Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
25 лютого 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
При секретарі - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013190020000391 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Згідно вироку Рівненського районного суду від 23 грудня 2013 року ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 01 жовтня 2013 року близько 8 год. 40 хв. у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки “Skoda Octavia” р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів зі сторони автодороги Київ-Чоп у напрямку міста Костопіль, на 153 км + 880 м вищевказаної автодороги, що в межах Рівненського району Рівненської області, з'їхав на смугу розгону, яка примикає до правого краю проїжджої частини, в порушення вимог підпункту „а”,”б” п. 9.2. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не увімкнувши світловий покажчик лівого повороту, в порушення вимог підпункту”б” п.п. 2.3, 34.1 та п.10.1 ПДР проявив неуважність до дорожньої обстановки, проігнорував лінію дорожньої розмітки 1.1, перетин якої заборонено, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, і раптово виїхав на праву смугу руху свого напрямку, де допустив зіткнення із попутнім автомобілем марки “Audi 80” р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , який не мав технічної можливості уникнути зіткнення, і в результаті ДТП разом з пасажиром свого транспортного засобу ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я, а обидва транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі і постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 9000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_9 - 11900 гри. матеріальної і 20000 грн. моральної шкоди.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеності своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні та правильності кваліфікації дій, покликається на порушення судом норм матеріального права при ухваленні обвинувального вироку в частині задоволення позовних вимог потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що його цивільна відповідальність застрахована в страховій компанії, і непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме із страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі, а також вказує, що на його думку, позивачі не надали належних доказів, які б обґрунтовували розмір заявленого ними відшкодування моральної шкоди, у зв”язку з чим просить змінити вирок Рівненського районного суду в частині розв'язання цивільних позовів, відмовивши потерпілим у задоволенні позовних вимог.
Іншими учасниками судового провадження вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора і потерпілого ОСОБА_8 про залишення вироку, як законного і обґрунтованого, без змін, потерпілого ОСОБА_9 , який не заперечує проти зміни вирок в частині стягнення з ОСОБА_5 на його користь 11900 грн. матеріального відшкодування у зв”язку з наявністю страхового покриття за страховим полісом, а в решті вирок просить залишити без змін, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в поданій апеляційній скарзі, і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
При обранні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції, як видно з вироку, дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, і призначив ОСОБА_5 з врахуванням його щирого розкаяння у вчиненому, сприяння в розкритті злочину і часткового відшкодування шкоди мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.
Правомірно, на думку колегії суддів, вирішив суд і позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 щодо відшкодування 500 грн. франшизи і моральної шкоди та потерпілого ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди.
Ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Із позовних заяв, наявних у матеріалах кримінального провадження ( т. 2 а. с. 34-75, 86-89), вбачається, що внаслідок отриманих у ДТП тілесних ушкоджень потерпілі зазнали травм і душевних страждань, було порушено їх нормальні життєві зв”язки через неможливість активного життя. Зокрема, ОСОБА_8 14 днів перебував на лікуванні, втратив значну частину заробітку за місцем праці, і, фактично, позбавлений свого транспортного засобу, який має значні механічні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_9 з 1 жовтня 2013 року по даний час перебуває на лікуванні, в тому числі, стаціонарному, переніс ряд складних операцій, втратив свою працездатність і заробіток, що знайшло своє підтвердження і при апеляційному розгляді справи.
За таких обставин покликання обвинуваченого в апеляційній скарзі про неналежне обґрунтування розміру морального відшкодування з боку потерпілих, визнаного ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не заслуговує на увагу.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції при повному задоволені цивільних позовів залишений поза увагою той факт, що у відповідача ОСОБА_5 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 08.07.2013 року до 07.07.2014 року.
Крім цього, судом, в порушення вимог ст. ст. 1187, 1194 ЦК України, не досліджено питання страхування цивільної відповідальності власником автотранспорту, що вплинуло на обґрунтованість розгляду цивільних позовів, оскільки не досліджено страховий поліс № АЕ / 1576137 від 08.07.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу “Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
ПАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, яка повинна була бути залучена до справи у якості цивільного відповідача, у якості відповідача не залучалася, що підтверджено учасниками судового розгляду.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” вказує, що відповідно до закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
За таких обставин сума матеріального відшкодування - 11900 грн, стягнута на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_5 , підлягає виключенню з вироку, про що не заперечує і сам потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_9 при апеляційному розгляді справи, а сам вирок - зміні, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції вправі змінити вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду від 23 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову змінити.
Виключити з вироку покликання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди в розмірі 11900 грн.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3