Справа № 739/2178/13-ц Провадження № 22-ц/795/513/2014 Головуючий у I інстанції - Кочура О. О. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
21 лютого 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Горобець Т.В. ,
суддів - Острянського В.І., Хромець Н.С.,
при секретарі - Рудик І.І.
за участі представника банку Рожка С.М., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Акцент Банк" на рішення Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Акцент Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство „Акцент Банк"( далі по тексту Позивач), звернулось в Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 ( далі по тексту - Відповідач) про стягнення заборгованості по кредиту, посилаючись на те, що відповідно до укладеного 20.08.2008 року договору № ACHQRC Відповідач 20.08.2008 року отримав кредит у Позивача у розмірі 3019,86 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 20.08.2009 року.
Позивачем була підписана заява, відповідно до якої погоджено, що Заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особами „Розстрочка" ( далі - Умов) складає між ним та баком кредитно-заставний договір( далі - Договір), у якому визначено умови, розмір та порядок надання кредиту, його повернення, та нарахування комісійних, пені, штрафних санкцій , а також інших витрат згідно Умов у разі порушення зобов"язань.
Враховуючи, що зобов"язання за Договором Відповідачем не були виконані належним чином, Позивач просив стягнути з Відповідача 55 547,31(п"ятдесят п"ять тисяч п"ятсот сорок сім грн. ) 31 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких :
2 460,79 ( дві тисячі чотириста шістдесят грн.) 79 коп заборгованості за кредитом;
59,44( п"ятдесят дев"ять грн.) 44 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом;
166,10 (сто шістдесят шість грн.) 10 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом;
49739,68 ( сорок дев"ять тисяч сімсот тридцять дев"ять грн.) 68 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов"язань;
500,00 грн ( п"ятсот грн.) 00 коп. - штраф (фіксована частина);
2621,30 грн. ( дві тисячі шістсот двадцять одна грн.)30 коп. - штраф( процентна складова) з відшкодуванням понесених судових витрат.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 11 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено повністю у зв"язку зі спливом строку позовної давності.
В апеляційній скарзі на вказане рішення Позивач просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі, вважаючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом порушені положення ст.ст.253-255, 259,260,526,527,530,626,627,638,640 ЦК України, якими визначається поняття строку, початок його перебігу, врегульоване питання обчислення строків позовної давності, порядок застосування позовної давності, право сторін на збільшення позовної давності у встановленому законом порядку, а також регулюються питання, що стосуються зобов"язальних правовідносин.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 259 ЦК України між сторонами за спільною домовленістю у п.5.5 Умов передбачено збільшення позовної давності до 5 років, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Також Позивач звертає увагу апеляційного суду на порушення судом першої інстанції приписів ст. 129.Конституції України щодо законності рішення суду, вказує на порушення норм процесуального права, яке полягає в неповноті з"ясування обставин справи, незабезпеченні диспозитивності цивільного судочинства, ухваленні рішення при недоведеності тих обставин, які вважав встановленими, що і призвело до судової помилки.
У судовому засіданні апеляційного суду представник Банку апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини, викладені в ній, а представник Відповідача апеляційну скаргу визнав частково, просив зменшити суму до стягнення, зазначивши, позичальник не є злісним боржником, а добросовісно виконував свої зобов"язання до квітня 2009 року, тобто до того часу, як був засуджений до позбавлення волі, що стало перешкодою для належного виконання зобов"язань.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду має бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного 20.08.2008 року договору № ACHQRC Відповідач 20.08.2008 року отримав кредит у Позивача у розмірі 3019,86 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 20.08.2009 року. У строк, визначений Договором зобов"язання не виконав, у зв"язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 55 547,31 грн., яка на день звернення з позовом залишається не погашеною.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення Глави 19 ЦК України, у тому числі ст.267 ЦК України, зазначивши, що на момент звернення з позовом 02.12.2013 року збіг загальний трирічний строк позовної давності , перебіг якого розпочався 10.04.2009 року, тобто з дня останнього платежу по кредиту, а домовленості про його збільшення не було.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом , може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам „Розстрочка" та „ Стандарт", строк позовної давності відносно вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років ( а.с.20).
Враховуючи, що останній платіж по кредиту Відповідачем був здійснений 10.04.2009 року, а позов заявлено 02.12.2013 року, строк позовної давності , визначений сторонами за домовленістю у 5 років , не сплинув, отже позов підлягав задоволенню.
У судовому засіданні представник Відповідача, частково визнавши апеляційну скаргу, одночасно заявила клопотання про зменшення розміру неустойки ( пені, штрафу) , посилаючись на істотні обставини, які призвели до заборгованості, значну різницю між заборгованістю за кредитом та сумою пені і штрафів, та зазначила, що Відповідач не мав можливості виконувати зобов"язання у період з травня 2009 по грудень 2012 року.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки ( штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших істотних обставин. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов"язання, майновий стан, інші інтереси та обставини, що заслуговують на увагу. Також, ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків або неустойки, які стягуються з боржника.
В матеріалах справи наявні докази того, що Відповідач до квітня 2009 року належним чином виконував зобов"язання ( а.с.5), але з травня 2009 року по грудень 2012 року знаходився в місцях позбавлення волі (а.с.44, 47), що позбавляло його можливості своєчасно погашати борг.
Також, встановлено, що розмір пені визначений банком у позові 49 739,68 грн, що більш ніж у 10 разів перевищує розмір заборгованості за кредитом (2460,79), а розмір штрафних санкцій ( 500,00+ 2621,30) = 3 121,30 грн., також перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Отже, встановлені апеляційним судом обставини дають підстави при вирішенні питання щодо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню, зменшити її розмір до 3000,00 грн ( пені до2 000,00 грн та штрафу - до 1 000,00 грн).
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з"ясуванні обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відповідно до приписів п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, п.1,3,4 ч.1 ст.309,ст.316,317,319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акцент Банк" задовольнити частково.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акцент Банк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Акцент Банк" 5 686, ( п"ять тисяч шістсот вісімдесят шість грн..) 33 коп. з яких:
2 460 ( дві тисячі чотириста шістдесят грн.) 79 коп. заборгованості за кредитом;
59 (п"ятдесят дев"ять грн.) 44 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом;
166,10 (сто шістдесят шість грн.) 10 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом;
3 000,00 грн ( три тисячі грн.. ) пені за несвоєчасне виконання зобов"язань.
На відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на користь Публічного акціонерного товариства „Акцент Банк" стягнути з ОСОБА_2 351( триста п"ятдесят одна грн.) 20 коп. та 16 грн (шістнадцять грн. )22 коп на користь держави.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:Судді: