"17" лютого 2014 р.Справа № 916/3361/13
Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:
Головуючий Зайцева Ю.О.
При секретарі судового засідання Шалапській М.О.
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Набекало М.М. (посвідчення №013222 від 26.11.2012 р.);
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Мастюк Е.П.(посвідчення №658/5к від 25.12.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до відповідача державного виробничо-технічного підприємства «Граніт» про зобов'язання вчинити дії,
СУТЬ СПОРУ: 02.12.2013 р. заступник Білоцерківського прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача державного виробничо-технічного підприємства «Граніт» про зобов'язання вчинити дії про зобов'язати виконати зобов'язання за договором, а саме зобов'язати ДВТП «Граніт» надати військовій частині НОМЕР_1 послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту, які не були надані під час ремонту чотирьох виробів 2С6 «Тунгуска» №№514, 515, 522, 523 за договором №52 від 16.11.2011 р.
Ухвалою суду від 05.12.2013 р. було порушено провадження у справі №916/3361/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи продовжено в порядку ст. 69 ГПК України.
Також, в судовому засіданні 13.01.2014 р. представником прокуратури надано до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17808770 від 18.12.2013 р. щодо реєстрації відповідача.
В судовому засіданні 13.01.2014 р. ДВТП «Гранті» подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги підприємство не визнало в повному обсязі.
17.02.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
16 листопада 2011 року між військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира частини полковника ОСОБА_1 (далі - Замовник), який діяв на підставі «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 615/2419, з однієї сторони, та ДВТП «Граніт», в особі директора підприємства Петриківського Ю.Б. (далі -Виконавець), з іншої сторони, укладеного Договір №52 (далі - Договір №52), згідно умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту інших машин спеціального призначення, код 29.56.9 виробів 2С6 «Тунгуска», 9АЗЗБМ «Оса», 9С482 ПУ-12, 9С80 ППРУ-1(далі - Виробів), а Замовник зобов'язався прийняти відремонтовані Вироби і оплатити їх ремонт на умовах та в порядку визначеному даним договором. Найменування, номенклатура, кількість Виробів, що підлягають ремонту, обсяг робіт та ціна за даним Договором, визначаються сторонами у специфікації послуг №1 (далі - Додаток №1 до договору).
На підставі п. 1,3. договору, Виконавець здійснює надання послуг за цим договором після отримання від Замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким Замовник визначив обсяги закупівлі послуг у відповідності до Специфікації послуг №1 (Додаток №1 до цього договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам діючої нормативно-технічної документації на вироби, відповідним державним стандартам.
Згідно п. 3.1., 3.2. договору встановлено що ціна цього договору становить 1500000 грн., в тому числі ПДВ 250000 грн. у відповідності до Специфікації послуг № 1. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати послуг замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання Сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг (рахунок).
У відповідності до п. 5.1 договору, термін надання послуг - протягом 40 (сорока) календарних днів з дати отримання від Замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, але не пізніше 31.12.2011р.
Відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.2 договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; прийняти надані послуги протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету надання послуг до приймання.
Згідно п.п. 6.3.1, 6.3.2 договору, Виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг з ремонту із застосуванням власних запасних частин та матеріалів (у тому числі паливно-мастильних матеріалів) у строки, встановлені цим договором, забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього договору.
У відповідності до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
30 листопада 2011 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про зміну пунктів 1.1, 3.1 Договору та узгоджено Специфікацію послуг №1 до Договору.
Відповідно до Специфікації послуг №1 від 30 листопада 2011 р. Державне виробничо-технічне підприємство «ГРАНІТ» зобов'язалось надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту інших машин спеціального призначення - 4-х виробів 2С6 «Тунгуска»: № 514, № 515, № 522, №523.
19 грудня 2011 року між сторонами підписано Акт приймання наданих послуг № 1 на суму 464090 грн.
19 грудня 2011 року військовою частиною НОМЕР_1 було перераховано на користь ДВТП «ГРАНІТ» 464090 грн. в рахунок оплати наданих послуг за договором №52 та додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2011 р. та акту №1 від 19 грудня 2011 за ремонт машин спецпризначення, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 19 грудня 2011 на суму 464090 грн.
22 грудня 2011 року між сторонами підписано Акт приймання наданих послуг № 2 на суму 408610 грн.
22 грудня 2011 року військовою частиною НОМЕР_1 було перераховано на користь ДВТП «ГРАНІТ» 408610грн. в рахунок оплати наданих послуг за договором №52 та додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2011 року та акту №2 від 22 грудня 2011 року за ремонт машин спецпризначення, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 22 грудня 2011 року на суму 408610 грн.
В подальшому, аудиторським дослідженням Контрольного-ревізійного департаменту Міністерства оборони України на підставі звернення Служби безпеки України від 13 січня 2012 року № 17/2/3-325 та рішення Міністра оборони України від 16 січня 2012 року №478/з, проведеним з 19 січня по 9 лютого 2012р., встановлені факти завищення Державним виробничо-технічним підприємством «ГРАНІТ» вартості виконаних робіт по ремонту виробів 2С6 «Тунгуска» на загальну суму 266022 грн.
За результатами аудиту встановлено: на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 514 заводський № 9431 «Пульт управління індикації» (ПУІ) у складі плат 4.135.376, 4.135.377; 4.880.529, стабілізатори напруги 10В 3.233.001, 5В3.233,002, плати 3.045.002, Я1, Я2, ЯЗ, Я4 замінені не були, що призвело до невиконання робіт на суму 76825,00 грн. (з урахуванням ПДВ);
на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 515 заводський № 9674, «Розподілювач живлення» (РП) у складі плати захисту 3.229.001, стабілізатори напруги 3.233.095-01, 3.233.095 - 4 шт., 3.233.095-02, 3.211.003, 2.964.002, 4.135.324, реле РЄНЗЗ 0001, вентилятора 2ДВО- 0760-367-4, трансформатора А329.12.311 замінені не були, що призвело до завищення вартості робіт на суму 76325,00 грн. (з урахуванням ПДВ);
на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 522 заводський № 9773 ремонт «Цифрової обчислювальної системи» (ЦВС) із заміною плат 3.031.461-01, 3.031.007, 3.031.003, 3.211.013 здійснено не було, що призвело до невиконання робіт на суму 35450,00 грн. (з урахуванням ПДВ);
на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 523 заводський № 9579 «Пульт управління індикації» (ПУТ) у складі плат 4.135.376, 4.135,377, 4.880.529, стабілізатори напруги 10В 3.233.001, 5В 3.233.002, плати 3.045.002, Я1, Я2, ЯЗ, Я4 замінені не були, крім того у «Станції виявлення цілей» СОЦ плати ОД2, у складі 7.102.575, 2.067.063, трансформатори ТА97-220-400, ШП235-220-400, дросель Д237В та у «Станції супроводження цілей» (ССЦ) плати СУ2, у складі 2.390.214, 2,390.215, трансформатора ТРИ 1-115-400, замінені не були, що призвело до невиконання робіт на суму 76922,00 грн. (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, з урахуванням вище викладеного прокурор зазначає, що загальна вартість послуг, які не були виконані ДВТП «Граніт» під час ремонту чотирьох виробів 2С6 «Тунгуска» №№ 514, 515, 522, 523 за Договором № 52, складає 266 022,00 грн. (з урахуванням ПДВ).
Позивач вказує, що відсутність ознак проведення робіт по ремонту пультів управління та індикації зенітних самохідних установок 2С6 зав. №№ 9431, 9579, а також обчислювального пристрою виробу А15-09 ЗСУ 2С6 зав. № 9773 підтверджено актом № 105 від 19.01.2012р. огляду вузлів та блоків виробів 2С6 «Тунгуска» бортові номери №№ 514, 515, 522, 523 складеним спільною комісією, за участю представників ДВТП «ГРАНІТ».
5 січня 2012 року командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено до ДВТП «ГРАНІТ» претензію № 28, та 19 січня 2012 року було направлено претензію № 103 з вимогою направити представника ДВТП «ГРАНІТ» у військову частину НОМЕР_1 для складання рекламаційного акта, та відшкодування на користь держави через військову частину НОМЕР_1 суму збитку в розмірі 330000 грн.
Розглянувши претензію № 28 від 5 січня 2012 року та уточнену претензію № 103 від 19 січня 2012 р., ДВТП «ГРАНІТ» листом № 53/5-к - 2012 від 10.02.2012р. «Щодо розгляду претензії» гарантувало укладення додаткової угоди до Договору та виконання додаткових робіт по узгодженому переліку без додаткової оплати та зміни суми оплати по Договору.
1 березня 2012 року військовою частиною НОМЕР_1 на адресу Державного виробничо-технічного підприємства «ГРАНІТ» направлено для підписання проект додаткової угоди № 2 до Договору № 52, однак, як вказує позивач, на даний час додаткова угода не укладена, завдана державі шкода не відшкодована.
22 березня 2012 року військовою частиною НОМЕР_1 додатково було направлено повідомлення № 315 до претензії з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати завдану державі шкоду у розмірі 266022 грн.
9 квітня 2012 року ДВТП «ГРАНІТ» було надано відповідь № 134/23К-2012, згідно якої надано відповідь, про те, що відсутність в претензії необхідної для її розгляду інформації перешкоджає Державному виробничо-технічному підприємству «ГРАНІТ» надати оцінку вимогам претензії для здійснення досудового врегулювання спору.
З наведених підстав заступник Білоцерківського прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача державного виробничо-технічного підприємства «Граніт» про зобов'язання вчинити дії про зобов'язати виконати зобов'язання за договором, а саме зобов'язати ДВТП «Граніт» вчинити дії: надати військовій частині НОМЕР_1 послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту, які не були надані під час ремонту чотирьох виробів 2С6 «Тунгуска» №№ 514, 515, 522, 523 за Договором №52 від 16 листопада 2011 р., а саме:
- на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 514 заводський № 9431 в «Пульті управління індикації» (ПУІ) у складі плат 4.135.376, 4.135.377, 4.880.529 замінити стабілізатори напруги 10В 3.233.001, 5В 3.233.002, плати 3.045.002, Я1,Я2,ЯЗ,Я4;
- на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 515 заводський № 9674 в «Розподілювачі живлення» (РП) у складі плати захисту 3.229.001 замінити стабілізатори напруги 3.233.095-01, 3.233.095 - 4шт., 3.233,095-02, 3.211.003, 2.964.002, 4.135.324, реле РЄНЗЗ 0001, вентилятор 2ДВО - 0760-367-4, трансформатор А329.12.311;
- на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 522 заводський № 9773 в «Цифровій обчислювальній системі» (ЦВС) замінити плати 3.031.461-01, 3.031.007, 3.031.003, 3.211.013;
- на виробі 2С6 «Тунгуска» бортовий № 523 заводський № 9579 в «Пульті управління індикації» (ПУТ) у складі плат 4.135.376, 4.135.377, 4.880.529 замінити стабілізатори напруги 10В 3.233.001, 5В 3.233.002, плати 3.045.002, Я1, Я2, ЯЗ, Я4, у «Станції виявлення цілей» СОЦ - плати ОД2, у складі 7.102.575, 2.067.063, трансформатори ТА97-220-400, ТПП235-220-400, дросель Д237В та у «Станції супроводження цілей» (ССЦ) - плати СУ2, у складі 2.390,214, 2.390.215, трансформатора ТРИ 1-115-400, на загальну суму 266022,00 грн.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції представник ДВТП «Граніт» послався на відповідність бойових засобів після виконання ДВТП «Граніт» зобов'язань за Договором вимогам технічної документації і визнання їх придатними до подальшої експлуатації, також на відсутність до цього часу претензій від Військової частини № НОМЕР_1 щодо якості (непрацездатності системи) наданих послуг. Такі обставини на думку відповідача, спростовують твердження Позивача про невиконання або неналежне виконання ДВТП «Граніт» зобов'язання за Договором, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються відсутністю будь-яких доказів невиконання або неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором за наявності підписаного Військовою частиною НОМЕР_1 Актів приймання наданих послуг без будь-яких застережень.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 2 ГПК України).
Згідно з главою XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої збройні Сили.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, відаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Згідно ст. 121Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів Держави наслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Пред'явлення Білоцерківською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері даної позовної заяви в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, викликано винятково захистом інтересів держави.
Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 цього Закону та ст. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затверджене Указом Президента України від 12 листопада 1999 року № 1461X1399, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Статтею 10 Закону України «Про Збройні Сили України» на Міністерство оборони України покладені завдання по здійсненню управління військовим майном і майном підприємств, організацій і установ, що належать до сфери його управління, а також забезпеченню життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю їх ефективного використання.
Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що земля, вода, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими навчальними закладами, організаціями та установами Збройних Сил України - є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від усіх видів податків.
Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України це бюджетна організація, підпорядкована Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оброни України і являється структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності військової частини НОМЕР_1 є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за військовою частиною НОМЕР_1 на праві оперативного управління. Командир військової частини НОМЕР_1 , який до речі є військовослужбовцем Збройних Сил України несе повну відповідальність за його стан та діяльність, ефективне використання закріпленого за ним державного майна, витрачення грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань.
Згідно із ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов'язаний вжити заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом, у тому числі представляти інтереси держави в судових органах.
Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Військова частина НОМЕР_1 , як структурний підрозділ МО України, також фінансується за рахунок державного бюджету.
Таким чином, в даному випадку Білоцерківська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері діє на підставі п. 2 ст.121 Конституції України, а саме: звертається до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Військова частина НОМЕР_1 ), як органу, уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах.
Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі з приватизації майна та з інших підстав (ст. 12 ГПК України).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі укладеного 16.11.2011 р. між військовою частиною НОМЕР_1 та ДВТП «Граніт» договору №52, у якому сторони, керуючись приписами статті 627 Цивільного кодексу України, самостійно визначили межі повноважень кожного з учасників та порядок виконання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України з моменту укладання договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У свою чергу статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Договору №52 виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам діючої нормативно-технічної документації на вироби, відповідним державним стандартам. Згідно актам технічного приймання виконаних робіт технічні та якісні характеристики наданих ДВТП «Граніт'послуг відповідають умовам діючої нормативно-технічної документації на виріб, відповідним державним стандартам.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачі робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідним актами, які підписані та скріплений печатками сторін. Представниками ВЧ №А 2167 при здійснення приймання наданих послуг не заявлено претензій до якості виконаних робіт.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
П.п. 3.1-3.2 Договору встановлено ціну наданих відповідачем послуг -1 500 000 грн., в тому числі ПДВ 250 000 грн. 00 коп., яку визначено відповідно Акцепту «Пропозиції» виконавця. Передбаченим договором правом на зменшення ціни позивач не скористався.
За змістом п. 3.3 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством після надання замовнику виконавцем рахунку на оплату послуг.
Згідно вимог ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на приписи ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України виявлені контролюючим органом у акті перевірки порушення, не мають жодного відношення до укладеного між сторонами договору, не впливають на його умови і не можуть їх змінювати, оскільки ціна даного договору є договірною.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір №52 в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни.
Із змісту Договору та додатків до нього не слідує, що ДВТП «Граніт» зобов'язувався здійснити заміну окремо визначених деталей (за узгодженим Замовником і Виконавцем переліком тощо).
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у ВЧ НОМЕР_1 претензії до якості наданих послуг з монтажу, технічного обслуговування і поточного ремонту бойових засобів на час прийняття робіт за договором відсутні.
Вказані вище обставини вже встановлені Господарським судом Одеської області в ході розгляду справи №5017/1533/2012 (копію рішення Господарського суду Одеської області від 15 січня 2013 року додано до позовної заяви) та Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в ході розгляду кримінальної справи № 1003/10662/12 (копію вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2012 року додано до позовної заяви).
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в рішенні господарського суду Одеської області від 15.01.2013 у справі №5017/1533/2012.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач виконав зобов'язання за договором про надання послуг з монтажу, технічного обслуговування та поточного ремонту 4-х виробів 2С6М - зенітних гарматно-ракетні комплексів «Тугнуска», заводські номери №514, №515, №522, №523 військової частини №А 2167 в повному обсязі, зауважень і претензій до якості та технічних характеристик виробів у контексті відповідності умовам діючої нормативно-технічної документації та державним стандартам позивачем не заявлено. Надані ДВТП «Граніт» послуги оплачені в повному обсязі.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають.
Керуючись ст.ст.32,33,35,38,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до відповідача державного виробничо-технічного підприємства «Граніт» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2014 р.
Суддя Зайцев Ю.О.