30 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Сороки М. О.,
Суддів: Лиски Т. О.,
Мироненка О. В.,
Чумаченко Т. А.,
Весельської Т. Ф.,
При секретареві - Возній І. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Стрілківської сільської ради Старосамбірського району, третя особа - Приватна фірма «Генріх і Катерина», про продовження терміну розгляду в судовому провадженні незаконно прийнятих рішень та накладення арешту на приміщення колишньої цегельні, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Приватної фірми «Генріх і Катерина» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2008 року, -
У травні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Стрілківської сільської ради Старосамбірського району, третя особа - ПФ «Генріх і Катерина», в якому просили продовжити термін розгляду, визнати незаконним рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради від 24.12.2003 № 64 «Про оформлення права власності на цех загальною площею 653,1 кв. м. та кочегарку загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться АДРЕСА_1, на приватну фірму «Генріх і Катерина», та накласти арешт на приміщення колишньої цегельні вартістю 85600 грн., що є власністю співвласників цілісного майнового комплексу, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і є в недобросовісному користуванні ПФ «Генріх і Катерина».
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради від 24.12.2003 № 64, накладено арешт на приміщення колишньої цегельні вартістю 85600 грн., що є власністю співвласників цілісного майнового комплексу, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2008 року роз'яснено резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції, «виконавши постанову про накладення арешту на колишню цегельню вартістю 85600 грн., що є власністю співвласників цілісного майнового комплексу, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Боржник ПФ «Генріх і Катерина», що знаходиться за юридичною адресою с. Чаплі, Старосамбірського району, Львівської області, колишня цегельня якого є в його недобросовісному користуванні».
У касаційних скаргах на судові рішення суду апеляційної інстанції ПФ «Генріх і Катерина» ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Позивачі надали заперечення на касаційні скарги, в якому просили залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вона прийнята відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Проте, з таким висновком судів погодитись не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є співвласниками (мають частку в пайовому фонді) цілісного майнового комплексу реформованої агрофірми «Карпати». Разом з тим рішенням Стрілківської сільської ради від 24.12.2003 № 64 за ПФ «Генріх і Катерина» оформлено право власності на об'єкти, які є власністю співвласників цілісного майнового комплексу.
Отже, між особами, які беруть участь у справі, фактично виник спір щодо права власності на спірні об'єкти нерухомості, а вимоги стосовно визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є похідними від оспорюваного позивачами права власності.
Такий спір носить цивільно-правовий характер і повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення повинно відповідати вимогам законності і обґрунтованості (ст. 159 КАС України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року, якою вирішені позовні вимоги по суті, є вкрай необґрунтованою, а ухвала цього ж суду про роз'яснення постанови робить її ще більш не зрозумілою.
Керуючись ст.ст. 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційні скарги Приватної фірми «Генріх і Катерина» задовольнити частково.
Постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 квітня 2007 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2008 року скасувати.
Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрити.
Роз'яснити позивачам, що розгляд даної справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: