Запорізької області
18.05.09 Справа № 7/123/09
Суддя Кутищева Н.С.
За позовом: Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави,
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: (позивач) Запорізька міська рада, м. Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від прокуратури: Романов Р.О., посвідчення № 83 від 06.08.2008р.
Від позивача: Баханова О.О., дов. № 01-17/208 від 09.02.2009р.
Від відповідача: не з'явився.
Заявлено позов про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 21.03.2006р.
Ухвалою від 19.03.2009р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.04.2009р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.05.2009р., 18,05.2009р. для підготовки проекту рішення і оголошення його в повному об'ємі.
Позовні вимоги позивач обґрунтував обставинами викладеними в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування посилається на ст.ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, як такі, що суперечать нормам діючого законодавства, просить суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав: Щодо процесуальних підстав звернення прокурора з позовною заявою. Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 08 квітня 1999р. № З-РП/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відно синах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому зако ном надано повноваження органу виконавчої влади. Таким чином, КС України, прийшов до висновку, що звертатися з позовом в інтересах органів місцевого самоврядування прокурор може не у всіх випадках, а лише тоді, коли орган місце вого самоврядування здійснює делеговані повноваження органів виконавчої влади. Повноваження органу виконавчої влади, які надаються органам місцевого самоврядування (делеговані повноваження органів виконавчої влади) визначені пунктами б) частин 1 статей 27-38 Закону України «Про місцеве самоврядування»з-поміж яких відсутні розпорядження землями комунальної власності. Більш того, згідно ст. 12 ЗК України розпорядження землями комунальної власності нале жить до власної компетенції сільських, селищних, міських рад. Розпорядження землями комунальної власності є реалізацією компетенції власника, яку від імені територіальної громади здійснюють певні сільські, селищні, міські ради. Таким чином, позивач, уклавши спірний договір оренди з відповідачем, реалізував власні повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, а не які-небудь делеговані повноваження органів виконавчої влади у спірних відносинах.
Прокурор не зазначає в позовній заяві, які саме делеговані повноваження органів ви конавчої влади здійснює Запорізька міська рада, на захист прав якої він звертається до суду. 2. Щодо матеріальних підстав позову. Єдиною підставою недійсності правочину в позовній заяві зазначено визнання нечинним рі шення Запорізької міської ради, на підставі якого укладався спірний договір. Доводи прокурора, що внаслідок визнання недійсним рішення про передачу в оренду земель ної ділянки договір оренди також підлягає визнанню недійсним, є помилковими та супере чать ст.ст. 215, 648 ЦК України, ст. 124 ЗК України. Згідно ст. 124 ЗК України єдиною правовою підставою для укладання договору оренди землі є наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі в момент укладання правочину. При цьому волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізу ється шляхом подання відповідної заяви. А волевиявлення орендодавця здійснюється у фор мі рішення такого органу. На момент укладання оскаржуваного договору оренди були наявні волевиявлення орендаря у формі заяви, та орендодавця у формі рішення. Згідно ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі акту органу державної вла ди або місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору повинно від повідати цьому акту. Відповідно до ст. 215 ЦК України, визначальним фактором при визнанні угоди недійсною є її невідповідність вимогам актам цивільного законодавства саме в момент її вчинення. На момент укладення спірного договору оренди рішення сесії відповідача-1, ніким не оскар жувалась, недійсним не визналось, умови укладеного договору оренди в повному обсязі від повідає умовам прийнятого рішення. Всі інші підстави позову, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України «Про місцеве самоврядування»взагалі не відповідають дійсності оскільки: оскаржуваний договір містить всі істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (прокурор навіть не зазначає, що з істотних умов відсутнє в до говорі); суб'єктний склад сторін договору оренди відповідає ст.ст. 4, 5 Закону України «Про оренду землі»; По-третє, право оренди землі набуте відповідачем за підставами та в порядку, підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України. Госпо дарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 Закону України «Про оренду землі»); сторони спірного договору несуть ризик випадкової загибелі земельної ділянки відповідно до умов закону та договору (в залежності від їх дій щодо передачі земельної діля нки) (ст. 11 Закону України «Про оренду землі»); передача земельної ділянки відбулася в порядок та строки визначені ст. 17 Закону України «Про оренду землі»; строк дії договору відповідає ст. 19 Закону України «Про оренду землі». Таким чином, що стосується підстав позову, зазначених в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», вони взагалі не відповідають дійсності, і з цих підстав позов не підлягає задо воленню. Що стосується підстав позову, визначених ст. 124 ЗКУ, то, як зазначалося вище, доводи прокурора в цій частині є помилковими, та порушують ст.ст. 215, 648 ЦК України, ст. 124 ЗК України, рішенням суду, що набрало законної сили, від 05 лютого 2008р. у справі № 22/198д/07 спірному договору вже надана оцінка в цій частині і в задоволенні позову про визнання його недійсним з цих підстав відмовлено. (відзив долучено до матеріалів справи).
Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2009р. надав суду пояснення яким підтримав заявлені позовні вимоги просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі (пояснення долучені до матеріалів справи).
13.05.2009р. прокуратурою надана заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою прокурор зазначає, проведеною прокуратурою Запорізької області перевіркою встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 25.01.06 № 55/91 «Про передачу в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів»затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5926 га та вирішено передати зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»строком на 10 років.
В подальшому, 21.03.06 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Самшит, ЛТД»(орендар) укладено договір оренди землі б/н, згідно умов якого, орендодавець, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 25.01.06 №55/9 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15. Пунктом 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5926 га. Договір укладається на 10 років (п. 8 договору).
Між тим, постановою господарського суду Запорізької області від 30.10.06 по справі № 4/373/06-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.07, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.09 визнано нечинним рішення Запорізької міської ради від 25.01.06 № 55/91 «Про передачу в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів». Судами встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 25.01.06, яким передано земельну ділянку в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД», прийнято з порушенням норм чинного законодавства України. Приймаючи до уваги те, що рішення Запорізької міської ради від 25.01.06 № 55/91 не відповідає законодавству, у зв'язку з чим визнано нечинним, договір оренди землі від 21.03.06, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Самшит, ЛТД», укладено з порушенням встановленого порядку укладання таких договорів. На підставі викладеного, прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги, визнати недійсним договір оренди землі від 21.03.2006 б/н.
Заява надана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В продовжене 18.05.2009р. судове засідання представник відповідача не з'явився.
Судовий процес завершено 18.05.2009р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив:
Рішенням Запорізької міської ради від 25.01.06 № 55/91 «Про передачу в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів»затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5926 га та вирішено передати зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»строком на 10 років.
В подальшому, 21.03.06 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Самшит, ЛТД»(орендар) укладено договір оренди землі б/н, згідно умов якого, орендодавець, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 25.01.06 №55/9 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15. Пунктом 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5926 га.
Договір укладається на 10 років (п. 8 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, законом обумовлений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.78р. встановлено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Пунктом 1 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/111 від 12.03.99р. теж встановлено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст право чину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
На момент укладення договору оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Самшит, ЛТД»(орендар), тобто на 21.03.2006р. рішення Запорізької міської ради від 25.01.06 № 55/91 «Про передачу в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 було дійсним.
Позивач не навів жодної, передбаченої законом підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.03.2006р.
Прокурор чи позивач не позбавлений права звернутись до суду з іншим предметом спору в установленому законом порядку.
В позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
В позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева