13 травня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
Головуючого - судді Фазикош Г.В.,
суддів - Власова С.О., Кондора Р.Ю.,
при секретарі - Рогач І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «Мукачівського районного БТІ та ЕО», Мукачівська районна держнотконтора, про визнання права власності на спадкове майно, -
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «Мукачівського районного БТІ та ЕО» та Мукачівська районна держнотконтора, про визнання права власності на спадкове майно.
Позивачка подала на це рішення апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку позивачки, суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, зробив висновки, які не відповідають цим обставинам та суперечать тим висновкам, які було зроблено у судовому рішенні обласного суду Закарпатської області від 23 січня 2001 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку АДРЕСА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та вселення у будинок, яке набрало законної сили та має преюдиційний характер для цієї справи. Апелянтка стверджує, що цим рішенням було встановлено той факт, що співвласниками спірного будинку були ОСОБА_1. та ОСОБА_3 відповідно ѕ та ј його частин, що визнав і сам ОСОБА_1. Крім того, апелянтка вважає, що судом було неправомірно застосовано строк позовної давності до заявлених вимог, оскільки насправді він не сплив: її батько прийняв спадщину, а вона вчасно подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за батьком.
ОСОБА_1. подав суду заперечення до апеляційної скарги, у якому просив скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач вважає, що рішенням обласного суду Закарпатської області від 23 січня 2001 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку АДРЕСА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та вселення у будинок питання про визнання за ОСОБА_3. права власності на ј частину будинку взагалі не вирішувалося, а було лише встановлено те, що він має право на цю частину. ОСОБА_3 не бажав оформити за собою цю частину будинку та не зробив цього, рішення обласного суду Закарпатської області від 23 січня 2001 року в частині вселення ОСОБА_3 у спірний будинок не було виконано, а тому, на думку відповідача, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 не прийняв спадщини за померлою в 1992 році ОСОБА_4, віддтак на момент його смерті в 2001 році спірна ј частина будинку йому не належала, не входила до спадкової маси і позивачка не могла його успадкувати. Крім того, відповідач вважає, що позивачка не довела суду того факту, що вона зверталася до державної нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, а сама спадкова справа судом не досліджувалася.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник апелянтки скаргу підтримав та просив задовольнити. Відповідач та його представник у судові засідання не з'являлися, хоча про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, суд розглянув справу без їх участі на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Вислухавши присутнього представника апелянтки, дослідивши матеріали даної справи, матеріали справи № 2-1/2001 р., розглянутої Закарпатським обласним судом в 2001 році, інвентарну справу №13 на спірний будинок в с.В.Лучки, колегія перевірила рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Відповідно до ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження; які правові відносини сторін випливають із встановлених обставин; яка норма права підлягає застосуванню до цих правових відносин тощо.
Таким чином, суд повинен повно та всебічно встановити фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оцінка доказів має проводитися судом відповідно до вимог ст.212 ЦПК України з врахуванням ступеня виконання стронами їх процесуальних обо'язків доказування і подання доказів, передбачених ст.60 ЦПК України. Суд має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що має грунтуватися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встаноленого значення. Суд має оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підстави звільнення від доказування передбачено в ст.61 ЦПК України. Зокрема, відповідно до вимог ч.3 цієї статті обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адмінітративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Виходячи іх вимог цієї статті колегія вважає, що обставини, встановлені рішенням обласного суду Закарпатської області від 23 січня 2001 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та вселення у будинок, не підлягають доказуванню у даній справі.
Вказаним рішенням обласного суду було встановлено те, що співвласниками спірного будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1. та ОСОБА_3, відповідно ѕ та ј його частин (№ 2-1/2001 р., розглянутої Закарпатським обласним судом в 2001 році, Т.4, а.с. 230). В подальшому вулиця Леніна була перейменована на вулуцю Мукачівську, а будинок отримав порядковий номер 8(6) і саме під таким номером фігурує в інвентарній справі №13 та у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно ( Інвентарна справа №13, а.с.48). Таким чином, спірна ј частина будинку належала померлому в 2001 році ОСОБА_3, а тому входить до складу спадщини відповідно до ст.1218 ЦК України.
Колегія звертає увагу на те, що у частині вселення рішення обласного суду Закарпатської області від 23 січня 2001 року не було виконано, про що свідчить у т.ч. й постанова про закриття виконавчого провадження від 06 грудня 2001 року у зв'язку зі смертю стягувача ((№ 2-1/2001 р., розглянутої Закарпатським обласним судом в 2001 році, Т.4, а.с.309), однак вважає, що вселення чи невселення власника до будинку не позбавляє його права власності та не свідчить про відсутність цього права.
Дослідивши матеріали спадкової справи № 135, відкритої за померлимІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3., колегія встановила, що 21 березня 2002 року ОСОБА_1, мешканка АДРЕСА_2, дочка померлого ОСОБА_3, подала до Мукачівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тобто у встанолений шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця, передбачний ст. 1270 ЦК України. Ця заява була зареєстрована у єдиному реєстрі за № 136. Інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 не встановлено.
За цих обставин колегія вважає, що позивачка довела факт належності їй спірної ј частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_3, а тому її позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до наявного в інвентарній справі № 13 витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно загальна площа будинку АДРЕСА_1 складає 65,9 кв. м., житлова - 35,5 кв. м., а його загальна вартість - 39153 грн. Відповідно вартість ј частини будинку, належної позивачці, складає 9788,25 грн.
На переконання колегії, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту належності померлому ОСОБА_3 спірної частини будинку та відсутності у позивачки права на цю частину є помилковими та спростосуються дослідженними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1216-1223, ст.1258-1270 ЦК України, ст.10,11,60,61,303, п.2 ч.1 ст.307, п.2-4 ч.1 ст.309, ст.314,ст.316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «Мукачівського районного БТІ та ЕО», Мукачівська районна держнотконтора про визнання права власності на спадкове майно - скасувати, ухваливши у справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «Мукачівського районного БТІ та ЕО», Мукачівська районна держнотконтора, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_3.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: