Справа № Провадження №368/590/13-к 11-кп/780/86/14 Головуючий у І інстанціїОСОБА_1
Категорія34Доповідач у 2 інстанції Гайдай
27.02.2014
Іменем України
27 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013100010000023 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_6 та прокурора, котра брала участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року, яким, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта повна середня, не працюючого, не судимого,
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України;
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої
ОСОБА_6 - ОСОБА_10 ,
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через його м'якість та направити справу на новий судовий розгляд.
В доповненні до апеляційної скарги потерпіла ОСОБА_6 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в сумі 41598 гривень 54 коп. та моральну шкоду в сумі 183000 гривень через м'якість призначеного покарання.
Прокурор в апеляційній скарзі також просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки, і покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 :
- на користь Обухівської ЦРЛ Київської області 3160 грн. 04 коп. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 ;
- на користь Кагарлицької ЦРЛ Київської області 2567 грн. 88 коп. за стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ;
- на користь ОСОБА_11 10 000 грн. моральної шкоди та 2 000 грн. за юридичну допомогу адвоката;
- на користь ОСОБА_6 150 000 грн. моральної шкоди, 31 598 грн. 40 коп. матеріальної шкоди та 3 000 грн. за надання юридичної допомоги;
- на користь ОСОБА_12 6980 грн. 60 коп. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди та 400 грн. за правову допомогу;
- на користь держави 2940 грн. за проведення експертиз.
В обґрунтуванні своїх апеляційних скарг прокурор та потерпіла ОСОБА_6 зазначають, що суд неправильно дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, оскільки призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, а виправлення ОСОБА_7 можливе лише в місцях позбавлення волі.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2013 року, близько 08 години 40 хвилин, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем CHEVROLET AVEO, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , рухався по авто дорозі Н-01 Київ-Знам'янка, з м. Кагарлика до м. Києва, зі швидкістю близько 60-80 км/год, проїжджаючи відрізок дороги на 72км+200м, не був уважним, своєчасно не зреагував на зміни дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості для руху транспортного засобу, чим порушив п.п. 2.3.б), 11.2, 12.1, 11.9 ПДР України, внаслідок чого перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де в подальшому відбулося зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку з м. Обухів до м. Кагарлик Київської області.
В результаті даної ДТП, пасажир автомобіля CHEVROLET AVEO ОСОБА_14 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події, пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_12 та водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_11 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення ОСОБА_7 , вимог пунктів: 2.3.6), 11.1, 12.1, 11.9. ПДР України, перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та настанням наслідків.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілої та її представника, котрі підтримали свої апеляційні скарги з доповненням, обвинуваченого та його захисника, котрі просять вирок залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за яке він засуджений доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється в апеляціях.
Щодо доводів апеляційних скарг про м'якість призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 та неправильне застосування кримінального закону України, а саме ст. 75 КК України, то вони є слушними.
Як видно з вироку суд, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, наслідки, які наступили від його дій, та думку потерпілої ОСОБА_6 , котра наполягає на призначенні покарання без застосування ст. 75 КК України, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 повинен відбувати покарання в місцях позбавлення волі.
Колегія суддів враховуючи те, що злочин вчинений з необережності, та те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_6 , призначає покарання у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами і вважає, що такий строк покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України.
Відповідно до ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення йому покарання скасувати.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту затримання.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: