Справа № 207/1684/13
Провадження № 22-ц/774/1379/14 Головуючий у першій інстанції: Литвинчук В.П.
Категорія: 44 Суддя-доповідач: Гайдук В.І.
20 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Чоха К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 листопада 2013 року
у цивільній справі за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту», що діяв в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Відділ міграції та реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання власності в порядку спадкування за законом, -
У квітні 2013 року Державний професійно-технічного навчальний заклад «Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту» звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що за ОСОБА_3 закріплено житло, а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, проте за вказаною адресою також зареєстрована ОСОБА_5, яка тривалий час там не мешкає, тому просив суд визнати відповідача ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірною житловою площею та зобов'язати третю особу зняти її з реєстрації за даною адресою (а.с. 2-3).
Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_5 пред'явила зустрічний позов, в якому зазначила, що спірна квартира належала ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки, спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є вона та ОСОБА_3, просила суд визнати за нею та за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в рівних долях по 1/2 кожному (а.с. 16).
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом було відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду. (а.с. 53-54).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, якому на час розгляду справи виповнилось 18 років, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалення нового рішення про їх задоволення (а.с. 57).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування або зміни рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 листопада 1994 року, виданого відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міського виконкому, згідно до розпорядження № 00338 (а.с. 24). Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 19 травня 2003 року ОСОБА_7 визнана безвісно відсутньою (а.с.10), а ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33). В даній квартирі залишився мешкати ОСОБА_3, який з 08 червня 1995 року зареєстрований за даною адресою, а також згідно до рішення Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради № 361 від 15 листопада 2006 року вказане житлове приміщення зберігається за ним на час його перебування у навчальному закладі (а.с. 5-6). Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 не отримував.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Дія ст.ст. 71, 72 ЖК України, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, регулює відносини державного житлового фонду і не розповсюджується на дані приватно-правові правовідносини.
Крім того, з копії особистого рахунку НОМЕР_1 на квартиру та копії паспорту ОСОБА_5, вбачається, що вона була тимчасово, до 11 січня 2002 року, зареєстрована у спірній квартирі, після чого її місце перебування з 04 вересня 2012 року по 03 березня 2013 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 18 - зворот). Таким чином, доводи апелянта про те, що реєстрація відповідачки в спірній квартирі перешкоджає йому в користуванні цим жилим приміщенням, є необґрунтованими.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: