19 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому, його матері ОСОБА_3 та бабі ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1, він не може добровільно вирішити з відповідачками питання щодо порядку користування зазначеною двокімнатною квартирою й бажає користуватися кімнатою площею 11, 4 кв. м.
Позивач просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити йому в користування кімнату площею 11, 4 кв. м., відповідачкам - кімнату площею 19 кв. м., а місця загального користування залишити в їх спільному користуванні.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.