Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" лютого 2014 р.Справа № 922/5264/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
розглянувши справу
за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олімп", м. Харків
про стягнення 8161,13 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Авагімова Р.Р.
відповідача - Феофанов В.П.
третьої особи - не з"явився,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 8161,13 грн. зайво сплачених грошових коштів за договором підряду № 0211-12, укладеного між сторонами 27.09.2012 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований ст. 1212 ЦК України.
17.02.2014 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.
Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.
18.02.2014 року до господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши наді пояснення, долучає їх до матеріалів справи.
18.02.2014 року до господарського суду від третьої особи надійшло клопотання, в якому вона просить суд відкласти розгляд справи оскільки представник третьої особи зайнятий в іншому судовому процесі. В обґрунтування клопотання третя особа надала копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду та копію судової повістки.
Суд, дослідивши клопотання та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи та зазначає наступне.
Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позов було подано до суду 25.12.2013 року, а ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, тобто до 25.02.2014 року. Проте клопотань на продовження зазначеного строку до суду від учасників судового процесу не надходило. Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджено сторонами, 27.09.2012 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн РРТ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - ТОВ "Олімп") було укладено договір № 0211-12 підряду на виконання робіт, згідно умов якого ТОВ "Олімп" зобов'язалось виконати додаткові роботи згідно із змінами до робочого проекту № 22-10П-КРРТ-270 "Радіотелевізійна передавальна станція в м. Бердичів Житомирської області", які не були враховані в договорі № 02-11 від 10.05.2011 року, а Концерн РРТ зобов'язується прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити його в межах ціни Договору.
Пунктом п.3.1 договору визначено, що загальна вартість за договором складає 751485,60 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 125247,60 грн., а саме:
- вартість будівельно - монтажних робіт визначається згідно твердої договірної ціни (Додаток № 2 до договору) та становить 603316,80 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 10053,13 грн. Договірна ціна формується підрядником на підставі нормативних документів, розроблених Держбудом України ДБН Д.1.1-1-200 та відображається у 8-ми кошторисах, що є невід'ємною частиною договірної ціни;
- вартість устаткування та його доставки підрядником становить 148168,80 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 24694,80 грн. (Додаток № 3).
Відповідно до п. 4.1.1 договору від 27.09.2012 року № 0112-12 підрядник зобов'язаний відповідно до затвердженої кошторисної документації та у погоджені терміни, виконати всі роботи, визначені договором, в межах вартості будівництва об'єкта та передати ці роботи замовнику або уповноваженій ним особі.
Відповідно до п. 5.2 Договору при прийнятті фактично виконаних робіт складаються акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3, які підтверджують відповідність робіт умовам Договору і є основою для проведення фінансових розрахунків.
Як встановлено судом між сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт без зауважень з боку позивача.
З 21.05.2013 року по 20.08.2013 року Державною фінансовою інспекцією України проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності Концерну РРТ за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої був складений акт № 06-21/70 від 20.08.2013 року. Зокрема, ревізією було проведено перевірку правильності визначення вартості ремонтно-будівельних робіт по договору підряду на виконання робіт № 0211-12 від 27.09.2012 року. Зустрічною звіркою в ТОВ "Олімп", проведеною по наданих документах, встановлено розбіжність фактичних витрат ресурсів, внаслідок відсутності документального підтвердження використання будівельних матеріалів та роботи машин та механізмів в ТОВ "Олімп" на загальну суму 8161,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 1360,17 грн.). Зазначені кошти були перераховані Концерном РРТ на рахунок ТОВ "Олімп". Таким чином, в порушення вимог ч. 1 ст.11 Закону України "Про будівельні норми" та п.3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000, Концерном РРТ прийнято і оплачено акти ф.№КБ-2в по об'єкту "Додаткові роботи згідно із змінами до робочого проекту № 22-10П-КРРТ-270 "Радіотелевізійна передавальна станція в м. Бердичів Житомирської області" із невиконаними обсягами робіт, у зв'язку з чим Концерну РРТ завдано матеріальну шкоду (збитки) на зазначену суму.
Викладене вище й стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом, в якому він просить суд стягнути з відповідача 8161,13 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збiльшення майна у iншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання не надано, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.
Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог.
Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Дана правова позиція викладена у Постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 21 лютого 2014 року.
Суддя О.В. Погорелова