Іменем України
08.04.09 Справа №8/35/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
позивача -не з"явився
відповідача - Косаревської О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2009р.
у справі № 8/35/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", м.Київ
до відповідача Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2009р. у справі № 8/35/09 (суддя Попова І.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", м. Київ, задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м.Запоріжжя, на користь позивача 71.824,01 грн. основного боргу, 791,48 грн. - три проценти річних, 2.203,33 грн. втрат від інфляції та 858,36 грн. судових витрат. У стягненні неустойки суд першої інстанції відмовив у зв"язку з тим, що у п.5.3 договору поставки розмір неустойки не погоджений, так як сторони не визначили - на який період часу подвійна облікова ставка НБУ буде застосовуватися при нарахуванні неустойки, оскільки ця величина не є постійною.
Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки виконав частково, а тому сума боргу, три проценти річних та інфляційні втрати на підставі п.1.2, п.3.1 договору та статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню.
Не погоджуючись частково з прийнятим судовим актом, ПП "Фабрика делікатесних сирів", відповідач у справі, оскаржило його до Запорізького апеляційного господарського суду. Вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
На думку заявника апеляційної скарги суд безпідставно відхилив клопотання про розстрочення виконання рішення у даній справі на 12 місяців, оскільки на даний час на підприємстві склалося важке фінансове становище, у зв'язку з чим виникла необхідність розстрочки виконання рішення. Вважає, що підприємством надано суду всі необхідні документи для задоволення такого клопотання. Відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити його клопотання про розстрочення рішення суду на дванадцять місяців.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, вважає її безпідставною і необґрунтованою, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення та переглянути справу за відсутністю його представника.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі.
Суть спору полягає в наступному.
Між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) у справі 17.06.2008року укладено договір поставки № ДНС-08/086 (далі-договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати відповідачеві, а останній прийняти та оплатити товар (гофрокороб), визначений специфікаціями та накладними, що є невід"ємними частинами цього договору.
У відповідності до п.1.2 договору найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару вказується у видаткових накладних. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п.3.1 вказаного договору, яким передбачено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно із Специфікацією до зазначеного договору, за умовами якої оплата здійснюється з відстрочкою на двадцять п'ять календарних днів після поставки товару.
За видатковими накладними №01173 від 23.06.2008р., №01299 від 07.07.2008р. відповідачу поставлено товару на загальну суму - 81.824,01грн., який ним отримано, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та печатка на зазначених накладних.
В порушення умов договору відповідач в узгоджені строки оплату за поставлений товар здійснив частково - лише в розмірі 10.000 грн.
Згідно з представленим позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в сумі 71.824 грн. 01 коп., що також підтверджується й актом звірки (а.с.23).
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачеві листа за №867 від 10.11.2008р. з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в сумі 77.438,09грн., яка залишилась останнім без відповіді.
Стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, втрат від інфляції, трьох процентів річних та пені було предметом спору в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать матеріали справи позивач на підставі договору поставки передав відповідачу товар (гофрокороб) на загальну суму 81.824грн. 01 коп., що не заперечується відповідачем.
Згідно з ч.1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Взяті на себе зобов'язання за вказаним договором відповідач виконав частково, сплативши лише 10.000грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 2.203 грн. 33 коп., нарахованих за період з 01.09.2008р. по 30.10.2008р. та 791грн. 48 коп. річних процентів, нарахованих за період з 21.07.2008р. по 01.12.2008р., колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Розрахунок втрат від інфляції грошових коштів зроблений позивачем також згідно із законодавством - за повні календарні місяці прострочки виконання зобов'язань.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6.331,88грн. за неналежне виконання п.5.3 договору поставки № ДНС-08/086 від 17.06.2008р., то суд першої інстанції вірно відмовив у її стягненні, оскільки відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами. Передбачений у п.5.3 договору розмір неустойки не можна визнати погодженим, так як сторони не визначили періоду часу, на який встановлена подвійна облікова ставка НБУ буде
застосовуватися при нарахуванні неустойки, оскільки ця величина не є постійною.
Відповідачем в суді першої інстанції було надано клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців, яке господарським судом відхилено та з висновком якого колегія суддів погоджується в силу наступного.
Відповідно до п. 6 ст.83 ГПК України суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або у встановлений господарським судом спосіб (п. 2 Роз'яснення ВАС України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами, внесеними роз'ясненням президії ВГСУ від 18.04.2001р. № 02-5/467).
Оскарженим рішенням суд першої інстанції не встановив ані строку, ані способу виконання рішення. Строк пред'явлення до примусового виконання наказу суду встановлений законодавством у три роки. Наявність боргових зобов'язань відповідача перед іншими особами та арешт грошових коштів на рахунках відповідача не є свідченням ускладнення виконання рішення для відповідача.
А тому місцевий господарський суд, об"єктивно оцінивши факти і викладені доводи як боржником так і стягувачем, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, факт надання відстрочки у здійсненні платежу за умовами п.3.1 договору поставки та Специфікації до цього договору на 25 календарних днів після поставки товару, правомірно відмовив у задоволені заяви про надання розстрочки виконання рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду Запорізької області.
А відтак підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м.Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2009р. у справі № 8/35/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.