27 травня 2009 р.
№ 23/288-Б
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.
Міщенка П.К.
розглянувши
касаційну скаргу
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
на ухвалу
від 26.02.2009 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі
№23/288-Б господарського суду м. Києва
за заявою
ТОВ "Торговий дім Фараон", м. Київ (ліквідатор банкрута)
до
ПП "Фірма Юрферс - Т", м. Київ
про
банкрутство
в судовому засіданні взяв участь представник:
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
Сименюк І.Ю., довір.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2008 р. за заявою ТОВ "Торговий дім Фараон" порушено провадження у справі №23/288-Б про банкрутство ПП "Фірма Юрферс - Т" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (далі -Закон про банкрутство ).
Постановою господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. (суддя Демидова А.М.) визнано відсутнього боржника -ПП "Фірма Юрферс - Т" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Торговий дім Фараон" та зобов'язано його вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.
24.12.2008 р. в газеті "Голос України" №246 (4496) здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з постановою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. (судді: Дзюбко П.О. -головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.) відмовлено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України та ст. 210 Господарського кодексу України.
На думку заявника касаційної скарги, оскаржувана ухвала обмежує його право на судовий захист на етапі вирішення питання отримання процесуального права на звернення до суду за захистом порушеного права.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зокрема, такий випадок встановлений статтею 106 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.
Між тим, згідно із ч. 3 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так й інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.
Отже, апеляційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подати тільки учасники справи про банкрутство.
У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не набув статусу учасника справи про банкрутство, т.я. не звернувся з грошовими вимогами до боржника, тому не має прав на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Більш того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва взагалі не зазначає, які у неї є грошові вимоги до боржника.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.
Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.
За таких обставин справи суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р., оскільки вона подана неучасником справи про банкрутство.
Таким чином, щоб перевірити правомірність судових рішень, винесених у справі про банкрутство, в т.ч. порушеної в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, особі необхідно набути статусу учасника такої справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає чинному законодавству та підстав для її зміни або скасування не вбачається.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 1, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 41, 91, 106, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. у справі №23/288-Б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
П.К. Міщенко