Іменем України
19.05.09 Справа №10/14/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Коробка Н.Д. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Савченко Ю.В.
за участю представників:
від позивача: Шевчук В.М., довіреність №б/н від 01.09.2008року;
Мінаев М.М.,довіреність №б/н від 01.09.2008 року;
від відповідача: Чесняк Ф.Ф., довіреність №б/н від 13.10.2008 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного архітектурного ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009р. у справі №10/14/09
за позовом: Приватного архітектурного ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «ПІФ», м. Запоріжжя
про спонукання до виконання акту приймання - передачі виконаних робіт
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 890 від 18.05.2009 року справа № 10/14/09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Яценко О.М.; суддів: Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
27.02.2009 року господарським судом Запорізької області прийнято рішення по справі №10/14/09 (суддя Алейникова Т.Г.). Зазначеним рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного архітектурного ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя до ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «ПІФ», м. Запоріжжя про спонукання до підписання акту приймання - передачі виконаних робіт. При прийнятті рішення суд послався на статті 526, 530, 846, 853 ЦК України та статтю 193 ГК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області Приватне архітектурне ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя оскаржує його до апеляційної інстанції. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступні обставини: в матеріалах справи є документи, що підтверджують факт отримання відповідачем підписаного з боку позивача акту приймання виконаних робіт у двох екземплярах з проханням розглянути та підписати його відповідно до умов договору. Крім того, в матеріалах справи знаходиться копія накладної від 25 липня 2007 року, якою зафіксовано факт передачі-приймання комплекту проектної документації, яка була розроблена позивачем на виконання договору. Суд першої інстанції неправомірно проігнорував не з'ясувавши юридичних наслідків, які виникли у зв'язку з підписанням накладної обома сторонами. Відповідач отримавши проекту документацію, від власного імені почав її реєстрацію та погодження з державними органами, що свідчить про той факт, що документація була отримана без застережень і почала ним використовуватись за призначенням. Відсутність підписаного акту приймання-передачі не свідчить про той факт, що роботі не виконувались. Невиконання судом вимог норм процесуального права, а саме статті 43 ГПК України, потягло порушення судом першої інстанції норм матеріального права, передбачених ст. ст. 202, 204, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 218, ст. 526, ст. 837, ст. 853, ст. 882, ст. 887, ч. 1 ст. 888, п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України. Крім того, Рішенням господарського суду Запорізької області від 09 січня 2009 року по справі 22/281д/08, яке набрало законної сили, ТОВ ВКФ «ПІФ» відмовлено у позові про розірвання Договору на виконання проектних робіт № 16-2006 від 02 жовтня 2006 року саме на тих підставах, що судом встановлено, що позивач виконав проектні роботи, а відповідач прийняв їх виконання, з посиланням саме на наведені вище обставини. Простить рішення господарського суду Запорізької області від 27 лютого 2009 року по справі № 10/14/09 - скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити: зобов'язати ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ПІФ» підписати Акт приймання виконаних робіт від 26 липня 2007 року за договором на виконання проектних робіт № 16-2006 від 02 жовтня 2006 року. |
Повноважні представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги. Просять рішення господарського суду Запорізької області скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги. Зазначає, що рішення господарського суду Запорізької області є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга необґрунтована і тому не підлягає задоволенню. Зазначає, що в порушення умов договору, позивач, розпочав та виготовив комплект проектної документації, тобто у односторонньому порядку неправомірно змінив умови двостороннього договору. Такі зміни, виходячи з вимог п.9.2, 9.4 вказаного договору є нікчемними, та по своїй правовій природі не можуть при таких обставинах породжувати юридичних наслідків для замовника. Крім того, позивач безпідставно в скарзі посилається, на низку документів, як на письмові докази, оскільки ці документи раніше подані відповідачем на узгодження до державних органів, ніж їх нібито виготовив позивач. Факти порушення підрядником умов договору № 16-2006 від 02.10.2006 року та додатку № 2 до нього, були встановлені під час розгляду касаційної скарги Приватного архітектурного ательє «С.Васільєв» на рішення господарського суду Запорізької області від 5 листопада 2008р. у справі № 7/388/08 та зазначені у Постанові Вищого Господарського Суду України від 11 лютого 2009р. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, суд
2 жовтня 2006 року між Приватним архітектурним ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя (позивач за даною справою) та ТОВ ВКФ «ПІФ» (відповідач за даною справою) укладено договір на виконання проектних робіт № 16-2006. За умовами договору Приватне архітектурне ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя прийняло на себе зобов'язання виконати роботи по створенню проектної документації на стадії «Робочий проект» по об'єкту «Реконструкція будинку ресторану «Теремок» у м. Запоріжжя», а ТОВ ВКФ «ПІФ» зобов'язалось прийняти та оплатити дані роботи за ціною 270 000,00 грн..
Відповідно до п. 5.1 договору здача-приймання робіт здійснюється сторонами після виконання підрядником проектних робіт. Акт приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику після закінчення виконання робіт. Замовник зобов'язаний розглянути та підписати акт виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту його отримання.
Зобов'язання відповідача підписати акти приймання виконаних робіт було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як вище зазначалось, порядок прийняття виконаних робіт сторони обумовили в розділі п'ятому договору на виконання проектних робіт, внаслідок не підписання відповідачем актів приймання виконаних робіт, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про спонукання до підписання.
Колегія суддів констатує, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання підписати акти приймання виконаних робіт не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратися на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання виконаних робіт. З ними закон не пов'язує виникнення, зміни чи припинення прав або обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову.
Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання виконаних робот не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
За наявності у позивача переконання щодо нездійснення відповідачем обов'язку провести розрахунок у повному обсязі за фактично виконані позивачем роботи з виготовлення проектної документації у встановленому договором порядку, позивач не позбавлений права вимагати від відповідача оплати вартості фактично виконаних робіт, як це передбачено статтею 854 Цивільного кодексу України або звернутись із позовними вимогами про стягнення збитків, у разі, якщо фактичні обставини справи підтверджують їх (збитків) наявність.
Крім того, колегія суддів наголошує, що якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (п.6 статті 853 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеними обставинами, а також наступним:
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 ГПК України).
Накладна від 25.07.2007 року, на яку посилається позивач в якості доказу по даній справі не є підставою для задоволення позовних вимог у справі про спонукання підписати акт приймання виконаних робіт. Накладна свідчить про фактичну передачу пакету документів, що по своїй суті є предметом договору підряду та не зобов'язує відповідача підписати акт приймання виконаних робіт. Аргументи заявника апеляційної скарги щодо часткової сплати відповідачем виконаних робіт, не є доказом по справі щодо спонукання підписати акт виконаних робіт, ці питання з'ясовуються в рамках справи по стягненню суми заборгованості (збитків) за договором.
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду виходу за межі позовних вимог лише за наявності передбачених цією нормою умов та клопотання заінтересованої сторони. Позивач не звертався до суду з такими клопотаннями та не скористався своїм правом на зміну предмету спору, як то передбачено статтею 22 цього ж кодексу, а відтак суд розглянув спір по суті за обраним позивачем способом.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість резолютивної частини рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного архітектурного ательє «С. Васіл'єв», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009р. у справі №10/14/09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009р. у справі №10/14/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Коробка Н.Д. Мойсеєнко Т. В.