько-гінекологічного відділення Шепетівської центральної районної лікарні ОСОБА_4 , неналежно виконала свої професійні обов'язки під час прийняття пологів у породіллі ОСОБА_6 , що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.

9 травня 2011 року ОСОБА_6 госпіталізовано в пологове відділення Шепетівської центральної районної лікарні в м. Шепетівка, з діагнозом перша вагітність, тривалістю 40-41 тиждень, перші пологи очікувані.

12 травня 2011 року у ОСОБА_6 почались пологи, проведення яких здійснювала лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 .

Пологи у ОСОБА_6 вночі 13 травня 2011 року в Шепетівській ЦРЛ лікарем ОСОБА_4 прийнято не кваліфіковано.

Так, при нормальних, але мінімальних розмірах тазу вагітної ОСОБА_6 та передбачуваній вазі плоду 3600-3800 гр., лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 , в порушення п. 2.3 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджених наказом МОЗ України 29 грудня 2003 року №620, не здійснила додаткові виміри тазу вагітної ОСОБА_6 , з метою визначення тактики ведення пологів, та не внесла відповідних даних до історії пологів (ф. 096/о).

13 травня 2011 року в нічний час, знаходячись в акушерсько-гінекологічному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 , під час прийняття пологів у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в порушення вимог Рекомендацій щодо ведення пологів з використанням партограми (додаток 10 до Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги) до партограми (графічний запис перебігу пологів, стану роділлі та плоду, призначена для занесення інформації про результати спостереження під час пологів за станом матері, плоду, процесами розкриття шийки матки та просування голівки плоду) не внесла відомостей про ліки, що вводилися під час пологів.

В порушення вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги “Нормальні пологи”, затвердженого наказом МОЗ України від 03 листопада 2008 року № 624, згідно якого партограма ведеться під час першого періоду пологів, у другому їх періоді, що характеризується вигнанням плоду із матки та пологових шляхів, ведуться записи в історії пологів про їх перебіг, ОСОБА_4 , при виникненні ускладнень, які потребують негайного родорозрішення породіллі, не припинила ведення партограми та не здійснила подальшого ведення записів в історії пологів про їх перебіг.

В порушення вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги “Дистрес плоду при вагітності та під час пологів”, затвердженого наказом МОЗ України від 27 грудня 2006 року №900, ОСОБА_4 , за наявності дистресу плоду, через недбале ставлення до своїх професійних обов'язків, не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_6 , зокрема - не застосувала періонетомію, вакуум екстракцію або накладення акушерських щипців.

Неналежне виконання лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_4 своїх професійних обов'язків під час прийняття пологів у ОСОБА_6 призвело до важкої асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку, та призвело до тяжкого стану новонародженої дитини.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, не визнала. Суду показала, що 12.05.11р. з 16 год. по 13.05.11р. 03 год. 35 хв. вона проводила пологи у ОСОБА_6 як нормальні, згідно з наказом МОЗ України №624 від 03.11.2008р., про що свідчить графічний запис на партограмі в історії пологів. За станом породіллі також вела спостереження чергова акушерка ОСОБА_8 . Внутрішньоутробний стан дитини оцінювався шляхом аускультації та за допомогою апарату «Сонотракс», та був у межах норми, про що свідчить запис частоти серцевих скорочень на партограмі. Кардіотокографія не проводилась, оскільки в кардіотокографі не було плівки. Даних, які вказують на дистрес плоду, а саме: обвиття пуповини навколо шиї, стан ЦНС плоду, патологічних змін з боку плаценти, які можуть бути за рахунок латентно протікаючих інфекцій, таких як торч-інфекції, їй відомо не було. Під час чергових оглядів ОСОБА_6 о 17.00 год. та 21 год., ускладнень пологів не було, тобто серцебиття плоду було в нормі та загальний стан породіллі теж був задовільний. О 23.30 год. у породіллі відійшли світлі навколоплідні води, родова діяльність була активною, голівка плоду знаходилась великим сегментом в порожнині тазу, вставлення голівки було правильне. Перший період пологів тривав 13 год., що є нормою для перших пологів. У потужному періоді, у період з 02.50 год. 13.05.2011р., з'явились ознаки схильності серцебиття плоду до брадикардії, тобто ритм серцевих скорочень зменшувався до 120 скорочень за хвилину, але після потуги він вирівнювався до 130. О 03.15 год. у пологовій залі породіллі встановлено крапельницю з окситоцином для прискорення потужної діяльності. Стан плоду (серцебиття) погіршився на останніх двох потугах (3-5 хв. до закінчення II періоду). О 03 год. 35 хв. ОСОБА_6 народила дитину, яка була обвита пуповиною навколо шиї один раз не туго, що можливо спричинило асфіксію плоду. Відразу був викликаний реаніматолог та розпочались реанімаційні заходи. Під час останнього періоду пологів, коли голівка дитини з'явилась на 2/3 її частини (прорізування голівки), проводити вакуум-екстракцію або накладати акушерські щипці було недоцільно. Обміри тазу ОСОБА_6 нею здійснювалися шляхом внутрішнього акушерського обстеження, показань до періонетомії (кесарев розтин) виявлено не було. Важкий стан дитини при народженні не відповідав її очікуванням, які базувалися на об'єктивних даних та даних, які вона спостерігала та фіксувала під час пологів. Також вважає, що важкий стан дитини міг виникнути внаслідок внутрішньоутробного інфікування плоду. ОСОБА_6 не була додатково обстежена на наявність інфекцій, хоча під час вагітності, у різні періоди, їй вставлювалися діагнози: носій патогенного стафілококу; кандидозний кольпіт; загроза викидня; загроза передчасних пологів. Про внутрішньоутробне інфікування плоду свідчить також те, що в плаценті виявлені множинні кальценати; пневмонія у дитини була виявлена на першу добу життя. Крім того, ОСОБА_6 під час пологів вела себе неадекватно: істерила, затримувала дихання, робила різкі рухи, тощо, що також могло бути причиною асфіксії плоду. Вважає, що догану за некваліфіковане ведення пологів у ОСОБА_6 отримала безпідставно, однак таке рішення керівництва вона не оскаржувала.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина підсудної ОСОБА_4 об'єктивно підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що її вагітність була першою та очікуваною. Протягом вагітності вона здавала всі необхідні аналізи, проходила ультразвукове дослідження, дитина розвивалася нормально, ніяких інфекцій виявлено не було. Потерпіла вирішила народжувати в Шепетівській ЦРЛ. 12 травня 2011 року її оглянула лікар ОСОБА_4 і повідомила, що скоро почнуться пологи. Приблизно о 20 годині почалися сильні болі. У період з 20 год. до 3 год. вона заходила до оглядової кімнати 10 разів. ОСОБА_4 пробила їй водяний пухир, внаслідок чого відійшли води, після чого стало дуже боляче. Вона просила ОСОБА_4 зробити їй кесарев розтин, однак та відмовилася. Шийка матки не відкривалася, була тугою. Потужна діяльність тривала більше 2 годин, протягом яких потерпіла лежала на ліжку і за вказівками підсудної тужилася, а остання відкривала шийку матки руками. Дитина народилася синюшного кольору на 0-1 бал за шкалою Апгара, її оживили за допомогою адреналіну. Пізніше ОСОБА_6 повідомили, що вона народила хвору дитину, від якої краще відмовитися. Лікарі реанімаційного відділення Хмельницької дитячої лікарні вказали на помилку лікаря, допущену при пологах. Внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_4 своїх обов'язків, дитина народилася та знаходиться у дуже важкому стані, голівки не тримає, може лише ковтати, через асфіксію у дитини відсутня частина мозку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 12 травня 2011 року приїхав до дружини в Шепетівську ЦРЛ близько 19-20 години. У палаті потерпілої знаходилися лікар ОСОБА_4 та акушерка ОСОБА_9 разів дружину оглядали в оглядовій кімнаті. Після того як дружині пробили пухир і відійшли води, зайшла ОСОБА_4 , яка оглянула дружину, після чого руками розтягувала шийку матки та наказувала їй тужитись. Близько 3 години дружину завели в пологовий зал. Потім з пологового залу вибігла медсестра і повідомила, що дружина народила дівчинку. Через деякий час ОСОБА_7 повідомили, що дитина народилась у важкому стані і порекомендували запросити батюшку, щоб похрестити дитину. У зв'язку із відсутністю необхідного обладнання дитину необхідно було доставити у м. Хмельницький. 14 травня 2011 року дитину відправили в реанімаційне відділення Хмельницької міської дитячої лікарні. Після обстеження дитини, лікарі повідомили йому, що дитина перебуває в тяжкому стані з вини лікаря, який приймав пологи. Внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_4 своїх обов'язків, дитина народилася та знаходиться у дуже важкому стані, періодично проходить курс лікування за кордоном. Цивільний позов до підсудної ОСОБА_4 про відшкодування шкоди підтримав у повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що 13.05.2011 року від брата ОСОБА_7 дізналась, що ОСОБА_6 народила дитину, яка перебувала у важкому стані. 14 травня 2011 року вона разом із братом супроводжувала новонароджену дитину до Хмельницької міської дитячої лікарні у реанімаційне відділення, де лікар їм повідомив, що ця травма виникла при пологах і винен лікар Шепетівської ЦРЛ, який приймав пологи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що працює на посаді завідувача акушерсько-гінекологічного відділення Шепетівської ЦРЛ, про ведення пологів ОСОБА_4 може розповісти лише за медичною документацією. Знає, що пологи проходили нормально, потужний період тривав 45 хв., серцебиття дитини було в нормі, дистресу плоду виявлено не було. Вважає, що порушень з боку лікаря ОСОБА_4 не було, оскільки необхідності проводити вакуум-екстракцію не було, показань для застосування щипців та кесаревого розтину також не було. Щодо використання апарату кардіотокографу, свідок зазначив, що апарат знаходився в робочому стані, його можна було використовувати для спостереження серцебиття дитини, але зафіксувати результати цього спостереження було неможливо через відсутність спеціального паперу. Вважає, що під час здійснення пологів з боку ОСОБА_4 було адекватне спостереження за станом плоду і вона вжила усіх заходів для нормального родорозрішення. Вважає, що догану за проведення пологів у ОСОБА_6 , підсудна отримала безпідставно.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що працює акушеркою Шепетівської ЦРЛ. 12 травня 2011 року о 19 год. вона заступила на нічне чергування в пологовому відділенні. О 21 год. в ОСОБА_6 почався перший період пологів, все проходило нормально. О 24 год., під час огляду було встановлено, що в ОСОБА_6 відійшли навколоплідні світлі води та показалась головка плоду. Близько 02 год. 45 хв. 13 травня 2011 року в ОСОБА_6 почався потужний період і близько 03 год. 05 хв. її перевели до пологового залу. Серцебиття плоду контролювали апаратом «Сонотракс» і стетоскопом (трубкою), оскільки кардіотокограф без плівки не працював. Серцебиття дитини було 135-140 ударів за хвилину. Потуги послабли, тому ОСОБА_6 було поставлено крапельницю з препаратом «Окситоцин» для прискорення потужної діяльності. Зазначила, що вона вела партограму доки не показалась голівка дитини, після чого записи в партограмі вела ОСОБА_4 . Лише за п'ять хвилин до народження дитини, близько 03 год. 30 хв., серцебиття плоду було нижче норми. Дитина народилася о 03 год. 35 хв. синюшного кольору, 0-1 бал за шкалою Апгар. Вважає, що фізіологічні пологи в ОСОБА_6 проходили нормально, дистресу плоду зафіксовано не було, порушень з боку лікаря ОСОБА_4 не було.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що працює лікарем неонаталогом в Шепетівській ЦРЛ. Дитина ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 о 03 год. 35 хв. Свідок приїхала за терміновим викликом та оглянула дитину о 05 год. Дитина знаходилася в палаті інтенсивної терапії, на апараті штучної вентиляції легень у вкрай важкому стані. Дитина була блідою, народилася 0-1 бал за шкалою Апгар, з важкою асфіксією та набряком головного мозку, їй потрібно було надавати допомогу на обласному рівні. Консиліумом лікарів було прийнято рішення про переведення дитини ОСОБА_6 до Хмельницької міської дитячої лікарні, і 14.05.2011 року дитина була транспортована в даний заклад. Припускає, що причиною важкої асфіксії у дитини була внутрішньоутробна інфекція.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_11 у тій частині, що пологи ОСОБА_6 проходили нормально, дистресу плоду виявлено не було та у діях ОСОБА_4 відсутні порушення, які призвели до важкого стану дитини, оскільки свідок являється безпосереднім керівником підсудної, яка від роботи відсторонена не була та продовжує приймати пологи, не був очевидцем подій, а тому не може об'єктивно дати оцінку діям своєї підлеглої. Крім того, показання свідка ОСОБА_11 суперечать матеріалам кримінальної справи, зокрема висновкам експертизи та не спростовують винність підсудної ОСОБА_4 .

Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_8 у тій частині, що дистресу плоду виявлено не було, причиною важкого стану новонародженої дитини могла бути внутрішньоутробна інфекція, оскільки свідок функціонально підпорядкована лікарю ОСОБА_4 , безпосередньо брала участь під час пологів ОСОБА_6 , а тому є прямо зацікавленою особою. Крім того, такі показання свідка ґрунтуються виключно на припущеннях та суперечать висновкам експертизи.

Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_12 у тій частині, що причиною важкого стану новонародженої дитини могла бути внутрішньоутробна інфекція, оскільки свідок працює з ОСОБА_4 в одному медичному закладі і такі показання ґрунтуються виключно на її роздумах та припущеннях.

Згідно з повідомленням управління охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації за №8/1125 від 26.11.2011 року, за результатами перевірки якості надання медичної допомоги породіллі ОСОБА_6 , проведеної комісією управління, встановлено відсутність адекватного моніторного спостереження за станом плоду в ОСОБА_6 та активних дій стосовно екстреного розродження, що призвело до важкого стану новонародженої дитини, за що лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_4 винесено догану, та адміністрації Шепетівської ЦРЛ рекомендовано направити ОСОБА_4 на атестаційну комісію (т.1 а.с.38). Вказана догана підсудною не оскаржувалася, ОСОБА_4 проходила атестаційну комісію.

Відповідно до акту службового розслідування з надання медичної допомоги вагітній ОСОБА_6 , яке проводилось комісією управління охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації, встановлено наявність недоліків по веденню документації в Шепетівській ЦРЛ, у тому числі неправильне ведення партограми, а також зроблено висновок, що стан внутрішньоутробного плоду недооцінено та не прийняті міри з екстреного родорозрішення (перінеотомія, вакуум-екстракція плоду чи вихідні акушерські щипці). Вказане стало причиною важкого стану новонародженого (т.1 а.с. 40-42).

Відповідно до висновку експерта №59 від 26 вересня 2011 року, лікарем акушерсько-гінекологічного відділення Шепетівської ЦРЛ ОСОБА_4 в другому періоді пологів, який тривав 45 хвилин, під час врізування голівки відмічалось зниження серцебиття та досягнення його критичного рівня - 90 уд./хв., що є ознакою дистресу плоду, тобто стану дитини, який загрожує її життю. Лікарем не були прийняті міри для термінового розродження - вакуум екстракція або накладення акушерських щипців, що регламентується наказом МОЗ України № 900 від 27 грудня 2006 року, яким затверджено Клінічний протокол “Дистрес плоду при вагітності та під час пологів”. Також згідно пояснень лікаря ОСОБА_4 та згідно партограми, о 03.15 год. з метою родопосилення ОСОБА_6 проводилась внутрішньовенна інфузія розчину окситоцину та відповідно до наказу МОЗ України № 624 від 03 листопада 2008 року “Нормальне ведення пологів” повинен був проводитись електричний фетальний моніторинг (кардіотокографія), який би дозволив вірно зафіксувати частоту серцевих скорочень плоду і виявити дистрес плоду на початкових стадіях. Тобто лікарем Шепетівської ЦРЛ були допущені тактичні помилки в ІІ періоді пологів при дистресі плоду, коли не була проведена кардіотокографія та не були прийняті міри для термінового розродження ОСОБА_6 .

Новонароджена дитина ОСОБА_6 народилась в претермінальному стані за шкалою Апгар 0 балів і тому лікарями Шепетівської ЦРЛ відразу ж були розпочаті реанімаційні заходи: непрямий масаж серця, штучна вентиляція легень мішком Амбу, проведена інтубація трахеї, катетеризація вени пуповини, було введено адреналін, проведено інфузійну терапію, направлену на відновлення життєво важливих функцій дихання, серцево-судинної діяльності. У результаті проведених реанімаційних заходів частково життєві функції дитини вдалось відновити на 20 хвилині життя. У подальшому лікарями Шепетівської ЦРЛ проведене лікування, направлене на стабілізацію стану дитини, а саме: судомного синдрому, як наслідку важкої асфіксії в пологах та відновлення життєво важливих функцій організму. Після стабілізації стану дитини викликана виїзна неонатологічна бригада швидкої допомоги з Хмельницької обласної дитячої лікарні і дитина відправлена в спеціалізований медичний заклад, яким є Хмельницька міська дитяча лікарня. Тобто, новонародженій дитині ОСОБА_6 була надана кваліфікована медична допомога в повному об'ємі, згідно з Клінічним протоколом “Первинна реанімація та післяреанімаційна допомога новонародженим”, затвердженим наказом МОЗ України № 312 від 08.06.2007 року. З боку породіллі ОСОБА_6 будь-якої патології лікарями акушер-гінекологами не відмічалось, медична допомога в Шепетівській ЦРЛ була надана відповідно до фізіологічного перебігу післяпологового періоду.

Допущені тактичні помилки лікарем Шепетівської ЦРЛ в ІІ-му періоді потужної фази пологів у ОСОБА_6 призвели до важкої асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень. Дані тактичні помилки лікаря перебувають у прямому причинному зв'язку з тяжким станом новонародженої дитини.

З індивідуальної карти вагітної і породіллі ОСОБА_6 вбачається, що під час спостереження за вагітною та дослідження стану плоду на різних строках вагітності, при неодноразовому проведенні УДЗ (29.11.2010 р., 02.02.2011 р., 07.03.2011 р.), будь-яких порушень в розвитку плоду не спостерігалось. Загрозливий стан плоду виник тільки під час ІІ періоду пологів, клінічних даних внутрішньоутробного інфікування плоду, за даними представлених медичних документів, не спостерігається. Не виявлено також клінічних та лабораторних даних ураження ЦНС інфекціями під час перебування новонародженої в Хмельницькій міській дитячій лікарні, де дитина перебувала з 14.05.2011 р. і де було неодноразово підтверджено при УДЗ дослідженнях ознаки перенесеного важкого гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС.

Крім того, ознаки внутрішньоутробного інфікування мають свою специфічну морфологічну картину і не викликають асфіксію, яка була зафіксована при народженні дитини. Тому виникнення асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням нервової системи, лейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, не є наслідком внутрішньоутробного інфікування плоду (токсоплазмозу, цитомегаловірусу, вірусу простого герпесу, червонички та інш.), а є наслідком неправильного ведення пологів в ІІ періоді у породіллі ОСОБА_6 .

Виявлена у дитини важка асфіксія при народженні, яка в подальшому ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням нервової системи, лейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, не може бути наслідком реанімаційних заходів, так як вона виникла безпосередньо в пологах, а дитина народилась в претермінальному стані, і без проведення реанімаційних заходів новонароджена дитина не вижила б.

Неадекватна поведінка ОСОБА_6 , а саме затримування дихання, різкі рухи породіллі під час переймів та потуг не могли вплинути на виникнення асфіксії у плоду.

При прорізуванні голівки на 2/3 частини навіть з урахуванням брадикардії (зменшення частоти серцевих скорочень до 110 уд./хв.), на яку вказує ОСОБА_4 у своїх поясненнях, застосування вакуум-екстракції або накладення акушерських щипців є недоцільним. Враховуючи важкий стан дитини при народженні (оцінка по шкалі Апгар 0-1 балів, тобто відсутність серцебиття та дихання), експертна комісія вважає, що загрозливий для життя дитини стан, з'явився не при прорізуванні голівки на 2/3 частини, а раніше - в ІІ періоді пологів, що було виявлено несвоєчасно і тому не було проведено вакуум екстракцію плоду чи накладення щипців (Т.1, а.с.105-111, 160, 161-164).

Відповідно до висновку експерта №35 від 12 липня 2012 року, при судово-гістологічному дослідженні предметних скелець плаценти за №22959-64 від 20 травня 2011 року від породіллі ОСОБА_6 з Державного патологічного центру України виявлено морфологічні зміни у вигляді: переважного малокров'я судин ворсин, десквамації ендотелія, місцями з обтурбацією просвіту, вогнищевого гіалінозу судинних стінок, вогнищевої проліферації синцитіотрофобласта, дистрофічних змін базального шарудецидуальної оболонки з вогнищевою лімфоцитарною інфільтрацією, нашарування фібринових мас на поверхні окремих ворсин, дрібно вогнищевих крововиливів в інтервельозному просторі та вогнищево дрібних кальцифікатів. Дані гістологічні зміни плаценти характерні для зрілої плаценти, яка на протязі вагітності була піддана фізіологічним інволюційним змінам та може відповідати терміну даної вагітності - 40-41 тиждень. Морфологічні ознаки звапнення у вигляді вогнищево дрібних кальцифікатів, які наявні в описах гістологічних препаратів, виявляються у всіх плацентах нормально протікаючої вагітності.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а саме - відсутності запальних та будь-яких патологічних змін плаценти, які б могли викликати гостру асфіксію плоду під час вагітності або пологів, додаткове дослідження плаценти не змінює результату підсумків, які викладені у висновку №59 від 28.10.2011 року (Т.1, а.с. 263-271).

Висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи №050 від 26 червня 2013 року підтверджено некваліфіковане прийняття ОСОБА_4 пологів у ОСОБА_6 , що виявилося у не проведенні додаткових вимірів тазу вагітної, що перешкодило визначенню тактики ведення пологів; неналежне ведення ОСОБА_4 партограми, що виявилося у невнесенні відомостей про ліки, що вводилися під час пологів та у невиконанні вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги “Нормальні пологи”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03 листопада 2008 року № 624 щодо припинення ведення партограми при виникненні ускладнень, що потребують негайного родорозрішення у другому періоді пологів та необхідності ведення записів в історії пологів про їх перебіг; неприйняття ОСОБА_4 , за наявності об'єктивних ознак дистресу плоду (внутрішньоутробна асфіксія плоду), адекватних заходів для термінового родорозрішення роділлі - періонетомії, вакуум екстракції, накладання вихідних акушерських щипців, що регламентується наказом МОЗ України №900 від 27.12.2006р.

Нормальний внутрішньоутробний розвиток плоду, досягнення його зрілості (вага 3800 г, довжина тіла 50 см., не виявлення у нього вад розвитку) та результати судово-гістологічного дослідження шматків тканини плаценти (Т.1,а.с.271) підтверджують відсутність внутрішньоутробного інфікування плоду, що спростовує твердження підсудної ОСОБА_4 про можливе внутрішньоутробне інфікування плоду в результаті наявності інфекцій в ОСОБА_6 .

Вказаним висновком повторної експертизи підтверджено результати дослідження первинної експертизи, що важкий стан дитини виник до застосування щодо неї реанімаційних заходів, тому її стан та хвороби не залежали від них (Т.2, а.с. 81-98).

Таким чином, відповідно до висновків первинної та повторної комісійних судово-медичних експертиз, допущені ОСОБА_4 тактичні помилки при веденні пологів у ОСОБА_6 призвели до важкої асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС, лейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень. Дані тактичні помилки лікаря, що приймала пологи - ОСОБА_4 , перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з важким станом новонародженої дитини.

Суд не бере до уваги твердження підсудної ОСОБА_4 та її захисника про суперечливість висновків експертизи іншим матеріалам справи, зокрема показанням підсудної ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про відсутність ознак дистресу плоду та недоцільність застосування інструментальних методів прискорення пологів при прорізуванні голівки плода на 2/3, з огляду на те, що експертами встановлено наявність дистресу плоду в другому періоді пологів, який тривав 45 хвилин, під час врізування голівки, коли відмічалось зниження серцебиття та досягнення його критичного рівня 90 уд./хв.

Суд також відхиляє твердження підсудної та її захисника про те, що причиною важкого стану новонародженої дитини могло бути внутрішньоутробне інфікування плоду або неадекватні дії породіллі, оскільки експерти, з урахуванням даних медичної документації, зокрема індивідуальної карти породіллі, дійшли висновку, що на різних строках вагітності ОСОБА_6 будь-яких порушень в розвитку плоду не спостерігалось та не встановлено ознак внутрішньоутробного інфікування плоду, які мають специфічну морфологічну картину і не викликають асфіксію, яка була зафіксована при народженні дитини. Загрозливий стан плоду виник під час другого періоду пологів. Дитина народилася у стані внутрішньоутробної асфіксії з ураженням центральної нервової системи. Неадекватні дії породіллі не могли бути причиною асфіксії у плоду.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних висновків експертизи, матеріали кримінальної справи не містять.

Враховуючи те, що комісійні судово-медичні експертизи проводилися кваліфікованими фахівцями в судово-медичній галузі, предметом їх дослідження були усі наявні матеріали (карта розвитку новонародженого №409, історія пологів №527/276/410, індивідуальна карта вагітної та породіллі ОСОБА_6 , обмінна карта вагітної ОСОБА_6 , матеріали кримінальної справи), то підстав для сумнівів у достовірності даних висновків суд не вбачає.

Такі висновки експертів узгоджуються із встановленими судом обставинами та спростовують показання підсудної ОСОБА_4 , які суд розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності.

Отже, ОСОБА_4 при прийнятті пологів у ОСОБА_6 не в повному обсязі вчинила необхідні дії для їх нормального перебігу, що є наслідком недбалого ставлення до своїх професійних обов'язків, що призвело до тяжкого стану новонародженої дитини, а тому дії підсудної слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 140 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є неналежне виконання професійних обов'язків медичним працівником, тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Враховуючи те, що підсудна ОСОБА_4 при прийнятті пологів у ОСОБА_6 допустила тактичні помилки внаслідок неналежного виконання вимог нормативних актів у сфері охорони здоров'я, а не внаслідок несумлінного ставлення до своїх професійних обов'язків чи їх невиконання, тому суд дійшов висновку виключити з обвинувачення такі кваліфікуючі ознаки, як несумлінне ставлення до професійних обов'язків та невиконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Під час судового розгляду підсудна ОСОБА_4 подала суду заяву, у якій виклала свою позицію про те, що вину не визнає, однак не заперечує проти закриття справи по амністії у разі визнання її винною судом, тобто безумовну згоду на застосування акта амністії не дає, що свідчить про те, що закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав згідно із Законом України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011р. без її згоди, є неможливим. Вказану позицію неодноразово висловлював й апеляційний суд Хмельницької області.

Відповідно до п. “є” ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про амністію у 2011 році” питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органу дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарання, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Згідно зі ст. 9 Закону України “Про амністію у 2011 році” застосування амністії не допускається, якщо підсудний заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, звільненню від додаткових видів покарань не підлягають. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 6-1 КПК України в ред. 1960 р., установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 КК України, належить до злочинів середньої тяжкості.

ОСОБА_4 раніше не судима, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

ОСОБА_4 на день набрання чинності Законом України “Про амністію у 2011 році” має батьків, які досягли 70-річного віку і в яких немає інших працездатних дітей (Т. 1, а.с. 290-295).

Обставин, які б перешкоджали застосуванню відносно ОСОБА_4 акта амністії, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд дійшов висновку призначити підсудній покарання у виді обмеження волі з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю, звільнивши її від відбування основного покарання. Від додаткового покарання підсудна ОСОБА_4 звільненню не підлягає.

При призначенні підсудній додаткового покарання у виді позбавлення права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю, суд враховує необережну форму її вини у виді злочинної недбалості стосовно неналежного виконання професійних обов'язків та щодо наслідків, що наступили, стаж роботи підсудної, а також те, що ОСОБА_4 постійно підвищує свої професійні практичні та теоретичні навики, вдосконалює свою кваліфікацію, шляхом вивчення медичної літератури та участі в науково-практичних конференціях, чутливо та уважно відноситься до пацієнтів, користується авторитетом, має першу кваліфікаційну категорію (Т.1, а.с. 125), а тому визначає строк додаткового покарання - 2 роки. Призначення такого строку додаткового покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення підсудної, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки підсудна ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з Шепетівською центральною районною лікарнею та вчинила злочин саме під час виконання своїх професійних обов'язків, а тому матеріальну і моральну шкоду у цьому випадку несе лікарня, до якої позов у кримінальній справі не заявлявся.

При цьому, відмова у позові не позбавляє права потерпілих звернутися до суду з позовом до Шепетівської ЦРЛ про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Арешт, накладений постановою старшого слідчого Шепетівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_13 від 12.10.2011 року на 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 - скасувати.

Керуючись ст.ст. 6-1, 323, 324 КПК України в ред. 1960р., п.“є” ст. 1, ст.ст. 8, 9, 14 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі на підставі п. “є” ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити, роз'яснивши право на звернення до суду з позовом до Шепетівської ЦРЛ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у порядку цивільного судочинства.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 - підписку про невиїзд, скасувати.

Медичні документи - карта розвитку новонародженого №409, історія пологів №527/276/410, індивідуальна карта вагітної та породіллі ОСОБА_6 , обмінна карта вагітної ОСОБА_6 , залишити при матеріалах кримінальної справи.

Арешт, накладений постановою старшого слідчого Шепетівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_13 від 12.10.2011 року на 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ
37388430
Наступний документ
37388432
Інформація про рішення:
№ рішення: 37388431
№ справи: 2220/4022/2012
Дата рішення: 25.02.2014
Дата публікації: 09.01.2023
Форма документу: Вирок
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службова недбалість