Рішення від 17.04.2009 по справі 8/108/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.09 Справа № 8/108/09

Суддя Попова І.А.

За позовом Дочірнього підприємства “Імідж Холдинг” акціонерної компанії “Імідж Холдинг АпС” (70420, Запорізька область, Запорізький район, с.Нове Запоріжжя, вул. Первомайська, 2-Б)

До відповідача-1 Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (69017, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 166)

До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа-Проект” (69035, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 32)

До відповідача-3 Закритого акціонерного товариства “Редакція газети “Индустриальное Запорожье” (69600, м.Запоріжжя, ДСП- 105, пр. Леніна, 152)

про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, зобов'язання відповача-2 та відповідача-3 опублікувати спростування недостовірної інформації та стягнення з відповідача-1 20000 грн. моральної шкоди

Суддя І. А. Попова

Представники:

Від позивач: Кіляров А.В., дов. від 30.01.2009 р.

Гладишева О.А., дов. від 28.10.2008 р.

Від відповідача 1: Заболотній О.А., дов. від 28.01.2008р.

Від відповідача 2: Зотов В.М., дов. від 23.03.2009р.

Від відповідача 3: Дупак В.І., прот. № 40 від 06.05.5008 р.

Розглядаються позовні вимоги про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, зобов'язання відповача-2 та відповідача-3 опублікувати спростування недостовірної інформації та стягнення з відповідача-1 20000 грн. моральної шкоди.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалася перерва. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 17.04.2009 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.ст. 3, 23, 277, 278, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 46, 47, 49 Закону України “Про інформацію”, ст.. 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Позивач просить:

1. визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ДП «Імідж Холдинг»АК «Імідж Холдинг АгїС», наступну інформацію, виготовлену Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області та опубліковану 19.02.2009 року Відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект»(газета «Прав.Да») та Відповідачем-3 - Закритим акціонерним товариством «Редакція газети «Индустриальное Запорожье» (газета «Индустриальное Запорожье «Панорама»), в статті авторства Відповідача-1 по справі під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»:

- «Недавно в одной из Запорожских газет (в который раз!) набатно звучало о баснословных суммах, перечисленных в бюджет от ЛВЗ «Хортиця», теперь надо понимать, исходя из названия продукции - это производитель ДП «Имидж Холдинг»;

- «Но сейчас другие времена, и, наверное, запорожские бизнесмены упомянутого холдинга проигнорировали классика былых времен и работают...ну, ради самого процесса. Иначе как обьяснить тот факт, что сумма налога на прибыль за прошлый год -как кот наплакал. А те цифры налогов, уплаченные в бюджет, которые любят афишировать руководители холдинга, причем ссылаясь на налоговую службу (об этом отдельный разговор), есть ничто иное как манипуляция цифрами»;

- «За 2008 год ДП «Имидж Холдинг»уплачено 566 млн. гривен акцизного сбора, это на 19,6 млн. гривен или на 3,3% меньше уплаты за 2007 год. В целом по предприятию в государственную казну поступления уменьшились на 44,7 млн. гривен. Вместе с тем, согласно действующему законодательству, акцизный сбор является одной из составляющих частей базы налогообложения НДС. Иначе говоря, НДС при продаже подакцизной продукции должен равняться как минимум 20% (!) от суммы начисленного акцизного сбора. Уплата НДС в объемах меньше минимально возможного свидетельствует о применении схем уклонения от уплаты налогов. Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»;

- «Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная от дача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не сов сем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...».

2. Зобов'язати Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект»(засновник та видавник газети «Прав.Да»), опублікувати спростування недостовірної інформації поширеної ним 19.02.2009 року на четвертій сторінці газети «Прав.Да», в статті авторства Відповідача-1 під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»

3. Зобов'язати Відповідача-3 - Закрите акціонерне товариство «Редакція газети «Индустриальное Запорожье»(видавник газети «Индустриальное Запорожье «Панорама»), опублікувати спростування недостовірної інформації поширеної ним 19.02.2009 року на четвертій сторінці газети «Индустриальное Запорожье «Панорама», в статті авторства Відповідача-1 під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»,

4. Стягнути з Відповідача-1 - Державної податкової адміністрації у Запорізькій області на користь ДП «Імідж Холдинг»АК «Імідж Холдинг АпС»відшкодування моральної шкоди, заподіяної останньому, в зв'язку з розповсюдженням Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області недостовірної інформації, що принижує ділову репутацію Позивача у сумі - 20000 грн.

В обґрунтування вимог зазначено: 19 лютого 2009 року на четвертій сторінці регіональних щотижневиків «Прав.Да»(засновник та видавець - ТОВ «Медіа-Проект»- надалі «Відповідач-2») за № 6 (114) та «Индустриальное Запорожье «Панорама»(видавець ЗАТ «Редакція газети «Индустриальное Запорожье»- надалі «Відповідач-3») за № 25 (17384), з посиланнями на Прес-службу ДПА у Запорізькій області була розміщена стаття під назвою (російською мовою) «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця».

ДП «Імідж Холдинг»АК «Імідж Холдинг АпС»було з'ясовано, що матеріали статті підготовлені та надані до друку в ЗМІ представниками Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, а отже ДПА у Запорізькій області є автором та замовником вказаних вище публікацій. .

Вказана стаття містить низку недостовірної інформації, яка зачіпає права та законні інтереси Позивача, оскільки є негативною за своїм характером та змістом та може принизити його ділову репутацію.

Недостовірна інформація, що міститься в статті авторства Відповідача-1 - «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»та спростовується Позивачем, поширюється Відповідачами 2 і 3 з посиланням на її офіційні джерела, а саме - в якості автору статті редакцією зазначено: «Пресс-служба ГНА в Запорожской области». Таким чином, її перше-витоком (джерелом), а отже і первісним розповсюджувачем є структурний підрозділ Відповідача-1.

Відповідач-1 стверджує:

а) що Позивач вводить споживачів в оману стосовно того, хто саме є виробником горілки «Хортиця», а отже і платником податків, які перераховуються до бюджету від її реалізації -за текстом «Недавно в одной из Запорожских газет (в который раз!) набатно звучало о баснословных суммах, перечисленных в бюджет от ЛВЗ «Хортиця», теперь надо понимать, исходя из названий продукции - это производитель ДП «Имидж Холдинг»;

б) що Позивач, з посиланням на Відповідача-1, поширює недостовірну інформацію про суми податків сплачених ним до бюджету, при цьому насправді сума податку на прибуток сплачена Позивачем за попередній рік, є дуже малою та незначною - за текстом «Но сейчас другие времена, и, наверное, запорожские бизнесмены упомянутого холдинга проигнорировали классика бывших времен и работают...ну, ради самого процесса. Иначе как объяснить тот факт, что сумма налога на прибыль за прошлый год -как кот наплакал. А те цифры налогов, уплаченные в бюджет, которые любят афишировать руководители холдинга, причем ссылаясь на налоговую службу (об этом отдельный разговор), есть ничто иное как манипуляция цифрами»;

в) що Позивач всіляко ухиляється від сплати податків до бюджету, використовуючи різноманітні протизаконні схеми - за текстом «За 2008 год ДП «Имидж Холдинг»уплачено 566 млн. гривен акцизного сбора, это на 19,6 млн. гривен или на 3,3% меньше уплаты за 2007 год. В целом по предприятию в государственную казну поступления уменьшились на 44,7 млн. гривен. Вместе с тем, согласно действующему законодательству, акцизный сбор является одной из составляющих частей базы налогообложения НДС. Иначе говоря, НДС при продаже подакцизной продукции должен равняться как минимум 20% (!) от суммы начисленного акцизного сбора. Уплата НДС в объемах меньше минимально возможного свидетельствует о применении схем уклонения от уплаты налогов. Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»;

г) що Позивач не є чесним підприємцем, оскільки не цурається використовувати, окрім зазначених вище, і інші не зовсім прозорі, з точки зору закону, схеми, а тому всіляко перешкоджає проведенню податкової перевірки - за текстом «Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная от дача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не совсем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...»та має ярко виражений негативний характер, оскільки: таким діям Позивача в статті надається негативна, антисоціальна оцінка, зокрема Відповідачем-1 по справі вони позначені як (мовою оригіналу) - «...манипуляция цифрами..., ...уклонение от уплаты налогов..., ...фальсификация..., ...использование не совсем прозрачных схем..., ...стенания от лукавого...».

Таким чином Відповідач-1 безпідставно звинуватив Позивача у вчиненні дій, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, а також чинному законодавству України та тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року N 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»до відомостей, що порочать особу, слід відносити будь-які відомості, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Приведена вище стаття безпосередньо стосується способу ведення Позивачем власної господарської діяльності, а тому негативна (недостовірна) інформація, що розміщена в ній, дискредитує його принижуючи ділову репутацію, яка становить для Позивача найвищу цінність, оскільки має суттєве та принципове значення для подальшого розвитку бізнесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України: негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, доки особа, яка її поширила не доведе протилежного.

Відповідно до висновку спеціаліста-лінгвіста - кандидата в доктора філологічних наук, доцента кафедри англійської філології Класичного приватного Університету, доцента кафедри видавничої справи та редагування Класичного приватного Університету Сапліна Ю.Ю. про статтю під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця», що опубліковано 19.02.2009 року в регіональних щотижневиків «Прав.Да»за № 6 (114) та «Индустриальное Запорожье «Панорама»за № 25 (17384), -інформація, яку подано в аналізованому тексті є негативною за своїм характером (змістом). Ця інформація може викликати негативне ставлення спільноти (читачів) до Позивача. Зазначена інформація шкодить діловій репутації Позивача.

При цьому, негативну оцінку в тексті, що спростовується, отримала саме діяльність Позивача, яка стосується виконання останнім своїх податкових зобов'язань. Однак доказів на підтвердження наведених в тексті обставин Відповідачі в статті не наводять, не посилаються на них і навіть не згадують, що дає змогу зробити висновок, що вони в них відсутні. Позивач особисто стверджує, що відомості, опубліковані Відповідачами про нього є неправдивими та спростовує їх наступними доказами:

По-перше, посадові особи Позивача жодного разу не притягувалися до відповідальності (адміністративної, кримінальної) за порушення податкового законодавства України, в тому числі за ухилення від слати податків. А отже зважаючи на те, що автором та замовником згаданої публікації є державний орган, який відповідає за податковий нагляд в Запорізькій області, та якому відомо про згадані обставини, Позивач приходить до висновку, що недостовірна інформація розповсюджена Відповідачем-1 умисно.

По-друге, Позивач ніколи не використовував у власній господарській діяльності, в тому числі пов'язаній з відрахуванням податків до бюджету, жодних «непрозорих (незаконних) схем»та ніколи не перешкоджав співробітникам правоохоронних органів, в тому числі співробітникам Відповідача-1, у проведенні законно регламентованих планових та позапланових перевірок, оскільки таке перешкоджання, у відповідності до положень Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправними, караними діяннями, за які передбачена юридична відповідальність.

По-третє, Позивач ніколи не поширював недостовірну інформацію стосовно предмету та способу ведення власної підприємницької діяльності, про це свідчить той факт, що за час існування підприємства Позивача, жодного разу до нього не пред'являлося позову про спростування інформації. Позивач оприлюднює виключно повну та точну інформацію стосовно власних податкових зобов'язань.

Зазначене прямим чином свідчить про суворе дотримання Позивачем законних засобів ведення підприємницької діяльності, а опосередковані твердження Відповідача-1 про те, що нібито Позивач ухиляється від сплати податків, вводить в оману споживачів власної продукції та інформації, поширюючи відомості, які не відповідають дійсності та перешкоджає проведенню перевірок контролюючих органів, що прямо зазначаються в спірних фрагментах тексту статті «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»наступними фразами (мовою оригіналу): «...манипуляция цифрами, уклонение от уплаты налогов..., ...фальсификация..., ...использование не совсем прозрачных схем..., ...стенання от лукавого..., ...препятствуют визиту инспекторов...», є голослівними, надуманими та недостовірними, а отже порочать ділову репутацію Позивача.

Вказана стаття формує у суспільства негативне ставлення до Позивача та дискредитує його. В зв'язку з виходом зазначеної публікації був підірваний авторитет Позивача в очах контрагентів та партнерів по бізнесу, знизилася довіра спільноти до нього, що може призвести до значних ускладнень в подальшому розвитку бізнесу.

Зазначеною вище Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року N 7 встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивач вважає, що діями Відповідачів, щодо розповсюдження негативної (недостовірної) інформації стосовно його особисто та його господарської діяльності, в статті (російською мовою) «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця», принижено його честь, гідність та ділову репутацію, в зв'язку з чим Позивачу завдано моральної шкоди на загальну суму 20000 грн.

В обґрунтування наявності моральної (немайнової) шкоди нанесеної Відповідачами, доцільності задоволення судом вимог щодо її стягнення з Відповідачів, а також відповідності стягуваної суми розміру завданої шкоди, Позивач надає суду наступні докази:

- довідка компанії Dгаgоп Саріtаl про розміри шкоди, яку може завдати негативна інформація щодо ділової репутації;

- інформаційна довідка про компанію Dгаgоп Саріtаl;

Згідно Довідки СП ТОВ «Драгон Капитал»№ 739/10/07 від «22»жовтня 2007р., вартість Холдингу в склад якого входить зокрема ДП «Імідж Холдинг»АК «Імідж Холдинг АпС»в квітні - травні 2007 року складала приблизно 800 (вісімсот) мільйонів доларів США. Вплив негативної інформації на вартість бізнесу може становити до 1% - 2% його вартості, що становить на сьогодні з розрахунку 1 % -64000000 гривень.

Публікація Відповідачами 2 та 3 статті авторства Відповідача-1 в регіональних щотижневиках міста, призвело до того, що негативна інформація про Позивача була доведена як мінімум до 30 000 (тридцяти тисяч) читачів - загальний тираж газет Відповідачів 2 та 3, не враховуючи можливого передрукування тексту. Таким чином, мінімум 5% населення Запорізької області, регіону де розташовано підприємство Позивача, були введені в оману стосовно способу ведення Позивачем господарської діяльності.

Поширення неправдивих відомостей про Позивача призвело до приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації останнього, порушило його виробничі (комерційні) зв'язки через необхідність вживати заходів по відновленню первинного стану, зокрема давати пояснення на всі усні і письмові звернення партнерів по бізнесу та представників органів влади різних держав. Позивач змушений звертатися до суду за захистом честі, гідності та ділової репутації.

Крім вищезазначених, при визначенні розміру заподіяної йому моральної шкоди Позивач керувався такими критеріями як характер поширеної інформації, характер (мета) діянь Відповідачів, ступінь їх вини, регіон поширення інформації та читацька аудиторія, повторюваність інформації, діловий статус Позивача, громадська оцінка недостовірної інформації, необхідність дій по відновленню первинного положення Позивача.

Відповідно до згаданого вище висновку спеціаліста - лінгвіста Сапліна Ю.Ю., інформація яка міститься в статті під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»та спростовується Позивачем, не може бути віднесена до оціночних суджень (тверджень), а таким чином не може стати підставою для звільнення від відповідальності відповідно до статті 47-1 Закону України «Про інформацію».

Згідно з вимогами пункту 7 інформаційного листа Вищого господарського суду №01-8/184 від 28.03.2007 року, поширювачі інформації звільняються від відповідальності, а тому не відшкодовують майнової чи моральної шкоди у випадках, зокрема, передбачених ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Згідно положень ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»такими випадками, крім іншого, є публікація (поширення) відомостей які є дослівним відтворенням виступів (заяв) посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадянки дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом масової інформації з посиланням на нього.

Враховуючи вказане вище, Відповідач 2 та Відповідач 3, на відміну від Відповідача 1 по справі, звільняються від відповідальності та не відшкодовують Позивачу нанесену моральну шкоду, оскільки, поширюючи інформацію що спростовується, Відповідачі-2 та 3, у відповідності до вимог зазначених вище нормативних актів, дослівно відтворили інформаційний матеріал посадових осіб державного органу -Відповідача-1 та в опублікованому тексті послалися на це.

Однак слід зазначити, що звільнення Відповідачів 2, 3 від відшкодування Позивачу моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації, що принижує честь гідність та ділову репутацію останнього, не звільняє їх від обов'язку опублікувати спростування такої інформації, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Відповідач-1 ДПА у Запорізькій області -позовні вимоги вважає безпідставними. В обґрунтування заперечень зазначає: Державна податкова адміністрація у Запорізькій області не погоджується з позовними вимогами у зв'язку з їх безпідставністю виходячи з наступного:

Позивач просить спростувати частину статті: „недавно в одной из запорожских газет снова (в который раз!) набатно звучало о баснословных суммах, перечисленнях в бюджет от ЛВЗ „Хортиця", теперь, надо понимать, исходя из названия продукции -это производитель ДП „Имидж Холдинг"".

Тобто, в даній фразі йде мова про те, що безпосередньо ЛГЗ „Хортиця" не сплачує податки в бюджет, оскільки платником податків є ДП „Імідж Холдинг".

На підтвердження вказаного наводить наступні докази.

Позивач у своєму позові вказав, що згідно наказу директора ДП „Імідж Холдинг" № 8 с/п від 24.10.2005 року на підприємстві було створено новий невідокремлений структурний підрозділ ЛГЗ „Хортиця", в якому, зокрема, і здійснюється увесь виробничий цикл (процес) з виробництва горілки ТМ „Хортиця".

Отже, позивач визнає, що ЛГЗ „Хортиця" є невідокремленим структурним підрозділом.

У свою чергу, згідно ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи

Тобто, не є платниками податків невідокремлені структурні підрозділи юридичної особи.

Таким чином, безпосередньо ЛГЗ „Хортиця" не є платником податків, про що і йде мова в оскаржуваній частині статті. При цьому в органах державної податкової служби не зареєстрований такий платник податків як невідокремлений структурний підрозділ ДП „Імідж Холдинг" АК „Імідж Холдинг АпС" ЛГЗ “Хортиця”.

Позивач просить спростувати частину статті: „Но сейчас другие времена, и, наверное, запорожские бизнесмены упомянутого холдинга проигнорировали классика былых времен и работают... ну, ради самого процесса. Иначе как объяснить тот факт, что сумма налога на прибыль за прошлый год - как кот наплакал. А те цифры налогов, уплаченные в бюджет, которые любят афишировать руководители холдинга, причем, ссылаясь на налоговую службу (об этом отдельный разговор), есть ничто иное, как манипуляция цифрами».

Щодо податку на прибуток, про який йде мова в даній частині статті („...сумма налога на прибыль за прошлый год - как кот наплакал..."), пояснює наступне.

Відповідно до даних первинних розрахункових документів ДП „Імідж Холдинг" АК “Імідж Холдинг АпС” у 2007 році було сплачено 21,1 млн. грн. податку на прибуток, а в 2008 році до бюджету надійшло лише 1,8 млн. грн. (зменшення в 11,7 разів ).

Згідно рядка 3 декларації з податку на прибуток ДП „Імідж Холдинг" АК „Імідж Холдинг АпС" за 2007 рік, підприємством задекларовано 2 509,7 млн. грн. скоригованого валового доходу, а в 2008 році - 2 078,7 млн. грн. Тобто, скорочення доходу відбулося в 1,2 рази.

При цьому, згідно рядка 12 декларації підприємством у 2007 році задекларовано податку на прибуток у розмірі 19,1 млн. грн., а в 2008 році (рядок 12) лише 191,2 тис. грн. Задекларована сума податку на прибуток скоротилася в 100 раз.

Тобто, якщо скоригований валовий дохід скоротився в 1,2 рази, то задекларований розмір податку на прибуток скоротився в 100 раз. Таким чином, спостерігається очевидно непропорційне зменшення задекларованого податку по відношенню до скорочення скоригованого валового доходу. Саме про такі показники податку на прибуток і йде мова в оскаржуваній частині статті.

“Маніпуляція цифрами”, про яку йде мова в даній частині статті („...есть ничто иное, как манипуляция цифрами...") полягає в наступному: в газеті “Позиція” від 29.01.2009р. № 5 (241) було опубліковано інформацію, що ЛГЗ “Хортиця” (відповідно ДП „Імідж Холдинг" АК „Імідж Холдинг АпС") є найбільшим платником податків Запорізької області, сплативши до бюджету в 2008 році 579,6 млн. грн., випередивши таких платників податків як ВАТ “Запоріжсталь” (477,8 млн. грн.), ВАТ “Запорізький Трансформаторний Завод” (322,7 млн. грн.), ВП “Запорізька АЕС” (279,9 млн. грн.).

Відповідач-1 не заперечує та підтверджує, що ДП “Імідж Холдинг" АК “Імідж Холдинг АпС" у 2008 році сплатило 579,6 млн. грн. податків та зборів.

Однак, з цієї суми 566 млн. грн. (або 97,65%) складає акцизний збір. Податку на прибуток з цієї суми сплачено лише у розмірі 1,8 млн. грн. (або 0,3%).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукції).

Тобто, платником даного податку фактично є особа, яка придбаває відповідний підакцизний товар.

Стосовно податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Позивач у 2007 році сплатив 12,1 млн. грн. податку на додану вартість, а у 2008 році лише 6,1 млн. грн. Акцизного збору у 2008 році сплачено у розмірі 566 млн. грн.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору.

Тобто, в ціну товару входить сума акцизного збору. Якщо підприємством було сплачено 566 млн. грн., то підприємство могло б сплатити до бюджету близько 113 млн. грн. податку на додану вартість. Натомість фактично сплачено лише 6,1 млн. грн.

Таким чином, сплачуючи акцизний збір у досить великих розмірах (фактично за рахунок споживачів), ДП „Імідж Холдинг" АК „Імідж Холдинг АпС" сплачує податок на прибуток та податок на додану вартість у непропорційно менших розмірах. Зазвичай, при обсягах реалізації продукції, яку має позивач, платники податків сплачуюсь ПДВ у більших розмірах.

Про таку „маніпуляцію цифрами" йде мова в оскаржуваній частині статті. Слід звернути увагу, що цифрові показники є достовірними.

Позивач просить спростувати частину статті: „За 2008 год ДП „Имидж Холдинг" уплачено 566 млн. гривен акцизного сбора, это на 19,6 млн. гривен или на 3,3% меньше уплаты за 2007 год. В целом по предприятию в государственную казну поступления уменьшились на 44,7 млн. гривен. Вместе с тем, согласно действующему законодательству, акцизный сбор является одной из составляющих частей базы налогообложения НДС. Иначе говоря, НДС при продаже подакцизной продукции должен равняться как минимум 20 % (!) от сумы начисленного акцизного сбора. Уплата НДС в объемах меньше минимально возможного свидетельствует о применении - схем уклонения от уплаты налогов. Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налогов предприятие находится на 24-м месте. Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?".

Позивач зазначає, що наведені в оскаржуваній частині статті обставини спростовуються тим, що позивач не притягався до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Відповідач-1 не звинувачував посадових осіб позивача у вчиненні кримінально караного діяння щодо ухилення від сплати податків.

В оскаржуваній частині статті зазначено: „...согласно действующему законодательству, акцизный сбор является одной из составляющих частей базы налогообложения НДС. Иначе говоря, НДС при продаже подакцизной продукции должен равняться как минимум 20% (!) от сумы начисленного акцизного сбора. Уплата НДС в объемах меньше возможного свидетельствуют о применении схем уклонения от уплаты налогов".

Таким чином, ніде у статті не стверджується, що посадові особи підприємства вчинили кримінально каране діяння. В статті лише дається теоретична оцінка діючому законодавству, а саме те, що відповідно до діючого законодавства сплата ПДВ у розмірі менше ніж 20 % сплаченого акцизного збору свідчить про використання схем ухилення від сплати податків.

Вже після даної теоретичної тези автором статті поставлене запитання (а не твердження) щодо маршруту 113 млн. грн. (це 20 % від сплаченого позивачем за 2008 рік акцизного збору): „Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? ...Почему же НДС не поступил в бюджет? Может, с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?".

Таким чином, автором статті зіставляється діюче законодавства і фактичні дані платника податків. При цьому в статті відсутня будь-яка недостовірна інформація.

Також відповідач-1 зазначає, що після зіставлення законодавства та фактичних даних (які є достовірними) автором статті дається оцінка діям платника податків: „...Почему же НДС не поступил в бюджет? Может, с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?".

У свою чергу, відповідно до ст. 47-1 Закону України „Про інформацію”, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Позивач просить спростувати частину статті: „Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная отдача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так не совсем прозрачныїми схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...".

Щодо недопуску працівників податкової служби відповіда-1 пояснює наступне.

Згідно направлень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя працівниками декілька разів було здійснено вихід на адресу ДП „Імідж Холдинг" АК „Імідж Холдинг АпС" з метою проведення планової перевірки та складено акти недопуску на перевірку:

- від 20.01.2009р. № б/н/08-04/32096432;

- від 19.01.2009р. № 2/08-04/32096432;

- від 19.09.2008р. № 17/08-04/32096432.

Щодо розрахунку моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При цьому позивачем не надано доказів підтвердження втрат саме немайнового характеру.

У пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Тобто, ДПА у Запорізькій області не може виступати відповідачем по вимозі позивача щодо стягнення 20000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідач-2 ТОВ «Медіа-проект»та відповідач-3 ЗАТ «Редакція газети «Индустриальное Запорожье»письмові відзиви на позов суду не надали. Представник товариства «Медіа-проект»в судовому засіданні заявив про повну підтримку викладеної Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області інформації у статті «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ “Хортица”», що була опублікована у щотижневику «Правда»19.02.2009 р. (засновник та видавець якого ТОВ «Медіа-проект»).

Представник товариства «Редакція «Индустриальное Запорожье»своїх міркувань та доводів щодо заявлених вимог не висловив.

Заслухавши представників, дослідивши додані сторонами матеріали, суд приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок наступного:

Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ст.. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За приписами ч. 1 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права або охоронюваного законом інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про захист ділової репутації та зобов'язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, яка є негативною та принижує ділову репутацію.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним і невикористання передбаченого статтею 37 Закону про пресу права вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування такої інформації з подальшим правом на оскарження відмови в публікації спростування або порушення порядку його публікації не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Позивач вказує, що інформація викладена у наведених абзацах статті «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ “Хортица”», (опублікована в газеті “Прав.Да” та в газеті “Индустриальное Запорожье”) не відповідає дійсності, оскільки є перекрученою.

Зокрема, «За 2008 год ДП «Имидж Холдинг»уплачено 566 млн. гривен акцизного сбора, это на 19,6 млн. гривен или на 3,3% меньше уплаты за 2007 год. В целом по предприятию в государственную казну поступления уменьшились на 44,7 млн. гривен. Вместе с тем, согласно действующему законодательству, акцизный сбор является одной из составляющих частей базы налогообложения НДС. Иначе говоря, НДС при продаже подакцизной продукции должен равняться как минимум 20% (!) от суммы начисленного акцизного сбора. Уплата НДС в объемах меньше минимально возможного свидетельствует о применении схем уклонения от уплаты налогов. Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»;

- «Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная от дача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не совсем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...».

Виходячи із змісту даної інформації, автор статі -прес-служба ДПА у Запорізькій області -доводить до відома, з посиланням на конкретні цифри про сплачені позивачем у 2007 та у 2008 роках акцизний збір та податок на прибуток, при цьому зазначивши, що надходження до державної казни зменшилися. Що стосується податку на додану вартість, то жодного порівняння з зазначенням конкретних цифр (відповідно до порівняння наведених податку та збору) даний фрагмент статті не містить. Але, виходячи з наведеної суми сплаченого позивачем у 2008 році акцизного збору (566 млн. грн.) Державна податкова адміністрація стверджує, що “согласно действующему законодательству акцизный сбор является одной из составляющих частей базы налогообложения НДС. Иначе говоря, НДС при продаже подакцизной продукции должен равняться как минимум 20% от суммы начислено акцизного сбора». Надалі зроблено висновок «Уплата НДС в объемах меньше минимально возможного свидетельствует о применении схем уклонения от уплаты налогов». Питання, «Куда делись 113 млн. грн.. налога на добавленую стоимость? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?» є риторичними та не потребують відповіді від того, кому поставлені. При цьому, саме Державна податкова адміністрація є компетентним органом, який має право та зобов'язаний перевірити чому відповідний податок не надійшов до бюджету, та надати відповідь на це питання. Відповідач-1 не надав суду доказів по-перше, що саме 113 млн. грн. податку на додану вартість мав сплатити у 2008 році позивач до бюджету , по-друге, що податок на додану вартість не надійшов до бюджету внаслідок «различных схем и ухищрений»позивача.

Крім того, у відзиві на позов відповідач-1 зазначає, якщо підприємством було сплачено 566 млн. грн.. (акцизного збору), то підприємство могло б сплатити до бюджету 113 млн. грн. податку на додану вартість. Натомість фактично сплачено лише 6.1 млн. грн. Тобто, фактично податок на додану вартість (від тієї суми, що визначена податковим органом у статті, як обов'язкова до сплати) сплачений позивачем. Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що інформація, викладена у статті «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ “Хортица”», а саме: “Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»є недостовірною та негативною, оскільки в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства (“уклонение от уплаты налога с помощью различных схем и ухищрений”), інформація є неправдивою (оскільки позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість), і така інформація порушує право позивача на повагу до ділової репутації.

Суд не погоджується з доводами відповідача-1 щодо того, що зазначена інформація є оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями за винятком образи чи наклепу, є

висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Зазначена у наведеному фрагменті статті інформація містить фактичні дані, з зазначенням конкретних зобов'язань платника податків - господарюючого суб'єкта та з визначенням конкретного зобов'язання (по сплаті податку), яке нібито позивачем не виконано. Тобто, зазначена інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, оскільки таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності, але відповідач-1 як вже зазначалось не надав суду доказів ухилення позивача від сплати податку та направлення податку «по другому маршруту».

Позивач просить визнати недостовірною та зобов'язати спростувати інформацію, наведену у наступному фрагменті:«Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная от дача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не сов сем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...». Позивач зазначає, що факт не допущення посадових осіб податкової адміністрації до перевірки не мав місця , а перевірки проведені відповідачем-1 з порушенням вимог ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні». Позивач вказує, що твердження податкового органу про перешкоджання у проведенні перевірок, оскільки підприємство застосовує непрозорі схеми та є не чесним у бізнесі (тобто порушує норми чинного законодавства) є недостовірними та принижують його ділову репутацію.

Відповідач вказує, на твердження чого надає відповідні акти, що 20.01.2009 р., 19.01.2009 р. та 19.09.2008 р. працівники СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя не були допущені до перевірок. Тобто, викладена у статі інформація є достовірною та підтвердженою.

Виходячи із змісту інформації, що спростовується, ДПА дає оцінку веденню господарської діяльності позивачем «Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не совсем прозрачными схемами», при цьому доводить до відома, що підприємство перешкоджає візиту інспекторів, з цієї посилки робиться висновок «А ведь честному бизнесмену бояться нечего…».

Суд вважає інформацію, що спростовується, недостовірною, оскільки вона викладена неправдиво, так як містить відомості, що не відповідають дійсності (перекручені).

Так, відповідно до ст.. 11-2 Закону України «Про державну податку службу в Україні», посадові особи органу ДПІ вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав проведення, визначених законами України, та за умови надання платнику податків під розписку певних документів. Ненадання необхідних документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених ч. 1 ст. 11-2 цього Закону, є підставою для недопущення посадових осіб органу ДПІ до проведення планової або позапланової перевірки.

Таким чином, діючим законодавством передбачений не тільки обов'язок платника податків допустити до перевірки посадових осіб контролюючого органу, але і можливість за певних умов недопущення посадових осіб до перевірки.

Крім того, за свідченням представників на даний час тривають судові розгляди справ за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя до ДП «Імідж Холдінг»про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків. Тобто, спір з приводу того, чи неправомірно ДП «Імідж Холдинг»не допустив посадових осіб ДПА до виїзної перевірки на час публікації інформації, що спростовується, не вирішений та викладена у статті теза щодо вчинення позивачем перешкод візиту інспекторів, є перекрученою, а тому недостовірною, оскільки викладена неправдиво. На момент публікації інформації, що спростовується, та під час судового розгляду ДПА у м. Запоріжжя, яка є автором статті, не мала доказів та не надала їх суду, щодо неправомірності дій ДП «Імідж Холдинг» по недопущенню до перевірки. Дана інформація не носить характеру оціночного судження та може бути перевіреною.

Доводи позивача в цій частині вимог суд знаходить обґрунтованими.

Що стосується інформації, що спростовується: «Недавно в одной из Запорожских газет (в который раз!) набатно звучало о баснословных суммах, перечисленных в бюджет от ЛВЗ «Хортиця», теперь надо понимать, исходя из названия продукции - это производитель ДП «Имидж Холдинг»; «Но сейчас другие времена, и, наверное, запорожские бизнесмены упомянутого холдинга проигнорировали классика былых времен и работают...ну, ради самого процесса. Иначе как объяснить тот факт, что сумма налога на прибыль за прошлый год -как кот наплакал. А те цифры налогов, уплаченные в бюджет, которые любят афишировать руководители холдинга, причем ссылаясь на налоговую службу (об этом отдельный разговор), есть ничто иное как манипуляция цифрами», суд зазначає наступне: викладені у вищезазначеній інформації висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на використані мовні засоби (алегорія та сатира). Зазначену інформацію не можна перевірити на предмет її відповідності дійсності, а тому така інформація не може спростовуватися (що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського Суду з прав людини при тлумаченні положень ст.. 10 Конвенції).

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В зазначеній частині в позові про спростування недостовірної інформації відмовляється.

Вимоги про стягнення з відповідача-1 ДПА у Запорізькій області 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди суд вважає такими, що задоволенню не підлягають внаслідок наступного:

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації..., а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності;

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За твердженнями позивача з посиланням на довідку компанії Dгаgоп Саріtаl публікація негативної інформації щодо виробника продукції (позивача по справі) може привести до зниження ділової репутації торгових марок, а також негативно вплинути на ділову репутацію компанії. Суд не вбачає причинного зв'язку між даною публікацією інформації, що спростовується, та можливістю настання негативних наслідків, про які зазначено в листі компанії Dгаgоп Саріtаl.

Крім того, позивач вказує про можливе настання негативних наслідків внаслідок розповсюдження негативної інформації. Оскільки немайновою шкодою є втрати немайнового характеру, що настали в зв'язку з приниженням репутації юридичною особи, суд знаходить доводи позивача необґрунтованими.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ДП «Імідж Холдинг»АК «Імідж Холдинг АпС», наступну Інформацію, розповсюджену Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області та опубліковану 19.02.2009 року Відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект»(газета «Прав.Да») та Відповідачем-3 - Закритим акціонерним товариством «Редакція газети «Индустриальное Запорожье»(газета «Индустриальное Запорожье «Панорама»), в статті авторства Відповідача-1 по справі під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця»:

- «Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»;

- «Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная отдача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не сов сем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...».

3. Зобов'язати Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект»(засновник та видавник газети «Прав.Да»), опублікувати спростування недостовірної інформації поширеної ним 19.02.2009 року на четвертій сторінці газети «Прав.Да», в статті авторства Відповідача-1 під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця», а саме: (мовою оригінала)

- «Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»;

- «Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная отдача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не сов сем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...».

4. Зобов'язати Відповідача-3 - Закрите акціонерне товариство «Редакція газети «Индустриальное Запорожье»(видавник газети «Индустриальное Запорожье «Панорама»), опублікувати спростування недостовірної інформації поширеної ним 19.02.2009 року на четвертій сторінці газети «Индустриальное Запорожье «Панорама», в статті авторства Відповідача-1 під назвою «Налоговая служба разыскивает ЛВЗ «Хортиця», а саме: (мовою оригінала)

- «Возникает вполне логичный вопрос - куда делись 113 млн. гривен налога на добавленную стоимость? Неудивительно, что по объемам уплаты этого вида налога предприятие находится на 24-м месте. Почему же НДС не поступил в бюджет? Может с помощью различных схем и ухищрений он пошел по другому маршруту?»;

«Любой здравомыслящий человек поймет что к чему: где реальная отдача от бизнеса, а где стенания от лукавого... Не брезгуют здесь и другими, скажем так, не сов сем прозрачными схемами. Не потому ли всячески препятствуют визиту инспекторов? А ведь честному бизнесмену бояться нечего...».

5. В позові до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (69017, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 166) про стягнення 20000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

6. Стягнути з відповідача 1 Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (69017, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 166) на користь Дочірнього підприємства “Імідж Холдинг” акціонерної компанії “Імідж Холдинг АпС” (70420, Запорізька область, Запорізький район, с.Нове Запоріжжя, вул. Первомайська, 2-Б) 67,67 грн. судових витрат. Видати наказ.

7. Стягнути з відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа-Проект” (69035, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 32) на користь Дочірнього підприємства “Імідж Холдинг” акціонерної компанії “Імідж Холдинг АпС” (70420, Запорізька область, Запорізький район, с.Нове Запоріжжя, вул. Первомайська, 2-Б) 67,67 грн. судових витрат. Видати наказ.

8. Стягнути з відповідача 3 Закритого акціонерного товариства “Редакція газети “Индустриальное Запорожье” (69600, м.Запоріжжя, ДСП- 105, пр. Леніна, 152) на користь Дочірнього підприємства “Імідж Холдинг” акціонерної компанії “Імідж Холдинг АпС” (70420, Запорізька область, Запорізький район, с.Нове Запоріжжя, вул. Первомайська, 2-Б) 67,67 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 28 травня 2009 року.

Попередній документ
3731110
Наступний документ
3731112
Інформація про рішення:
№ рішення: 3731111
№ справи: 8/108/09
Дата рішення: 17.04.2009
Дата публікації: 02.06.2009
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Запорізької області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Інший позадоговірний немайновий спір