h
справа № 2-а-22118/08
категорія 50
21 квітня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капустинського М.М. ,
при секретарі - Заріцькій О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Житомирського обласного центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (м. Житомир), Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирськоїобласті Управління праці та соціального зазхисту населення Лугинської районної державної адміністрації,
про стягнення 73670,95 грн.,-
встановив:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованостей по виплатам пенсії та додаткової пенсії за період з 01.11.2003 року по 01.12.2003 року та з 01.01.2006 року по 31.10.2006 року та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він належить до першої категорії, як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом 2-ї групи у зв”язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХП “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі Закон №796-ХП) йому призначено пенсію, розмір якої повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”(далі -Постанова КМУ №1) виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1-ї категорії, відповідно 19,91 грн..
Позивач стверджував, що статтею 54 Закону №796-ХП встановлено, що розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст.50 Закону №796-ХП особам, віднесеним до 1-ї категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, зокрема інвалідам 2-ї групи -у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
У зв”язку з цим, позивач просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області невиплачену пенсію в розмірі 25051,44 грн., 2573,34 грн. недоплаченої додаткової пенсії та стягнути моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.. Зобов”язати Обласний центр по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію та додаткову пенсію відповідно Закону №796-ХП.
В суді позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив перерив у визначеному ним до стягнення періоді, а саме період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року тим, що саме за його заявою в цей період він здійснив вихід з одного виду пенсії на інший, став отримувати пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, відповідно до ст.33 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року №1058-1У, обчисленої відповідно до ст.ст.27 і 28 відповідного Закону, а не державну пенсію згідно із ст.54 Закону №796 від 28.02.1991 року, а тому за вищевказаний період вимоги по стягненню - не заявлялись.
Представник УПФУ в Лугинському районі, як відповідач проти задоволення позову заперечив пояснив, що вимоги є безпідставними, необгрунтованими і такими, що не відповідають діючому законодавству. Належними відповідачами є УПСЗН Лугинської райдержадміністрації, воним ж є неналежними відповідачами з підстав викладених письмово в запереченнях. З зазначених підстав просили справу відносно них закрити, а належним відповідачем залічити УПСЗН в Лугинському районі, як розпорядника таких коштів.
25.02.2009 року протокольною ухвалою суду залучено в якості другого відповідача Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області.
Представник УПСЗН Лугинської РДА у судове засідання не з"явився. Надіслав письмове заперечення на позовну заяву, в якому щодо задоволення позову заперечив з тих підстав, що саме Пенсійний фонд є належним відповідачем як розпорядник коштів по доплаті до пенсії, встановленої ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Просив справу розглянути в його відсутність.
Представник Обласного центру по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, як відповідач в судове засідання не з”явився тоді як про час та місце розгляду справи його було повідомлено вчасно та в законному порядку.
Справа розглядалась неодноразово, в різних судових інстанціях. Останнім рішенням, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2008 року постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 10 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 лютого 2007 року, скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:
Як встановлено в судовому засіданні позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС. Внаслідок захворювання, пов”язаного з Чорнобильською катастрофою його визнано інвалідом 2-ї групи. Положенням ст.14 Закону №796-ХП його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХП в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобільською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 Закону №796-ХП особам, віднесеним до 1-ї категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, зокрема інвалідам 2-ї групи - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
За таких обставин позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Коснтитуції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру пенсії та додаткової пенсіїй позивачеві, застосуванню підлягає частина четверта статті 54 та абзац третій ст.50 Закону №796-ХП, а не Постанов КМУ №1 від 03.01.2002 року та №1293 від 27.12.2005 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва та захворювання, і пенсій в зв”язу з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону №796-ХП. А в п.2 постанови №1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок
пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад приорітетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 ст.28 Закону №1058-1У, на думку суду не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку інших пов”язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Доводи УПФ, щодо пропуску строку позовної давності в один рік суд не приймає так як позивачем, на час звернення до суду, вірно визначений період до стягнення, заявлений в межах строку позовної давності відповідно до ЦПК в три роки, а з вищенаведених підстав, суми обраховані позивачем, як заборгованість за ст.50 та ст.54 Закону України №796-ХП від 28 лютого 1991 року підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що до вимоги позивача, щодо подальшого нарахування та виплати відповідачами пенсії та додаткової пенсії, відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України №796-ХП від 28 лютого 1991 року (з 01.01.2007 року) то така вимога задоволенню не підлягає, так як на час звернення до суду її заявлено передчасно, на майбутне можливе порушення прав відповідачами, процесуальним же законодавством захист саме такого можливого порушення - не передбачено. Позивачем же будь-яких уточнень з зазначених вимог не подавалось і не заявлялось.
Не підлягає задоволенню і вимога позивача, щодо стягнення моральної шкоди, так як Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХП “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”таке відшкодування також не передбачено.
Щодо належності відповідача то суд виходить з наступного:
з метою вдосконалення системи проведення соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінет Міністрів України, постановою від 20.09.2005 року №936 затвердив Порядок використання коштів з державного бюджету на виконання програм, пов”язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином з 2004 року, саме Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій є належними розпорядниками коштів спрямованих на соціальний захист постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому і є належним відповідачем.
Керуючись Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року №1058-1У, ст. ст. 158 - 163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 25051,44 заборгованості по пенсії (ст.54 Закону № 796-ХП ) за період з 01.11.2003 року по 31.12.2003 рік та з 01.01.2006 року по 31.10.2006 рік. Та 2573,34 грн. заборгованості по додатковій пенсії (ст.50 Закону № 796-ХП ) за період з 01.11.2003 року по 31.12.2003 рік та з 01.01.2006 року по 31.10.2006 рік, всього -27614,78 грн..
В іншій частині вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.М. Капустинський