25 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “КиївРусь” про стягнення винагороди за виконану роботу,
У квітні 2008 року ОСОБА_1звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 березня 2005 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами цього договору він одержав 40000 грн. та надавав ТОВ “КиївРусь” правову допомогу, а також представляв інтереси товариства у судах, за результатами розгляду ряду справ судами були постановлені рішення про стягнення на користь відповідача грошових коштів та про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а тому ТОВ “КиївРусь” зобов'язане також додатково виплатити йому передбачену договором у разі виграшу спору винагороду в розмірі 20% від стягнутої суми й вартості майна, однак відповідач безпідставно відмовляється від своїх зобов'язань.
Позивач просив стягнути з відповідача винагороду за виконану за договором від 30 березня 2005 року роботу в розмірі 17491131 грн. 31 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.