Справа № 500/8100/13-ц
Провадження № 2/500/632/14
14 лютого 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
при секретарі - Ботнар А.О.,
за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом, який уточнили та яким просили визнати за ними як спадкоємицями за законом право власності в рівних частках за кожною на незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9, мотивуючи тим, що нотаріальною конторою їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на весь житловий будинок з надвірними спорудами.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
В судове засідання позивач ОСОБА_7 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою уточнені позовні вимоги підтримує та просила позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уточнені позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти задоволення позову.
В судове засідання відповідач ОСОБА_8 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою уточнені позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 належав незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 04.02.1975 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори від 28.01.1992 року за № 4/475.
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданого Ізмаїльським міськвиконкомом, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.
Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Після смерті ОСОБА_9 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом із спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 36126854 від 17.12.2013 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_9 відсутня.
Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_9 являються:
- син ОСОБА_10, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.11.1948 року, виданого Ізмаїльським бюро РАЦСу;
- син ОСОБА_11, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 21.03.1949 року, виданого Ізмаїльським обласним відділом РАЦСу;
- донька ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.05.1957 року, виданого Ізмаїльським міським бюро РАЦСу та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 13.11.1967 року, виданого Ізмаїльським міським бюро РАЦСу, згідно якого ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3»;
- донька ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 21.03.1949 року, виданого Ізмаїльським обласним архівом РАЦСу та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 від 10.09.1966 року згідно якого, ОСОБА_4 змінила прізвище на «ОСОБА_4».
Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.
Відповідно статті 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння
спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем
відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_10, як спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_9 фактично вступив управління та володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_9, що підтверджено будинковою книгою на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_11, як спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_9 в установлений законом строк звернувся до Ізмаїльської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 18.01.1994 року, тобто вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємиці за законом першої черги після смерті ОСОБА_9 в установлений строк звернулись до Ізмаїльської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 12.01.1994 року за № 32, тобто вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 02.11.2002 року, виданого
відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом із спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 36126748 від 17.12.2013 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_10 відсутня.
Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_10 являються:
- дружина ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 від 12.11.1971 року виданого Ізмаїльським міським відділом РАЦСу;
- донька ОСОБА_7, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 20.05.1985 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_11 від 12.11.2005 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області згідно якого, ОСОБА_7 змінила прізвище на «ОСОБА_7»;
- донька ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_12 від 29.12.1975 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_13 від 17.08.1996 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області згідно якого, ОСОБА_1 змінила прізвище на «ОСОБА_1».
Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.
Відповідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року - спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_1, як спадкоємці за законом першої черги після смерті ОСОБА_10, фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем, що підтверджено будинковою книгою на спадковий житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, тобто вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого - не будь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнає та відмовляється від прийняття належної їй за законом частки у спадщині, яка залишилась після смерті ОСОБА_10 на користь доньок ОСОБА_7 та ОСОБА_1.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_14 від 10.01.2012 року ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
За життя спадкодавець заповіту не залишав.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_11 являються:
- донька ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_15 від 24.06.1971 року, виданого Ізмаїльським міським відділом РАЦСу та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_16 від 27.03.2005 року, виданого Саф'янською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, згідно якого ОСОБА_6 змінила прізвище на «ОСОБА_6»;
- донька ОСОБА_8, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_17 від 22.09.1965 року, виданого Ізмаїльським міським відділом РАЦСу та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_18 від 31.01.1987 року, виданого Ізмаїльським міськвиконкомом РАЦСу, згідно якого, ОСОБА_8 змінила прізвище на «ОСОБА_8».
Частиною 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь - кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
ОСОБА_8 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою відмовляється від належної їй частки та не заперечувала проти задоволення позову та визнання права власності за позивачами.
Також, як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_18, ОСОБА_19 вони відмовилися від належних їм за законом часток у спадщині, яка залишилась після смерті ОСОБА_20 та ОСОБА_11 на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та не заперечували щодо визнання за позивачами права власності на спадковий житловий будинок.
Письмовою відповіддю наданою Ізмаїльською державною нотаріальною конторою від 05.02.2014 року за №252/2-14 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок з надвірними спорудами, оскільки позивачам належить тільки частка вищезазначеного спадкового будинку, спадкоємцем на яку був померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року батько позивачів ОСОБА_10, який фактично прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачі визнали позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Всі права та обов'язки щодо здавання домоволодіння в експлуатацію переходять до спадкоємця.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, ЦК УРСР (1963 року) ст.ст. 1220, 1222, 1265, 1268,1269 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9.
Визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Бурнусус